20 років успіху: історії від наших випускників програми FLEX – “Мої нинішні успіхи є прямим результатом волонтерської діяльності.”

FLEX Logo

Ця історія є частиною серії записів у блозі, присвячених 20-й річниці Програми обміну майбутніх лідерів (FLEX) в Україні. FLEX – програма обміну №1 для школярів від уряду Сполучених Штатів. Більше інформації про американські програми обміну можна дізнатися тут

Автор посту: Ірина Лисенко,  Програма обміну майбутніх лідерів  2002-2003Старша школа Фрутленда, Фрутленд, Айдахо

Read in English

Бути волонтером, щоб мати змогу допомагати людям, і знаходити для цього нові, змістовні і стабільні способи, – ця ідея глибоко проникла у моє життя. Все почалося, коли я стала учасником програми FLEX у 2002–2003 рр. Я провела незабутній рік у місті Фрутленд, штаті Айдаго, де працювала волонтером у громадській бібліотеці і брала участь у кампанії збору коштів для бездомних. Іще тоді я вирішила, що продовжу цю роботу після повернення зі США.

Мої нинішні успіхи є прямим результатом волонтерської діяльності. Я була волонтером в Україні в різних проектах з 2004 року. В 2007–2009 рр. я 10 місяців працювала волонтером Європейської волонтерської служби (ЄВС) в Люксембурзі. Там я намагалася сприяти розвиткові міжрелігійного діалогу, досліджувала випадки дискримінації іноземних студентів на студентському ринку праці. А ще навчала англійській мові китайських та африканських студентів. Це був справді веселий і успішний проект!

Ірина Лисенко, випускниця програми FLEX
Ірина Лисенко, випускниця програми FLEX

Через рік, у 2008 році, я заснувала молодіжну неурядову організацію «Іскра» в Миколаєві. «Іскра» працює в сфері міжкультурного і міжрелігійного діалогу і є організацією, яка спрямовує діяльність волонтерів і яку фінансує Європейська комісія в рамках Європейської волонтерської служби. З 2008 року я допомогла 29 молодим українцям знайти справу, яку вони полюбили, і місце у довгостроковому волонтерському проекті за кордоном.

У 2009–2010 рр. я стала волонтером служби «Примирення заради миру» у Гданську, Польща. Я організовувала для німецьких молодіжних груп відвідування території колишнього концтабору «Штутгоф», перекладала тури по архівах «Штутгофа» з польської на німецьку мову, відвідувала літніх людей, які пережили концтабори.

Сьогодні я студентка магістерської програми «Мир і розв’язування конфліктів» в Університеті Марбурга, Німеччина. Водночас я працюю волонтером у міжнародній мережі молодіжних організацій і планую й надалі займатися волонтерською роботою. І я дуже вдячна долі за рік, поведений у США, який повністю змінив мої погляди на те, як я можу допомагати людям і бути корисною для них!

Advertisements

50 штатів за 50 днів: Вісконсин – «молочний край Америки»

Автор: Маріан Коттер, Керівник служби безпеки

Read in English

Столиця штату: Медісон
Девіз: “Вперед”

Молочна ферма у Вісконсині

Я народилася і виросла в маленькому містечку в Вісконсині і вдячна за вплив, який цей штат та його культура справили на моє життя. Розташований на півночі Середнього Заходу, штат Вісконсин відомий своїм сільським господарством, природними красотами та історією прогресивної політики (наприклад, перший закон про відшкодування внаслідок промислової травми і перший прибутковий податок штату були прийняті тут). Прізвисько «молочний край Америки» свідчить про важливість сільського господарства в економіці штату. Вісконсін лідирує у виробництві сиру і є другим у виробництві молока в країні. Економіка штату також включає широку виробничу базу – Вісконсин є батьківщиною всесвітньо відомих компаній, таких як Kohler Company (сантехніка), Mercury Marine (кращі в світі двигуни для човнів – які виробляють в моєму рідному місті), Briggs & Stratton (бензинові двигуни) і Harley Davidson (мені не треба вам пояснювати, що вони виробляють).

