Еволюція України

Автор посту: Рік Стенгел, заступник Держсекретаря з питань публічної дипломатії та зв’язків з громадськістю, @Stengel

21 травня 2014  року

Read in English

Виборча дільниця в Україні
Виборча дільниця в Україні

У неділю українці підуть на виборчі дільниці, щоб проголосувати за нового президента. Але це просте твердження не охоплює всієї важливості цих виборів. Голосування 25 травня – це не просто випробовування їхньої боротьби за зміни і провісник майбутнього України, що вже немало, це також розмежувальна лінія між світовою боротьбою за свободу і репресійними силами, між можливістю громадян обирати власне майбутнє і нав’язуванням цього майбутнього.

Отже, це не просто чергові вибори. Це визначальний момент в довгій історії України. Йому передує анексія Криму і спроби Росії дестабілізувати ситуацію в країні і завадити голосуванню. Вже протягом декількох тижнів російські ЗМІ транслюють вигадані історії про «неонацистський бэспрэдэл» і країну на межі громадянської війни, в той час як Кремль закликає сепаратистів на сході захопити владу під дулом пістолета.

Минулого тижня я відвідав в Україну, щоб особисто переконатися. Я побачив спокійний, але знервований Київ. Люди займалися своїми справами, пили каву у вуличних кафе, відводили дітей до школи. Але вони були трохи стурбовані через вибори. Це й не дивно. Від цих виборів багато залежить.

Поки я був у Києві, я пройшовся Майданом, вшанував пам’ять Небесної Сотні, протестуючих, які полягли у боротьбі за насправді представницьку владу. Я зустрів молодих українців, які брали участь у протестах і які втратили друзів у боях. Я говорив з однією студенткою, яка розповіла, що вона завжди непритомніла, коли бачила кров, але під час протестів записалася волонтеркою доглядати поранених у тимчасовому шпиталі на Майдані і жодного разу не знепритомніла. Вона сказала, що бачила достатньо крові на все життя, і тепер вона спрямовує зусилля для розбудови демократичного майбутнього для своєї країни. Куди б я не пішов, всюди я бачив тихий патріотизм і віру в те, що Україна буде процвітати, якщо люди будут висловлювати свою волю.

Графіті на стіні будівлі біля Майдану в Києві символізує бажання українців перетворити їх боротьбу за зміни в еволюцію своєї країни, травень 2014
Графіті на стіні будівлі біля Майдану в Києві символізує бажання українців перетворити їх боротьбу за зміни в еволюцію своєї країни, травень 2014

Вибори, що відбудуться у неділю, є найкращим шляхом до політичного зцілення України. Опитування показують, що понад 70 відсотків українців хотіли б залишитися недоторканими як нація. Вибори мають стати протиотрутою від беззаконня, створеного Росією і сепаратистами, які, здається, більше розхитують країну, ніж сприяють її розбудові. Всі, з ким я спілкувався у Києві, хочуть мати націю, яка включає голоси меншин, і яка дивиться у напрямку і сходу і заходу. Вони відкидають ідею, що мають обрати один або інший напрямок.

Вибори ніколи не бувають ідеальними, і ці також не будуть такими. Не обійдеться без збоїв, і деякі люди залишаться вдома і не голосуватимуть на сході, де відбувається залякування офіційних представників виборчих комісій, а в деяких місцях відбулися навіть їх викрадення. Росія також заявила про те, що голосування в Криму не відбудеться. Але замість того, щоб перешкоджати  голосуванню, сепаратисти мали б висловити свою думку в кабіні для голосування. Історія 21-го століття показує, що, зрештою, скринька для голосування є більш потужною зброєю, ніж кулі. Цими вихідними близько 400 мільйонів людей у ​​Європі будуть реалізують своє право на голосування під час європейських парламентських виборів – українці заслуговують на такі ж права щодо волевиявлення.

