Двопартійна система США

Автори посту: Аламанда Гріббін, співробітник політичного відділу Посольства США, Доріс Ернандес, інтерн політичного відділу Посольства США

Read in English

Авраам Лінкольн, перший президент США від Республіканської партії (1861-1865)
Авраам Лінкольн, перший президент США від Республіканської партії (1861-1865)

Перший президент США, Джордж Вашингтон, попереджав про негативні наслідки для новоствореного народу і демократичних основ,  які може завдати формування політичних партій.

До американської революції страх фракційності і політичних партій глибоко вкоренився в американській політичній культурі. Такі лідери як Вашингтон і Томас Джефферсон сподівалися, не зважаючи на думку більшості, що їх новий уряд, заснований на Конституції, буде прагнути єдності.

У своєму прощальному зверненні Джордж Вашингтон висловив побоювання, що політичні партії «організовують фракції, щоб штучно їх підсилити; або, щоб поставити на місце делегованої волі нації волю партії».

Однак, політичні партії в Сполучених Штатах все ж сформувалися, беручи початок у кабінеті Джорджа Вашингтона. Одна партія, партія федералістів, на чолі з Олександром Гамільтоном, виступала за сильну централізацію уряду і тісні зв’язки між урядом і бізнесом. Джеймс Медісон і Томас Джефферсон заснували демократично-республіканську партію, яка підтримувала обмежену роль центрального уряду та більш популістський підхід до керування.

Під час виборів 1800 року кандидат від демократів-республіканців Томас Джефферсон переміг кандидата від федералістів Джона Адамса, ставши першим президентом – представником політичної партії. Після цих виборів влада федералістів почала повільно скорочуватися, поки, нарешті, не зникла повністю у 1820 році.

Ендрю Джексон, як правило, вважається першим президентом Сполучених Штатів від Демократичної партії
Ендрю Джексон, як правило, вважається першим президентом Сполучених Штатів від Демократичної партії

Незважаючи на зникнення партії федералістів, Демократично-республіканська партія продовжувала існувати, але була розділена на фракції. Одна фракція демократів-джексоніанців на чолі з героєм війни і майбутнім президентом Ендрю Джексоном перетворилася в сучасну демократичну партію. З’явилися також інша фракція, партія вігів, але пізніше була витіснена Республіканською партією, що виступала проти рабства. Першим президентом-республіканцем було обрано Авраама Лінкольна.

Хоча двопартійна система, представлена Демократичною і Республіканською партіями, все ще зберігається в Сполучених Штатах сьогодні, політика відстоювання  інтересів кожної з цих сторін протягом всієї історії постійно змінювалася, залежно від умов і змін у політичному середовищі. Починаючи з 1848 року на президентських виборах фігурують кандидати виключно від демократичної та  республіканської партій. Однак, були рідкісні винятки кандидатів від третіх партій, які набирали значний відсоток голосів.

Теодор Рузвельт, засновник Прогресивної партії "Bull Moose"
Теодор Рузвельт, засновник Прогресивної партії “Bull Moose”

Мабуть, найуспішнішою третьою особою в американській політиці була партія «Bull Moose», також відома як Прогресивна партія. У 1912 році президент Теодор Рузвельт втратив можливість стати кандидатом від республіканської партії і побудував свою кампанію на основі нової Прогресивної партії, яку назвали «Bull Moose». Хоча він і не переміг на виборах, він зумів отримати більше 27% голосів, що робить його найуспішнішим в історії третіх партій.

Зовсім недавно, у 2000 році, Ральф Надар, захисник прав споживачів, став на виборах кандидатом від Партії зелених. Він сказав, що став кандидатом через те, що ніхто у Вашингтоні не звертав увагу на його програму.

Хоча він отримав усього 2,74% голосів, деякі кажуть, що ця третя особа вартувала кандидату Альберту Гору перемоги на виборах 2000 року.

Хоча  більшість інших демократичних країн мають багатопартійні системи, треті особи, які регулярно з’являються на американській політичній арені можуть бути заглушені великою партією, що поглинає їх ідеї. Ці треті особи, як правило, формуються для вирішення ключових питань, якими нехтують всі великі партії.

Оскільки двопартійна система залишається основною в політиці США, американський письменник, автор книги: «Чи можлива тут демократія?» Рональд Дворкін закликає лібералів і консерваторів усвідомити, що у кожної команди – одна мета – покращення нації, тому вони повинні співпрацювати найефективнішим  чином.

 

Advertisements

Вийди і проголосуй!

