Освіта у Сполучених Штатах: раніше і тепер

Автор посту: Шеріл Бистрянскі, Аташе з питань культури Посольства США

Read in English

У перший навчальний день в Україні ми попросили аташе з питань культури Шарі Бистрянські розповісти про освіту в США і поділитися своїми спогадами про перший день в школі.

Шеріл Бистрянскі, Аташе з питань культури Посольства США
Шеріл Бистрянскі, Аташе з питань культури Посольства США

Сполучені Штати не мають Міністерства освіти або загальнонаціональної освітньої політики. Система освіти США функціонує на рівні штату, а не на національному рівні. В штаті, зазвичай, є державна структура – Департамент освіти або Управління з питань освіти – яка приймає рішення про навчальну програму, підручники, тощо. Хоча у нас є загальнонаціональні правила, які встановлюють вимоги, яким має відповідати навчальний план.

Діти йдуть до школи у 5 років. Зараз популярною є організована дошкільна освіта, і багато дітей розпочинають навчання в 3-4 роки вивчаючи письмо, пісні і числа. Загалом, є початкова школа, яка триває від 5 до близько 11 років, далі – середня школа, потім – наша традиційна старша школа, де ви навчаєтесь протягом 4 років, з 9-го по 12-й клас. А далі – коледж.

Я пам’ятаю свій перший день в школі так, ніби це було вчора. Мені було 5 років. Я була одягнута у фіолетову сукню і білі мереживні панчохи, якими я дуже пишалася. У мене була нова стрижка і зачіска. Також у мене була маленька табличка з зеленого папіру, на якій було написане моє ім’я, моя адреса і мій номер телефону. У нас діяла система розвозки, і в перший день школи першокласники повинні були мати таблички, аби інші знали, куди нас потрібно відвести.  І ось я почула, як наближається автобус, я була дуже схвильована, і я вибігла з дому, побігла до автобусу і… впала. Я спіткнулася на сходинці автобуса, дуже сильно впала, подряпала обидва коліна і порвала панчохи. Я так сильно забилася, що кров лилася по обох моїх ногах. Координатор автобусу підняла мене і посадила на сидіння. І перша, кого я побачила в школі в свій перший день, була медсестра. Страшна історія. (Сміється)

Навчальний рік в США починається в серпні. Коли я ходила до школи, традиційно навчальний рік розпочинався в перший вівторок після Дня праці (відзначається в США в перший понеділок вересня). Але тепер все більше і більше шкіл в Сполучених Штатах переходять на річний шкільний календар або хочуть мати більше канікул протягом навчального року, довші новорічні або весняні канікули, наприклад, тож навчальний рік розпочинається все раніше і раніше.

(AP Photo/Seth Perlman)
(AP Photo/Seth Perlman)

В середньому, учні мають три години одного предмета на тиждень. Коли я навчалася в середній школі, ми мали сім 50-хвилинних уроків на день з 5-хвилинною перервою між ними, аби ми могли вивчати кожен предмет щодня. У старшій школі то були математика, англійська, граматика і склад, англійська література, природничо-наукові предмети, іноземна мова (я вивчала французьку мову). Сьомим уроком мистецтво: чи то хоровий спів, чи то музика, чи то театр. Зараз в школах, де навчаються мої діти і їхні друзі, відходять від системи вивчення предмету щодня і натомість вивчають його три-чотири рази на тиждень. Це дозволяє мати довші за тривалістю уроки і більше часу для занять в лабораторії.

Говорячи про фінансовий бік школи, державні школи в Сполучених Штатах є безкоштовними. Державні школи утримуються за рахунок місцевих податків на нерухомість. Шкільна освіта є обов’язковою, і її забезпечує держава. Є приватні школи, до яких ви можете відправити свою дитину, але вони, як правило, дорогі і уряд не забезпечує навчання там.

