Жінки-підприємиці: наступна рушійна сила української економіки?

Автор посту: Малгорзата Вульф, спеціаліст економічного відділу Посольства США

Read in English

1
Форум: “Жінки-підприємиці: наступна рушійна сила української економіки?”

У цей перехідний період для професійних ролей жінок в Україні, багато жінок шукають можливостей для самостійного опікування про своє майбутнє. Мені пощастило приєднатися до більш ніж 160 українських жінок-підприємців, власників малих і середніх підприємств, 12 квітня під час форуму: “Жінки-підприємиці: наступна рушійна сила української економіки?”  Моє серце сповнилося надією, коли я бачила як десятки активних жінок з ентузіазмом обговорювали сесії конференції, ініціювали нові професійні контакти, обмінювалися візитками, демонструючи те, що жінки в Україні є важливою частиною економіки і майбутнього.

2
Заступник Державного секретаря з громадських зв’язків Тара Соненшайн відкрила форум

Заступник Державного секретаря з громадських зв’язків Тара Соненшайн відкрила форум надихаючою промовою про важливість жіночого лідерства. Мета форуму – сприяння зростанню важливої ролі українських жінок у забезпеченні економічного зростання України, підвищення довіри до жінок-підприємців та забезпечення практичного  інструментарію для подальшого розширення їх прав і можливостей. Учасникам була надана можливість поспілкуватися, обмінятися досвідом і обговорити стратегічні інвестиції в економічний потенціал жінок.

4
Міністр соціальної політики Наталія Королевська відкрила форум

Міністр соціальної політики Наталія Королевська у своїй промові підкреслила: “Рівні права та можливості для жінок і чоловіків – це глобальне питання.” Вона також зазначила, що гендерна рівність є особливо важливию під час світової економічної кризи і доповіла, що її міністерство працює над проектом закону, який надасть 30% квоту для жінок у державному секторі.

Під час робочих сесій форуму експерти дали можливість учасникам обмінятися особистим досвідом і поділитися історіями успіху. Під час однієї з перерв на каву, одна жінка підійшла до мене і сказала: “Коли ви робите бізнес, ви думаєте, що ви одна, оточена своїми дрібними проблемами. Але дуже тішить чути те, що інші жінки борються з тими ж проблемами. Це добре, що є можливість говорити про це. І це надає тобі сил!”

3
Форум: “Жінки-підприємиці: наступна рушійна сила української економіки?”

Дві з сесій форуму було зосереджено на зв’язку (connectivity) – однієї з трьох “Сі”, про які згадувала у своїй промові заступник Державного секретаря з громадських зв’язків Тара Соненшайн, тоді як дві інші є впевненість (confidence) і громада (community). Одна з панельних сесій була орієнтована на наставництво як ефективний інструмент зростання майбутніх лідерів, тоді як інша – на мережі як ключового фактору успіху. Під час першої панельної сесії було зроблено наголос на тому, що в якості наставника ви «повертаєте суспільству те, що ви отримали” – вашу освіту і досвід. Наставництво може служити людям різного віку і це слід розглядати як загальний обсяг інвестицій в жінок.

Розкриття талантів жінок, яких я бачила на форумі, можуть допомогти Україні повністю реалізувати свій економічний потенціал. Як сказала у своєму виступі заступник Державного секретаря з громадських зв’язків Тара Соненшайн: «Розширення можливостей жінок – це дуже розумно. Один із способів зрозуміти, як задавати розумні питання сьогодні, не задавати питання “чому жінки?” – а запитати:”чому не жінки?”.

150-річчя Прокламації про звільнення

Автор посту: Луї Сідебака, Посол з особливих доручень, Офіс з моніторингу та протидії торгівлі людьми Держдепартаменту США

Read in English

150 років тому Президент Авраам Лінкольн видав Прокламацію про звільнення
150 років тому Президент Авраам Лінкольн видав Прокламацію про звільнення

Першого січня ми відзначили 150-річчя з дня виголошення президентом Авраамом Лінкольном Прокламації про звільнення, яка надала свободу мільйонам чоловіків, жінок та дітей, які до того часу перебували в рабстві. Півтора століття потому президент Обама заявив, що своєю прокламацією Лінкольн «підтвердив довгострокову прихильність Сполучених Штатів справі свободи. Як тоді, так і зараз, ми, як і раніше, повні рішучості добиватися того, щоб усі чоловіки, жінки і діти мали можливість реалізувати цей найбільший з дарів».

