Три речі, які потрібно знати про американський військовий корабель «Портер», що увійшов у Чорне море 6 жовтня

Джерело: Європейське Командування Збройних сил США

Read in English

Прес-служба військово-морських сил США в Європі повідомила, що у вівторок, 6 жовтня, американський есмінець «Портер» увійшов у Чорне море з метою сприяння миру і стабільності в регіоні.

Ось три речі, які потрібно знати про цю місію.

1) Корабель ВМС США «Портер» базується в місті Рота (Іспанія) і є есмінцем типу «Арлі Берк» (з керованою ракетною зброєю). Він був названий на честь двох офіцерів ВМС США – командора Девіда Портера, який служив під час війни 1812 року, і його сина адмірала Девіда Портера, який був доглядачем Військово-морської академії збройних сил США після визначної служби під час громадянської війни.

17137767959_f74643a94d_z

2) Кораблі ВМС США знаходяться в Чорному морі відповідно до норм міжнародного права. Ракетний есмінець ВМС США «Портер» знаходиться на рутинному патрулюванні для проведення військово-морських операцій спільно з союзниками і партнерами в зоні відповідальності Шостого флоту ВМС США.

19157472338_b39b774378_z

3) Дана місія здійснюється в рамках операції «Атлантична рішучість», яка демонструє незмінну прихильність США колективній безпеці НАТО і відданість зміцненню миру і стабільності в регіоні, зокрема у зв’язку із вторгненням Росії в Україну. Продовжувати читання “Три речі, які потрібно знати про американський військовий корабель «Портер», що увійшов у Чорне море 6 жовтня”

Крим: незаконна окупація Росією значно погіршила туризм

Джерело ShareAmerica

Read in English

До вашої уваги третя з п’яти статей циклу матеріалів про ціну дій Росії в Криму.

Пройшов рік з початку агресивної окупації Криму Росією. З того часу кількість туристів на півострові знизилася на 45% – невтішна статистика, особливо коли дохід однієї з трьох кримських сімей залежить від туризму.

Втрати, пов’язані з діями Росії в Україні, є реальними.

Зупинимо російську агресію. Залишаймося єдиними заради України.

Дізнатися більше про втрати України через дії Росії можна тут: #UnitedforUkraine

Крим: насильницькі зникнення

Джерело ShareAmerica

Read in English

До вашої уваги друга з п’яти статей циклу матеріалів про ціну дій Росії в Криму.

З початку незаконної окупації Криму Росією Human Rights Watch [одна з провідних правозахисних організацій у світі] зафіксувала в Криму не менше 15 випадків викрадення або зникнення безвісти кримських татар або проукраїнських активістів.  Human Rights Watch також вважає, що справжня кількість набагато вища.

Втрати, пов’язані з діями Росії в Україні, є реальними.

Зупинимо російську агресію. Залишаймося єдиними заради України.

Дізнатися більше про втрати України через дії Росії можна тут: #UnitedforUkraine

Ціна Криму: 1 рік після окупації Росією

Джерело ShareAmerica

Read in English

Жінка тримає плакат з написом «Путін-окупант» під час мітингу проти спроби анексії Криму Росією, Сімферополь, Крим, 11 березня 2014 року (©AP Images)
Жінка тримає плакат з написом «Путін-окупант» під час мітингу проти спроби анексії Криму Росією, Сімферополь, Крим, 11 березня 2014 року (©AP Images)

Рік тому, 16 березня, Росія організувала незаконний референдум у Криму, що порушив Конституцію України і був засуджений міжнародним співтовариством. До вашої уваги перша з п’яти статей циклу матеріалів про ціну дій Росії в Криму.

Як було організовано незаконний референдум?

В кінці лютого 2014 року Росія розпочала агресивну кампанію військової інтервенції в Криму, півострові на півдні України. Російські війська, одягнені в лижні маски і військову форму без маркування, захопили Кримський парламент, кілька урядових будівель та аеропорт. Вони встановили контрольно-пропускні пункти на кордоні Криму із сусідніми областями України і застосували зброю проти беззбройних українських військовослужбовців.

Українці, що проживають в Криму, за десять днів до референдуму отримали запрошення проголосувати за два варіанти майбутнього – приєднатися до Росії або стати незалежними. У тих, хто прийшов на референдум, не було можливості ні оскаржити запитання, що були у бюлетені, ні підтримати існуючий статус Криму, який був частиною України.