Більше 200 років тому, Томас Пейн написав, що “право на волевиявлення шляхом голосування … є основним правом, завдяки якому інші права будуть захищені.”  Нехай ці вибори стануть для українського народу початком, а не кінцем можливості обирати і будувати своє майбутнє. Вони мають не тільки втілювати волю українського народу, але і бути двигуном для захисту прав меншин. Це – майбутнє України.

Advertisements

США збільшують підтримку ЗМІ та свободи преси в Україні

5 травня 2014 року

Read in English

(AP Images) Проросійський активіст в масці надягає пов'язку на очі українській журналістці Ірмі Крат після того, як її показали журналістам 21 квітня в Слов'янську. USAID повідомляє, що з листопада 2013 року більше ніж 500 журналістів зазнали переслідувань, побиття або були викрадені.
 Проросійський активіст в масці надягає пов’язку на очі українській журналістці Ірмі Крат після того, як її показали журналістам 21 квітня в Слов’янську. USAID повідомляє, що з листопада 2013 року більше ніж 500 журналістів зазнали переслідувань, побиття або були викрадені.

Вашингтон. Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) додатково виділило 1,25 млн. доларів на програму «ЗМІ в Україні» (У-Meдіа), яка є спільним проектом «Інтерньюз» та організацій-партнерів, створеного з метою підтримки українських ЗМІ в період підготовки до президентських виборів в Україні 25 травня 2014 року.

Протягом останніх декількох місяців співробітники ЗМІ в Україні стикнулися із серйозними викликами і небезпекою, йдеться в повідомленні про грант, опублікованому 2 травня на сайті USAID. З листопада 2013 року більше ніж 500 журналістів стали об’єктами переслідувань, побиття, викрадень, а одного журналіста було вбито. USAID також зазначає, що засоби масової інформації зазнавали нападів, відбувалося вилучення або знищення професійного обладнання.

«USAID підтримує розвиток сильних і незалежних засобів масової інформації в Україні», – заявила Пейдж Александер, помічник директора USAID з європейських і євразійських питань. «Це додаткове фінансування допоможе захистити журналістів, і в той же час сприятиме просуванню свободи преси та демократичного управління в Україні».

В основі місії USAID закладено шанобливе ставлення до загальнолюдських цінностей в усьому світі з метою викорінення бідності і зміцнення стійкості розвитку та демократизації суспільства. Агентство працює над підвищенням рівня поінформованості, створенням потужних правових основ для існування незалежних ЗМІ та громадянського суспільства, вдосконаленням практики реагування державних органів на запити населення і підтримкою платформ для вільних і відкритих комунікацій.

USAID повідомляє, що додаткове фінансування буде спрямовано на підтримку наступних заходів:

• Проведення в рамках підготовки до президентської і місцевих виборчих кампаній вебінарів про права та відповідальність співробітників ЗМІ, а також регіональних навчальних семінарів з тематики професійних та правових стандартів роботи журналістів під час виборів. З метою просвіти виборців будуть випускатися і поширюватися в ЗМІ соціальні рекламні ролики по всій території України.

• Організація спільних громадських форумів і дискусій щодо конституційної реформи в контексті президентських виборів і політичних процесів між очікуваними першим і другим турами виборів; аналіз платформ кандидатів, місцевих виборчих процедур, української єдності та наслідків інтеграції до Євросоюзу.

• Надання допомоги Першому національному телеканалу і місцевому фонду для організації і трансляції дебатів між кандидатами в президенти, а також веб-трансляцій по закінченні дебатів.

• Проведення крос-регіональних обмінів, що сприятиме встановленню контактів між 45 журналістами, редакторами та блогерами з метою розширення доступу громадян до  інформації про політичні реформи, економічні та соціальні питання, а також президентські вибори, заплановані на 25 травня. Будуть також надані малі гранти для допомоги у виробництві контенту для новин регіональних новинних та інформаційних веб-порталів, а також для проведення прямих трансляцій.

• Проведення тренінгів з фізичної та цифрової безпеки журналістів, включаючи передові методи безпечного користування Інтернетом та мобільним зв’язком, а також про те, як уникнути небезпечних ситуацій при висвітленні суспільних заворушень.