Однак, ми ще далеко не досягли своєї мети – звільнити світ від будь-яких сучасних видів рабства. Приблизно 27 мільйонів людей є жертвами сучасного рабства, також відомого як торгівля людьми. Цей злочин проявляється по-різному: домашнього працівника насильно утримують в будинку господарів, або чоловіка примушують займатися рабською працею в рибальському човні, або молоду дівчину примушують до проституції в публічному будинку, або хлопчика змушують служити солдатом. Яку б форму вона не приймала, по своїй суті, торгівля людьми – це злочинна експлуатація, що позбавляє своїх жертв свободи і гідності. Сучасне рабство зустрічається у всіх країнах світу, і кожен уряд зобов’язаний на нього реагувати.

Адміністрація Обами прихильна боротьбі із сучасним рабством у себе вдома і за кордоном, практикуючи так званий «підхід трьох “П”» – переслідування торговців, допомога їх жертвам і запобігання цьому злочину в майбутньому (prosecuting traffickers, protecting their victims, and preventing this crime in the future). Ми також прагнемо стати партнерами урядів, які приймають цю проблему всерйоз, і співпрацюємо із зацікавленими особами в громадянському суспільстві, релігійних громадах та приватному секторі, які привносять у нашу боротьбу свої унікальні можливості та досвід. Основна частина нашої роботи полягає в залученні уваги громадськості до цієї проблеми і участю активістів у виявленні, припиненні і запобіганні цього злочину.

Ми продовжуємо цю боротьбу, відзначаючи річницю Прокламації про звільнення. Державний Департамент спільно з Національним центром свободи «Підземна залізниця» в Цинциннаті (штат Огайо) створив фільм «Шлях до свободи», що показує паралелі між торгівлею людьми та періодом рабства в Сполучених Штатах. Від Конго та Мексики до Непалу наші посольства і консульства відкривають свої двері, щоб показати людям цей фільм, пролити світло на цю проблему і спонукати більше людей внести свій внесок у боротьбу з сучасним рабством.

Цей фільм можна переглянути за посиланням: 


Більше інформації: http://www.state.gov/j/tip

Зрештою, якщо ми хочемо досягти успіху в боротьбі із сучасним рабством, ми повинні діяти всі разом, аби навчитися виявляти цей злочин, знати, що робити, коли ми є його очевидцями, і не дозволяти йому заподіювати шкоду нашим громадам. І ми повинні надати повну підтримку цій боротьбі. Як сказав президент Обама, у «боротьбі з торгівлею людьми ми захищаємо одне з основних прав людини». Сполучені Штати зберігають відданість цій роботі, і ми сподіваємося, що ви станете нашим партнером в цих зусиллях.

Чому припинення насильства проти жінок і дівчат має стати глобальним пріоритетом

 Автор посту: Посол з особливих доручень щодо глобальних жіночих питань Меланні Вервір
Посол з особливих доручень щодо глобальних жіночих питань Меланні Вервір
Посол з особливих доручень щодо глобальних жіночих питань Меланні Вервір

Read in English

Насильство проти жінок і дівчат впливає на Україну так само, як і на Сполучені Штати і на будь-яку іншу країну. Гендерно орієнтоване насильство – це глобальна пандемія, яка перетинає всі етнічні, расові, соціально-економічні й релігійні кордони і не знає меж.

Гендерно орієнтоване насильство включає в себе фізичне, сексуальне і психологічне зловживання; погрози; примус; свавільне позбавлення свободи; економічні утиски, чи то в суспільному, чи то в приватному житті. До типів гендерно орієнтованого насильства можуть належати домашнє насильство; сексуальний примус і збочення; сексуальне насильство над дітьми; секс-торгівля і примусова праця; зневага; жорстоке поводження з літніми людьми.

Одна із трьох жінок у світі протягом свого життя зазнає якоїсь із форм гендерно орієнтованого насильства. Шокуюче і брутальне насильство над Оксаною Макар та її вбивство трьома молодими чоловіками в березні ілюструє найгірший тип насильства протии жінок і привертає негайну увагу до потреби вживання невідкладних заходів. На відміну від випадку з Макар, засоби масової інформації часто не звертають належної уваги на інші вияви насильства, тому що вони звичні й поширені. Наприклад, насильство з боку інтимного партнера є найпоширенішою формою насильства, а спонсороване ООН опитування визначило, що 33 відсотки українських жінок стикалися у своєму житті з домашнім насильством. Найбільша кількість жертв називає супутнім фактором образливих дій вживання алкоголю, а 75 відсотків жертв ніколи не зверталися по допомогу чи підтримку з приводу домашнього насильства.