Кремль стверджує, що переважна частина (97 %) проголосувала за приєднання до Росії, хоча опитування за місяць до референдуму показали, що тільки 41 % населення Криму підтримувало такий вибір .

Білий Дім назвав цей референдум таким, що «суперечить Конституції України», і що «міжнародне співтовариство не визнаватиме результати голосування, що проводяться під загрозою насильства і залякування з боку російських військових», що є порушенням міжнародного права.

Міжнародна реакція

У відповідь на незаконні дії Росії в Криму, США і широка коаліція країн ввели політичні та економічні санкції проти російських і кримських чиновників, відповідальних за організацію Кримської кризи і підрив суверенітету України.

Ціна Криму

Від російської окупації постраждало, перш за все, населення Криму, яке зазнало економічних, політичних та соціальних втрат.

США, як і раніше, засуджують окупацію і анексію Криму, який входить до складу України. США закликає до припинення окупації.

Дізнатися більше про втрати України через дії Росії можна тут: #UnitedforUkraine

Нові супутникові знімки показують присутність російської військової техніки на території України

Автор статті: Сужба зв’язків з громадськістю SHAPE

Read in English

28 серпня 2014 р. 

Монс, Бельгія – У четвер, 28 серпня 2014 року НАТО оприлюднило нові супутникові знімки, які демонструють, як російські збройні сили задіяні у військових операціях всередині суверенної території України.  Знімки, зроблені в кінці серпня, показують як російські самохідні артилерійські установки рухаються колоною через українську сільську місцевість, а потім готуються до дій, облаштовуючись на вогневих позиціях поблизу Краснодону, Україна.

Голландський бригадний генерал Ніко Так, директор Комплексного оперативно-кризового центру Союзного оперативного командування сказав, що зображення підтвердили те, що НАТО і його союзники бачили тижнями з інших джерел.

“За останні два тижні ми відзначили значну як кількісну, так і якісну ескалацію військового втручання Росії в Україну”, сказав бригадний генерал Так. “Опубліковані сьогодні супутникові знімки надають додаткові докази, що російські солдати, оснащені складним важким озброєнням, діють всередині суверенної території України”, сказав він.

Ці останні зображення наводять конкретні приклади російських дій всередині України, але це тільки верхівка айсберга з точки зору загального обсягу рухів російських військ і озброєнь.

“Ми також виявили велику кількість новітньої зброї, в тому числі систем ППО, артилерії, танків і бронетранспортерів, переданих сепаратистським силам у Східній Україні”, сказав бригадний генерал Так. “Наявність цієї зброї поряд із значним числом російських військ всередині України роблять ситуацію усе серйознішою”, додав він.

Також оприлюднено зображення, що показують значну активність на російській території, прилеглій до кордону з Україною. НАТО вважає, що ця активність спрямована на безпосередню підтримку військ, що діють всередині України, і є частиною добре скоординованої дестабілізуючої стратегії.

“Росія підсилює і поповнює сепаратистські сили у відвертій спробі змінити динаміку боїв, яка в даний час схиляється на користь української армії”, сказав бригадний генерал Так. “Кінцевою метою Росії є пом’якшення тиску на сепаратистських бойовиків, щоб продовжити цей конфлікт на невизначений термін, що призведе до дальшої трагедії для народу Східної України”, додав він.

Джерелом зображень є незалежна фірма під назвою Digital Globe. НАТО не змінювало і не редагувало зображень. Додана додаткова інформація для визначення місць, дат і техніки. Зображення Digital Globe можуть бути незалежно перевірені за адресою: http://www.digitalglobe.com

 

Зображення 1
Зображення 1

Зображення 1 показує російські військові частини, що рухаються колоною із самохідною артилерією в районі Краснодону, Україна, у глибині території, контрольованої російськими сепаратистами. Знімок був зроблений 21 серпня 2014 року. Є впевненість, що техніка російська, оскільки українські частини ще не проникали так далеко на контрольовану сепаратистами територію.