USAID повідомило також про свою підтримку уряду України в період здійснення конституційних і виборчих реформ, спрямованих на досягнення інклюзивної та економічно стабільної демократії в країні. Уряд США інвестував 11,4 млн. доларів з метою підтримки прозорого і демократичного виборчого процесу в Україні. Програми сприяють удосконаленню виборчого законодавства, просвіті виборців і формуванню громадянської участі, створенню прозорої та ефективної організації виборів, атмосфери відкритої і готової до діалогу політичної конкуренції, здійсненню ефективного нагляду за виборчими процесами, забезпеченню безпеки в період виборів і виправленню порушень, створенню різноманітного, збалансованого та політично орієнтованого медіасередовища.

Джерело

Перемогти на виборах: «штати, що коливаються»

Автор: Джанін Балекджіан, стажист консульського відділу 

Read in English

Ні, «штати, що коливаються» (swing states), не мають нічого спільного із свінг-танцями. Але у них є все, аби вплинути на кінцевий результат президентських виборів. Під час виборів на пост президента, на відміну від виборів на будь-яку іншу посаду уряду, загальна кількість  голосів визначається не шляхом всенародного голосування, а за кількістю голосів виборців. У колегії виборців кожен штат має певне число голосів виборців, виходячи з чисельності населення штату, і ці голоси віддаються тому кандидату в президенти, який переможе в результаті всенародного голосування в цьому штаті (див. пост в цьому блозі за минулий  тиждень).

Через колегію виборців, деякі штати на президентських виборах мають більше значення, ніж інші. Штати, які мають велику кількість населення, відповідно мають і більше голосів виборців, тому вони є більш важливими для кандидатів на перемогу. Багато штатів мають передбачуваний характер голосування: наприклад, у Нью-Йорку майже завжди голосують  за кандидата від демократів, і в Техасі майже завжди голосують за кандидата від Республіканської партії. Штати, в яких важко передбачити результати та характер голосування,  називають «штатами, що коливаються». Саме на цих штатах кандидати зосереджують більшу частину своєї уваги та ресурсів.

Громадська думка весь час змінюється, тому і результати голосування в «штатах, що коливаються»ніколи не бувають однаковими і відрізняються від виборів до виборів. Час від часу можуть відбуватися ще більш драматичні зміни. Наприклад, під час виборів 1888 року Нью-Йорк був «штатом, що коливається»! Якщо загальнонаціональні настрої, що вимірюються опитуваннями громадської думки, значно коливаються у бік одного з кандидатів або партії, «штатів, що коливаються» буде значно менше. Не існує остаточного списку  таких штатів, але Колорадо, Невада, Вісконсін, Пенсильванія, Огайо, Вірджинія, Флорида та Нью-Гемпшир –  всі вони, на думку більшості політичних аналітиків,  вважаються «штатами, що коливаються» . (Нейт Сілвер є одним з таких аналітиків, який займається  статистичним моделюванням перебігу голосування у своєму блозі.)

Через те, що «штати, що коливаються», можуть забезпечити вирішальну кількість голосів виборців, кандидати по декілька разів навідуються  до цих штатів під час кампанії, а також витрачають набагато більше на рекламу в них, ніж вони роблять в тих штатах, де вони впевнені у своїй перемозі або програші. Кандидати, зазвичай, відвідують штати, в яких  вони впевнені, що переможуть,  для того, щоб активізувати свій основний електорат. Вони це також роблять, аби допомогти кандидатам від їх партії в інших гонках, наприклад, на пост сенаторів або губернаторів. Але не тільки кандидати звертають увагу на «штати, що коливаються». Це роблять також і ​​виборці, які є впевненими прихильнивами тієї чи іншої партії і хочуть попрацювати волонтерами на їх користь. У Нью-Йорку, і консерватори і ліберали добровільно працюють волонтерами в сусідньому штаті Пенсильванія, телефонуючи виборцям або відвідуючи їх домівки, оскільки вони знають, що все те, що вони можуть зробити в Нью-Йорку навряд чи вплине на результати голосування в їх рідному штаті.