Одним з найцікавіших моментів навчання в університеті є можливість зустріти людей, з поглядами яких ви не погоджуєтесь.  Коли ви навчаєтесь у школі, коли ви молоді, ви проводите час з друзями, у вас є своя тусовка, з якою ви на одній хвилі – з людьми, подібними вам. В університеті все це зникає, і вам доводиться навчатися знаходити спільну мову з людьми, які відрізняються від вас. Це трапляється постійно. І це велика зміна.

Back to School Things to Know
(AP Photo/Lynne Sladky)

В університеті отримуєш багато свободи.  Студенти лише на третьому курсі визначаються зі спеціальністю. Перші два роки ви вивчаєте математику, природничі науки, психологію, історію та ін. Лише після цього ви починаєте працювати за програмою своєї першої і другої спеціальності – вивчаєте предмети вашої основної і другорядної навчальної програми. В рамках цих програм є вимоги, які ви маєте виконувати. Моя сестра, яка навчалася долікарській допомозі, і я, яка вивчала міжнародні відносини, перші два роки вивчали приблизно одні й ті самі предмети, але потім в неї було набагато більше органічної хімії, вищої математики, біології, а я вивчала історію й політологію. Щойно ви закінчуєте вивчати загальносвітні предмети, у вас все ще залишається багато часу, особливо протягом останніх двох років навчання, аби підібрати програму відповідно до ваших інтересів. Однак ви маєте робити цей вибір обережно, тому що наприкінці, коли ви вже маєте оцінки, ви вже подзвонили мамі й тату, у вас вже настрій типу “я закінчую університет”, у цей момент ваш декан каже: “Хм, ти не пройшов курс “Введення до соціології”, який був обов’язковим для твого першого курсу. Вгадай що тепер? Ми не видамо тобі диплом, допоки ти не здаси цей предмет.” Сюрприз!

Відділ преси, освіти і культури Посольства США адмініструє і підтримує велику кількість програм обміну.   Багатьом знайома програми імені Фулбрайта, яка є нашою найстарішою програмою. Цього року ми відзначаємо 70 років з моменту її заснування. По роботі ми часто зустрічаємось з викладачами університетів, викладачами іноземних мов, ректорами. Ми просимо їх розповсюджувати інформацію про наші мережі, такі як EducationUSA, які допомагають студентам, зацікавленим у навчанні в США, дізнатися, як це зробити. Наприклад, багато студентів дивуються, що процес подачі заявки на вступ до університету в США може тривати 18 місяців. Ми завжди зацікавлені в тому, аби допомагати людям розширяти такі мережі. Освітній компонент є одним з найкращих в нашій роботі, тому що допомагає нам бути в курсі системи освіти країни, а також бути на зв’язку зі студентами, тому що студенти – це, дійсно, найголовніше. Це те, куди прямує країна. Студенти приведуть вас у майбутнє.

Advertisements

20 років успіху: історії від наших випускників програми FLEX – “Така міжнародна дружба дала нам усім змогу переглянути стереотипи щодо інших народів і культур”

FLEX LogoЦя історія є частиною серії записів у блозі, присвячених 20-й річниці Програми обміну майбутніх лідерів (FLEX) в Україні. FLEX – програма обміну №1 для школярів від уряду Сполучених Штатів. Більше інформації про американські програми обміну можна дізнатися тут

Автор посту: Аліна Нікуліна,  Програма обміну майбутніх лідерів  2010-2011, Старша школа м. Гахана, Гахана, Огайо

Read in English

Я провела 2010–2011 навчальний рік за програмою майбутніх лідерів FLEX у місті Гахана, штат Огайо.

За рік перебування в Америці я переглянула свої цінності, змінила світогляд і познайомилася з тим, як живуть інші. Упродовж навчального року я розповідала своїм новим друзям про наші традиції і навіть ділилася рецептами страв з моєї рідної країни.

