Життя і спадщина Мартіна Лютера Кінга

Джерело: ShareAmerica

Read in English

Мартін Лютер Кінг, молодший присвятив своє життя ненасильницькій боротьбі за расову рівність в Сполучених Штатах. В третій понеділок січня в США відзначається свято – День Мартіна Лютера Кінга, щоб ушанувати його спадщину, а також обговорити проблеми громадян, які працюють волонтерами у своїх громадах.

Початок подорожі

Двоповерховий жовтий будинок з коричневими віконницями і ганком (Служба національних парків)
Двоповерховий жовтий будинок з коричневими віконницями і ганком (Служба національних парків)

Кінг народився 15 січня 1929 року в родині баптистських служителів, ріс в Атланті в часи, коли закони Джима Кроу зробили сегрегацію та дискримінацію для чорношкірих на Півдні повсякденною реальністю.

Кінг якраз навчався у коледжі Морхаус в Атланті, коли він дійшов думки, що релігія може стати потужним каталізатором соціальних змін. Перед поверненням на Південь, де він служив пастором баптистської церкви на Декстер авеню в Монтгомері, штат Алабама, Кінг отримав докторський ступінь у Школі теології Бостонського університету.

Сьогодні місце народження Кінга в Атланті є Національною історичною пам’яткою.

Боротьба за громадянські права в 1950-і роки

Мартін Лютер Кінг поклав руку на плече хлопчика  під час демонстрації на вулиці (© AP Images)
Мартін Лютер Кінг поклав руку на плече хлопчика
під час демонстрації на вулиці (© AP Images)

Кінг допоміг організувати автобусний бойкот в Монтгомері, який закінчився тим, що Роза Паркс була арештована за відмову поступитися своїм місцем в автобусі білому пасажиру. Після того як Верховний суд скасував закони сегрегації в автобусах Алабами в 1956 році, Кінг став співзасновником Конференції Християнських лідерів Півдня і почав пропагувати  ненасильницькі дії у боротьбі за громадянські права по всьому Півдню. Він перебував під впливом філософії Махатми Ганді, тому в 1959 році відправився в Індію.

Культова фігура 1960-х рр

Кінг сидить і дивиться удалечінь через грати  тюремної  камери (Національний архів)
Кінг сидить і дивиться удалечінь через грати тюремної камери (Національний архів)

Приєднавшись до свого батька, пастора баптистської церкви Ебенезера в Атланті, Кінг продовжував використовувати свої ораторські здібності для закликів покінчити із сегрегацією і правовою нерівністю. Протягом 1960-х років його неодноразово затримували під час ненасильницьких протестів в Алабамі, Флориді та Джорджії. Якось, після одного з таких арештів у 1963 році, Кінг написав листа з Бірмінгемської в’язниці, в якому виклав моральну основу руху за громадянські права. У серпні того ж року він виголосив свою знамениту промову «У мене є мрія» перед 200 000 зібранням у Національному Моллі у Вашингтоні.

Кінг веде натовп демонстрантів через  міст (© AP Images)
Кінг веде натовп демонстрантів через міст (© AP Images)

7 березня 1965 року отримало назву «Кривава неділя» через те, що протестуючих, які вийшли на захист своїх виборчих прав, було побито місцевою поліцією, щойно вони перетнули міст Едмунда Петаса в Сельмі, штат Алабама. Вчинене над ними насильство змусило їх повернутися назад, але цей випадок призвів до ще масштабнішого маршу за виборчі права, організованого Кінгом (на фото), що розтягнувся на 87 км від Сельми до Монтгомері.

Громадянські права: перемоги

Кінг бере ручку для підписання у Ліндона Джонсона (© AP Images)
Кінг бере ручку для підписання у Ліндона Джонсона (© AP Images)

У 1964 році президент Ліндон Джонсон підписав Акт про громадянські права, який забороняв дискримінацію під час працевлаштування, в громадських місцях та інших сферах життя. Кінг взяв участь у церемонії підписання цього закону (фото). Він також продовжував наполягати на тому, щоб афро-американцям надали виборчі права і не позбавляли їх права голосувати через існуючу дискримінаційну практику, тести грамотності. Отже, в 1965 році Джонсон підписав Закон про виборчі права. Кінг отримав Нобелівську премію миру в 1964 році.

Вбивство

Труна Мартіна Лютера Кінга серед натовпу проводжаючих (© AP Images)
Труна Мартіна Лютера Кінга серед натовпу проводжаючих (© AP Images)

4 квітня 1968 року Кінга вбили на балконі готельного номера в Мемфісі, штат Теннессі. На його похорон через Атланту йшли тисячі людей, супроводжуючи повозку з його труною, яку віз запряжений мул.

У статті «Заповіт надії», опублікованій після його смерті, Кінг закликав афро-американців продовжити боротьбу ненасильницькими методами, але також попередив, що «справедливості для чорношкірих не може бути досягнуто без радикальних змін у структурі суспільства».

