Життя і спадщина Мартіна Лютера Кінга

Джерело: ShareAmerica

Read in English

Мартін Лютер Кінг, молодший присвятив своє життя ненасильницькій боротьбі за расову рівність в Сполучених Штатах. В третій понеділок січня в США відзначається свято – День Мартіна Лютера Кінга, щоб ушанувати його спадщину, а також обговорити проблеми громадян, які працюють волонтерами у своїх громадах.

Початок подорожі

Двоповерховий жовтий будинок з коричневими віконницями і ганком (Служба національних парків)
Двоповерховий жовтий будинок з коричневими віконницями і ганком (Служба національних парків)

Кінг народився 15 січня 1929 року в родині баптистських служителів, ріс в Атланті в часи, коли закони Джима Кроу зробили сегрегацію та дискримінацію для чорношкірих на Півдні повсякденною реальністю.

Кінг якраз навчався у коледжі Морхаус в Атланті, коли він дійшов думки, що релігія може стати потужним каталізатором соціальних змін. Перед поверненням на Південь, де він служив пастором баптистської церкви на Декстер авеню в Монтгомері, штат Алабама, Кінг отримав докторський ступінь у Школі теології Бостонського університету.

Сьогодні місце народження Кінга в Атланті є Національною історичною пам’яткою.

Боротьба за громадянські права в 1950-і роки

Мартін Лютер Кінг поклав руку на плече хлопчика  під час демонстрації на вулиці (© AP Images)
Мартін Лютер Кінг поклав руку на плече хлопчика
під час демонстрації на вулиці (© AP Images)

Кінг допоміг організувати автобусний бойкот в Монтгомері, який закінчився тим, що Роза Паркс була арештована за відмову поступитися своїм місцем в автобусі білому пасажиру. Після того як Верховний суд скасував закони сегрегації в автобусах Алабами в 1956 році, Кінг став співзасновником Конференції Християнських лідерів Півдня і почав пропагувати  ненасильницькі дії у боротьбі за громадянські права по всьому Півдню. Він перебував під впливом філософії Махатми Ганді, тому в 1959 році відправився в Індію.

Культова фігура 1960-х рр

Кінг сидить і дивиться удалечінь через грати  тюремної  камери (Національний архів)
Кінг сидить і дивиться удалечінь через грати тюремної камери (Національний архів)

Приєднавшись до свого батька, пастора баптистської церкви Ебенезера в Атланті, Кінг продовжував використовувати свої ораторські здібності для закликів покінчити із сегрегацією і правовою нерівністю. Протягом 1960-х років його неодноразово затримували під час ненасильницьких протестів в Алабамі, Флориді та Джорджії. Якось, після одного з таких арештів у 1963 році, Кінг написав листа з Бірмінгемської в’язниці, в якому виклав моральну основу руху за громадянські права. У серпні того ж року він виголосив свою знамениту промову «У мене є мрія» перед 200 000 зібранням у Національному Моллі у Вашингтоні.

Кінг веде натовп демонстрантів через  міст (© AP Images)
Кінг веде натовп демонстрантів через міст (© AP Images)

7 березня 1965 року отримало назву «Кривава неділя» через те, що протестуючих, які вийшли на захист своїх виборчих прав, було побито місцевою поліцією, щойно вони перетнули міст Едмунда Петаса в Сельмі, штат Алабама. Вчинене над ними насильство змусило їх повернутися назад, але цей випадок призвів до ще масштабнішого маршу за виборчі права, організованого Кінгом (на фото), що розтягнувся на 87 км від Сельми до Монтгомері.

Громадянські права: перемоги

Кінг бере ручку для підписання у Ліндона Джонсона (© AP Images)
Кінг бере ручку для підписання у Ліндона Джонсона (© AP Images)

У 1964 році президент Ліндон Джонсон підписав Акт про громадянські права, який забороняв дискримінацію під час працевлаштування, в громадських місцях та інших сферах життя. Кінг взяв участь у церемонії підписання цього закону (фото). Він також продовжував наполягати на тому, щоб афро-американцям надали виборчі права і не позбавляли їх права голосувати через існуючу дискримінаційну практику, тести грамотності. Отже, в 1965 році Джонсон підписав Закон про виборчі права. Кінг отримав Нобелівську премію миру в 1964 році.

