Посол Пайєтт відвідав Павлоградський хімічний завод

Автор посту: Люк Штеле, заступник прес-аташе Посольства США

Read in English

Посол Пайєтт відвідує Павлоградський хімічний завод
Посол Пайєтт відвідує Павлоградський хімічний завод

7 листопада 2013 року Посол Пайєтт та делегація з Міністерства оборони США відвідала Павлоградський хімічний завод на захід від Дніпропетровська.  За часів Радянського Союзу  Павлоградський хімічний завод  був відповідальним за заправку твердого ракетного палива  у арсенал міжконтинентальних балістичних ракет  Радянського Союзу.  З 1990х років Павлоградський хімічний завод займається  промисловим виробництвом та допомагає демонтувати твердопаливні ракетні двигуни міжконтинентальних балістичних ракет РС-22 в рамках договору з ліквідації стратегічного озброєння (START).

Посол Пайєтт відвідує з делегацією Павлоградський хімічний завод
Посол Пайєтт відвідує з делегацією Павлоградський хімічний завод

Дата візиту незаплановано співпала з 95-ю річницею  першої успішної демонстрації шахтного запуску ракети Робертом Годдаром у 1918 році у Меріленді. Посол Пайєтт та Директор  Агентства зменшення загрози Кеннет Майєрс  відвідали спеціальний комплекс зберігання твердопаливних ракетних двигунів  РС-22.  Також вони відвідали систему демонтажа ракет  методом гідророзмиву та нещодавно споруджену високотехнологічну установку термічної утилізації корпусів.  Нова установка термічної утилізації була вироблена у Німеччині компанією Айзенман, та була результатом досягнутої під час ядерного саміту у Вашингтоні домовленості між Президентом Обамою та Президентом Януковичем у квітні 2010 року.

Павлоградський хімічний завод є державною установою, очолюваною паном Леонідом Шиманом. Ця установа – найбільший промисловий виробник регіону. Ви можете побачити коротке відео, присвячене цьому проекту,  на каналі YouTube’s NunnLugarCTR  за наступним посиланням. 

Advertisements

Позитивна сила хіп-хопу в Україні

Автор посту: Артур Еванс, заступник аташе з питань культури Посольства США

Read in English

IMG_1810Нещодавно я разом із послом Джеффрі Пайєттом з сім’єю та десятком тисяч глядачів на Майдані Незалежності мав нагоду подивитися чемпіонат світу з брейкдансу. За сприяння “Берн батл скул” (Burn Battle School) сотні молодих українських бі-боїв і бі-герл “билися” (змагалися) у чотирьох номінаціях: найкращий бі-бой серед юніорів, чоловіків, жінок і команд. Я був вражений популярністю цієї події, рівнем кваліфікації українських брейк-дансерів. Ще більше вразило мене те, що, незважаючи на жорстку конкуренцію, атмосфера загалом була позитивною, я б сказав, навіть святковою, і нагадувала мені гру в американський футбол у моєму рідному Огайо.

IMG_2483Посольство США виступало одним зі спонсорів заходу, тому наш Посол мав честь вручити нагороду за перше місце в молодіжній категорії. Переможцем став 10-річний танцюрист із Києва Андрій Кирилін. Це був маленький подвиг з боку Андрія. Молодіжна команда складалася в основному з 16-річних  учасників, і багато з конкурсантів були майже в два рази більшими за Андрія. Але у брейкдансі, який вимагає підготовки, інновацій та швидкості, кмітливість “Давида” часто краща за силу “Голіафа”. Перемога Андрія – це свідчення тривалих років його навчання у київській танцювальній студії “Kinder Crew”. Щоб підтримати Андрія, за лаштунками, разом із його дорослими наставниками, тренерами і членами сім’ї, зібралося багато друзів з команди “Kinder Crew”.

Хіп-хопу і його продовженню – брейкдансові доводилося постійно виборювати собі чесний імідж, почасти через “бандитський” мотив, який затьмарив інші аспекти руху, а почасти через неправильне уявлення про бі-боїнг. І коли мій похід на Майдан щось мені довів, то це, напевно, те, що брейкданс може бути позитивним прикладом для молоді в Україні. Як би запекло не змагалися команди, проте, коли музика зупинялася й оголошували переможця, конкуренти, незалежно від кольору шкіри або місця проживання, завжди збиралися в центрі сцени, тиснули одне одному руки, обіймалися й демонстрували інші ознаки взаємоповаги.