Аліна Нікуліна, випускниця програми FLEX, разом з її американськими друзями
Аліна Нікуліна, випускниця програми FLEX, разом з її американськими друзями

Я завжди була комунікабельною, і це допомогло мені в американській школі. Я багато спілкувалася зі своїми однокласниками і вчителями і таким чином пізнавала закордонну систему освіти, яка дуже відрізняється від української. В американській школі, скажімо, ми могли вибирати предмети, які хотіли вивчати. Звісно, були обов’язкові уроки, але загалом нам дозволяли розвиватися у тому напрямку, якому ми самі надавали перевагу. Наприклад, я завжди цікавилася міжнародним бізнесом та іноземними мовами. Звичайно, за один рік в Америці я не змогла досконало вивчити іспанську мову, але й зараз продовжую її вчити. А в класі з міжнародного бізнесу я досягла успіху. Зайняла призові місця на кількох конкурсах і наприкінці навчання сформувала папку з грамотами, які допоможуть у моїй майбутній кар’єрі.

Водночас я отримала чудовий досвід спілкування з людьми. Тепер я маю американську родину, яка за рік стала мені близькою і рідною. У мене є друзі не лише серед американців, а й серед жителів інших країн. Така міжнародна дружба дала нам усім змогу переглянути стереотипи щодо інших народів і культур. В Америці ми всі були носіями власної культури і не лише вчилися в американців, але й вони так само вчилися у нас.

Я вважаю, що подібні програми обміну надають їхнім учасникам великі можливості. Але найбільше вони допомагають досягти взаєморозуміння, почути одне одного і будувати світ без воєн та агресії.

 

20 років успіху: історії від наших випускників програми FLEX – “У США я бачив, як люди хочуть допомогти своїй країні, як вони прагнуть працювати заради неї і готові навіть віддати життя за Батьківщину”

FLEX LogoЦя історія є частиною серії записів у блозі, присвячених 20-й річниці Програми обміну майбутніх лідерів (FLEX) в Україні. FLEX – програма обміну №1 для школярів від уряду Сполучених Штатів. Більше інформації про американські програми обміну можна дізнатися тут

Автор посту: Андрій Бринь,  Програма обміну майбутніх лідерів  2004-2005, Старша школа м. Ельдорадо, Ельдорадо, Оклахома

Read in English

Andriy Bryn
Андрій Бринь, випускник програми FLEX

Чому мої співвітчизники постійно хочуть отримати якусь користь з України, але нічого не роблять для її розвитку? Чому люди не займаються волонтерською діяльністю? Я знову і знову задавав собі ці питання, коли стажувався в Америці за програмою майбутніх лідерів «FLEX». І моє життя змінилося після повернення додому, бо в мене була мета.

У США я бачив, як люди хочуть допомогти своїй країні, як вони прагнуть працювати заради неї і готові навіть віддати життя за Батьківщину. Дивувало, що українці не роблять цього. Тому мені дуже захотілося змінити ситуацію в себе вдома, стати активним лідером громадськості і сприяти розвиткові демократичного суспільства. Після повернення зі США я вступив до Національного університету ім. Івана Франка у Львові і водночас почав працювати в громадській організації «Молода сила». Вже за три місяці я став її віце-президентом, а за рік – і президентом. Тоді ж я приєднався до молодіжної організації Партії промисловців і підприємців України. Поступово я набув досвіду в управлінні цими організаціями та процесами партійного будівництва.

Мою професійну діяльність належно оцінив Міжнародний Вишеградський фонд, який надав мені стипендію на навчання в одному з найкращих європейських університетів – Карловому університеті у Празі (Чехія), де я отримав ступінь магістра міжнародних економічних і політичних наук. Моя активна життєва позиція теж не залишилась поза увагою керівників політичних структур: мені запропонували посаду заступника голови Львівської обласної організації політичного об’єднання «Рідна Вітчизна» і посаду голови її молодіжної гілки. Я працював над проектами партії не тільки в Україні, а й у Чехії. Мені вдалося ініціювати серію презентацій України в Карловому університеті. Тим часом я балотувався до Львівської обласної ради і зайняв четверте місце серед 13 кандидатів. Понад тисяча чоловік проголосували за мене, і, я думаю, це велике досягнення для 23-річної людини.