Вбивство

Труна Мартіна Лютера Кінга серед натовпу проводжаючих (© AP Images)
Труна Мартіна Лютера Кінга серед натовпу проводжаючих (© AP Images)

4 квітня 1968 року Кінга вбили на балконі готельного номера в Мемфісі, штат Теннессі. На його похорон через Атланту йшли тисячі людей, супроводжуючи повозку з його труною, яку віз запряжений мул.

У статті «Заповіт надії», опублікованій після його смерті, Кінг закликав афро-американців продовжити боротьбу ненасильницькими методами, але також попередив, що «справедливості для чорношкірих не може бути досягнуто без радикальних змін у структурі суспільства».

Спадщина Кінга: ненасильницький протест

Мартін Лютер Кінг і Коретта Кінг у натовпі на вулиці (© AP Images)
Мартін Лютер Кінг і Коретта Кінг у натовпі на вулиці (© AP Images)

У своєму радіозверненні під час поїздки до Індії у 1959 році Кінг сказав: “Сьогодні ми вже не можемо обирати між насильством і ненасильством; це – або ненасильство, або неіснування». Його філософія була натхненна ненасильницькими засобами Ганді, який прагнув таким чином покінчити з британським правлінням в Індії. У свою чергу, Кінг надихав інших змінювати суспільство ненасильницькими засобами, наприклад, рух солідарності проти радянської окупації в Польщі, боротьбу Нельсона Мандели проти апартеїду в Південній Африці.

Мартін Лютер Кінг виступає під час Маршу на Вашингтон у 1963 році (© AP Images)
Мартін Лютер Кінг виступає під час Маршу на Вашингтон у 1963 році (© AP Images)

Спадщина Кінга: боротьба з упередженнями

У 1963 році під час Маршу на Вашингтон, Кінг виголосив, що всі люди мають бути судимі «не за кольором шкіри, а за вчинки». Центр Кінга в Атланті  – це живий пам’ятник його баченню світу, вільного і рівного, з розширеними можливостями, де є боротьба з расизмом, а також припинення всіх форм дискримінації.

Спадщина Кінга: соціальна справедливість

Мартін Лютер Кінг читає проповідь (© AP Images)
Мартін Лютер Кінг читає проповідь (© AP Images)

Інститут досліджень та освіти Мартіна Лютера Кінга, молодшого Стенфордського університету – це домівка проекту, який має повну колекцію виступів Кінга, його листування та інші рукописи. Інститут також брав участь в Ініціативі навчальних програм та спільноти Ганді-Кінг, які використовують життя та ідеї Кінга для залучення соціальних активістів по всьому світу, що працюють над проблемами прав людини.

Президент Обама і перша леді Мішель Обама малюють відомі вислови Мартіна Лютера Кінга, молодшого, беручи участь у проекті спільноти добровольців (© AP Images)
Президент Обама і перша леді Мішель Обама малюють відомі вислови Мартіна Лютера Кінга, молодшого, беручи участь у проекті спільноти добровольців (© AP Images)

Спадщина Кінга: служіння іншим людям

У США, День Мартіна Лютера Кінга – це національний день служби. Американцям радять відзначати цей день «не як вихідний день, а як корисний для громади», в який можна зробити щось для покращення життя інших людей. Президент Обама сприяє розвитку волонтерства як способу допомогти відповісти на виклики, що стоять перед нашим світом.

 Афро-американець біля Меморіалу Мартіна Лютера Кінга (© AP Images)
Афро-американець біля меморіалу Мартіна Лютера Кінга (© AP Images)

Мрія, втілена у життя

Національний меморіал Мартіна Лютера Кінга був побудований поруч із меморіалом Лінкольна, де Кінг виголосив свою відому промову «У мене є мрія». Меморіал спонукає відвідувачів замислитися про життя і спадщину Кінга.

Разом з Україною: надія, поступ та важкий шлях попереду

Автор посту: Пейдж Александер, Заступник Адміністратора USAID у справах країн Європи та Євразії 

Read in English

У середині вересня я мала змогу відвідати Україну та на власні очі ознайомитися з програмами нашого Агентства, що покликані сприяти критично важливим заходам з відбудови та реформування країни. З цієї поїздки я повернулася не лише з кращим розумінням цих проектів та усвідомленням їх важливості, але й з глибокими враженнями від сили та стійкості українців, перед якими сьогодні лежить важкий шлях.