IMG_0990Позитивні аспекти брейкдансу мають американське коріння. Брейкданс зародився на околицях Нью-Йорка 1970-х рр., а його статус “вуличного” танцю означав, що тоді не було ні тренерів, ні команд, ні ліги чемпіонів. Для охочих бі-герл чи бі-боїв потрапити у брейкдансери було легко, але стати класним брейкдансером – важко. Треба було у когось вчитися. Побалакайте з будь-яким досвідченим бі-боєм чи бі-герл “старої” школи про те, як вони дізналися про брейкданс, і вони посміхнуться й без вагань назвуть імена найкращих бі-боїв минулого покоління: людей, які колись їх надихнули, взяли під своє крило й запросили стати частиною “команди”, яка допомогла їм піднятися на вищий щабель. “Кожен когось навчає” – тиха мантра брейкдансерів, яка все ще залишається в силі.

IMG_3345Мабуть, окрім “Massive Monkees” з Сіеттла (штат Вашингтон), жодна команда так добре не засвоїла слоган “Кожен когось навчає”. Посольство США з гордістю підтримало їхню участь від нашої країни в командній першості “Берн батл скул” (Burn Battle School) у Києві. “Massive Monkees” часто перемагали у міжнародних змаганнях. Але вони відрізняються від інших команд тим, що змогли перетворити свій успіх на можливості для всієї своєї спільноти і, зокрема, для наступного покоління. Один із прикладів – це їхня громадська організація “Extraordinary Futures”, яка використовує танець як засіб навчання самодисципліні, підвищення довіри та розширення світогляду у дітей з групи ризику. Останніми роками вони навіть використовували підтримку міста і краудсорсинг, аби  перетворити свою танцювальну студію із влучною назвою “Маяк” на громадський центр, який має програми продовженого дня для школярів, танцювальні групи, класи з музики та мистецтва. Не дивно, що мер Сіеттла нещодавно започаткував  День “Massive Monkees” на  їхню честь.

«Massive Monkees» привезли з собою цей дух громадянської активності до Києва. Протягом трьох днів вони дали кілька майстер-класів, відвідали літні табори, презентували показ фільмів про хіп-хоп, взяли участь у журі на танцювальних конкурсах і виступили перед тисячами молодих українських глядачів. Вони говорили про різноманітність брейкдансу і продемонстрували його здатність ламати бар’єри й розвивати молодь. Однак “Massive Monkees” не самотні у своїх прагненнях. Їхню поїздку було підтримано національною мережею українських команд брейкдансу і танцювальних студій. Під час кожного заходу до них приєднувалися ветерани українського брейкдансу, які ділилися власним досвідом із молоддю, виступали в ролі їхніх тренерів і наставників.

Зрештою, можна сказати, що “Берн батл скул” (Burn Battle School) у цьому році мала шалений успіх, тому що у змаганнях взяли участь сотні дітей і ще тисячі прийшли подивитися на шоу. Але найголовніше – вони довели, що брейкданс живе і процвітає в Україні. Місцеві бі-бої і бі-герл створили активну спільноту, яка простирається від Києва до Севастополя, від Львова до Луцька… і це дуже добре!

Ніхто не забутий, ніщо не забуте. Вшанування пам’яті жертв Голокосту в Бабиному Яру

Автор посту: Стівен Пейдж,  співробітник політичного відділу Посольства США

Read in English

Посол Пайєтт та Рабин Духовний відвідують меморіальні місця Бабиного Яру
Посол Пайєтт та Рабин Духовний відвідують меморіальні місця Бабиного Яру

28 вересня 1941 року по всьому Києву були розміщені оголошення із закликом до всіх євреїв міста зібратися наступного дня на розі вулиць Мельникова і Докторівської (нині вулиці Мельникова і Дорогожицька). Тих, хто прийшов, спрямували до Бабиного Яру на північному заході Києва, де нацисти 29-30 вересня розстріляли біля 34 000 євреїв. Це було початком кривавої  кампанії, яка протягом наступних двох років забрала життя десятків тисяч євреїв, циган, українських націоналістів, військовополонених та інших, приблизно від 100 000 до 150 000 в цілому.

Посол Пайєтт та Рабин Духовний вшановують пам'ять загиблих у Бабиному Яру
Посол Пайєтт та Рабин Духовний вшановують пам’ять загиблих у Бабиному Яру

Протягом майже п’яти десятиліть радянський уряд відмовлявся визнати ступінь жорстокості дій нацистів в Бабиному Яру, особливо по відношенню до євреїв, як правило, зосереджуючись замість цього на злочинах, скоєних проти радянського народу. Крах комунізму розпочав період відкритості та обговорення масових вбивств єврейського населення Києва в Бабиному Яру під час війни. Багато високопосадовців США, у тому числі колишні президенти Джордж Буш і Білл Клінтон відвідали меморіальні місця Бабиного Яру, щоб вшанувати пам’ять невинних жертв, врахувати помилки минулого, продовжити  боротьбу проти фанатизму і ненависті, а також  протистояти  насильству і тиранії.