Сексуальне насильство часто використовується і як тактика війни. В умовах гуманітарної кризи і надзвичайних ситуацій цівільні жінки і діти часто стають найвразливішими до експлуатації, насильства і зловживання через свою стать, вік і статус у суспільстві.

Фізичне насильство значно збільшує ризик серйозних жіночих захворювань – проблем репродуктивного здоров’я, викиднів, хвороб, які передаються статевим шляхом. Дослідження по країнах свідчать, що ризик ВІЛ-інфікування серед жінок, які зазнали насильства, може бути втричі вищим, ніж серед тих жінок, які насильства не переживали.

Жінки-інваліди удвічі або втричі частіше страждають від психологічного і сексуального насильства, ніж жінки без особливих потреб.

Гендерно орієнтоване насильство витягує з бюджетів значні соціальні кошти. Проведене в Об’єднаному Королівстві у 2004 році дослідження з’ясувало, що загальна пряма і непряма вартість домашнього насильства становить до 23 мільярдів фунтів на рік, або 440 фунтів на людину. Запобігання насильству проти жінок і переслідування його приносить величезні дивіденди в довгостроковій перспективі. Американський Закон про насильство проти жінок, що примножував зусилля щодо розстеження і переслідування таких злочинів, за приблизними підрахунками, зекономив понад 16 мільярдів доларів з моменту його прийняття у 1994 році.

Насильство проти жінок і дівчат – це не просто гендерна чи економічна проблема; вона охоплює питання міжнародних прав людини і національної безпеки. Нам потрібні закони, які б увели кримінальну відповідальність за такі дії. Ці закони повинні виконуватись і примушувати людей відчувати відповідальність, адже безкарність часто підживлює насильство.

Вживання заходів щодо насильства проти жінок і дівчат

Акція “16 днів проти гендерного насильства”, яка починається 25 листопада, надає всім нам можливість поновити наші зобов’язання щодо звільнення жінок і дівчат від насильства, незалежно від того, чи воно відбувається за зачиненими дверима, чи як публічна тактика залякування. Чи воно відбувається поряд із нами, чи на віддалі від нас, –насильство проти жінок і дівчат уражає нас усіх – як чоловіків, так і жінок. Державний секретар Клінтон сказала: “Настав час для всіх нас узяти на себе відповідальність не просто засуджувати таку поведінку, а зробити конкретні кроки до її припинення, зробити її соціально неприйнятною, усвідомити, що це некультурно; це злочинно”.

Ми всі повинні працювати разом — міжнародна спільнота, уряди, багатосторонні організації й адвокати на низовому рівні, – звернутися до проблеми насильства і всіляко йому запобігати. Багато держав прийняли закони, спрямовані проти гендерно орієнтованого насильства. Наступним важливим кроком є спільна робота з підвищення ефективності виконання цих законів з метою посилення відповідальності і боротьби з безкарністю. Ми повинні активізувати пропаганду і налагодити тіснішу взаємодію між політиками і працівниками галузі. Ми повинні вповноважити дівчат говорити від свого імені і навчити хлопців говорити від імені їхніх сестер. Ми мусимо підтримувати залучення чоловіків, хлопців та інших важливих і впливових осіб – так само як і релігійних лідерів – до вирішення проблеми насильства, його попередження і зміни  гендерних підходів. Зрештою, ми мусимо подолати глибоко вкорінену гендерну нерівність, яка мовчки дозволяє або активно пропагує насильницькі й дискримінаційні дії.

Лідерська роль уряду США

Сполучені Штати досягли істотного прогресу у своїх зусиллях, спрямованих проти гендерно орієнтованого насильства в усьому світі, завдяки розробленню Національного плану дій США з питань жінок, миру й безпеки; масштабної Ініціативи щодо гендерно орієнтованого насильства і оцінки Надзвичайного плану Президента з боротьби зі СНІДом (PEPFAR); діяльності Президентської міжвідомчої цільової групи з моніторингу торгівлі людьми і боротьби з нею; і зусиллям із включення програм щодо гендерно орієнтованого насильства у дії гуманітарного реагування.