Протягом цього візиту мені випала нагода побувати у Дніпропетровську – місті, яке знаходиться лише за кілька сотень кілометрів від зони конфлікту у Східній Україні, де тисячі громадян були вимушені залишити свої домівки після початку бойових дій між українськими військами та сепаратистами, підтримуваними Росією.

Під час відвідин розташованого у Дніпропетровську центру для внутрішніх переселенців, який був створений та працює завдяки зусиллям волонтерів, я була вражена велетенським бажанням та готовністю українців, незалежно від їхньої професії чи рівня матеріального добробуту, допомогти своїм співгромадянам та зробити свій внесок до цієї справи.

На сьогодні центр надає одяг та харчі, а також забезпечує можливість тимчасового проживання для понад 21 тис. переселенців, які їдуть на Дніпропетровщину з сусідніх   Донецької та Луганської областей.

Я мала змогу познайомитися з жінкою на ім’я Марія та її маленькою дочкою, які були змушені полишити свій дім у Горлівці поблизу Донецька, та вже кілька тижнів перебувають у Дніпропетровську.  Вона каже, що доля переселенців є нелегкою, але дуже вдячна за те, як їх прийняли у Дніпропетровську. Нині Марія сама працює у центрі як волонтерка, надаючи допомогу новоприбулим переселенцям.

Під час свого перебування у дніпропетровському центрі для переселенців, Заступник Адміністратора USAID у справах країн Європи та Євразії Пейдж Александер мала змогу поспілкуватися з жінкою на ім'я Лідія, яка була змушена залишити своє рідне місто, але сподівається невдовзі повернутися додому. Лідія дякує громадській організації «Допомога Дніпра» та центру для переселенців за надану допомогу. Фото: Роман Воронович, USAID
Під час свого перебування у дніпропетровському центрі для переселенців, Заступник Адміністратора USAID у справах країн Європи та Євразії Пейдж Александер мала змогу поспілкуватися з жінкою на ім’я Лідія, яка була змушена залишити своє рідне місто, але сподівається невдовзі повернутися додому. Лідія дякує громадській організації «Допомога Дніпра» та центру для переселенців за надану допомогу. Фото: Роман Воронович, USAID

На початку червня цього року, центр у середньому приймав близько ста переселенців на день. Сьогодні ця кількість зросла до трьохсот, тож центр потребує підтримки.  Координуючи свої дії з українською владою, Уряд США вже відгукнувся на необхідність забезпечити допомогу близько 271 тис. людей, які були змушені залишити свої домівки в результаті конфлікту.  Для того, щоб полегшити становище новоприбулих переселенців, яким немає більше до кого звернутися, центрові у Дніпропетровську та ще кільком подібним до нього закладів будуть надані ліжка та інші меблі, а також кухонна техніка. Окрім того, USAID розробляє плани щодо ремонту двох поверхів будівлі центру, що дасть змогу розмістити ще 200 переселенців.

Заступник Адміністратора USAID у справах країн Європи та Євразії Пейдж Александер та керівник Благодійного фонду «Допомога Дніпра» Владислав Макаров підписали Меморандум про взаєморозуміння, на основі якого USAID забезпечить кошти для допомоги ще 200 переселенцям. Фото: Роман Воронович, USAID
Заступник Адміністратора USAID у справах країн Європи та Євразії Пейдж Александер та керівник Благодійного фонду «Допомога Дніпра» Владислав Макаров підписали Меморандум про взаєморозуміння, на основі якого USAID забезпечить кошти для допомоги ще 200 переселенцям. Фото: Роман Воронович, USAID

У дні Майдану, тисячі українців повстали проти корупції та зловживань влади, вимагаючи свободи та демократії у своїй країні. Протягом свого нинішнього візиту я переконалася у тому, що громадяни України готові зробити свій внесок до дій нової влади.  На одній з наших зустрічей у кімнаті майже не залишилося порожніх місць, бо на неї зібралися десятки представників громадянського суспільства; багато з них представляли організації, які вже користуються  нашою підтримкою у розбудові їхнього потенціалу до просування та здійснення громадського контролю за поступом реформ у таких сферах, як децентралізація влади, підвищення її прозорості та покращення стану охорони здоров’я.  Багато з цих громадських активістів вкладають свої сили та бажання не лише у забезпечення підзвітності влади – вони також допомагають цій владі піклуватися про переселенців, та навіть надають харчі й одяг для української армії.  Ці люди справді продовжують боротьбу за гідність українців, яка розпочалася на Майдані, і саме вони є одним з головних джерел моєї надії на позитивне майбутнє України.