Рабин Духовний розказує послу Пайєтту історії про тих, хто вижив
Рабин Духовний розказує послу Пайєтту історії про тих, хто вижив

18 вересня посол Пайєтт разом із Олександром  Духовним, головним рабином Києва і України громад прогресивного юдаїзму, продовжив цю традицію відвідинами Бабиного Яру, щоб вшанувати пам’ять загиблих від куль нацистів під час війни. Рабин Духовний розказав про  трагедію, яка спіткала єврейське населення Києва та інших, хто виступав проти нацистського режиму. Він також розповів послу героїчні історії про тих, хто вижив та українців, які кидали виклик наказам нацистів та переховували у своїх домівках  євреїв під час окупації Києва. Згідно з єврейською традицією вшанування загиблих посол Пайєтт залишив камінь біля пам’ятного знаку «Менора».

Згідно з єврейською традицією вшанування загиблих посол Пайєтт залишив камінь біля памятного знаку «Менора».
Згідно з єврейською традицією вшанування загиблих посол Пайєтт залишив камінь біля пам’ятного знаку «Менора».

Під час свого візиту до Бабиного Яру у 1995 році Президент Клінтон зауважив наступне: «У тиші цього місця жертви Бабиного Яру продовжують кричати, звертаючись до нас. Вони нам кажуть, щоб ми ніколи не забували про те, що людство здатне на найогидніші вчинки, так само як і найшляхетніші. Пам’ятайте про те, що сили темряви не можна здолати  мовчанням або байдужістю. Ніколи не забувайте про те, що всі ми євреї, [роми] і слов’яни. Пам’ятайте». Вшановуючи память про загиблих, посол Пайєтт і всі співробітники посольства продовжуватимуть відстоювати право на рівність для численних релігійних, етнічних груп та меншин в Україні, щоб такі трагедії ніколи не повторювалися.

Громадські служби та волонтерство в Україні: допомога дітям з особливими потребами

Посол США в Україні Джеффрі Пайєтт вітає представникфв "Надії" у Дрогобичі
Посол США в Україні Джеффрі Пайєтт вітає представників “Надії” у Дрогобичі

Автор посту: Ліза Штайнгоєр, волонтер Корпусу миру з питань розвитку громади, Дрогобич, Львівська область

Read in English

В «Надії», неурядовій організації, яка спеціалізується на роботі з дітьми та молоддю з особливими потребами (м. Дрогобич, Львівська область), Сполучені Штати асоціюються з багатьма позитивними емоціями. Організація, яка працює з 1991 року, протягом багатьох років отримувала підтримку з різних джерел, в тому числі за рахунок грантів США та іншу гуманітарну допомогу. У червні 2012 року, коли я прибула до цієї організації в якості першої волонтерки Корпусу миру, відносини цієї неприбуткової організації  зі Сполученими Штатами ще більше зміцніли.

Посол США в Україні Джеффрі Пайєтт спілкується з представниками "Надії" у Дрогобичі
Посол США в Україні Джеффрі Пайєтт спілкується з представниками “Надії” у Дрогобичі

Корпус миру та «Надія» надали мені чудову можливість для спільної роботи над проектами розвитку місцевої громади і одночасно брати участь у програмі культурного обміну. Одразу після прибуття у Дрогобич я була вражена гостинністю та відкритістю  місцевої організації та громади. Люди не жаліли свого часу, аби послухати і зрозуміти те, що я хотіла сказати, незважаючи на мою погану українську. Я стала частиною їх життя і вони дійсно здивували мене тим, що почали називати мене «наша Ліза». Вони навіть пішли далі і почали брати до уваги американські свята у розкладі роботи організації, щоб ми могли їх святкувати разом.

Зайве говорити, що, коли в «Надії» дізналася, що новий посол США в Україні Джеффрі Пайєтт незабаром приїде в гості, всі дуже зраділи. Того ранку в понеділок, біля будівлі «Надії» зібралися більше двадцяти вихованців з особливими потребами, волонтерів і батьків, які з нетерпінням чекали на візит посла Пайєтта. Ми практикували вітання «Welcome to Nadiya» англійською кілька разів до його приїзду, і всі дуже пишалися, коли змогли в унісон привітати посла.