Місцева культура і знаменитості

Ранні поселенці прибули в регіон в якості торговців хутром, але видобуток свинцю пізніше спонукав більше людей до міграції. Багато шахтарів побудували собі будинки в горах, зо що отримали прізвисько «борсуки». Згодом Університет Вісконсину узяв борсука як талісман. Офіційно нас називають «вісконцями», але інше прізвисько, яке ми отримали завдяки молоку і сиру, що ми виробляємо, це «сироголові». Іммігранти з Німеччини в 19 столітті принесли пиво і ковбасу до штату – в тому числі Miller Brewing і Oscar Mayer. Немає нічого кращого для вісконця ніж насолоджуватися сиром, крекерами і смаженою ковбаскою із холодним пивом під час перегляду футбольної гри за участі Green Bay Packers (я говорю про американський футбол, звісно). Футбольна команда нашого штату була заснована ще в 1921 році. Вони є найбільш титулованною командою Національної футбольної ліги, а також єдиною командою в Лізі, яка утримується за кошти шанувальників. Ми дуже віддані фани.

Футболісти команди штату Green Bay Packers (ліворуч) та їхній фан, “сироголовий” (Автор: Heinz Kluetmeier/Sports Illustrated)

Продовжувати читання “50 штатів за 50 днів: Вісконсин – «молочний край Америки»”

Випускники Джорджтаунського університету в Україні зустрілися із своїм найбільш високопоставленим колегою-випускником, послом Джоном Теффтом

Автор: майор Патрік Селф, заступник військово повітряного атташе, відділ військового атташе посльства США в Україні

7 березня Посольство США приймало перше у 2012 році засідання Українського Джорджтаунського клубу, де відбулася розмова з послом США в Україні Джоном Теффтом про місце України у зовнішній політиці США щодо регіону Східної Європи і СНД. На захід зібралося понад 20 українських і американських випускників Джорджтаунського університету, які занурилися у надзвичайно цікаву дискусію з послом Теффтом. Учасники продовжили спілкування впродовж наступної години за коктейлем згідно традиції, яка зближує всесвітню громаду людей, які мають спільний унікальний досвід навчання у Джорджтаунському університеті.

Зібрання відвідали колишня перша леді України Катерина Ющенко та директор Сітібанку-Україна Стів Фішер, а також молоді фахівці з державного і приватного секторів України, включаючи професіоналів з банківських, правничих, наукових, журналістських, експертних, політичних і урядових кіл. У самому лише посольстві США нараховується 14 джорджтаунських випускників — у більшості власне працівників посольства, але також і їхніх дружин та чоловіків. Найбільш прикметним “джорджтаунським подружжям” є сам посол Теффт і його дружина Маріелла, а крім них Джорджтаунський університет закінчила і одна з їхніх доньок. Продовжувати читання “Випускники Джорджтаунського університету в Україні зустрілися із своїм найбільш високопоставленим колегою-випускником, послом Джоном Теффтом”

Із Севастополя до Південної Кароліни

Участь у тренінгу програми стипендій Посольства США «Access» з вивчення англійської мови учнями із малозабезпечених сімей  за підтримки Державного департаменту США, літо 2011

Автор посту: Анастасія Авдєєва, вчитель програми «Access» 2009-2010 у м. Севастополь

Цього літа мені трапилася чудова нагода взяти участь у тренінгу для вчителів англійської мови програми «Access» з усього світу. Тренінг було організовано Університетом Південної Кароліни з 1 по 22 липня 2011 року. Я провела два тижні в Колумбії, столиці штату Південна Кароліна. Ці тижні навчання були одночасно і цікавим, і досить складними, оскільки у нас були дуже інтенсивні заняття, присвячені різним аспектам викладання мови: вимова, читання, граматика, лексика і прослуховування.

Ми також дізналися багато нового про підготовку лідерів програми та обмін стратегіями. Увечері ми насолоджувалися деяким більш легкими заходами, такими як екскурсії, шопінг, відвідування приймаючої сім’ї  тощо. Нашим основним завданням було дізнатися більше про американську культуру та звичаї. Основною темою нашої команди була така: “Сім чудес Південної Кароліни”. Ми вибрали сім яскравих моментів нашої поїздки по Південній Кароліні і підготували презентацію. Гадаю, що вона мала успіх! Продовжувати читання “Із Севастополя до Південної Кароліни”

Це вже не вікно, а ворота в Америку!