Волонтери, які не хочуть їздити в інші штати, можуть не турбуватися через це. Такі штати, як Нью-Йорк, досить передбачувані на президентських виборах, але вибори в Конгрес, Сенат та інші місцеві перегони можуть бути дуже різними. У 2010 році під час позачергових виборів у штаті Массачусетс, одному із найліберальніших штатів у США, в Сенат обрали республіканця Скотта Брауна (а кілька років тому, вони зробили Мітта Ромні своїм губернатором). Тому, незалежно від того, де живе людина в США, цікаві виборчі перегони можуть чекати на них вже за рогом.

Розуміти виборчий процес у США: 5 речей, які ви не знали про опитування

Автор посту: Джанін Балекджіан, стажист консульського відділу

Read in English

Теоретично процес опитування громадської думки відбувається так просто. Ставите запитання, записуєте відповідь і продовжуєте робити це стільки разів, аж поки не набереться достатньо велика вибірка, щоб зробити з неї висновки. Проте на практиці опитування може виявитися надзвичайно складним і залежати від, здавалося б, несуттєвих факторів, і це пояснює, чому різні опитування з одного й того ж питання в кінцевому підсумку можуть виявитися з дуже різними результатами.

5. Опитування мають політичну приналежність.

Вони можуть не мати літер R або D (позначення республіканської і демократичної партій) поруч з ім’ям тих, кого обрали, але часто дослідницькі фірми мають тенденцію схилятися на той чи інший бік. Наприклад, компанія Rasmussen Reports (Расмуссен Репортс), чиїми даними часто користується інформаційний телеканал Fox News, прихильніша до республіканців у порівнянні з іншими опитуваннями, а компанія Public Policy Polling (Паблік Полісі Поллінг) іноді прихильніша до лібералів. Це не означає, що соціологи навмисно мають упереджене ставлення, хоча таке теж може бути, як у випадку зі скандальним  опитуванням 2000 року. Навіть якщо результати опитування систематично схиляються на користь однієї партії, ця різниця від середнього показника, як правило, невелика. Зазвичай різні методології виборчих опитувань можуть пояснити загальні прибічницькі тенденції, що переносить нас до …

4. Люди по-різному відповідають роботам і реальним людям.

Розповсюдженою є стратегія опитувальних компаній, які хочуть отримати якомога більшу вибірку, коли використовуються так звані  «роботи-опитувальники» ( robopolls) – автоматизовані телефонні дзвінки, під час яких робот ставить запитання і записує відповіді, в залежності від того, на які кнопки тисне людина на іншому кінці дроту. Як би нелогічно це не виглядало, robopolls схиляються на бік республіканців, у порівнянні з опитуваннями, проведеними реальною людиною, навіть якщо здається, що той, хто телефонує не може розрізняти чиїсь думки. Ніхто не знає точно, чому це так відбувається, так само, як і хто більш точний – robopolls або люди соціологи. Деякою мірою таке явище може бути викликане іншими методологічними практиками, які пов’язані з robopolls, наприклад, телефонувати тільки на стаціонарні телефони, оминаючи мобільні. Існує гіпотеза, яка пояснює консервативні нахили під час опитування robopolls тим, що опитувані люди можуть вільніше висловлювати свої думки роботам і не боятися, що їхня думка буде сприйнята  упередженою, на відміну від спілкування з реальною людиною ( наприклад, висловлюватися проти одностатевих шлюбів). Однак ця теорія не пояснює, чому robopolls схиляються на бік кандидатів-республіканців, а не демократів.

3.  Випадкову вибірку отримати важче, ніж ви думаєте.