Зображення 2
Зображення 2

 

Зображення 2 показує російські самохідні артилерійські установки, виведені на вогневі позиції поблизу Краснодону, Україна. Їх підтримують допоміжні транспортні засоби, які, швидше за все, везуть додаткові боєприпаси і матеріали. Саме у такій конфігурація навчені військові професіонали облаштовують свої сили на землі, отже це не якісь некваліфіковані любителі, а російські солдати. Такі російські артилерійські системи недавно обстрілювали українські позиції під Луганськом в ході сепаратистського контрнаступу у спробі зламати українську облогу міста.

Зображення 3
Зображення 3

Зображення 3 представляє дві фотографії (зліва і справа) і показує військовий об’єкт розгортання на російському боці кордону, недалеко від Ростова-на-Дону. Це місце знаходиться приблизно у 31 милі або 50 км від українського прикордонного переходу Довжанський.

Лівий знімок зроблений 19 червня 2014 року і показує, що територія в цей час була головним чином порожня. Зображення праворуч, зроблене через два місяці, 20 серпня 2014 року, показує те ж місце. Добре видно російські основні бойові танки, бронетранспортери, вантажні автомобілі та намети. Це один із прикладів численних об’єктів розгортання, що Росія облаштовує поблизу її кордону зі Східною Україною. Багато з цих сил розгорнуті в декількох кілометрах від української території, і здатні напасти без попередження, і потенційно розтрощити і відкинути українські частини. Росія також перебазувала значне число бойових літаків і гвинтокрилів на летовища вздовж кордону. Російські безпілотні літальні апарати регулярно залітають у повітряний простір України.

Деяка техніка із цих баз переміщається через кордон і використовується для поповнення запасів і оснащення сепаратистських сил, що діють на території України. Протягом багатьох місяців Росія надавала бойовикам важке озброєння у вигляді танків, броньованих машин, артилерії і реактивних систем залпового вогню. Системи ППО також надавалися сепаратистам, навіть після збиття рейсу MH17 Малайзійської авіакомпанії.

Зображення 4
Зображення 4

Зображення 4, знімок зроблений 23 липня 2014 року, зображує, ймовірно, шість російських 153-мм самохідних гармат 2С19, розташованих в Росії поблизу Куйбишевого. Це місце знаходиться в 4 милях, або 6,5 кілометрах, південніше кордону України, що проходить у районі села Червоний Жовтень. Гармати спрямовано на північ, прямо на територію України (див. стрілку-індикатор півночі на зображенні). Дивитися зображення 5 для огляду, де ці гармати розташовані по відношенню до української території.

Зображення 5
Зображення 5

Зображення 5 дає ширший огляд, включаючи положення самохідних знарядь із зображення 4. Зауважте стрілку-індикатор півночі на цій фотографії, і пам’ятайте, що зброя в цьому місці вже направлена. Зрозуміло, що з цього місця було б неможливо НЕ стріляти по українській території. Це явно НЕ навчання; ці гармати використовуються для підтримки сепаратистських сил, що діють на території України.

Росія продовжує підтримувати діяльність озброєних сепаратистів в Україні; зусилля, які спрямовує Україна заради досягнення миру, єдності і стабільності

Автор посту: Офіс Речника Держдепартаменту США
14 липня  2014 р.

Read in English

Мінометний обстріл м. Луганськ, 14 липня 2014 р.
Мінометний обстріл м. Луганськ, 14 липня 2014 р.

Протягом усього часу, поки триває криза в Україні, задачею Сполучених Штатів є здійснення підтримки демократичної України, яка є стабільною, цілісною і безпечною, (як у політичному, так і в економічному сенсі ), а також здатною вирішувати власне майбутнє. Таким чином, ми підтримуємо продовження діалогу між міністрами закордонних справ України, Німеччини, Франції і Росії  задля досягнення дієвої угоди про припинення вогню, якої дотримуватимуться всі сторони конфлікту і яка сприятиме встановленню довготривалого миру в Донецькій і Луганській областях на сході України.  Однак ми маємо наголосити, що нашою головною метою є не просто тимчасове припинення вогню. Ми хочемо, щоб Росія припинила дестабілізацію України і окупацію Криму, який є частиною української території, вона має дозволити всім громадянам України об’єднатися і шляхом демократичного політичного процесу самим приймати рішення стосовно майбутнього своєї країни.

