Меморіал ветеранів Другої світової війни як символ єдності американського народу

Меморіал ветеранів Другої світової війни у Вашингтоні, округ Колумбія
Меморіал ветеранів Другої світової війни у Вашингтоні, округ Колумбія

Read in English

Меморіал ветеранів Другої світової війни у Вашингтоні, округ Колумбія, вшановує 16 мільйонів військових, які служили у збройних силах США, більш ніж 400 тисяч загиблих, а також всіх, хто підтримував військові зусилля вдома.

Меморіал ветеранів Другої світової війни у Вашингтоні, округ Колумбія
Меморіал ветеранів Другої світової війни у Вашингтоні, округ Колумбія

У національному конкурсі на розробку дизайна Меморіалу переміг проект архітектора Фрідріха Флоріана. За його концепцією Меморіал утворюють 56 колон і дві невеликі тріумфальні арки, що оточують площу і фонтан. Меморіал ветеранів Другої світової війни розташований на Національній алеї, між меморіалом Лінкольна і монументом Вашингтона.

Меморіал ветеранів Другої світової війни у Вашингтоні, округ Колумбія
Меморіал ветеранів Другої світової війни у Вашингтоні, округ Колумбія

П’ятдесят шість гранітних колон символізують безпрецедентну єдність нації під час Другої світової війни. Вони уособлюють штати і території того періоду, а також округ Колумбія. Кожна колона прикрашена написом із назвою штату або території, а також двома брозовими вінками – з колосків пшениці та гілок дуба. Колони розташовані в порядку вступу штатів до Союзу. Їх з’єднують бронзові мотузки як символ об’єднання нації.

Меморіал ветеранів Другої світової війни у Вашингтоні, округ Колумбія
Меморіал ветеранів Другої світової війни у Вашингтоні, округ Колумбія

Вхід на площу – через дві 43-футові арки з північного і південного боків. На підлозі кожної з арок інкрустована Медаль Перемоги у Другій світовій війні, а також напис із роками “1941-1945” та словами “Перемога на землі”, “Перемога на морі”, “Перемоги в повітрі”. Ці скульптурні елементи відзначають перемоги в Атлантичному і Тихооеанському театрах воєнних дій.

Меморіал ветеранів Другої світової війни у Вашингтоні, округ Колумбія
Меморіал ветеранів Другої світової війни у Вашингтоні, округ Колумбія

Меморіальна площа і Веселковий басейн – це основні архітектурні об’єкти Меморіалу, які об’єднують всі інші елементи. Два флагштоки з американськими прапорами, що майорять вгорі, утворюють арку церемоніального входу з 17-ї вулиці. Серія із двадцяти чотирьох панелей бронзових барельєфів уздовж парадного входу балюстради зображують роки війни в Америці та за кордоном. На одному з каменів Меморіалу, що розташований перед парадним входом з 17-ї вулиці, написано наступне:

Меморіал ветеранів Другої світової війни у Вашингтоні, округ Колумбія
Меморіал ветеранів Другої світової війни у Вашингтоні, округ Колумбія

“Тут, в присутності Вашингтона, батька нації вісімнадцятого століття, та Лінкольна, охоронця нашої нації дев’ятнадцятого століття, ми вшановуємо тих американців двадцятого століття, які боролися під час Другої світової війни і пожертвували життями, щоб увічнити дарунок наших предків – націю, народжену в свободі і справедливості”.

Меморіал ветеранів Другої світової війни у Вашингтоні, округ Колумбія.  Кожна з 4048 золотих зірок уособлює 100 американців, загиблих під час війни
Меморіал ветеранів Другої світової війни у Вашингтоні, округ Колумбія.
Кожна з 4048 золотих зірок уособлює 100 американців, загиблих під час війни

Створення Меморіалу здійснювалося переважно за рахунок приватних пожертвувань. Сума внесків становила понад 197 мільйонів доларів готівкою. В цю суму увійшли 16 мільйонів доларів від федерального уряду. Меморіал – це пам’ятник бойовому духу, жертовності і відданості американського народу спільній обороні нації, а також захисту миру і свободи в світі від тиранії.