У серпні 2012 року Сполучені Штати випустили найпершу Стратегію із глобального запобігання гендерно орієнтованому насильству і реагування на нього, разом із виконавчим наказом про її виконання, підписаним Президентом Обамою. Ця стратегія об’єднує всі можливості американського уряду, спрямовані на визначення, координування, інтегрування і максимальне використання зусиль і ресурсів США по всьому світу.

Ми мусимо визнати, що насильство проти дівчат і жінок – це, в основі своїй, проголошення їхнього низького статусу в світі. Припинення насильства вимагає підвищення статусу жінок і дівчат і вивільнення їхнього потенціалу як агентів змін у своїх спільнотах.

Сполучені Штати зробили гендерну рівність і розширення прав та можливостей жінок ключовим питанням своєї міжнародної політики. Держави не можуть досягати прогресу, коли половина їхнього населення маргіналізована, принижена і є об’єктом дискримінації.  Очевидно, що розширення прав і можливостей жінок є запорукою побудови стабільного, демократичного суспільства; підтримки відкритого й відповідального уряду; подальшого миру й безпеки у світі; розвитку гнучкої ринкової економіки; вирішення актуальних медичних та освітніх проблем.  Коли жінки й дівчата можуть жити без насильства і мають рівні можливості в освіті, охороні здоров’я, працевлаштуванні й участі в політичному житті, вони піднімають свої сім’ї, свої спільноти і свої держави і діють як агенти змін. Як сказала Держсекретар Клінтон, “Інвестування в потенціал жінок і дівчат усього світу – це один із найпевніших шляхів досягнення глобального економічного прогресу, політичної стабільності і зростання добробуту для жінок – і чоловіків – у всесвітньому масштабі”.

Довгий шлях від Сенека-Фолз

Автор: Джейсон Гілпін, USAID (Агентство США з міжнародного розвитку)

Коли я переїхав в Україну в 2007 році, я був приємно здивований, що Міжнародний день жінок тут є національним святом. Враховуючи нерівність і несправедливість по відношенню до жінок в усьому світі, я дивуюся, чому ми в Сполучених Штатах не подумали відзначати ще один день, окрім Дня Матері, на честь більш ніж половини світу, яку шанують менш ніж на чверть від того, на що вони заслуговують.

Права жінок в Сполучених Штатах беруть свій початок від Декларації незалежності 1776 року, яка зазначала, що «всі люди створені рівними». Англійський словник Мерріама Вебстера визначає «людей» як «людський рід: людство» . На жаль, моїм співвітчизникам знадобилося півтора століття після 1776 року, аби затвердити, що «людський рід» в Декларації незалежності не відноситься лише до «чоловічої статі», але до всієї людської раси. Американські жінки не мали права голосу до 1920 року, але навіть під час заснування Америки, сила нації залежала від мудрості, розсудливості і наполегливості жінок

Марта Вашингтон (2 червня 1731 — 22 травня 1802)

Хоча жінкам в революційній Америці було заборонено голосувати, працювати суддями або навіть підписувати контракти, я зараз не знаю, як молодим Сполученим Штатам вдалося б досягти успіху без мудрості, далекоглядності і мужності своїх матерів-засновниць, таких як Марта Вашингтон, Абігейл Адамс, Маргарет Кетрін Мур Баррі і Доллі Медісон.

Марту Вашингтон шанують за те, що вона стала прикладом розуму, чутливості і невтомного патріотизму для американських жінок. Вона також постійно заохочувала чоловіка продовжувати революцію, незважаючи на загрозу повністю втратити все, що мала, а це було немало, враховуючи, що Джордж Вашингтон завдячував більшою частиною свого багатства та економічного статусу її спадщині. Продовжувати читання “Довгий шлях від Сенека-Фолз”

Таємна історія Жіночого Дня, або Як американський страйк став радянською традицією

Автор: Ерік Джонсон, Радник з питань преси, освіти та культури

Напередодні 8 березня українські жінки часто запитують мене, як американці святкують Міжнародний день жінок. Моя коротка відповідь: ніяк. Але перш ніж хтось образиться, я поспішаю пояснити, що ми маємо дві інші нагоди, аби вшанувати важливих жінок у нашому житті. В День Святого Валентина (14 лютого) кожен добропорядний американець вітає головну жінку в його житті (дружину, кохану, подругу), запрошуючи її на вечерю (або готуючи вечерю для неї), а також дарує листівку, шоколад (часто у формі серця) і квіти (зазвичай червоні троянди на знак щирого кохання). Також на День матері (друга неділя травня) американці вшановують своїх матерів – теж запрошують на обід чи вечерю – або, ще краще, пригощають власноруч приготованими стравами. Але, враховуючи, що багато чоловіків не вміють готувати, День Святого Валентина та День матері стають тими двома днями у році, коли практично неможливо знайти вільний столик у пристойному ресторані.