Спадщина Кінга: ненасильницький протест

Мартін Лютер Кінг і Коретта Кінг у натовпі на вулиці (© AP Images)
Мартін Лютер Кінг і Коретта Кінг у натовпі на вулиці (© AP Images)

У своєму радіозверненні під час поїздки до Індії у 1959 році Кінг сказав: “Сьогодні ми вже не можемо обирати між насильством і ненасильством; це – або ненасильство, або неіснування». Його філософія була натхненна ненасильницькими засобами Ганді, який прагнув таким чином покінчити з британським правлінням в Індії. У свою чергу, Кінг надихав інших змінювати суспільство ненасильницькими засобами, наприклад, рух солідарності проти радянської окупації в Польщі, боротьбу Нельсона Мандели проти апартеїду в Південній Африці.

Мартін Лютер Кінг виступає під час Маршу на Вашингтон у 1963 році (© AP Images)
Мартін Лютер Кінг виступає під час Маршу на Вашингтон у 1963 році (© AP Images)

Спадщина Кінга: боротьба з упередженнями

У 1963 році під час Маршу на Вашингтон, Кінг виголосив, що всі люди мають бути судимі «не за кольором шкіри, а за вчинки». Центр Кінга в Атланті  – це живий пам’ятник його баченню світу, вільного і рівного, з розширеними можливостями, де є боротьба з расизмом, а також припинення всіх форм дискримінації.

Спадщина Кінга: соціальна справедливість

Мартін Лютер Кінг читає проповідь (© AP Images)
Мартін Лютер Кінг читає проповідь (© AP Images)

Інститут досліджень та освіти Мартіна Лютера Кінга, молодшого Стенфордського університету – це домівка проекту, який має повну колекцію виступів Кінга, його листування та інші рукописи. Інститут також брав участь в Ініціативі навчальних програм та спільноти Ганді-Кінг, які використовують життя та ідеї Кінга для залучення соціальних активістів по всьому світу, що працюють над проблемами прав людини.

Президент Обама і перша леді Мішель Обама малюють відомі вислови Мартіна Лютера Кінга, молодшого, беручи участь у проекті спільноти добровольців (© AP Images)
Президент Обама і перша леді Мішель Обама малюють відомі вислови Мартіна Лютера Кінга, молодшого, беручи участь у проекті спільноти добровольців (© AP Images)

Спадщина Кінга: служіння іншим людям

У США, День Мартіна Лютера Кінга – це національний день служби. Американцям радять відзначати цей день «не як вихідний день, а як корисний для громади», в який можна зробити щось для покращення життя інших людей. Президент Обама сприяє розвитку волонтерства як способу допомогти відповісти на виклики, що стоять перед нашим світом.

 Афро-американець біля Меморіалу Мартіна Лютера Кінга (© AP Images)
Афро-американець біля меморіалу Мартіна Лютера Кінга (© AP Images)

Мрія, втілена у життя

Національний меморіал Мартіна Лютера Кінга був побудований поруч із меморіалом Лінкольна, де Кінг виголосив свою відому промову «У мене є мрія». Меморіал спонукає відвідувачів замислитися про життя і спадщину Кінга.

Разом з Україною: надія, поступ та важкий шлях попереду

Автор посту: Пейдж Александер, Заступник Адміністратора USAID у справах країн Європи та Євразії 

Read in English

У середині вересня я мала змогу відвідати Україну та на власні очі ознайомитися з програмами нашого Агентства, що покликані сприяти критично важливим заходам з відбудови та реформування країни. З цієї поїздки я повернулася не лише з кращим розумінням цих проектів та усвідомленням їх важливості, але й з глибокими враженнями від сили та стійкості українців, перед якими сьогодні лежить важкий шлях.

Протягом цього візиту мені випала нагода побувати у Дніпропетровську – місті, яке знаходиться лише за кілька сотень кілометрів від зони конфлікту у Східній Україні, де тисячі громадян були вимушені залишити свої домівки після початку бойових дій між українськими військами та сепаратистами, підтримуваними Росією.

Під час відвідин розташованого у Дніпропетровську центру для внутрішніх переселенців, який був створений та працює завдяки зусиллям волонтерів, я була вражена велетенським бажанням та готовністю українців, незалежно від їхньої професії чи рівня матеріального добробуту, допомогти своїм співгромадянам та зробити свій внесок до цієї справи.

На сьогодні центр надає одяг та харчі, а також забезпечує можливість тимчасового проживання для понад 21 тис. переселенців, які їдуть на Дніпропетровщину з сусідніх   Донецької та Луганської областей.

Я мала змогу познайомитися з жінкою на ім’я Марія та її маленькою дочкою, які були змушені полишити свій дім у Горлівці поблизу Донецька, та вже кілька тижнів перебувають у Дніпропетровську.  Вона каже, що доля переселенців є нелегкою, але дуже вдячна за те, як їх прийняли у Дніпропетровську. Нині Марія сама працює у центрі як волонтерка, надаючи допомогу новоприбулим переселенцям.