Після успішного закінчення магістерської програми в галузі міжнародних економічних і політичних наук мене прийняли в докторантуру з геоекономіки при Університеті ла Сапієнца в Римі (Італія). Я став єдиним іноземцем, який отримав повне фінансування за цією програмою. У своїй докторській роботі збираюся досліджувати геоекономічні пріоритети України в глобальному контексті інтеграції, шляхи реалізації української геоекономічної моделі. Я сподіваюся, що така тема дисертації допоможе мені поєднати дослідницьку роботу в Італії з політичною і громадською діяльністю вдома

20 років успіху: історії від наших випускників програми FLEX – “Навчання дуже відрізнялося від того, до чого я звик в Україні. В Америці я міг обирати уроки, які мені подобалися”

FLEX LogoЦя історія є частиною серії записів у блозі, присвячених 20-й річниці Програми обміну майбутніх лідерів (FLEX) в Україні. FLEX – програма обміну №1 для школярів від уряду Сполучених Штатів. Більше інформації про американські програми обміну можна дізнатися тут

Автор посту: Артем Сокольський,  Програма обміну майбутніх лідерів  2004-2005, Старша школа Тімберленду, О’Фаллон, Міссурі

Read in English

Учасники Канадсько-Української парламентської програми
Учасники Канадсько-Української парламентської програми

У 2004–2005 роках я брав участь у програмі FLEX для майбутніх лідерів у місті О’Феллон, штат Місcурі. Там я був волонтером у місцевому клубі YMCA  і вперше замислився над можливостями волонтерства у своїй країні.

У США я помітив, що центр YMCA організовує багато акцій, під час яких добровольці збирають одяг та іграшки для дітей і допомогу для солдатів, котрі перебувають в інших країнах. Я розпитав мого координатора про такі акції і в 2006 році разом із друзями (так само випускниками FLEX) заснував у Харкові громадську організацію «Європейський студентський форум». Нашим другим найбільшим проектом стало збирання одягу й іграшок для сиріт, і ми зібрали повну вантажівку речей, в тому числі два ліжечка, для п’яти місцевих сиротинців. Я був дуже задоволений нашими результатами.

В О’Феллоні я відвідував школу Тімберленда. Навчання дуже відрізнялося від того, до чого я звик в Україні. В Америці я міг обирати уроки, які мені подобалися. Я обрав журналістику і виграв премію штату Міссурі з фотожурналістики – першу таку нагороду в історії школи Тімберленда. Згодом, у 2009 році, я взяв участь у Канадсько-Українській парламентській програмі, стажувався у члена парламенту й сенатора в Канаді, працював на волонтерських засадах головним редактором інформаційного бюлетеня Програми й опублікував три його випуски. Використовуючи знання журналістики, здобуті у США, я змінив дизайн одного з випусків, і зараз він став стандартом для цього видання.

20 років успіху: історії від наших випускників програми FLEX – “Рік, який я провів у США, у Ланкастері, штат Пенсильванія (2003–2004), був одним із найважливіших у моєму житті, адже він надихнув мене на майбутні звершення”

FLEX LogoЦя історія є частиною серії записів у блозі, присвячених 20-й річниці Програми обміну майбутніх лідерів (FLEX) в Україні. FLEX – програма обміну №1 для школярів від уряду Сполучених Штатів. Більше інформації про американські програми обміну можна дізнатися тут

Автор посту: Роман Фіщук,  Програма обміну майбутніх лідерів  2003-2004, Старша школа Пен Менор, Ешвіл, Ланкастер, Пенсильванія

Read in English

Рік, який я провів у США, у Ланкастері, штат Пенсильванія (2003–2004), був одним із найважливіших у моєму житті, адже він надихнув мене на майбутні звершення.