Один з ранніх протестів на День жінок.

Усі свята звідкись починаються. День матері є порівняно недавнім винаходом американки Енн Джарвіс, яка запропонувала свято на честь матерів після смерті власної матері, громадської активістки, у 1905 році. Джарвіс – у якої не було власних дітей – вперше запропоновала свято у 1912 році, а до 1914 року президент США Вудро Вільсон перетворив його у національне святкування. Вже до 1920-х років День матері відзначався по всій країні.

День Святого Валентина має більш давню історію і сягає корінням до язичницьких свят у стародавніх Греції й Римі на честь богині Гери (Юнони), родючості та її шлюбу з Зевсом (Юпітером). Зі смертю християнського мученика Валентина Римського (вбитий у 269 році н.е. і похований 14 лютого) свято перетворилося на християнське святкування. Але в народній уяві День Святого Валентина став асоціюватися з романтичним коханням і любовними листами лише після того, як англійський поет Джеффрі Чосер, натхнений італійським Відродженням, написав вірш «Пташиний парламент» (1382). Свято, однак, стало нагадувати щось схоже на теперішні святкування лише у 1847 році, коли інша американська жінка – Естер Гауленд – почала робити листівки до Дня Святого Валентина для магазина свого батька в Вустері, штат Массачусетс. Решта, як то кажуть, вже історія. Продовжувати читання “Таємна історія Жіночого Дня, або Як американський страйк став радянською традицією”

Місячник історії жіноцтва: наша історія – наша сила

Автор посту: Лиа Ентил, інтерн Відділу преси, освіти та культури Посольства США

Березнь – місячник історії жіноцтва, у якому відзначаються досягнення жінок протягом усієї історії. Це можливість для людей в усьому світі визнати роль жінок в історії, відзначивши їх завзятість, мужність і творчість як основні джерела сили і мужності перед надзвичайними викликами, що стоять перед світом сьогодні. 

У Сполучених Штатах святкування місячника історії жіноцтва розпочалося в середині 1970-х з офіційного визнання 8 Березня Міжнародним жіночим днем. У 1981 році групи, об’єднані у Національний проект історії жіноцтва, пролобіювали у Конгресі США рішення оголосити свято “Національний тиждень історії жіноцтва”, що включало і 8 Березня. У 1987 році указом президента тиждень став місячником історії жіноцтва, а Конгрес США видав постанову з цього часу святкувати місячник кожного року. У цьому році адміністрація президента Обами опублікувала доповідь, що відзначає 50 років прогресу у цьому питанні.

Міжнародний жіночий день має 100-річну історію святкування жіноцтва у всьому світі. Це свято було започатковано у 1911 році і відзначалося спочатку у Швейцарії, Австрії, Данії і Німеччині, коли більше мільйона людей виступили за права жінок на професійне навчання і роботу, а також для того, щоб покласти край дискримінації за ознакою статі. Зараз, століття пізніше, 8 Березня – це день, коли у всьому світі виступають на підтримку обізнаності у політичному та соціальному аспектах жіночого руху.

З 1975 року, коли Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй оголосила 8 Березня офіційним святом – Міжнародним жіночим днем, кожного року йому призначається окрема тема. У цьому році основна тема  – «Рівний доступ до освіти, професійної підготовки, науки та техніки: шлях до гідної роботи для жінок». Минулі теми були такими: «Світ, вільний від насильства щодо жінок» (1999), «Жінки та ВІЛ/СНІД» (2004), «Інвестування у жінок та дівчат» (2008). 

У грудні 1977 року Генеральна Асамблея ООН прийняла резолюцію щодо проголошення Дня ООН з прав жінок і миру в усьому світі, який повинен відзначатися країнами-членами ООН, у відповідності з їхніми історичними та національними традиціями. У резолюції було зазначено дві основні вимоги: визнати, що забезпечення миру і соціального прогресу і повного здійснення прав людини та основних свобод потребує активної участі, рівності і розвитку жінок;  визнати внесок жінок у зміцнення міжнародного миру і безпеки.