Під час свого перебування у дніпропетровському центрі для переселенців, Заступник Адміністратора USAID у справах країн Європи та Євразії Пейдж Александер мала змогу поспілкуватися з жінкою на ім'я Лідія, яка була змушена залишити своє рідне місто, але сподівається невдовзі повернутися додому. Лідія дякує громадській організації «Допомога Дніпра» та центру для переселенців за надану допомогу. Фото: Роман Воронович, USAID
Під час свого перебування у дніпропетровському центрі для переселенців, Заступник Адміністратора USAID у справах країн Європи та Євразії Пейдж Александер мала змогу поспілкуватися з жінкою на ім’я Лідія, яка була змушена залишити своє рідне місто, але сподівається невдовзі повернутися додому. Лідія дякує громадській організації «Допомога Дніпра» та центру для переселенців за надану допомогу. Фото: Роман Воронович, USAID

На початку червня цього року, центр у середньому приймав близько ста переселенців на день. Сьогодні ця кількість зросла до трьохсот, тож центр потребує підтримки.  Координуючи свої дії з українською владою, Уряд США вже відгукнувся на необхідність забезпечити допомогу близько 271 тис. людей, які були змушені залишити свої домівки в результаті конфлікту.  Для того, щоб полегшити становище новоприбулих переселенців, яким немає більше до кого звернутися, центрові у Дніпропетровську та ще кільком подібним до нього закладів будуть надані ліжка та інші меблі, а також кухонна техніка. Окрім того, USAID розробляє плани щодо ремонту двох поверхів будівлі центру, що дасть змогу розмістити ще 200 переселенців.

Заступник Адміністратора USAID у справах країн Європи та Євразії Пейдж Александер та керівник Благодійного фонду «Допомога Дніпра» Владислав Макаров підписали Меморандум про взаєморозуміння, на основі якого USAID забезпечить кошти для допомоги ще 200 переселенцям. Фото: Роман Воронович, USAID
Заступник Адміністратора USAID у справах країн Європи та Євразії Пейдж Александер та керівник Благодійного фонду «Допомога Дніпра» Владислав Макаров підписали Меморандум про взаєморозуміння, на основі якого USAID забезпечить кошти для допомоги ще 200 переселенцям. Фото: Роман Воронович, USAID

У дні Майдану, тисячі українців повстали проти корупції та зловживань влади, вимагаючи свободи та демократії у своїй країні. Протягом свого нинішнього візиту я переконалася у тому, що громадяни України готові зробити свій внесок до дій нової влади.  На одній з наших зустрічей у кімнаті майже не залишилося порожніх місць, бо на неї зібралися десятки представників громадянського суспільства; багато з них представляли організації, які вже користуються  нашою підтримкою у розбудові їхнього потенціалу до просування та здійснення громадського контролю за поступом реформ у таких сферах, як децентралізація влади, підвищення її прозорості та покращення стану охорони здоров’я.  Багато з цих громадських активістів вкладають свої сили та бажання не лише у забезпечення підзвітності влади – вони також допомагають цій владі піклуватися про переселенців, та навіть надають харчі й одяг для української армії.  Ці люди справді продовжують боротьбу за гідність українців, яка розпочалася на Майдані, і саме вони є одним з головних джерел моєї надії на позитивне майбутнє України.

У Києві Уповноважена Верховної Ради України з прав людини Валерія Лутковська (ліворуч) та Заступник Адміністратора USAID у справах країн Європи та Євразії Пейдж Александер взяли участь у відкритті проекту USAID  з захисту прав людини.  Фото: Роман Воронович, USAID
У Києві Уповноважена Верховної Ради України з прав людини Валерія Лутковська (ліворуч) та Заступник Адміністратора USAID у справах країн Європи та Євразії Пейдж Александер взяли участь у відкритті проекту USAID з захисту прав людини. Фото: Роман Воронович, USAID

Хоча 16 вересня цього року парламент України не зміг ухвалити закон про боротьбу з корупцією, ключові державні посадовці як і раніше налаштовані на те, щоб прокласти шлях до нової України. Я мала честь провести зустріч з новообраним міським головою Києва Віталієм Кличком – певна, що дехто з вас пам’ятає його як багаторічного чемпіона світу з боксу у надважкій вазі. Сьогодні пан Кличко вступив на політичний ринг, та просуває важливі реформи, аби подолати корупцію і марнотратство у чотиримільйонному місті Києві.  Нині USAID подвоює свої зусилля, щоб стати важливим партнером Києва у антикорупційній діяльності – зокрема, у розбудові систем електронного врядування; нещодавно до України прибув радник нашого Агентства, який забезпечить допомогу у цій справі міській владі Києва, Адміністрації Президента України та Міністерству регіонального розвитку.

Уряд США налаштований і далі надавати Україні як короткотермінову, так  і стратегічну допомогу у той час, коли лідери країни змушені йти на важкі жертви, аби побудувати стабільну, демократичну і заможну країну, на яку заслуговують її громадяни.

Під час перебування Президента України Петра Порошенка у Вашингтоні 18 вересня ц.р., Президент Обама оголосив про надання нового пакету допомоги загальною вартістю 53 млн. доларів, та звернувся до Конгресу з запитом надати ще 45 млн. доларів на допомогу Україні у наступному фінансовому році. Цього року вартість критично важливої американської допомоги Україні вже склала 291 млн., а у травні ц.р. Уряд США надав Україні кредитну гарантію на суму 1 млрд. доларів.

Разом з іншими установами Уряду США, USAID тісно співпрацює з місцевими партнерами та міжнародними донорами у наданні екстреної допомоги, що має забезпечити найбільш нагальні потреби України.  Разом ми зможемо полегшити становище переселенців та доправити гуманітарну допомогу до районів конфлікту у Східній Україні.