Джерело: http://www.wwiimemorialfriends.org

Четверте липня – навіть незнайомці пишаються Америкою

Автор посту: Олена Марієнко, випускниця програми “FLEX-1998” (Програма обміну майбутніх лідерів) 

Read in English

Фото: http://dc.about.com/od/hoildaysseasonalevents/ss/July4th.htm

Свій перший  досвід святкування 4 липня (Дня незалежності Сполучених Штатів Америки) я отримала у Вашингтоні. Це було грандіозне свято, на яке прийшли тисячі людей. Парад, що проходив по авеню Конституції, був схожий на колоритний калейдоскоп американської історії й американських героїв. Усі учасники процесії були вдягнені у костюми, що репрезентували різноманітні важливі події в історії Сполучених Штатів Америки. Поряд з історичними персонажами йшли члени шкільних музичних груп та оркестрів і розважали натовп. Тисячі туристів разом із телевізійними журналістами знімали святковий кортеж. Парад почався на Пагорбі Капітолію і продовжився до Білого дому, адже саме Капітолій та Білий дім є тими двома важливими стовпами, на яких тримається американська демократія.  Як і всі заходи, що проходять у столиці, процесію було добре організовано, її супроводжували десятки офіцерів поліції, рятувальників і машин швидкої допомоги.

Фото: http://www.examiner.com/article/fun-4th-of-july-events-for-the-gay-community-d-cНаступного разу я святкувала 4 липня в Аннаполісі, маленькому місті, розташованому в штаті Меріленд, недалеко від федерального округу Колумбія. Це було зовсім інше, але так само цікаве враження. Під час параду в Аннаполісі учасники вшановували героїв і жителів міста. Начальник міліції, пожежна бригада, мер, старші люди, учасники танцювального класу «зумба», шкільні танцювальні колективи – всі йшли в колоні головною вулицею, танцювали, грали на музичних інструментах, роздавали солодощі дітям. Скрізь панувала атмосфера свята і щастя. Хода продовжилася до яхт-клубу, де всі гості могли милуватися чудовим краєвидом узбережжя. Пізніше ввечері, на заході сонця, оркестр Морської академії грав запальні мелодії. Люди веселилися, танцювали, їли морозиво і насолоджувалися чудовими музичними творами під нічним зоряним небом. Було важко не потрапити під чари святкування 4 липня. Я з головою поринула в неймовірну атмосферу і розділила з американцями радість і почуття гордості за їхню країну. Важко описати, наскільки різні люди, часто навіть іноземці, можуть пишатися Америкою, американцями й американським Днем незалежності.

Одинадцяті роковини 9/11: одинадцять днів пам’яті. День 11.

Автор: Посол Джон Теффт

11 вересня 2011 – це один з тих днів в історії, який кожен з нас пам’ятає у подробицях.  Я тоді був послом США в Литві і якраз у той час прибув назад у Вашингтон для участі у зустрічі в Білому домі між литовським президентом Валдасом Адамкусом і президентом Джорджем Бушем.  Я провів дуже гарні вихідні у передмісті у штаті Вірджинія із своїми доньками Крістін і Кетлін.  О восьмій ранку в понеділок я прибув до Державного департаменту, щоб готуватися до зустрічі із двома президентами, призначеної на другу половину дня.  О 8:46 перший літак врізався у Північну вежу Світового торговельного центру.  Хтось в Офісі у справах балтійських держав увімкнув телевізор, і ми вже наживо побачили, як другий літак протаранив Південну вежу СТЦ о 9:03.  Після удару другого літака, коли стало зрозуміло, що це напад терористів, а не нещасний випадок, моєю першою реакцією було: «О Боже, моя дочка ж у Нью-Йорку!».  Моя старша донька Крістін мешкала у квартирі в Брукліні, трошки західніше Мангеттена, усього за два квартали від річки Іст Ривер.  Вона повернулася до Нью-Йорка потягом пізно ввечері у неділю.  Її щоденний шлях у метро на роботу в юридичній фірмі у середмісті якраз пролягав під Світовим торговельним центром.  Дякувати Богові, я зміг додзвонитися до неї по мобільному телефону.  Ніколи я так не радів то́му, що її робочі години були типові для правників – їхати на роботу треба було дещо пізніше, ніж більшості інших, ну і, звичайно, працювати допізна.  Якби вона вирушила на роботу трохи раніше, то могла б опинитися у метро тоді, коли вежі завалилися.  Крістін сказала мені, що дим, який вітер ніс з Мангеттена на захід у Бруклін, уже був такий густий, що вона змушена була попідтикати рушники під двері й вікна, щоб цей ядучий дим не наповнив кімнату.