Президент України Порошенко запропонував детальний мирний план, який гарантує  амністію сепаратистам, які добровільно складуть зброю і які не скоїли особливо тяжкі злочини, а також передбачає децентралізацію влади в Україні і захист російської мови. 20 червня він також втілив одностороннє припинення вогню, яке тривало десять  днів і надало можливість для політичного вирішення ситуації, яку, на жаль, не підтримали сепаратисти і ті, хто підтримує їх з боку Росії.

Коли Росія каже, що прагне миру, її дії не відповідають її риториці. Ми не бачимо свідчень того, що Росія припинила підтримувати сепаратистів.  Ми фактично вважаємо, що Росія продовжує забезпечувати їх важкою зброєю і іншим військовим обладнанням і фінансуванням, а також надає своїм військовим можливість вільно заходити на територію України. Росія заперечує ці факти так само, як заперечувала те, що її військові сили були задіяні в Криму …аж поки не сталося захоплення Криму.  Росія відмовилася звернутися до сепаратистів із закликом скласти зброю і продовжує нарощувати свої військові сили вздовж свого кордону з Україною. Значна кількість самопроголошених лідерів сепаратистів звертаються до них з території Росії і мають зв’язки в російському уряді.  Всі ці факти складаються в картину, яка красномовно зображує, як Росія продовжує дестабілізацію ситуації в східній Україні.

Ось факти, які про це свідчать:

•             Росія продовжує накопичувати в значній кількості військову техніку в місцях дислокації у південно-західній  Росії. До цього обладнання входять танки, якими більше не користуються в російській армії, а також броньовані машини, зенітно-ракетні установки, артилерія і системи протиракетного захисту. На місця дислокації нещодавно прибули також новіші системи протиракетного захисту.

•             Ми певні, що Москва концентрує додаткові танки,  які  більше не використовуються в сучасній російській армії, в окремому депо, з метою подальшої їхньої відправки в те саме місце дислокації.

•             Ми стурбовані тим, що це обладнання буде передано сепаратистам,  оскільки ми певні, що Росія вже передала їм танки і зенітно-ракетні установки саме з цього місця дислокації.

•             Інформація, яку ми маємо, вказує на те, що Москва нещодавно передала сепаратистам кілька танків виробництва радянських часів і артилерійські установки, а також протягом минулих вихідних кілька військових машин перетнули кордон.

•             Відео з соціальних мереж, які зображують військові конвої, дають можливість припустити, що тільки  протягом  минулого тижня Росія передала бойовикам принаймні кілька десятків додаткових броньованих машин і артилерійських установок і приблизно стільки ж військових вантажівок.

•             Відео, які було розміщено в соціальних мережах  для широкого доступу 14 липня, зображують Луганський конвой, який прямує дорогою на Донецьк, нараховує якнайменше п’ять танків T-64, чотири BMP-2  (APC), зенітно-ракетні установки BM-21 , три протитанкові гранатомети, дві протиракетні гранатомети ZU 23-2 , і, скоріш за все, установку 2B16.

•             На відео від 11 липня з Краснодону, біля пропускника  в Ізварине , можна побачити два БТРи, два протитанкові гранатомети, і велику кількість вантажівок, що їдуть по дорозі на захід в напрямку Донецька.

•             Відео, зняте в Донецьку 11 липня, показує конвой, що складається з трьох BMD-2 APC, двох BMP, однієї самонавідної установки типу 2S9 і BTR-60 APC.

•             На додаток, на минулому тижні, після поновлення української влади в кількох українських містах, представники української державної служби знайшли сховища зброї, яка, як вони вважають, надійшла з Росії, і яка включає  MANPAD, міни, гранати, MRE, машини і понтони для будування мостів.

 •            У звільнених від сепаратистів  містах українські силовики знайшли великі сховища військової амуніції, яка надійшла з Росії, а також супроводжуючу документацію, яка підтверджує російське походження цієї зброї.

•             Фотографії знищеної або знешкодженої зброї, зроблені в східній Україні, підтверджують, що частина цього обладнання надійшла з Росії.

•             Набір бойовиків до сепаратистських угруповань проходить на території Росії, і сепаратисти шукають волонтерів, які мають досвід роботи з такою важкою зброєю, як танки і протиракетне обладнання. Росія дозволила представникам Донецької Народної Республіки відкрити в Москві свою рекрутінгову агенцію.