USAID докладає всіх зусиль до того, щоб допомогти Україні підготуватися до важкого зимового сезону, здійснюючи цілу низку заходів – від заміни старих вікон, що допоможе забезпечити тепло у оселях, до роботи з фахівцями підприємств електроенергетики, аби знизити ризики відключення електроенергії внаслідок браку палива. Ми також готуємося до того, щоб надати допомогу у проведенні парламентських виборів у жовтні цього року – для того, щоб були почуті всі голоси та представлені інтереси всіх українців.

Паралельно з виконанням цих нагальних завдань, USAID як і раніше сприятиме Україні у здійсненні важливих реформ, необхідних для того, щоб покласти край корупції, забезпечити децентралізацію влади та реформування конституційної системи.

На довший термін часу, USAID і далі співпрацюватиме з владою України у побудові заможної країні зі стабільною економікою, високопродуктивним сільським господарством та вищим рівнем енергоефективності.

За останні місяці Україна здійснила суттєвий поступ за багатьма напрямами. Парламент країни одноголосно підтримав Угоду про асоціацію з Європейським Союзом, яка передбачає реформування економіки, судової влади та фінансового сектору згідно з законодавством та нормами ЄС. Україна виконала низку домовленостей, досягнутих під час переговорів у Мінську про припинення вогню, що дозволить покласти край втраті людських життів на сході країни.  У травні цього року відбулися вільні та справедливі президентські вибори, а нині держава готується до історичних парламентських виборів.

Втім, незважаючи на ці успіхи, перед країною і досі стоять суттєві проблеми.

Навіть у ситуації, коли влада України змушена відстоювати суверенність і територіальну цілісність країни та водночас вирішувати нагальні потреби своїх громадян, вона не повинна забувати про головний заклик Майдану, та мусить виконувати свої обіцянки у сфері боротьби з корупцією, забезпечення верховенства права, прозорості та підзвітності держави.

Сьогодні Україна переживає критичний момент, і якщо вірити історичному досвіду, то час для виконання цих обіцянок у нової української влади є обмеженим. На довгому шляху, який лежить попереду, країна може досягти успіху лише за умови ухвалення та реалізації складних реформ. Сполучені Штати Америки, та зокрема USAID, сподіваються, що на цьому шляху вони і далі залишатимуться потужним і відданим партнером України.

Еволюція України

Автор посту: Рік Стенгел, заступник Держсекретаря з питань публічної дипломатії та зв’язків з громадськістю, @Stengel

21 травня 2014  року

Read in English

Виборча дільниця в Україні
Виборча дільниця в Україні

У неділю українці підуть на виборчі дільниці, щоб проголосувати за нового президента. Але це просте твердження не охоплює всієї важливості цих виборів. Голосування 25 травня – це не просто випробовування їхньої боротьби за зміни і провісник майбутнього України, що вже немало, це також розмежувальна лінія між світовою боротьбою за свободу і репресійними силами, між можливістю громадян обирати власне майбутнє і нав’язуванням цього майбутнього.

Отже, це не просто чергові вибори. Це визначальний момент в довгій історії України. Йому передує анексія Криму і спроби Росії дестабілізувати ситуацію в країні і завадити голосуванню. Вже протягом декількох тижнів російські ЗМІ транслюють вигадані історії про «неонацистський бэспрэдэл» і країну на межі громадянської війни, в той час як Кремль закликає сепаратистів на сході захопити владу під дулом пістолета.

Минулого тижня я відвідав в Україну, щоб особисто переконатися. Я побачив спокійний, але знервований Київ. Люди займалися своїми справами, пили каву у вуличних кафе, відводили дітей до школи. Але вони були трохи стурбовані через вибори. Це й не дивно. Від цих виборів багато залежить.

Поки я був у Києві, я пройшовся Майданом, вшанував пам’ять Небесної Сотні, протестуючих, які полягли у боротьбі за насправді представницьку владу. Я зустрів молодих українців, які брали участь у протестах і які втратили друзів у боях. Я говорив з однією студенткою, яка розповіла, що вона завжди непритомніла, коли бачила кров, але під час протестів записалася волонтеркою доглядати поранених у тимчасовому шпиталі на Майдані і жодного разу не знепритомніла. Вона сказала, що бачила достатньо крові на все життя, і тепер вона спрямовує зусилля для розбудови демократичного майбутнього для своєї країни. Куди б я не пішов, всюди я бачив тихий патріотизм і віру в те, що Україна буде процвітати, якщо люди будут висловлювати свою волю.

Графіті на стіні будівлі біля Майдану в Києві символізує бажання українців перетворити їх боротьбу за зміни в еволюцію своєї країни, травень 2014
Графіті на стіні будівлі біля Майдану в Києві символізує бажання українців перетворити їх боротьбу за зміни в еволюцію своєї країни, травень 2014

Вибори, що відбудуться у неділю, є найкращим шляхом до політичного зцілення України. Опитування показують, що понад 70 відсотків українців хотіли б залишитися недоторканими як нація. Вибори мають стати протиотрутою від беззаконня, створеного Росією і сепаратистами, які, здається, більше розхитують країну, ніж сприяють її розбудові. Всі, з ким я спілкувався у Києві, хочуть мати націю, яка включає голоси меншин, і яка дивиться у напрямку і сходу і заходу. Вони відкидають ідею, що мають обрати один або інший напрямок.