У цей же час, після удару другого літака у Нью-Йорку, я зміг додзвонитися також молодшій доньці Кетлін, яка мешкала у Вірджинії, а потім порозмовляти із дружиною Маріелою, яка залишалася у Литві.  Я повідомив їй, що з нами усіма в США все гаразд.  Маріела розповіла, що вона була першою у посольстві у Вільнюсі, хто довідався про трагедію.  Вона увімкнула канал телевізійної мережі Американських збройних сил, щоб подивитись новини, і була шокована, побачивши, що відбувається.  Відразу повідомила іншим родинам дипломатів і Тимчасовому повіреному в справах.  Вона дуже турбувалася за всіх нас.  Незабаром після того, як я переговорив із дружиною, телефонний зв’язок став відмовляти.  Більше подзвонити доньці у Нью-Йорк я не міг.  На щастя, я вже встиг пересвідчитись, що з рідними все добре.  Але знаю багато родин, хто не могли сконтактуватися із своїми близькими і перечікували багато страшних годин, перш ніж змогли їх почути.

Невдовзі по моїх телефонних розмовах ми довідалися про і відчули вибух – третій літак врізався у Пентагон о 9:37.  Я відразу ж сказав усім довкола мене, що «час нам забиратися звідси».  Це вже був терористичний напад на Вашингтон.  Ми складали документи і закривали все, готуючись піти, коли пролунав сигнал до евакуації з будівлі.  Нам повідомили, що потрібно намагатися повернутися по домівках.  Я зупинився в готелі за два квартали.  Я пішов у свій номер і кілька годин дивився телевізор, загіпнотизований, як і усі інші по всьому світу, жахливими речами, які бачив. Продовжувати читання “Одинадцяті роковини 9/11: одинадцять днів пам’яті. День 11.”

Одинадцята річниця 11 вересня: 11 днів пам’яті. День четвертий.

Автор: Свен Олсон, Начальник відділу двостороннього співробітництва

Read in English

День 11 вересня 2011 року різко змінив життя тисяч людей … Я – лише один з багатьох постраждалих … але річниця тих жахливих подій ще й досі дуже емоційний день для мене… навіть через багато років… Парадокс, але той історичний момент став для мене і причиною величезних втрат і несподіваних надбань… і через це почуття мої змішані. Ланцюг подій, початок яким поклав день 11 вересня, призвів до закінчення мого шлюбу, який тривав 24 роки… однак через багато він привів мене до іншого кохання, яке було б неможливим без 11 вересня. Бізнес, який я побудував і якому був відданий, перейшов до друзів та родини… але він витримав і розквіт, навіть за тієї поганої у багатьох відношеннях економіки. Життя, яке в мене було, скінчилося… змінилося совсім іншою реальністю… і хорошою, і поганою… але однозначно складнішою.

Вранці 11 вересня 2001 року я спав у себе вдома в Тусоні, штат Аризона. Я був на відстані трьох часових поясів на захід від подій, які відбувалися в Нью-Йорку і Вашингтоні, коли мене розбудив ранній дзвінок і я дізнався, що трапилося. У той час у моїй сім’ї жила німецька студентка за обміном. Розбудивши її, ми разом спостерігали за подіями по телевізору і плакали, тоді як падали вежі. Буквально в той момент, коли впали вежі, я відчув, що моє життя зміниться. Я є членом Національної гвардії. Я зобов’язався служити у разі потреби … і ця потреба була очевидна на екранах кожного телевізору в США.