Автор: Джанін Балекджіан, стажист консульського відділу

Read in English

У наступний вівторок [6 листопада, 2012 р.] виборці по всій території Сполучених Штатів підуть на виборчі дільниці голосувати на виборах цього року. Президентські вибори між чинним Президентом демократом Бараком Обамою і його суперником республіканцем Міттом Ромні (і жменькою кандидатів від «третьої партії», які навряд чи отримають більше 1% голосів), отримують найбільшу увагу в новинах, але виборці також голосуватимуть за сенаторів, членів Палати представників, державних і місцевих чиновників. Американці стежили за новинами, дивилися дебати та обговорювали питання один з одним більше року, аби з’ясувати, за кого вони будуть голосувати. Але не кожен з них вже збагнув або знає напевно, що вже скоро необхідно буде піти на виборчі дільниці у День виборів, і що вже настає момент для заклику «Вийди і проголосуй».

«Вийди і проголосуй» [англійською Get Out the Vote або GOTV] – це агітаційна кампанія, що починається на вихідних перед Днем виборів і триває безпосередньо в День виборів, коли добровольці ходять від дверей до дверей і нагадують людям, як важливо проголосувати, а також переконати їх голосувати за свого кандидата, якщо виборець ще не визначився (за даними останніх опитувань близько 5% людей ще не визначились). Кожен кандидат має передвиборчий штаб, і хоча деякі співробітники цих штабів також беруть участь у GOTV, більшість агітаторів – це волонтери, які захоплені своїм кандидатом і хочуть бути впевненими, що він або вона виграє. Студенти є одними з найбільш активних волонтерів GOTV.

Студенти прибічники демократів коледжу Колумбійського університету готуються до GOTV за конгресмена Патріка Мерфі у 2010 році
Студенти прибічники демократів коледжу Колумбійського університету готуються до GOTV за конгресмена Патріка Мерфі у 2010 році

Кожен волонтерський табір використовує програмне забезпечення та бази даних, аби скласти списки «важливих дверей», в які необхідно постукати, і які знаходяться в декількох хвилинах пішки одна від іншої. Волонтери намагаються охопити людей, які, на їхню думку, проголосувати б за їхнього кандидата, але можуть не прийти голосувати взагалі, якщо їм про це не нагадали. Наприклад, волонтерам Обами необхідно переконатися, що вони постукали у двері зареєстрованих демократів, які голосували у 2008 році, але не у 2010 (жодні голосування американців не розголошуються, але інформація про те, чи голосували вони взагалі і їхня партійна приналежність не є секретом). Волонтер від кампанії Обами буде нагадувати виборцям, наскільки важливий кожен голос, аби додати шансів президенту перемогти, запитає їх, чи потрібно їх привезти на виборчу дільницю, і якщо виборець ще не визначився, навести декілька причин проголосувати за президента Обаму, а не його супротивника. Волонтери губернатора Ромні будуть робити те ж саме, приносячи у кожні двері свої аргументи, чому саме їхній кандидат був би кращим наступним президентом США у разі його обрання.

Волонтери, які підтримують республіканця Шаррона Енгла, спілкуються з виборцями під час фестивалю у 2010 році
Волонтери, які підтримують республіканця Шаррона Енгла, спілкуються з виборцями під час фестивалю у 2010 році

Найголовніше під час GOTV – це постукати до якомога більше дверей, тому волонтери часто агітують по 12 годин на добу, проте вони можуть записатися на стільки годин агітаційної роботи, скільки самі забажають. Багато студентських політичних груп їдуть агітувати до ключових районів на цілі вихідні. Цими вихідними кожен у Сполучених Штатах Америки долучений до політичного процесу – не має значення стукає він у двері або ж відчиняє їх.

Метушня національних партійних з’їздів у США

Автор посту: Джанін Балекджіан, стажист консульського відділу

Read in English

Серпень – надзвичайно захоплюючий момент президентських кампаній у США. Хоча й кампанії тривають з минулого року, лише в серпні на партійних з’їздах кадидати отримують офіційне схвалення своєї партії. Вже протягом кількох місяців обом партіям відомо, хто стане їхнім кандидатом, але з’їзд важливіший для республіканців через напружені попередні вибори («праймеріз»). Мітт Ромні отримав достатньо голосів на попередніх виборах, щоб стати кандидатом у кінці травня, в той час як у президента США Барака Обами не було серйозних конкурентів на «праймеріз». Традиційно, чинний президент не має опонентів на попередніх виборах, хоча це не завжди так.

Президент США Барак Обама (ліворуч), який балотується на другий термін, і Мітт Ромні (праворуч), кандидат від республіканців на пост президента і колишній губернатор штату Массачусетс

Кандидати у президенти обираються шляхом поєднання голосів виборців та участі партій. Якщо у партії немає чинного президента для номінації, проводять серію попередніх виборів і партійних конференцій з січня по червень (технічно, вони відбуваються навіть якщо у партії є чинний президент, але в нього немає серйозних опонентів). Continue reading “Метушня національних партійних з’їздів у США”