Вибори ніколи не бувають ідеальними, і ці також не будуть такими. Не обійдеться без збоїв, і деякі люди залишаться вдома і не голосуватимуть на сході, де відбувається залякування офіційних представників виборчих комісій, а в деяких місцях відбулися навіть їх викрадення. Росія також заявила про те, що голосування в Криму не відбудеться. Але замість того, щоб перешкоджати  голосуванню, сепаратисти мали б висловити свою думку в кабіні для голосування. Історія 21-го століття показує, що, зрештою, скринька для голосування є більш потужною зброєю, ніж кулі. Цими вихідними близько 400 мільйонів людей у ​​Європі будуть реалізують своє право на голосування під час європейських парламентських виборів – українці заслуговують на такі ж права щодо волевиявлення.

Більше 200 років тому, Томас Пейн написав, що “право на волевиявлення шляхом голосування … є основним правом, завдяки якому інші права будуть захищені.”  Нехай ці вибори стануть для українського народу початком, а не кінцем можливості обирати і будувати своє майбутнє. Вони мають не тільки втілювати волю українського народу, але і бути двигуном для захисту прав меншин. Це – майбутнє України.

Жителі Криму можуть зазнати репресій в російському стилі

Автор посту: Том Маліновськи, помічник Держсекретаря, Бюро з демократії, прав людини та праці

25 квітня 2014 року

Read in English

Вид на Бахчисарай, Крим
Вид на Бахчисарай, Крим

Невдалий ефект (а можливо і намір) загрози російського уряду на сході України в тому, щоб відвернути увагу світової спільноти від частини України, яку він вже захопив.

15 квітня Верховний комісар ООН з прав людини опублікувала доповідь про Крим, документально підтвердивши те, що уряд Росії намагався приховати, не пустивши  до Криму міжнародних спостерігачів: тюремне ув’язнення, тортури і вбивства кримських громадян, які виступали проти незаконної анексії Росією півострова до березневого референдуму.

Світ вже знає про деякі з найжахливіших доповідей за останні тижні, наприклад, знахідку 18 березня тіла кримськотатарського активіста Решата Аметова через два тижні після того, як він був викрадений, маючи на собі чіткі докази знущань. 25 березня «Human Rights Watch» повідомив, що двох активістів Євромайдану в Криму викрали і жорстоко катували в таємних місцях протягом 11 днів російські та місцеві силовики.

Татарська жінка плаче під час похорону Решата Аметова, кримськотатарського проукраїнського активіста, батька трьох дітей, який зник після відвідування мітингу 3 березня в Сімферополі, Крим, 18 березня 2014 року
Татарська жінка плаче під час похорону Решата Аметова, кримськотатарського проукраїнського активіста, батька трьох дітей, який зник після відвідування мітингу 3 березня в Сімферополі, Крим, 18 березня 2014 року

Після розкрутки фіктивної історії про захист етнічних росіян в Україні, уряд Росії і його довірені особи почали піддавати знущанням представників етнічних меншин у Криму, щоб ті прикидалися, що протистоять. 31 березня проросійські бандити побили 14-річного татарського хлопця за те, що він розмовляв татарською мовою публічно. 18 березня кримський віце-прем’єр Теміргалієв повідомив, що татари повинні відмовитися від своїх земель, які будуть використовуватися для інших цілей. Протягом 15 і 16 березня проросійські бандити викрали українських греко-католицьких священиків, допитували їх, і змусили місцеву «владу» обвинуватити їх в «екстремізмі». Після анонімних погроз про розправу головний Рабин-реформатор виїхав з Криму. Усім відомо, що міжнародні організації повідомляють про близько 5000 осіб, у тому числі і представників християнських, єврейських меншин і, принаймні, 3000 татар, покинули Крим і шукали притулку в інших містах України.

Якщо уряд Росії почне нав’язувати окупованому нею Криму репресивні закони, які останнім часом запроваджуються в Росії, кримчани можуть зазнати неочікуваних обмежень прав, які вони колись мали. Серед них:

• Втрата автономії. Навіть зараз, коли президент Путін вимагає децентралізації в Україні, він заперечує її в Росії. Новий законопроект у Думі міг скасувати прямі вибори мера в Росії, позбавляючи громадян їх здатності обирати своїх місцевих керівників.

• Цензура і пропаганда. Як вже було зроблено на території Росії, російська влада намагалася обмежити доступ кримчан до телеканалів, що не контролюються Кремлем. З російського Інтернет-простору жителі Криму можуть бути не в змозі отримати доступ до певних незалежних новинних сайтів.

• Криміналізація незгодних. Уряд Росії може спробувати застосувати до жителів Криму, які бажають висловити незгоду, дії своїх законів, що обмежують свободу вираження думок, у тому числі переслідування журналістів і активістів  за «екстремізм» і «хуліганство» просто через вираження незалежних поглядів.