У Києві Уповноважена Верховної Ради України з прав людини Валерія Лутковська (ліворуч) та Заступник Адміністратора USAID у справах країн Європи та Євразії Пейдж Александер взяли участь у відкритті проекту USAID  з захисту прав людини.  Фото: Роман Воронович, USAID
У Києві Уповноважена Верховної Ради України з прав людини Валерія Лутковська (ліворуч) та Заступник Адміністратора USAID у справах країн Європи та Євразії Пейдж Александер взяли участь у відкритті проекту USAID з захисту прав людини. Фото: Роман Воронович, USAID

Хоча 16 вересня цього року парламент України не зміг ухвалити закон про боротьбу з корупцією, ключові державні посадовці як і раніше налаштовані на те, щоб прокласти шлях до нової України. Я мала честь провести зустріч з новообраним міським головою Києва Віталієм Кличком – певна, що дехто з вас пам’ятає його як багаторічного чемпіона світу з боксу у надважкій вазі. Сьогодні пан Кличко вступив на політичний ринг, та просуває важливі реформи, аби подолати корупцію і марнотратство у чотиримільйонному місті Києві.  Нині USAID подвоює свої зусилля, щоб стати важливим партнером Києва у антикорупційній діяльності – зокрема, у розбудові систем електронного врядування; нещодавно до України прибув радник нашого Агентства, який забезпечить допомогу у цій справі міській владі Києва, Адміністрації Президента України та Міністерству регіонального розвитку.

Уряд США налаштований і далі надавати Україні як короткотермінову, так  і стратегічну допомогу у той час, коли лідери країни змушені йти на важкі жертви, аби побудувати стабільну, демократичну і заможну країну, на яку заслуговують її громадяни.

Під час перебування Президента України Петра Порошенка у Вашингтоні 18 вересня ц.р., Президент Обама оголосив про надання нового пакету допомоги загальною вартістю 53 млн. доларів, та звернувся до Конгресу з запитом надати ще 45 млн. доларів на допомогу Україні у наступному фінансовому році. Цього року вартість критично важливої американської допомоги Україні вже склала 291 млн., а у травні ц.р. Уряд США надав Україні кредитну гарантію на суму 1 млрд. доларів.

Разом з іншими установами Уряду США, USAID тісно співпрацює з місцевими партнерами та міжнародними донорами у наданні екстреної допомоги, що має забезпечити найбільш нагальні потреби України.  Разом ми зможемо полегшити становище переселенців та доправити гуманітарну допомогу до районів конфлікту у Східній Україні.

USAID докладає всіх зусиль до того, щоб допомогти Україні підготуватися до важкого зимового сезону, здійснюючи цілу низку заходів – від заміни старих вікон, що допоможе забезпечити тепло у оселях, до роботи з фахівцями підприємств електроенергетики, аби знизити ризики відключення електроенергії внаслідок браку палива. Ми також готуємося до того, щоб надати допомогу у проведенні парламентських виборів у жовтні цього року – для того, щоб були почуті всі голоси та представлені інтереси всіх українців.

Паралельно з виконанням цих нагальних завдань, USAID як і раніше сприятиме Україні у здійсненні важливих реформ, необхідних для того, щоб покласти край корупції, забезпечити децентралізацію влади та реформування конституційної системи.

На довший термін часу, USAID і далі співпрацюватиме з владою України у побудові заможної країні зі стабільною економікою, високопродуктивним сільським господарством та вищим рівнем енергоефективності.