Україна є однією з 27 країн, які визнають Міжнародний жіночий день офіційним святом. Ми попросили жительку Києва Тетяну Подобінську-Штик поділитися з нами своїми думками щодо значення для неї Міжнародного жіночого дня.

“Коли Міжнародний жіночий день не за горами, це безумовно впливає на моє життя в ці декілька днів до цього. Очікування на свято завжди краще, ніж саме свято, хоча я люблю і саме свято також. Для того, щоб відчути це свято, потрібно бути жінкою і жити в Україні. Якщо й існує певна дискусія щодо «чоловічого» свята, Дня української армії або Дня захисника Вітчизни, то щодо статусу 8 Березня ні у кого не виникає жодних питань. 

Я повинна зізнатися, що мені дуже не вистачало цього свята, коли я жила за кордоном. В Україні 8 Березня кожна жінка відчуває себе особливою. Рано вранці ви не побачите багато людей на вулицях. Це вихідний день, і люди у себе вдома. Жінки насолоджуються довшим сном зранку, а чоловіки усілякими способами намагаються зробити своїх жінок щасливими. Протягом усього року більшість українських жінок псують своїх чоловіків і дозволять їм поводитися з ними нешанобливо. 8 Березня – це день, коли жінок люблять, піклуються, і думають про них. Можливо, це звучить егоїстично, але я думаю, що українські жінки заслуговують на це свято. Було б краще, якби таке ставлення українських чоловіків до жінок  як 8 Березня тривало весь рік, але зараз у нас є принаймні один день».

Хоча у США цей день і не вважається офіційним святом, по всій країні влаштовується тисячі заходів.

Мелані Вервір, надзвичайний вповноважений посол Держдепатраменту США з глобальних жіночих питань спілкується з українськими жінками

З моменту свого обрання у 2009 році президент США Барак Обама створив посаду держслужбовця в Білому Домі, основне завдання якого консультувати президента і віце-президента з питань насильства в сім’ї та сексуальних нападів в Сполучених Штатах, а також нову посаду в Державному департаменті США – надзвичайного вповноваженого посла з глобальних жіночих питань. Першим призначеним послом стала Мелані Вервір, що зробило її найвищим посадовцем в уряді США з-поміж американців українського походження. Крім того, державний секретар США Гілларі Клінтон започаткувала “Ініціативу 100 жінок: розширення прав і можливостей жінок і дівчаток шляхом міжнародного обміну”, а також нову ініціативу щодо здоров’я матері та дитини. Дізнайтеся більше про це на сайті America.gov. 

У Місячник історії жіноцтва важливо пригадати, як далеко жінки просунулися у своїй боротьбі за рівність, мир і розвиток в умовах численних економічних, соціальних і політичних проблем. У цьому місяці і Міжнародний жіночий день став платформою єдності, співпраці у мережах та мобілізації для конструктивних змін.

Міжнародний день з викоренення насильства проти жінок

Автор посту: Крістофер Фітцджеральд, радник з питань преси, освіти і культури

Держсекретар Клінтон про боротьбу з насильством проти жінок

У Сполучених Штатах 25 листопада люди святкували День Подяки, але у всьому світі це також був Міжнародний день за усунення насильства проти жінок.  Я сьогодні мав честь вітати у Посольстві групу українських активістів і держслужбовців, які працюють над припиненням насильства у родинах, і розповідав їм про твердий намір Америки підтримувати цю кампанію в Україні і усюди в світі.

Радник з питань преси, освіти і культури Посольства США Крістофер Фітцджеральд звертається з промовою до активістів боротби проти гендерного насильства

Програма малих грантів Комісії з підтримки демократії при Посольстві сприяє діяльності організатора цієї конференції – фундації, що називається «Гармонізоване суспільство», яку очолює непересічна жінка на ім’я Наталія Грищенко.  Робота, яку виконує вона і її організація, щоб допомогти жертвам насильства у родинах, є дуже важливою, а наша підтримка випливає із зобов’язання, оголошеного Державним секретарем Гілларі Клінтон, захищати права жінок і дітей.

Як написала держсекретар Клінтон у своїй статті на цю тему, «у світі одна з кожних трьох жінок протягом свого життя відчуває на собі насильство за статевою ознакою».  Власне, проблема настільки розповсюджена, що на її розв’язання піде багато років.  Але та корисна робота, яку в Україні веде «Гармонізоване суспільство» — це великий крок у правильному напрямку.