• Істерія щодо «Іноземних агентів». Після ксенофобської тенденції, що заохочується російською владою, в Криму вже почали з’являтися списки місцевих «зрадників» та «іноземних агентів». До кримських неурядових організацій (НУО), як і до російських, можуть бути застосовані нові обтяжливі правила, у тому числі горезвісний закон Російської Федерації «Про іноземних агентів». Багато кримських правозахисників вже залишили Крим, але й багато з тих, хто залишився, займають принципову позицію, намагаючись уникнути присвоєння їм невиправданого і зневажливого штампу «іноземний агент».

• Обмеження на свободу зібрань. Останні російські закони передбачають суворі штрафи (понад $ 9000) за участь у мирній несанкціонованій акції протесту, і застосування їх у Криму, може мати негативний вплив на проведення публічних демонстрацій і протестів. Ми вже бачили докази у Севастополі – 15 квітня місто заборонило ЛГБТ- ходу, пославшись на заборону ЛГБТ «пропаганди» в Росії.

Росія платитиме високу ціну, якщо вона продовжуватиме займати Крим. Санкції, що вводяться через дії в Криму, залишатимуться допоки Росія займатиме Крим. І ми будемо збільшувати цю плату, якщо Росія не виконає зобов’язань, взятих в Женеві 17 квітня по деескалації кризи, яку вона  створила на сході України. Ми також продовжуватимемо розширювати можливості України, щоб протистояти тиску Росії і рухатися в напрямку процвітаючого і демократичного майбутнього. Останніми днями Сполучені Штати підписали угоду з Україною про гарантування кредитів на $ 1 млрд, який допоможе українському уряду забезпечити життєво-важливі послуги і захист вразливих громадян, оскільки уряд зможе почати реалізацію необхідних економічних реформ. Ми надаємо додаткову допомогу для підтримки цих реформ, а також вільних і справедливих виборів, ініціатив щодо боротьби з корупцією, повернення вкрадених активів, щоб допомогти Україні протистояти політично-мотивованим торговельним заходам з боку Росії.

Відео: Санкції: З чого все почалося?

Коли ми дивимося на те, що відбулося в Криму, і прагнемо ослаблення напруженості на сході України, ми маємо пам’ятати, що поставлено на карту. Це не суперечка між різними частинами України. Це змагання, як сказав президент Обама, між двома конкуруючими ідеалами: «переконанням, що кожен з нас має право жити так, як він сам обирає, по совісті та власній волі», і «більш старшим і традиційним поглядом на владу» який вважає, що «порядок і прогрес може прийти тільки, коли люди відмовляться від своїх прав задля волі всемогутнього господаря». Бажання жити вільно, у державі, яка служить своїм громадянам, а не навпаки, є універсальним. Українці не хочуть втрачати свою свободу. Їх співгромадяни в Криму, і сусіди в Росії, заслуговують на те, щоб повернути його Україні.

Скасування Закону про захист шлюбу: ще один крок у напрямку покращення прав людини

Автор посту: Доріс Ернандес, інтерн Політичного відділу Посольства США

Read in English

http://www.theadvocatesforhumanrights.org/identifying_violations_treaties.html

У своїй промові, виголошеній 16 серпня 1967 року, лідер боротьби за громадянські права Мартін Лютер Кінг заявив: “Арка моралі всесвіту довга, але, зрештою, вона схиляється до справедливості”. 26 червня Верховний суд США визнав неконституційним федеральний Закон про захист шлюбу (Defense of Marriage Act (DOMA)), який відмовляв у рівному юридичному захисті подружнім парам з нетрадиційною сексуальною орієнтацією. Коментуючи рішення суду, Державний секретар Джон Керрі повторив слова Мартіна Лютера Кінга: “Незважаючи на невдачі на цьому шляху, арка нашої історії щодо цього сьогодні, можливо, як ніколи близько нахилилася до інтеграції та рівності”.

Ситуація із Законом про захист шлюбу нагадує історію боротьби за рівність у Сполучених Штатах, а також демонструє волевиявлення громадян, які й сьогодні заохочують свій уряд захищати рівні права для всіх. Коли Закон про захист шлюбу було прийнято в 1996 році, він водночас заборонив дію понад 1000 федеральних законів із захисту прав одностатевих пар, які мали юридичне право одружуватися в певних штатах. У відповідь активісти і громадські групи використовували всі можливі інструменти, доступні для громадян у демократичному суспільстві, щоб чинити тиск на уряд, задля забезпечення рівних прав для всіх. Протягом майже двох десятиліть вони організовували інформаційно-пропагандистські кампанії, писали листи обраним представникам в уряді, ініціювали вибори з метою внесення змін у державні та місцеві закони, проводили рекламні заходи у засобах масової інформації, подавали позови до судів і використовували інші стратегії для забезпечення рівних прав. Внаслідок цього вони допомогли підвищити суспільну обізнаність у питанні про нерівність цього закону, змінити громадську думку та правове поле, підготували підґрунтя для винесення Верховним судом США постанови щодо неконституційності Закону про захист шлюбу.