Наступного дня я приєднався до служби безпеки аеропорту … яка невдовзі скінчилася… але протягом місяця я побував у численних відрядженнях … і наступні 27 з 36 місяців я провів на військовій службі по всьому світу … включаючи США, Європу і бойове розгортання в Іраку. У перші дні війни сім’ям членів Національної гвардії майже не надавали підтримки щодо боротьби зі стресом від численних дислокацій … і моя сім’я вважається нещасним випадком. Шлюб розпався … Родина розбита. У мене був діагностований посттравматичний стресовий розлад після служби в Іраку, і тільки завдяки неймовірній допомозі лікарні ветеранів Аризони … я можу писати цей блог для вас сьогодні … здоровим, щасливим і зціленим ззовні і зсередини! Продовжувати читання “Одинадцята річниця 11 вересня: 11 днів пам’яті. День четвертий.”

50 штатів за 50 днів: Вашингтон – невелика подорож до надзвичайного

Автор: Льюелін Ґрем, Секретар Посла

Read in English

Незважаючи на те, що інші території стали штатами після Вашингтону, ми розташовані на межі континентальних Сполучених Штатів. Ніхто не подорожує через Вашингтон і вирішує там зупинитись – ми в кінці континенту, на північно-західному кордоні Сполучених Штатів. Люди, які там оселилися, захотіли це зробити саме в цьому штаті. Ми є краєм індивідуалістів і піонерів.

Острів Стюарт, острови Сан Хуан, Вашингтон

Штат розділено навпіл Каскадними горами, які є частиною Тихоокеанського Вогняного Кільця. Гори Сент-Хеленс, Бейкер і Реньє всі є напівактивними вулканами. У деяких місцях штату, ви можете стояти на сільській дорозі і побачити знак «маршрут евакуації від цунамі», який вказує в бік гір і знак «маршрут евакуації від вулкану», який вказує у бік берега. Східна частина гір суха, рівна і має коричневий колір. Більшість яблук, картоплі, вишні і гороху Сполучених Штатів – саме звідти. Хоча земля Вашингтону далеко не така родюча, як українська, численні іригаційні та енергетичні проекти 1930-х років перетворили цю землю з високогірної пустелі в рясний сад. Це також місце, де знаходиться ядерна резервація Хенфорд, одна з найстаріших у світі ядерних дослідницьких ділянок. Вологе повітря з Тихого океану лине через болота і прибережні рівнини до Каскадних гір. Там воно спричиняє велику кількість дощів. Хоча дощ і не йде увесь час в західній частині штату Вашингтон, там сіро і хмарно майже цілий рік. Насправді, в тропічних лісах Хо Олімпійського півострова рівень дощових опадів становить більше ніж три метри на рік – це найвологіше місце у всій Північній Америці!

Гора Святої Хелени, Вашингтон

Протягом багатьох років Вашингтон дав США, а також усьому світу, багато знаменитих компаній. Боінг, винахідник першого широко успішного реактивного літака для комерційного використання, Вейерхеузер, одна з найбільших в світі компаній з переробки деревини, Майкрософт і Нінтендо, Амазон і Старбакс. Разом, Сіетл і Такома є одним із найжвавіших портів західного узбережжя, поступаючись лише Лос-Анжелесу і Лонг-Біч. Будучи найближчим до Азії портом, ми відправляємо дерево, зерно і автомобілі, і отримуємо товари зі всього світу. Штат був вперше заселений переважно сім’ями зі Скандинавії і Північної Європи, але Вашингтон також є батьківщиною для великої частки латиноамериканського населення і кожна країна Східної Азії має значні діаспори в приморських містах, від корейської і тайської до китайської.

Неонова кружка кави віддзеркалюється у вікні кав’ярні, Сіетл, Вашингтон

Вашингтон може щось запропонувати майже для всіх. Високогірна пустеля, культурно жваві міста, тихі океанські пляжі, темні зелені ліси, високі гори з льодовиками і глибокі блакитні озера. Не проходить і дня, щоб я не згадав, «Вашингтон мій дім».