Мій список чотирьох найцікавіших американських віце-президентів і кандидатів у віце-президенти

Автор посту: Джанін Балекджіан, стажист консульського відділу Посольства США

Read in English

Номінації на пост президента тільки підігрівають перегони на первинних виборах і партійних нарадах, але як тільки з кандидатами від партій усе визначено, наступний великий крок у президентській передвиборчій кампанії – це обрання напарника. Кандидат у президенти має повну свободу дій – кого обирати і коли оголосити про рішення, і більшість номінантів зроблять оголошення  про своїх зступників (віце-президентів) до кінця літа, і це стане сигналом про початок сезону інтенсивної виборчої кампанії. Кандидати в президенти часто балансують на грані під час пошуку віце-президента, який, зазвичай,  має відрізнятися від кандидата у президенти, аби доповнти його сильні і слабкі сторони, але і бути досить близьким за переконаннями, щоб уникнути серйозних ідеологічних розбіжностей. Багато кандидатів у президенти, насправді часто, обирають того, проти кого вони боролися на первинних виборах, тому що цей кандидат добре розбирається в політиці платформ своїх колишніх суперників, а також тому що він може вилікувати будь-яку напруженість в партії, створену на “уїдливих” первинних виборах. Президент Обама обрав Джо Байдена свого колишнього основного противника, аби він став його напарником у 2008 році, і ця пара знову працюватиме на демократів у цьому році. В даний момент новинні портали сповнені спекуляцій про те, кого ж обере Мітт Ромні  для республіканців, і своє рішення, як очікується, він оголосить під час Республіканської національної конвенції.

Звичайно, віце-президенти, в минулому також значно впливали на хід політики. Нижче, я напишу про тих, яких я вважаю чотирьма найпомітнішими особистостями, що були віце-президентами чи кандидатами у віце-президенти.

Аарон Берр обіймав посаду віце-президента у 1801-1805 рр., під час правління третього президента Томаса Джефферсона.
Аарон Берр обіймав посаду віце-президента у 1801-1805 рр., під час правління третього президента Томаса Джефферсона.

4. Аарон Берр

Аарон Берр, звичайно, видатний віце-президент,  але не в кращому сенсі цього слова. Берр обіймав посаду віце-президента у 1801-1805 рр., під час правління третього президента і головного автора Декларації незалежності Томаса Джефферсона. На початку розвитку молодої держави США віце-президент не обирався президентом, а часто був людиною, яка отримувала другу найбільшу кількість голосів на пост президента. Джефферсон і Берр, насправді, були пов’язані тим, що отримали по 73 виборчих голоси кожен, і Палата представників повинна була вирішити, хто ж все-таки має стати президентом. Палата представників проголосувала за Джефферсона, і тоді Берр звинуватив у своїй поразці свого колишнього друга Олександра Гамільтона, одного з батьків-засновників США. Після того, як термін Берра на посаді віце-президента скінчився, він кинув виклик Гамільтону і вбив його на дуелі пострілом. Берр був звинувачений у вбивстві, яке згодом було скасовано.

Теодор Рузвельт був віце-президентом під час правління Вільяма Мак-Кінлі
Теодор Рузвельт був віце-президентом під час правління Вільяма Мак-Кінлі

3. Теодор “Тедді” Рузвельт

Під час віце-президенства Тедді Рузвельта відбулися значні зміни в політиці США. Рузвельт став віце-президентом під час правління Вільяма Мак-Кінлі, який  переміг демократа-популіста Вільяма Дженнінгса Брайана, та мав тісні зв’язки з корумпованими бізнес колами та політиками. Сильні антикорупційні погляди Рузвельта були діаметрально протилежні поглядам Мак-Кінлі, хоча ці двоє непогано домовилялися стосовно зовнішньої політики США. Мак-Кінлі було вбито всього за 9 місяців до початку другого терміну (з Рузвельтом в якості віце-президента). Рузвельт став президентом, закінчуючи решту терміну Мак-Кінлі, ставши ініціатором ери прогресу, направляючи основні зусилля з реформування банківської справи, бізнесу та політичних установ, вимагаючи прозорості у бізнесі та уряді. Рузвельт виграв ще один термін і перебував на посаді  президента до 1908 року, а ера прогресу, яку він започаткував тривала ще десять років.

Джеральдін Ферраро, жінка-конгресмен, що обиралась три терміни підряд, була першою жінкою, призначеною на посаду віце-президента від великої партії
Джеральдін Ферраро, жінка-конгресмен, що обиралась три терміни підряд, була першою жінкою, призначеною на посаду віце-президента від великої партії

2. Джеральдін Ферраро

Джеральдін Ферраро ніколи не була віце-президентом, а її напарник-демократ Уолтер Мондейл  у 1984 році програв вибори популярному республіканцю Рональду Рейгану. Але її призначення було знаковою подією для Сполучених Штатів та американських жінок. Ферраро, жінка-конгресмен, що обиралась три терміни підряд, була першою жінкою, призначеною на посаду віце-президента від великої партії (на сьогоднішній день Сара Пейлін від Республіканської партії стала такою другою жінкою). Ферраро була феміністкою і відкрито виступала проти сексизму, з яким вона часто стикалася в засобах масової інформації та в колах інших політиків під час виборчої кампанії з Мондейлом. Вона викрила прихований сексизм, коли журналісти запитали її: “Ви досить жорстка?” А також облаяла кандидата у віце-президенти від республіканців Джорджа Буша, коли він почав вести дискусію з нею поблажливим тоном. Під час президентської кампанії  Ферраро змусила журналістів, нарешті, прийняти почесне «Ms.» і так звертатися до неї. Вона була заміжня, але використовувала дівоче прізвище, тому їй не підходило ні «Mrs.», ні «Miss». Ферраро згодом стала послом США в Комісії ООН з прав людини, працювала журналісткою, а також під час основної передвиборчої кампанії Хілларі Клінтон у 2008 році.