Успіх цих громадських груп свідчить і про те, який вплив можуть мати громадські кампанії із захисту прав людини в разі звернення до своїх урядів. В Україні Посольство США допомагає громадським організаціям проводити тренінги та інші освітні заходи, спрямовані на правозахисну діяльність. Такі програми включають в себе підтримку громадської активності, незалежних засобів масової інформації, вдосконалення підзвітності судової системи та законодавчого процесу. Через зміцнення демократичних інститутів активісти в Україні допомагають створити умови, які можуть надати рівний захист усім громадянам з боку закону і права.

Постанова Верховного Суду щодо Закону про захист шлюбу була не тільки успіхом для адвокатів та прихильників рівних прав у Сполучених Штатах, а й підтвердженням того, що громадські активісти як в Америці, так і в усьому світі, насправді можуть здійснити реальні зміни у сфері захисту прав людини. Процес може тривати роками, і це іноді вимагає узгоджених зусиль сотень і тисяч відданих громадян на всіх рівнях. Але, як свідчить врегулювання Закону про захист шлюбу, хоча арка історії й довга, проте якщо громадяни активно займаються усуненням несправедливості, вони справді можуть нахилити цю арку до справедливості.

Наука сексуальності

IDAHO-rr_tcm7-115931Автор посту: Джек Фішер, спеціаліст з прав людини  

Read in English

Оскільки Сполучені Штати зараз знаходяться в процесі боротьби за те, як наше суспільство буде  вирішувати питання громадянських прав лесбійок, геїв, бісексуалів і транссексуалів (ЛГБТ), здається, що паралельні дискусії з подібних проблем сьогодні відбуваються і в Україні. Сорок років тому в США в жодному штаті не було законів, які б захищали ЛГБТ від дискримінації у сфері роботи або житла, у жодному штаті не було дозволу на цивільні або одностатеві шлюби, Американська асоціація психологів і досі вважає гомосексуалізм психічним розладом, а поліція проводила обшуки барів, які відвідували ЛГБТ.  Якщо ЛГБТ хотіли займати державні посади, служити в армії або працювати в урядових установах, вони не могли відкрито говорити про свою сексуальну орієнтацію або гендерну ідентичність. Оскільки українці починають відкрито обговорювати свої власні закони щодо ЛГБТ, важливо, щоб ті, хто приймає участь у дискусії, мали доступ до найкращих джерел науки про сексуальну орієнтацію та гендерну ідентичність, аби зробити найбільш свідомий вибір з усіх можливих варіантів. В цій статті наведено непоганий, на наш розсуд, огляд наукового  визначення сексуальну орієнтації.

Гомосексуалізм – не є власним вибором людини

Більшість геїв повідомляють, що вони мали інакші почуття у дитинстві та під час статевого дозрівання, і розуміли, що їх сексуальні почуття спрямовані, в основному, або виключно до тих, хто є одної з ними статі. Багато гетеросексуалів не роблять свідомий вибір  “бути” гетеросексуалами, а геї не роблять вибір “бути” геями. Більшість геїв повідомляють про тривалий період боротьби з тим, що вони геї, намагаючись  приховати свою сексуальність через соціальне тавро ганьби на цей статус. Саме через цей внутрішній конфлікт кількість спроб і фактичних самогубств серед ЛГБТ молоді значно вища, ніж серед загального населення. Деякі дослідження стверджують, що 30-40% ЛГБТ підлітків хоч раз робили спробу самогубства, що в чотири рази вище, ніж той же показник серед гетеросексуальних підлітків. За великим рахунком, нема ніякого сенсу обирати ту сексуальність, яка суттєво знижує статистичну ймовірність  знайти супутника життя, піддається підвищеному ризику насильства або залякування, яка перешкоджає вільному і повному здійсненню громадянських і людських прав, і яка, ймовірно, призведе до конфлікту або розриву з найближчими членами сім’ї і друзями.

Гомосексуалізм – це не хвороба або розлади, і це не заразно

У 1974 році в Діагностичному і статистичному посібнику з психічних розладів, першоджерела, яке використовується американськими і багатьма іншими психологами та психіатрами, гомосексуалізм було виключено з категорії “психічні розлади.” Це було пов’язано із збільшенням кількості досліджень, які показали, що гомосексуальність є природженою, незмінною, і не заважає здоровій людині вести  повноцінне життя. Ті, хто виступають проти надання батьківських прав представникам ЛГБТ, стверджують, що вони не повинні мати можливість виховувати дітей, тому що, швидше за все, вони виховають гомосексуалів. Але у 2005 році дослідження дітей, вихованих одностатевими парами показало, що ці діти не відрізняються від дітей, які виховуються в сім’ях з матір’ю і батьком, а також не мають ознак, що вони в майбутньому стануть геями.

Гомосексуалізм не можна змінити або «вилікувати»

Десятиліття досліджень “відновлювальної терапії” гомосексуалізму показали, що спроби змінити сексуальність людини не є ефективними, і часто призводять до несприятливих психологічних побічних ефектів. Наприклад, у дослідженні “відновлювальної терапії” 2002 року, тільки 3% учасників повідомили про те, що вони успішно змінили свою сексуальну орієнтацію. Інформація від цих трьох відсотків була прийнята тільки на слово, без спроби виміряти їх фізіологічні і сексуальні потяги до осіб тієї ж статі. Кілька високопоставлених осіб, які повідомили, що в результаті “відновлювальної терапії”  “вилікували” свою гомосексуальність, пізніше відмовилися від своїх слів.