За останні місяці Україна здійснила суттєвий поступ за багатьма напрямами. Парламент країни одноголосно підтримав Угоду про асоціацію з Європейським Союзом, яка передбачає реформування економіки, судової влади та фінансового сектору згідно з законодавством та нормами ЄС. Україна виконала низку домовленостей, досягнутих під час переговорів у Мінську про припинення вогню, що дозволить покласти край втраті людських життів на сході країни.  У травні цього року відбулися вільні та справедливі президентські вибори, а нині держава готується до історичних парламентських виборів.

Втім, незважаючи на ці успіхи, перед країною і досі стоять суттєві проблеми.

Навіть у ситуації, коли влада України змушена відстоювати суверенність і територіальну цілісність країни та водночас вирішувати нагальні потреби своїх громадян, вона не повинна забувати про головний заклик Майдану, та мусить виконувати свої обіцянки у сфері боротьби з корупцією, забезпечення верховенства права, прозорості та підзвітності держави.

Сьогодні Україна переживає критичний момент, і якщо вірити історичному досвіду, то час для виконання цих обіцянок у нової української влади є обмеженим. На довгому шляху, який лежить попереду, країна може досягти успіху лише за умови ухвалення та реалізації складних реформ. Сполучені Штати Америки, та зокрема USAID, сподіваються, що на цьому шляху вони і далі залишатимуться потужним і відданим партнером України.

20 років успіху: історії від наших випускників програми FLEX – “Мої нинішні успіхи є прямим результатом волонтерської діяльності.”

FLEX Logo

Ця історія є частиною серії записів у блозі, присвячених 20-й річниці Програми обміну майбутніх лідерів (FLEX) в Україні. FLEX – програма обміну №1 для школярів від уряду Сполучених Штатів. Більше інформації про американські програми обміну можна дізнатися тут

Автор посту: Ірина Лисенко,  Програма обміну майбутніх лідерів  2002-2003Старша школа Фрутленда, Фрутленд, Айдахо

Read in English

Бути волонтером, щоб мати змогу допомагати людям, і знаходити для цього нові, змістовні і стабільні способи, – ця ідея глибоко проникла у моє життя. Все почалося, коли я стала учасником програми FLEX у 2002–2003 рр. Я провела незабутній рік у місті Фрутленд, штаті Айдаго, де працювала волонтером у громадській бібліотеці і брала участь у кампанії збору коштів для бездомних. Іще тоді я вирішила, що продовжу цю роботу після повернення зі США.

Мої нинішні успіхи є прямим результатом волонтерської діяльності. Я була волонтером в Україні в різних проектах з 2004 року. В 2007–2009 рр. я 10 місяців працювала волонтером Європейської волонтерської служби (ЄВС) в Люксембурзі. Там я намагалася сприяти розвиткові міжрелігійного діалогу, досліджувала випадки дискримінації іноземних студентів на студентському ринку праці. А ще навчала англійській мові китайських та африканських студентів. Це був справді веселий і успішний проект!

Ірина Лисенко, випускниця програми FLEX
Ірина Лисенко, випускниця програми FLEX

Через рік, у 2008 році, я заснувала молодіжну неурядову організацію «Іскра» в Миколаєві. «Іскра» працює в сфері міжкультурного і міжрелігійного діалогу і є організацією, яка спрямовує діяльність волонтерів і яку фінансує Європейська комісія в рамках Європейської волонтерської служби. З 2008 року я допомогла 29 молодим українцям знайти справу, яку вони полюбили, і місце у довгостроковому волонтерському проекті за кордоном.

У 2009–2010 рр. я стала волонтером служби «Примирення заради миру» у Гданську, Польща. Я організовувала для німецьких молодіжних груп відвідування території колишнього концтабору «Штутгоф», перекладала тури по архівах «Штутгофа» з польської на німецьку мову, відвідувала літніх людей, які пережили концтабори.

Сьогодні я студентка магістерської програми «Мир і розв’язування конфліктів» в Університеті Марбурга, Німеччина. Водночас я працюю волонтером у міжнародній мережі молодіжних організацій і планую й надалі займатися волонтерською роботою. І я дуже вдячна долі за рік, поведений у США, який повністю змінив мої погляди на те, як я можу допомагати людям і бути корисною для них!