Роман Фіщук, випускник програми FLEX 2003-2004
Роман Фіщук, випускник програми FLEX 2003-2004

Після повернення додому я став студентом медичного університету в моєму рідному місті. Тоді ж в Івано-Франківську відкрився перший сучасний кінотеатр, і я вирішив допомогти студентам урізноманітнити проведення вільного часу. Я звернувся до адміністрації театру і попросив їх продавати квитки студентам за дешевшою ціною. Вони погодилися. Проект користувався неабияким успіхом, адже студенти не витрачали великі гроші на нові фільми, а кінотеатр отримав велику рекламу. А мені було приємно відчувати, що я хоч трішки покращив соціальне життя студентів.

Водночас я почав займатися науковою діяльністю і став членом правління наукового товариства студентів Івано-Франківського національного медичного університету. Я був членом наукового гуртка кафедри оториноларингології з курсом хірургії голови і шиї, брав участь у багатьох конференціях в Україні та за кордоном, був одним із організаторів конференції у своєму університеті. Під час четвертого року навчання я став директором з медичної науки Європейської медичної студентської асоціації (European Medical Students’ Association – EMSA). Тоді ініціював створення філії Асоціації в Івано-Франківську, яка в 2007 році налічувала п’ять активних студентів, котрі мали багато ідей та ентузіазму. За три роки вона налічувала вже 50 активних членів і багатьох волонтерів. Найбільшою подією, яку ми організували, було п’ятиденне святкування Всесвітнього дня здоров’я у 2010 році. Тоді лише Івано-Франківськ серед міст усієї країни отримав офіційний сертифікат участі від Всесвітньої організації охорони здоров’я за високий рівень організації та різноманіття проведених заходів.

Членство у Європейської асоціації допомогло мені залучити благодійні фонди для підтримки наших ініціатив і покращення життя українців, котрі цього потребують. Наприклад, ми організовували літні табори для дітей-інвалідів з дитбудинку, влаштовували соціальну реабілітацію для людей похилого віку, які проживають у геріатричних центрах, надавали гуманітарну допомогу різним установам. Мені також вдалося забезпечити мою альма-матер новими навчальними матеріалами та медичним обладнанням.

Зараз я навчаюсь на другому році інтернатури з ЛОР-захворювань, працюю у Громадській раді при Міністерстві охорони здоров’я України і розвиваю організацію молодих лікарів у структурі Всеукраїнського лікарського товариства. Нещодавно повернувся з дослідницького стажування в Бельгії, забезпеченого і профінансованого Європейською академією алергії та клінічної імунології.

Отже, рік, який я провів у США, значно вплинув на моє життя. Мені пощастило відвідати родину, у якій я жив, у 2006 році. І я впевнений, що ми зустрінемось іще, адже постійно підтримуємо зв’язок.

Різноманітність та можливість вибору в американській системі освіти

Автор посту: Олександра Еванс, працівник Консульського відділу Посольства США

Read in English 

Університет Вісконсіна
Університет Вісконсіна

Ви, напевно, знаєте різницю між державними та приватними школами, але чи знаєте ви, що таке чартерні школи? Чи знаєте ви різницю між коледжем та університетом? Чи знаєте ви, чим відрізняється «гуманітарна школа» від «науково-дослідного закладу»? Саме про ці відмінності ми говорили під час моєї лекції в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка. Я зробила огляд чотирьох шкіл у Сполучених Штатах – двох загальноосвітніх навчальних закладів, де я викладала до приходу у дипломатичну службу, і двох вищих навчальних закладів, в яких я навчалася.

Спочатку я розказала про дві загальноосвітні школи. Школа Хабеле є незалежною приватною школою в Остіні (штат Техас). Вона надає можливості для навчання в якості  громадської чартерної школи з філіями в Південній Каліфорнії. У той час як структура школи Хабеле більш-менш відповідає традиційній освітній моделі, невеликі розміри її класів та незалежність від системи державних шкіл, надає більшої гнучкості під час задоволення індивідуальних потреб учнів. У чартерній школі можливості для навчання переважно такі ж, як і в державній школі, але на додаток є простір для самостійного навчання, що найкращим чином відповідає потребам учнів.