Ліндон Джонсон був віце-президентом під час правління Джона Ф. Кеннеді
Ліндон Джонсон був віце-президентом під час правління Джона Ф. Кеннеді

1. Ліндон Бейнс Джонсон

Ліндон Джонсон був половинкою динамічного дуету від демократів, і виступав у якості віце-президента під час правління популярного Джона Ф. Кеннеді. Кеннеді і Джонсон, насправді, не були разом. Кеннеді запропонував на посаду віце-президента Ліндона Джонсона, який був родом з Техасу, як спосіб завоювати підтримку південних демократів. Незважаючи на особисті розбіжності, владний та агресивний стиль Джонсона допоміг Кеннеді поліпшити його законодавчу платформу, а пильна увага Джонсона до внутрішньої політики прекрасно доповнювали Кеннеді, який більшою мірою був зосереджений на зовнішній політиці. Джонсон став президентом, коли Кеннеді було вбито в 1963 році. Перебуваючи на посаді президента, Джонсон був чемпіоном справедливості і рівності, і завжди посилався на своє бачення Сполучених Штатів як “Великого суспільства”. Він відповів на рух за громадянські права з ентузіазмом і підписав Акт про громадянські права і Закон про виборчі права, які допомогли у боротьбі з дискримінацією афро-американців і жінок. Джонсон також оголосив «війну з бідністю», заливаючи мільйонів доларів у федеральні програми,  такі як «Head Start», талони на харчування та програми для розвитку громад. Відома програма медичного страхування для людей похилого віку «Medicare» та державного медичного страхування для бідних «Medicaid» були створені за часів правління Джонсона. Завдяки його багаторазовій ескалації непопулярної війни у В’єтнамі, рейтинг Джонсона стрімко впав, тому він і не подавався на пост кандидата у президенти у1968 році. Ті вибори завершилися його фіаско під час Національного з’їзду Демократичної партії у 1968 році, та перемогою республіканця Річарда Ніксона, який поклав край чотирьом десятиліттям майже безперервного демократичного уряду. Проте, спадщина Джонсона – законодавство «Великого суспільства», залишається одним з ключових елементів життя США і до цього дня.

До 110 річниці обрання Теодора Рузвельта віце-президентом США 4 березня 1901 року

Автор посту: Марк Гартнер, спеціаліст економічного відділу Посольства США

Теодор Рузвельт, 26-й президент США

Посада президента надає людині необмежений доступ і можливість впливати на політику і майбутнє нації. Теодор Рузвельт, 26-й президент Сполучених Штатів (1901-1909), використовував свій вплив і доступ для модернізації Сполучених Штатів таким чином, що призвело до сильного покращання комерційного клімату та природного середовища, які впливають на розвиток країни й дотепер.

Теодор Рузвельт народився в 1858 році і виріс у динамічний період після Громадянської війни, коли Сполучені Штати швидко модернізували економіку через промислові здобутки, інновації у коммерції та роздрібній торгівлі, а також появи вільної конкуренції ЗМІ по всій країні. Він дуже швидко виріс у політиці та став вченим у молодому віці: його історичні нариси часто публікували у Нью-Йорку, хоча він був наймолодшим представником від штату, він також був активним борцем з корупцією та був обраний губернатором штату Нью-Йорк, коли йому було 41 рік в 1899 році. ( Його далекий родич Франклін Рузвельт, 32-й президент Сполучених Штатів, який перебував на посаді президента у 1933-1945 рр., пройшов подібний шлях, теж обіймаючи свого часу посаду губернатора штату Нью-Йорк).

Усього лише два роки потому, в 1901 році, Рузвельт став лідером Сполучених Штатів (його було обрано віце-президентом 4 березня, а президентом США він став у вересні того ж року, одразу після вбивства президента МакКінлі). Всі умови тоді були як раз створені для того, щоб Рузвельт міг втілити у життя дві надзвичайно потужні реформи в країні. Першою реформою було впровадження антимонопольного Закону Шермана (Sherman Act). Як президент, Рузвельт, нарешті, використав своє право і притягнув до суду зо два десятки монополій, стверджуючи, що вони ведуть нечесну конкуренцію і цим сильно шкодять споживачам. Президент виграв більшість справ, зруйнувавши багато монополій, і створив “рівні умови гри” в численних галузях, що призвело до зниження цін, росту конкуренції, появи бізнес-інновацій, поліпшення рівня життя і економічної свободи для пересічного громадянина США.

Наступне, що надихнуло Рузвельта до впровадження змін – це подальший захист краси природи Сполучених Штатів. Він створив теперішню Національну службу із захисту лісів та 150 ділянок лісів в країні, що охороняються, більше трьох у кожному штаті (тоді США складалися із 45 штатів). Він також створив три національні парки і 18 національних пам’ятників. Одним словом, він захистив більше, ніж 930 000 квадратних кілометрів найгарніших земель США від надмірного використання і деградації навколишнього середовища. Його спадщина урівноважила бажання бізнесу використовувати природні ресурси та бажання любителів природи з усієї країни та світу насолоджуватися ними, водночас, забезпечуючи сталий розвиток економки, і залишаючи ліси здоровими та здатними відновлюватися.