Автор посту: Хезер Фабрікант, Заступник аташе з питань культури Посольства США

Центр "Вікно в Америку" у Вінниці

Якось ранком в понеділок я із задоволенням вирушила у поїздку, аби відвідати чотири з двадцяти дев’яти центрів «Вікно в Америку», відкритих за сприяння Посольства США в  Україні: у Вінницькій, Хмельницькій та Тернопільській областях. Я ніколи не була у жодній з цих трьох областей, тому мені було дуже цікаво побувати в нових для мене куточках України. Кожен регіон України можна порівняти з вікном, що проливає світло на різнобарвну та гарну країну і ії народ. За нашою програмою «Центри «Вікно в Америку» в Україні» створено мережу інформаційних центрів,  що розміщені  в українських бібліотеках, де українці, які цікавляться нашою країною, можуть отримати додаткову інформацію про США, переглянути американські фільми, вивчити англійську мову, поспілкуватись з американцями та попрактикувати англійську з носіями мови. Аби переглянути повний список центрів «Вікно в Америку» в Україні, натисніть тут. А тим часом я розкажу далі про те, що мені найбільше запам’яталося з поїздки.

Бабусі на велосипедах – подорож  Центральною та Західною Україною

Центр "Вікно в Америку" у Хмельницькому

Поки ми їхали у мікроавтобусі, заваленому книжками, плакатами та DVD-дисками, призначеними для наших центрів «Вікно в Америку», я думала про те, що мені дуже пощастило жити протягом деякого часу в Україні та робити таку цікаву роботу. По дорозі у Вінницькій області ми проїхали над гарною річкою Тетерів, береги якої були щільно усіяні дачами та жовтими соняшниками, що сягали обрію. Я думала про соняшникову олію, що виготовлена з цих золотих медальйонів і продається на ринках. Я пірнала у затінок соковито зелених дерев, що зберегли свою зелень через часті дощі цього літа. Я також спостерігала за бабусями на велосипедах, щедро завантажених їхнім крамом. Мотоциклісти та далекобійники з однаковим завзяттям мчалися по вибоїстих дорогах. Корови паслися поруч із шосе, а коні скакали по футбольних полях. Трактори то заїжджали то з’їжджали з дороги, а старомодні  вантажівки,  прикрашені написами “Молоко” чи зображеннями хліба буквально пролітали повз нас. Запах горілої трави час від часу залітав до авта і от ми, нарешті, побачили знак з мозаїчної плитки, який засвідчував, що ми заїхали у Вінницьку область.  Продовжувати читання “Це вже не вікно, а ворота в Америку!”

Переможці програми Фонду Віктора Пінчука вливаються в ряди студентів, що навчаються в найкращих університетах США та інших країн світу

Зліва направо: посол США Джон Теффт, Віктор Пінчук та посол Великобританії Лі Тернер з переможцями програми "Всесвітні студії" 2011. Фонд Віктора Пінчука (с) 2011. Фотограф: Сергій Ільїн

Автор посту: Посол США в Україні Джон Теффт 

Минулого тижня я відвідав PinchukArtCenter, щоб привітати цьогорічних переможців освітньої програми «Всесвітні студії» Фонду Віктора Пінчука. До мене також приєднався посол Великобританії Лі Тернер та інші представники дипломатичного корпусу, які так само відзначили важливість цієї програми. Це уже другий рік, коли за програмою «Всесвітні студії» перспективних молодих українців відправляють здобувати освіту та вчені ступені у провідних міжнародних університетах. Студенти отримуватимуть дипломи переважно з тих дисциплін, які обрані фондом як пріоритетні для подальшого розвитку України: сільськогосподарські дослідження, навколишнє середовище та екологія, право та державне управління.

У 2010 році стипендії Фонду Пінчука отримали 17 здібних молодих українців. У цьому році кількість стипендіатів зросла до 19, і мені приємно зауважити, що три з них будуть навчатися в університетах США. Після яскравої церемонії нагородження у мене була можливість поговорити із стипендіатами, що поїдуть навчатися до США. Андрій Кріль і Наталія Щербинська здобуватимуть ступені магістрів юридичних наук в університеті Піттсбурга та Нью-Йорка відповідно. Анастасія Примович здобуватиме ступінь магістра в галузі регіональних досліджень в Гарвардському університеті. Виявилося також, що Анастасія є випускницею однієї із наших програм обміну, що спонсоруються урядом США. Вона протягом року навчалася у США за прогрмою UGRAD (програма обмінів для студентів вищих навчальних закладів), за якою, до речі, цього року збираються відправити 28 українців навчатися  в американських коледжах та університетах у 2011-2012 навчальному році. Продовжувати читання “Переможці програми Фонду Віктора Пінчука вливаються в ряди студентів, що навчаються в найкращих університетах США та інших країн світу”