Політичні опитування зазвичай проводиться по телефону. Єдина можливість того, що опитування є інформативними – це припущення, що їхні дані генеруються по всій країні в цілому. Коли компанія Gallup (Гелап) повідомляє, що президент Обама випереджає Мітта Ромні на 6%, ми припускаємо, що їхні дані поширюються на всю країну, а не тільки на людей, які взяли участь у опитуванні. Соціологи розробили ряд стратегій, щоб забезпечити збір випадкової вибірки, наприклад, набирання випадкового номеру телефону. Також соціологи аналізують свої дані після опитування і “зважують” його, щоб воно краще відображало американську громадськість. Проте, технологія змінюється, і методи випадкової вибірки починають застарівати. Традиційно опитування проводяться лише по стаціонарному телефону, але сьогодні 25% дорослих американців не мають стаціонарних телефонів, і ця демографія тільки зростає. В результаті опитування, які не включають опитування людей по мобільному телефону, демонструють значну перевагу республіканців. Серед тих, хто має мобільні телефони і не має стаціонарних, найімовірніше більшість – молодь, мешканці міст та представники меншин, усі вони є лібералами. Таким чином опитування, що виключають населення, яке має лише мобільні телефони, покажуть сильні консервативні переваги, ніж опитування населення в цілому. Останнім часом деякі соціологи зробили набіги на онлайн опитування, де випадкова вибірка все ще знаходиться на експериментальній стадії.

2. Порядок запитань впливає на думку людей.

Через те, що по телефону може бути важко заохотити людей відповісти на питання, багато хто з соціологів використовують можливість поставити не одне, а декілька запитань: про економіку, про соціальні проблеми, про основні зміни в законодавстві і, наприклад, про кандидатів, яким надають перевагу. Проте думки людей на всі ці питання не будуть незмінними, як ви думаєте – дослідження довели, що порядок запитань впливає на відповіді людей. Якщо «розпочати» з питання про економіку, виборці дадуть відмінні відповіді на схвалення дій президента, ніж, якби їх запитали спочатку про президента –  це схвалення зростає, якщо економіка добре розвивається, і знижується, якщо економіка розвивається погано. Цей принцип також стосується різних питань – якщо поставити запитання, яке включає в себе точку зору, радикально відмінну від загально прийнятої, решта відповідей респондента стануть так само більш радикальними, ймовірно, щоб не ставати суперечливими. Хороші соціологи намагаються мінімізувати цей ефект або завдяки випадковому порядку запитань для кожного респондента, або переконавшись, що загальні запитання ставляться перед конкретними.

1. Люди будуть за і проти одних і тих самих речей, в залежності від того, як ви про це запитаєте.

Хочете інший результат? Поставте одне й те саме запитання, але змініть формулювання. Деякі слівця викликають сильні емоційні реакції, і соціологи можуть використовувати або уникнути цих слів, в залежності від того, який результат вони хочуть отримати. Наприклад, американці матимуть несприятливу реакцію на опитування, де буде використовуватися слово “добробут”, але натомість вони підтримуватимуть державну допомогу бідним, що за логікою є рівнозначним. Це лише підтверджує те, про що політичні діячі знали протягом десятиліть: подача інформації – це важливо.

Світ опитувань може бути заплутаним, тому одні з кращих ресурсів, де можна знайти інформацію, це об’єднані опитувальні агенції. Вони враховують всі останні надійні опитування щодо кандидата або питання і подають середні дані. Вебсайт Real Clear Politics (Ріал Кліар Політікс) є одним з таких ресурсів, а також FiveThirtyEight (Файв Сьоті Ейт) – вони обидва надають середні дані опитування,  ведуть блоги про опитування і статистику в політиці для тих, кого ці питання цікавлять.

Фінансування виборчої кампанії

Автор посту: Джанін Балекджіан, стажист консульського відділу

Read in English

Щоб перемогти на виборах, кандидати мають переконати виборців погодитися з їх політичними пропозиціями, і щоб зробити це, вони повинні поширювати свої повідомлення якомога ширше. Один із способів – це теледебати і виступи, а також інші повідомлення у ЗМІ, але вони також використовують свої власні ресурси, з метою донести свої повідомлення до виборців через рекламу та роботу безпосередньо на місцях. Під час передвиборчої кампанії, кандидати розміщують рекламу в Інтернеті та на телебаченні, в друкованій пресі та на білбордах, щоб підкреслити свої сильні сторони та слабкі сторони свого суперника щодо конкретних питань, а також наймають працівників, які працюють з виборцями безпосередньо на місцях. Рахунки за рекламу і роботу найманого персоналу можуть бути дорогими, особливо під час президентських кампаній, які повинні мати інфраструктури у всіх 50-ти штатах. Ось, для чого треба займатися збором коштів для фінансування виборчої кампанії.