Зустріч колишніх волонтерів Корпусу Миру з нагоди 50-річчя цієї організації

Автор посту: Дуглас Тешнер, Директор Корпусу Миру в Україні

27 серпня 2011 року майже 40 колишніх волонтерів Корпусу Миру та члени їх сімей зібралися в будинку Поли Еванс та Тома Кейтена (служили у Казахстані у 2000-2002 рр) в Києві, щоб відсвяткувати 50-річчя Корпусу Миру. Члени цієї групи загалом служили у більш ніж десяти країнах світу, деякі починали ще у 1968 році. Крім того, на зустрічі були присутні і три волонтери Корпусу Миру 1-ї групи, яка прибула в Україну у 1992 році.

У 2012 році Корпус Миру  в Україні відзначить 20-річчя свого перебування в цій стратегічно важливій країні Східної Європи, де волонтери Корпусу Миру грають важливу роль, допомагаючи українцям у перехідному періоді від радянського минулого.

Як колишній волонтер Корпусу Миру (служив у Марокко 1971-73 рр.), я розповів про вплив Корпусу Миру на моє життя, а також  наголосив на тому, що вони є частиною сім’ї  Корпусу Миру в Україні. Продовжувати читання “Зустріч колишніх волонтерів Корпусу Миру з нагоди 50-річчя цієї організації”

Поза сертифікатами та статистикою

Цей пост написаний волонтером Корпусу Миру, який зараз живе і працює в Україні. У рамках святкування 50-річчя Корпусу Миру, американської волонтерської програми, що координується урядом Сполучених Штатів, Посольство США в Україні провело конкурс серед волонтерів Корпусу Миру з усієї України на найкращі ессе, три з яких, визнані призерами, ми будемо розміщувати протягом наступного тижня, починаючи з переможця. Сьогодні посол США Джон Ф. Теффт привів до присяги найновішу групу волонтерів Корпусу Миру в приміщенні історичної будівлі “Будинку Вчителя”.

      Історія Корпусу Миру сягає своїм корінням у 1960 рік, коли тоді ще сенатор Джон Ф. Кеннеді закликав студентів університету штату Мічіган служити своїй країні у справі миру, проживаючи та працюючи в країнах, що розвиваються. У 1961 році президент Джон Ф. Кеннеді створив організацію Корпус Миру задля сприяння миру і дружбі.

В основі місії Корпусу Миру є три основні цілі: 

• Допомога людям зацікавлених країн забезпечити свої потреби у викладачах.

• Сприяння кращому розумінню американців з боку народів країн, де вони служать.

• Сприяння кращому розумінню інших народів з боку американців.

Добровольці Корпусу Миру приїжджають працювати на прохання інших країн, щоб допомогти розвинути більш ефективні можливості для народу, проживаючи і працюючи у віддалених селах і зростаючих містах в країнах, що розвиваються. З 1961 року більше 200 тисяч американців служили в якості добровольців в 139 країнах світу, викладаючи англійську мову, допомагаючи людям поліпшити здоров’я і харчування їх сімей, працюючи з проблемами ВІЛ/СНІДу, заохочуючи підприємців у створенні власного бізнесу, впровадженні нових технологій у сільському господарстві задля збільшення врожайності та захисту навколишнього середовища, а також впроваджуючи елементи лідерства серед молоді.

Щоб дізнатися більше про 50-ту річницю Корпусу Миру ознайомтеся, будь ласка, з електронним журналом.

Щоб дізнатися більше про Корпусу Миру в Україні завітайте на офіційний сайт.

Поза сертифікатами та статистикою 

Автор посту: Сем Джонстон, 37 група добровольців Корпусу Миру, м. Гайворон, Кіровоградська область 

            Це поширена помилка, що добровольці, які викладають англійську мову як іноземну, зібралися тут, тільки для того, щоб викладати англійську мову. Існує, навіть, думка, що можна замінити всіх добровольців на 25 добре підготовлених фахівців, і вона має рацію. Часом важко буває виправдати нашу присутність тут, в Україні. Пояснити, що ми насправді робимо ще важче, адже немає двох добровольців, у яких один і той же графік, обов’язки та навички, але ось ми тут. Коли нас запитують, ми щось бурмочемо про викладання англійської мови, але це легка «відповіть – відмазка», яка наспрвді не характеризує роботу, яку ми робимо, навіть якщо ми не можемо вдало описати її. Коли термін нашої роботи добігає кінця, ми можемо сказати, що викладали мову напротязі стількох годин, або запровадили багато проектів, але насправді, наша роль – поза статистикою.