Навчаючись вчителювати в Житомирі

Автор посту: Ліа Ентил, інтерн Відділу преси, освіти та культури Посольства США

Житомир

Прямим шосе через столітні ліси та широкі лани на  захід від Києва можна потрапити у місто Житомир, адміністративний центр Житомирської області. Історично, Житомир завжди був великим транспортним вузлом, пов’язуючи Київ із заходом в напрямку Бреста, а тепер він також з’єднує Чоп з Києвом та Мінськ з Ізмаїлом та ще багато інших українських міст. Заглядаючи в історію, це місто з населенням 280 тисяч було одним з найбільш відомих міських центрів середньовічної Київської Русі, і вперше з’являється у письмових джерелах близько 1240 року. Легенда свідчить, що місто було засновано ​​у 884 році князем Житомиром, вождемдревлян — одного із слов’янських племен. З точки зору економіки, Житомирська область спеціалізується на видобутку граніту, про що свідчить складна і досить вишукана мережа кар’єрів та гранітних пам’ятників по дорозі з Києва. По всьому місту можна побачити види на річки, що ховаються у скелях. Місто також славиться вражаючим меморіалом, присвяченим Другій світовій війні, та вічним вогнем, які розташовані на вершині найвищого пагорба в місті. 

В академічному сенсі, Житомир є домівкою для декількохвишів, що розташовані серед багатьох парків та площ. Власне, з цієї причини мені пощастило потрапити до Житомира в якості учасника 16-ї щорічної науково-практичної конференції вчителів іноземних мов України (TESOL), що проходила у Житомирському державному університеті 13-15 квітня, 2011 року. Більше 450 вчителів англійської мови та представників шкіл України та Білорусі зібралися, щоб попрацювати разом, відвідати тренінги та презентації, а також придбати найновіші підручники і навчальні матеріали з викладання англійської мови. Після пленарного засідання фахівців із Сполучених Штатів, Великобританії та України у наступні три дні відбувалося багато тренінгів про все щодо вивчення англійської мови, починаючи із застосування музики під час уроків та закінчуючи створенням ефективних матеріалів у класі з використанням новітніх методів соціальних медіа. Для деяких учасників це було чудовою нагодою зустрітися із старими друзями, поділитися ідеями та розказати один одному щось нове, що зараз відбувається у сфері викладання англійської мови. Для інших це був шанс під’єднатися до мережі і завести нових друзів у співтоваристві викладачів англійської мови. Об’єднані спільними інтересами та метою, учасники швидко збудували майже «сімейні відносини», які значно допомогли обміну знаннями, ідеями та досвідом. 

Захід сонця в Житомирі

Ця конференція стала особливо цінною для мене як інструктора з викладання англійської мови. Вона надала мені не тільки унікальну можливість зазирнути в класио за межами Сполучених Штатів, але й дізнатися радощі й труднощі вчителів, для яких англійська не є рідною. Раніше я ніколи не помічала відмінностей між викладанням мови носієм та неносієм мови. І я була вражена і схвильована серйозним підходом та глибокими знаннями, що показали вчителі англійської, яка для них  не є рідною, але якою я говорила все своє життя. У компанії таких відданих фахівців мені вдалося дізнатися  про деякі дуже корисні методи викладання, які я буду включати у свої навчальні плани згодом. Хоча мова конференції була перш за все англійськію, я також мала можливість поспілкуватися українською та російською мовами з учасниками, що завжди приносило мені задоволення.

В цьому історичному місті, славного традиціями підготовки вчителів, фахівці-лінгвісти мали можливість поспілкуватися, зміцнити зв’язки, поспівпрацювати та дізнатися про можливості подальшого професійного розвитку, що пропонуються Регіональним відділом звивчення англійської мови Держдепартаменту США, який став основним спонсором конференції. Учасники дізналися не тільки про методики викладання мови, а й про Житомир і його захоплюючу історію. Конференція була успішноюз усіх боків, а її учасники вже починають думати про наступний рік для продовження досвіду освітніх і культурних обмінів.