•             Українська жінка-пілот Надія Савченко, яка досягла значних кар’єрних успіхів в українських збройних силах, була захоплена  в полон сепаратистами в середині  червня.  Тепер її тримають у в’язниці в Воронежі, в Росії. Згідно заяві українського уряду, сепаратисти перевезли її до Росії.

•             Крім цього, Росія продовжує розміщувати нові військові сили близько до українського кордону. Ми маємо інформацію щодо значної кількості додаткових військових одиниць, які наразі знаходяться в стані передислокації  і рухаються в напрямку кордону.

Добровільні зусилля України включають:  У прагненні до об’єднання країни Президент Порошенко 7-го червня запропонував і окреслив стратегію мирного плану для України. План Президента Порошенка пропонує амністію тим сепаратистам, які не причетні до особливо тяжких злочинів і добровільно складуть зброю, обіцяє створити прохід  російським бойовикам для їхнього безпечного повернення на територію Росії, започатковує програму з забезпечення робочими місцями населення, що живе в регіонах, охоплених сепаратистським рухом, пропонує широку децентралізацію влади і налагодження діалогу зі східними регіонами, включаючи проведення дострокових виборів у органи місцевої влади, а також гарантує надання більших можливостей для місцевого контролювання питань мови, відзначення свят і дотримування традицій.  Президент Порошенко також звернувся до всіх жителів Східної України з проханням підтримати конституційну реформу, яка надасть місцевій владі більше повноважень для вибору своїх регіональних лідерів і захисту своїх регіональних мов.

Президент Порошенко 20 червня запровадив одностороннє припинення вогню, яке мало тривати сім днів, а пізніше продовжив цей термін до десяти днів. Він також запропонував провести зустріч із лідерами зі Східної України, включаючи сепаратистів, незважаючи на їхню заяву про небажання дотримуватися домовленості про припинення вогню, або навіть про проведення переговорів.

Однак Росія і її представники у Донецьку і Луганську не скористалися цією можливістю заради примирення. Всього через кілька годин після початку дії оголошення про  припинення вогню сепаратисти, які діють за підтримки Росії, поранили дев’ятьох прикордонників. Під час дії десятиденної  домовленості про припинення вогню проросійські сепаратисти більше ста разів атакували українських силовиків і вбили 28 службовців. Сепаратисти продовжують тримати в полоні більше 150 заручників, більшість із яких є цивільними особами, серед яких є вчителі і журналісти. Сепаратисти відмовилися від усіх пропозицій стосовно проведення зустрічей, які пролунали з боку українського уряду.

Наводимо опис подій, які передували, сталися під час і після проведення одностороннього припинення вогню, який вказує на те, що всі жести доброї волі з боку українського уряду і європейських лідерів  домовитися про припинення вогню з Росією і сепаратистами, яких підтримує Росія, були ними відкинуті. Росія і сепаратисти, яких вона підтримує, продовжили дестабілізувати ситуацію в Україні як під час дії домовленості про припинення вогню, так і сьогодні.

•             25 травня:  Петро Порошенко, який проводив президентську кампанію під гаслом примирення  зі сходом і з Росією, був обраний абсолютною більшістю українських виборців.

•             8-17 червня:  Президент Порошенко  проводить п’ять раундів переговорів контактних груп, які було забезпечено завдяки роботі працівників ОБСЄ, які призвели до його оголошення про припинення вогню.

•             12 червня:  Порошенко ініціює телефонний дзвінок Президенту Путіну для того, щоб розпочати спілкування.

•             14 червня:  ЄС сприяє проведенню газових переговорів, під час яких ЄС пропонує остаточну ціну на газ: Україна приймає пропозицію, але Росія відмовляється від пропозиції.

•             19 червня: Порошенко в Києві зустрічається з лідерами Східної України, включаючи сепаратистів.

•             20 червня: Порошенко втілює одностороннє припинення вогню, яке має тривати 7 днів. Годинами пізніше дев’ять українських військовослужбовців отримують поранення від рук проросійських сепаратистів, що передуватиме більше 100 потужнім  атакам з боку сепаратистів, які стануться протягом наступних 10 днів.

•             23 червня:  Контактна група зустрічається в Донецьку.