Під час кампанії пожертвування від прихильників приймаються електронною поштою, звичайною поштою або під час заходів зі збору коштів («фандрейзинг»). Для того, щоб уникнути появи корупції, законом на федеральному рівні встановлено максимальну суму пожертв на одного кандидата у розмірі $ 2500. Тим не менш, прямі пожертви під час кампанії – далеко не єдиний спосіб, яким можна надати гроші, що будуть витрачені на виборах. Демократична і Республіканська партії мають комітети на місцевому, державному та національному рівнях, які визначають максимальні рівні пожертвувань, що значно вище, ніж у окремих кандидатів. Ці комітети розміщують пожертвування, які вони отримують на перегони, там, де, на їхню думку, є найбільший пріоритет, приміром, де претендент має хороші шанси зайняти місце, яке на даний момент зайнято іншою партією, або там, де кандидат знаходиться під загрозою. На додаток до кампанії і самих партійних комітетів, існують також комітети політичних дій, які формуються із членів, які працюють над  конкретними проблемами або цілими напрямками проблемних питань. Оскільки комітети політичних дій можуть надавати пожертвування окремими кандидатами, максимальна сума, яку одна людина може пожертвувати комітету політичних дій, становить $ 5000. Всі ці правила фінансування кампаній знаходяься під контролем Федеральної виборчої комісії, яка несе відповідальність за забезпечення того, щоб всі кампанії дотримувалися закону.

Фінансування виборчих кампаній у США стало ще більш заплутаним після рішення Верховного суду щодо «об’єднаних громадян»  проти Федеральної виборчої комісії, 558 U.S. 310 (2010). У цій постанові Верховний Суд змінив правила фінансування виборчих кампаній, що існували протягом кількох десятиліть, і заявив, що витрачати гроші  – це все одно що свобода слова, згідно Першої поправки Конституції. Існуючі закони про прямі пожертвування для кампаній та партійних комітетів залишилися такими, як вони є, але через  «об’єднаних громадян»  будь-яка фізична або юридична особа може пожертвувати необмежені суми грошей «Суперкомітету політичних дій». Суперкомітети політичних дій схожі на звичайні комітети політичних дій, але за законом вони не можуть підтримувати якусь певну кампанію, а замість цього можуть розміщувати свою власну рекламу «За» або «Проти» кандидатів. Тим не менш, кандидати та Суперкомітети політичних дій можуть обійти це обмеження, обговорюючи стратегію через засоби масової інформації, як, наприклад, американські коміки Джон Стюарт і Стівен Колберт продемонстрували у своїй відомій комедії. Крім того, Суперкомітети політичних дій великою мірою можуть отримувати фінансування від одного донора або компанії, але не зобов’язані розкривати свої основні джерела фінансування. Закон D.I.S.C.L.O.S.E., що вимагав би такого розкриття, застопорився в Конгресі.

Для того, щоб звільнити кандидатів від політичних тисків бути зобов’язаними великим донорам, декілька штатів пропонують публічне фінансування кампанії. Щоб отримати право на публічне  фінансування, кандидати повинні підняти певну кількість невеликих внесків, щоб довести свою життєздатність, а потім отримати доступ до фіксованої суми публічних грошей з метою використати їх для своїх кампаній. Кандидати, які воліють використовувати публічне фінансування, більше не можуть приймати інші пожертвування або використовувати свої особисті гроші на кампанію. Коннектикут, Мен, і Арізона в даний час мають можливість публічного фінансування, хоча частина публічного права фінансування Арізони була відхилена Верховним судом у 2011 році. Публічне  фінансування також доступно для президентської кампанії, але президент Обама і Мітт Ромні обидва відмовилися від публічних  коштів на виборах 2012 року.