Генетика, очевидно, грає важливу роль в гомосексуалізмі, але немає певного “гену гомосексуальності”

Дослідження ідентичних близнюків виявили, що приблизно половина близнюків, сестра або брат якого є геєм або лесбійкою, може бути геєм чи лесбійкою. Якби існував визначальний “ген гомосексуальності”, то ця цифра була б 100%, оскільки однояйцеві близнюки мають однакові гени. Однак, враховуючи, що оцінка гомосексуалізму в загальному діапазоні населення від 1 до 3%, це факт дозволяє припустити, що існує  сильний генетичний компонент гомосексуалізму. Деякі дослідження показують, що генетичний маркер Xq28 можуть відігравати певну роль у чоловічій гомосексуальності, хоча це заперечується іншими дослідженнями. Епігенетичні фактори, ймовірно, також частково пояснюють існування гомосексуалізму. Епігенетика – це наука про те, що в той час як будь-яка людина має тисячі генів, тільки деякі з них можуть бути активними, в той час як інші залишаються “вимкненими”. Гормональні зміни під  час появи та розвитку зародку на ранньому етапі можуть “перемикати або вмикати” певні гени, і це може бути поясненням того, що один близнюк гомосексуальний, а інший – ні. Порядок народження також, відіграє роль у гомосексуалізмі. Бланшар і Классен повідомляли у 1997 році, що кожен старший брат збільшує шанси людини стати гомосексуалістом на 33%, що, можливо, пов’язано з тим, що вплив жіночого гормону на кожний наступний рецесивний чоловічий ембріон змінюється. І нарешті, виявилося, що існують суттєві відмінності в структурі мозку у гомосексуалістами та гетеросексуалів. Дослідження Саймон Левей показали, що гіпоталамуси чоловіків-гомосексуалістів близькі за розмірами до гіпоталамусів жінок-гетеросексуалів, а гіпоталамуси лесбійок близькі за розмірами до гіпоталамусів чоловіків-гетеросексуалів. Ці відмінності в структурі мозку можуть також частково пояснити виникнення гомосексуалізму.

Гомосексуалізм не запозичений із Заходу

Гомосексуальна поведінка спостерігалася в кожній культурі, в кожному суспільстві, в будь-який період часу в історії. Антропологи Стівен Мюррей і Уїлл Роско повідомляли про те, що жінки в Лесото (Африка) формують довгострокові та соціально прийнятні  статеві стосунки, що називаються motsoalle. В 2400 році до н.е. єгипетські парубки Хнумхотеп та Нянхнум (Khnumhotep і Niankhkhnum) були увічнені в серії барельєфів, цілуючи один одного в оточенні інших. Гомосексуалізм був зображений в літературі та мистецтві Стародавнього Китаю і Японії, Таїланду. Тайські королі часто мали серед коханців жінок та чоловіків.

Навіть у Сполучених Штатах, обговорення гомосексуалізму викликає сильні пристрасті та суперечки, і багато людей стверджують, що одностатеві відносини є аморальними, або небезпечними для суспільства і традиційної сім’ї. Тим не менш, шляхом обговорення ми прийшли до розуміння важливості захисту права всіх людей вільно виражати свою думку, право на свободу зборів, право жити без страху перед насильством.

17 травня відзначається Міжнародний день проти гомофобії і трансфобії.

Боротьба за громадянські права: від Прокламації про звільнення рабів до Мартіна Лютера Кінга

Автор: Даг Морроу, помічник аташе з питань культури

Read in English

В цьому році ми відзначаємо дві важливі віхи в афро-американської історії, а також в довгому шляху Сполучених Штатів до расової рівності та громадянських прав. День 1 січня 2013 року відзнаменував 150-річчя Прокламації про звільнення рабів, якою президент США Авраам Лінкольн звільнив більшість афро-американців від рабства. 28 серпня 2013 р. буде відзначатися 50-річчя Маршу на Вашингтон, в якому преподобний Мартін Лютер Кінг – молодший виголосив свою знамениту промову «Я маю мрію», закликаючи всіх людей ставитися один до одного однаково, незалежно від кольору їхньої шкіри.

Рабство і Прокламація про звільнення рабів

У 1860 році в Сполучених Штатах понад 3,9 мільйона афроамериканців були рабами. В деяких штатах, таких як Південна Кароліна і Міссісіпі, більше половини від загальної чисельності населення були поневолені, а в таких штатах, як Алабама, Флорида, Луїзіана і Джорджія, поневолені люди складали більше 40% населення. В штатах Арканзас, Кентуккі, Меріленд, Міссурі, Північна Кароліна, Теннессі, Техас і Вірджинія також були значні популяції рабів. У тому ж році, на чолі з Південною Кароліною, кілька південних штатів почали відділення від Сполучених Штатів Америки (для формування “Конфедерації Штатів Америки”), незадоволені тим, що північні штати (“Союз”) відмовлялися повертати рабів-втікачів, і побоюючись, що новообраний президент Лінкольн буде прагнути покінчити з рабством в США.  Продовжувати читання “Боротьба за громадянські права: від Прокламації про звільнення рабів до Мартіна Лютера Кінга”