•             25 червня: Генеральний Секретар НАТО Расмуссен виступає з заявою, що не бачить ознак того, що Росія поважає свої міжнародні зобов’язання відносно України.

•             27 червня: Україна подає проект конституційної реформи на розгляд Венеційської Комісії.  Ця реформа дозволить проводити прямі вибори губернаторів і голів місцевих рад з метою надання спеціального статусу  мов меншин у місцях їхнього проживання.

•             27 червня: Порошенко продовжує дію односторонньої угоди про припинення вогню ще на 72 години для того, щоб надати ще одну можливість контактній групі від ОБСЄ провести успішні переговори.

•             28 червня: Україна збиває два літаки-безпілотники, які порушили український повітряний простір на території Луганської області.

•             30 червня: Через відмову сепаратистів припинити насильство і розпочати переговори, Президент Порошенко дозволяє скасувати домовленість про припинення вогню.

•             3 липня:  Президент Порошенко під час телефонної розмови з Віце-Президентом СЩА Байденом підтвердив свою безумовну готовність до проведення політичних переговорів задля вирішення ситуації, що склалася в Донецькій і Луганській областях .

•             8 липня:  Президент Петро Порошенко відвідує місто Слов’янськ, колишній оплот повстанців, аби зустрітися з місцевими мешканцями після того, як уряд повернув українську владу в місто після звільнення його від проросійських сепаратистів.

•             9 липня:  Україна відновлює постачання електрики і рух потягів у Слов’янську, українські військовослужбовці роздають їжу, питну воду і гуманітарну допомогу місцевим мешканцям.

 •            11 липня:  Український уряд запроваджує в Слов’янську представницьку службу, яка оцінює розмір завданої шкоди і з’ясовує потреби населення в гуманітарній допомозі.

•             11 липня:  Український уряд доповідає про те, що протягом попередньої доби він здійснив постачання 60 тон гуманітарної допомоги в Донецьку область, що за п’ять попередніх діб склало загалом 158 тон. Президент Порошенко оголосив про те, що українські служби безпеки успішно знешкодили 100 мін і придорожніх бомб на звільненій території.

Як заявив 1 липня Головнокомандуючий Спільними Військами НАТО в Європі Генерал Філіп Брідлав :  “Домовленість про припинення вогню було скасовано не через обвинувачення; її було скасовано тому що сепаратисти за підтримки Росії відповіли насильством тоді, коли президент Порошенко зробив спробу примирення.  Про бажання з боку Росії досягти перемир’я можна судити, базуючись не на її словах, а на її справах. ”  Як неодноразово заявляли Сполучені Штати і наші європейські союзники, ми закликаємо уряд Росії припинити надавати свою матеріальну підтримку сепаратистам, а також використати свій вплив на сепаратистів, щоб переконати їх скласти зброю, дотримуватися угоди про припинення вогню і звільнити всіх заручників. Тільки тоді, коли це станеться, насправді розпочнеться процес примирення в Україні.

Джерело

Що стоїть за цинізмом і лицемірством Путіна

Автор посту: Том Маліновскі, помічник Державного секретаря США з питань демократії, прав людини і праці.

Кремлівський правитель хоче поширити на сусідні країни тиранію, яку він застосовує до власного народу.

18 травня 2014 року

Read in English

Agence France-Presse/Getty Images
Agence France-Presse/Getty Images

Зазвичай ви можете з’ясувати, що й чому робить російський Президент Владімір Путін, спостерігаючи за діями та ціннісними орієнтирами, які він лицемірно проектує на інших.

Протягом кількох минулих тижнів, наприклад, він звинувачував український уряд у позбавленні автономії східних регіонів України, у той час як місцеві вибори в Росії рухалися до кінця.

Він стверджував, що американські “найманці” діють разом з українськими військами, і водночас вводив російські спеціальні війська, щоб захопити Крим та організувати насильство на сході України.

Він назвав Інтернет творінням ЦРУ, намагаючись підвести російські соціальні медіа під контроль держави, в якій домінує таємна поліція.

Отож коли пан Путін мотивував вторгнення в Україну звинуваченням її уряду в порушеннях прав людини, це був поганий знак для українців, які самі невдовзі могли б стати суб’єктами його правління.