          Ми приїжджаємо періодично, озброєні до зубів оптимізмом та ентузіазмом, готові змінити думки людей та відкрити їм нові горизонти. Деякі з нас досягають успіху, а деяким не щастить. Ми відзначаємо наші досягнення тут фізичними речами – комплектами матеріалів  для отримання грантів, планами уроків та сертифікатами учасників. І кожна така річ дозволяє нам сказати, що те, що ми робимо, важливо, а ці сертифікати, що висять на стіні, також демонструють те, що ми щось зробили. Однак, немає такого сертифіката, який би насправді показував, чому ми тут. Ми поза сертифікатами.

        Коли я прибув на місце свого перебування, я створив англійський клуб, тому що думав, що це те, що я маю тут робити. Ми мали зустрічатися двічі на тиждень, грати в ігри та практикувати англійську мову. Спочатку мої студенти були сором’язливі і не впевнені, як поводитись із цим бородатим іноземцем. Якось я запитав, чи є у них будь-які питання про Америку або про мене, але не почув жодного. Ми продовжували грати в ігри і врешті-решт їм почало подобатися вгадувати, хто вбивця в мафії або які знаменитості намальовані на спині їхньої футболки. Протягом декількох тижнів ми грали в ці ігри, поки в один прекрасний день вони почали говорити зі мною.

         Іра розповіла мені про танцювальний гурток, який відвідувала разом із сестрою, а я, у відповідь, розповів їй, як танцюють свінг. Рома розказав, що він любить групу Megadeath, отже я у відповідь приніс усі мої записи рок-музики в комп’ютері і дав йому послухати. Саша сказала, що хотіла б почитати книжки саги «Сутінки» англійською, тому я зробив пару дзвінків, і тепер вона вже прочитала першу книжку з цієї серії і буде читати наступну, узявши її з бібліотеки, яку я створив у школі. Кожного разу, коли вони говорили зі мною, я намагався підхопити їх інтерес до англійської мови, американської та світової культури. Ми говорили про будь-що, поки вони не почали задавати питання. Вони запитали, чому я не одружений, і я сказав їм, що не знайшов своє кохання. Вони запитали, чому я тут, в Україні, і я відповів, що хотів побачити світ. Вони запитали, чи сумую я за Америкою, і я сказав їм, що так, але також вважаю, що роблю тут досить важливу справу, і це виправдовує моє перебування на відстані від людей, яких я люблю. Таких відповідей вони ще ніколи не чули.

 Одного разу Іра сказала мені, що замість того, щоб одружитися після школи, вона хотіла б стати професійною танцюристкою в Америці. Рома почав збирати гроші для поїздки на рок-фестиваль в Німеччині, аби побачити нову країну. Саша думає про кар’єру журналістки, оскільки багато хороших письменників починали саме таким чином. Немає сертифікату за те, що молодим дівчатам розказують про те, що вони мають право самостійно обирати свій шлях. І не існує таких призів, що видаються за натхнення фану рок-музики розширити своє пізнання світу через подорожі до інших країн. Немає такої статистики, яка б врахувала допомогу молодій жінці знайти в собі мужність і впевненість здійснити те, про що вона мріє.

     Коли люди запитували мене, що я робитиму в Україні, я казав, що навчатиму англійської мови, адже це те, що я думав, я маю тут робити. Зараз я розумію, що я роблю щось інше, те, що не може бути зроблено на відстані. Я об’єдную людей із світом, про який вони, можливо, не знали, показуючи їм приклад, як можна прокласти свій власний шлях, розширюючи світогляд. Що дійсно здорово, що кожен волонтер робить це у своїй місцевості, викладаючи англійську мову як іноземну, роблячи свій внесок у розвиток молоді та місцевої громади. Не існує добрих  чи поганих волонтерів та винагород за це. Це просто люди, які налагоджують особисті зв’язки, а в цій справі немає фахівців. Немає такого сертифікату чи статистики, які б могли кількісно оцінити вплив одного завзятого, оптимістичного американця. Ось, що я тут роблю, чому я тут, і що значить для мене моя служба.