Коледж Уелслі
Коледж Уелслі

Потім ми обговорювали два дуже якісні, але дуже різні, вищі навчальні заклади: університет Вісконсіна і коледж Уелслі. Університет Вісконсіна великий державний дослінцький навчальний заклад. Він має багато філій по всій території штату Вісконсін, а також безліч засобів і ресурсів, пропонуючи студентам отримання ступенів на рівні  бакалавра та магістра. Уелслі – це невеликий приватний гуманітарний коледж в штаті Массачусетс. Його метою є забезпечення загальної та високоякісної вищої освіти з гарним доступом до великої кількості професорів, науково-дослідницьких грантів, стажувань та навчання за кордоном. Ми також обговорили плюси і мінуси відвідування більшого чи меншого навчального закладу, як і чому обирають жіночу школу, як Уелслі (або чоловічий коледж, як, наприклад, Морхаус) замість закладу із змішаним типом, як, наприклад, університет штату Вісконсін. Наприклад, деякі молоді жінки помічають, що перешкоди до розкриття їхніх інтелектуальних здібностей зменшуються, коли вони навчаються лише разом з жінками. Вони відчувають себе менш сором’язливими, більшою мірою готові висловити свою думку і задавати питання, і таким чином отримати більше від навчання в класі.

Ми також обговорили процес акредитації в Сполучених Штатах, яка варіюється від штату до штату і від регіону до регіону. У більш великих штатах, як Техас, відділ державної освіти курує акредитацію у всіх навчальних закладах. В інших регіонах, наприклад, у Новій Англії, яка складається з невеликих штатів, штати об’єднуються і утворюють єдиний акредитаційний відділ для декількох штатів, що входять до цього регіону. Міжнародні школи також можуть звернутися до цих відділів щодо надання акредитації їхнім закладам, отже їх дипломи зможуть на рівні розглядати в навчальних закладах США. Чи знаєте ви, що акредитаційний відділ Асоціації шкіл та коледжів Нової Англії, акредитує коледж Уелслі та Печерську міжнародну школу у Києві?

 

20 років успіху: історії від наших випускників програми FLEX – “Навчання за кордоном зробило мене більш зрілим емоційно і духовно й допомогло розширити свій світогляд”

FLEX LogoЦя історія є частиною серії записів у блозі, присвячених 20-й річниці Програми обміну майбутніх лідерів (FLEX) в Україні. FLEX – програма обміну №1 для школярів від уряду Сполучених Штатів. Більше інформації про американські програми обміну можна дізнатися тут

Автор посту: Артем Сухоруков,  Програма обміну майбутніх лідерів  2002-2003, Старша школа Інки, Ешвіл, Північна Кароліна

Read in English

Артем Сухоруков з друзями
Артем Сухоруков з друзями

Ви не уявляєте, які враження я отримав від поїздки у США та відвідування місцевої школи. Хлопець із провінційного містечка на півночі України, я не міг втратити такої можливості. За програмою FSA FLEX–2003 мене зарахували до середньої школи Енка у місті Олбані, штат Північна Кароліна. Навчання за кордоном зробило мене більш зрілим емоційно і духовно й допомогло розширити свій світогляд. За цей час я цілком переглянув своє ставлення до життя та світу. В мене з’явилося багато друзів і партнерів, стосунки з якими я підтримую досі.

В Америці я став абсолютним відмінником, переможцем інтелектуального шоу, учасником конференції GLOBSEC і слухачем академії НАТО, делегатом до штаб-квартири НАТО на державному рівні – всі ці мої найбільші досягнення стали можливими саме завдяки програмі обміну. Я був би зовсім іншою людиною, якби не взяв у ній участі.

Висловлюю найщирішу подяку за надану мені  можливість конкурувати з моїми однолітками з різних країн і заявити про себе. Цей досвід я пронесу через усе життя. Я дякую всім, хто допомагав мені під час перебування у США, і сподіваюсь, що й інші українські учні отримають неабияку користь завдяки цій унікальній програмі.