Нова влада в Києві не бездоганна. Але міжнародні організації не знайшли жодних доказів того, що вона придушує або придушувала права меншини етнічних росіяну Криму чи на сході України. Прокремлівські сепаратисти, з іншого боку, атакували своїх неозброєних опонентівз великим ентузіазмом. Кожен злочин, який Росія лицемірно приписує українському Майданові, насправді здійснюють її власні війська й довірені особи.

Алгоритм почав діяти в Криму. Невдовзі після вторгнення Росії місцева влада оголосила, що етнічні татари, які повернулись у Крим через багато років після їх масової депортації Йосифом Сталіним, повинні звільнити свою землю. Перед відзначенням цього тижня 70-ї річниці депортації поліція провела масові обшуки у татарських домівках.

У наступні дні трапилося понад десяток випадків, коли озброєні чоловіки нападали на місцевих і міжнародних журналістів або затримували їх. Проросійські сили викрадали й катували українських громадських активістів. Щонайменше двох було вбито під арештом, їхні тіла кинули в лісі; багато зникли безвісти. Міжнародні організації повідомляють, що близько 5000 людей — у тому числі представники християнської, іудейської меншин і принаймні 3000 татар — утекли з Криму і шукають притулку в інших регіонах України.

На сході України опитування показують, що переважна більшість людей – незалежно від того, підтримують вони революцію на Майдані чи ні, – не хочуть приєднуватися до Росії. Але коли громадяни Донецька, Слов’янська і Харкова виходили протистояти московській інтервенції, проросійські бойовики не раз накидалися на них; після цих атак на сході було госпіталізовано понад 100 мирних демонстрантів.

Тут так само активізувались і викрадення, тортури й убивства. Нещодавно на берег річки у Слов’янську викинуло три тіла прихильників київського уряду зі слідами тортур. За наказом самопроголошеного “мера” Слов’янська проросійські бойовики почали виганяти місцеві родини ромів з їхніх домівок.

Такими та іншими способами пан Путін поширює у східну Україну ті репресії, які він застосовував останніми роками всередині Росії, і це пряма протилежність тому, що східні українці могли б мати у складі єдиної України: місцевій автономії, свободі висловлювання і чесним виборам, проконтрольованим на міжнародному рівні. Це не просто ефект втручання пана Путіна; це, можна сказати, його мета. Приклад українського Майдану — того, як звичайні люди скинули корумпованого, авторитарного правителя  і таким чином змогли наблизитися до європейських демократій — став загрозою для правителя Кремля. За це, на думку пана Путіна, Україну слід покарати і принизити, якщо не розчленити на частини.

Дії Росії становлять загрозу післявоєнному міжнародному порядку, створеному, щоб викорінити стару схему, при якій більші держави ковтали менші. Але криза в Україні – це водночас змагання цінностей. Це не змагання між Заходом і Росією, але між людьми повсюди у світі — в тому числі і в Москві, — які вірять у те, що держави існують, щоб служити своїм громадянам, і режимами, які переконані, що все повинно бути навпаки.

Санкції, до яких вдалися Вашингтон і Брюссель, щоб зупинити російську агресію, мають свою ціну. Всі санкції мають свою ціну, і через те, що ця потенційна ціна вища для Європи, заплатити її означає не просто зробити жест. Вражає, що в Європі саме найвразливіші до контрзаходів Росії країни —від Естонії до Польщі й до Чеської Республіки — були, проте, серед тих, хто найрішучіше спонукав нас до дій.

Цей ефект іще промовистіший у середовищі російських дисидентів, з якими я нещодавно зустрічався, — чоловіків і жінок, яких називають “зрадниками”, “іноземними агентами” й “екстремістами” за те, що вони піддають сумніву дії Кремля, але які все-таки закликають чинити опір тому, що робить їхній уряд. Чим ближче стоїш до серцевини проблеми, тим видніше, що поставлено на карту.

Ті з нас, хто живе далі, повинні бачити речі так само чітко. Ми мали рацію, коли шукали практичну співпрацю з Росією і сприяли її інтеграції як шанованої держави у глобальні інституції. Я сподіваюся, що прийде час, коли це знову буде можливо.  Але в ході поточної кризи ми маємо рацію в тому, що не робимо помилки, спрямовуючи свої надії на правителя Росії так, як він спрямовує на нас свій цинізм.

Джерело