Посол США в Україні Джеффрі Пайєтт  з представниками "Надії" у Дрогобичі
Посол США в Україні Джеффрі Пайєтт з представниками “Надії” у Дрогобичі

Посол Пайєтт уважно прослухав інформацію про наші проекти за останній рік, які ми здійснювали завдяки підтримці уряду США, і привітав нас з нашими успіхами. Потім ми провели йому короткий тур по нашій організації та запросили на чашку чаю ​​з молоддю та волонтерами. Усім було дуже приємно чути стільки позитивних зауважень від посла. І навіть зараз, усі ще продовжують говорити про візит посла до «Надії».

Ми, жителі Дрогобича, хотіли б подякувати послу Пайєтту за те, що Ви знайшли час та завітали до нас у «Надію»! Я впевнена, що цей день залишиться в пам’яті на довгі роки.

Вшанування минулих днів і страждань Голокосту львівського єврейства

Автор посту: Ерік А. Джонсон, керівник Відділу преси, освіти і культури

Read in English

В останні дні місяця елула Посол Пайєтт ушанував пам’ять сотень тисяч євреїв, яких було жорстоко вбито нацистами у Львові і в його околицях. Першим місцем, яке він на цьому шляху оглянув, був монумент, що увічнює пам’ять тих євреїв, які загинули у Львівському гетто. Хоча Львів був третім за величиною єврейським містом у регіоні вже в 1939 році, його єврейське населення подвоїлося до понад 200 000 чоловік на час нацистської окупації міста в червні 1941 року.  Протягом цього літа нацисти насильницьким способом переселили всіх євреїв Львова у північну частину міста – за залізничні шляхи. Коли в гетто почалися систематичні вбивства євреїв, нацистський режим почав перевозити їх у вагонах для худоби до розташованого неподалік табору смерті “Белзец”, де півмільйона євреїв було безжально знищено.

Посол Пайєтт відвідує Львівське гетто
Посол Пайєтт відвідує Львівське гетто

Багатьох євреїв, яких вважали “працездатними”, перевозили з Львівського гетто навіть ближче – у Янівський концентраційний табір на околиці Львова, де вони й закінчували свої дні. Протягом наступних двох років у Янівському таборі було замордовано на примусових роботах або вбито приблизно 200 000 євреїв. У київському Музеї Другої Світової війни можна побачити багато експонатів, які стосуються Голокосту, – в тому числі жахливу машину для дроблення кісток, яка потрапила туди з Янівського концтабору. Посол Пайєтт удруге вклонився пам’яті вбитих – на цей раз тих, хто загинув у Янівському концтаборі, – біля величезної брили, яка позначає одне з тих місць, де були поховані жертви концентраційних таборів.

Посол Пайєтт біля меморіалу жертвам Янівського концтабору
Посол Пайєтт біля меморіалу жертвам Янівського концтабору

Перед Другою Світовою війною Львів був домівкою майже 50 синагог, але нацисти під час окупації знищили їх усі, крім двох. Під час відвідин старого єврейського кварталу Львова, розташованого вздовж Староєврейської вулиці, Посол Пайєтт відвідав пам’ятні місця колишньої Великої міської синагоги і синагоги «Золота Роза» («Турей Загав»).  Кілька років тому Посольство США в Києві – через Фонд Посла США зі збереження культурної спадщини – надало грант, щоб допомогти задокументувати історію синагоги «Золота Роза» на знак пошанування єврейської минувшини Львова. Посол Пайєтт відвідав і єдину діючу синагогу – чудово реставровану «Бейс Аарон ве Ісраель» 1925 року (перед війною відому як синагога «Цорі Гілод»), де зустрівся з рабі Болдом – головним рабином Львова і Західної України, щоб обговорити питання, важливі для нинішньої єврейської громади Львова.

Посол Пайєтт біля будинку, де колись жив Шолом Алейхем
Посол Пайєтт біля будинку, де колись жив Шолом Алейхем

З надією на майбутню співпрацю Посол Пайєтт завершив свої оглядини єврейського Львова відвіданням будинку, де колись жив Шолом Алейхем. Шолом Алейхем (справжнє ім’я Шолом Рабінович) народився неподалік Переяслава, а помер у Нью-Йорку, що зробило його однією з багатьох ланок зв’язку, які донині єднають Сполучені Штати й Україну. В жовтні 2013 року Посольство США запросить в Україну Джо Дормана – директора чудового документального фільму «Шолом Алейхем: сміх у темряві» (2011), щоб представити цю стрічку у Львові і в Києві. Цією подією Посольство США ще раз вшанує багату єврейську минувшину Львова.