Американка в Україні: роздуми про річницю від дня народження Тараса Шевченка

Автор посту:  Полетта Волш,  Асистент прес-аташе Посольства США

Read in English

Музей Тараса Шевченка в Києві, 2017 р.Для звичайного мандрівника, приїзд в нову країну – це завжди неповторний досвід. Нові місця і запахи, перспективи свіжих пейзажів і архітектури, можна офіційно заявити – пригода розпочалася. Дипломати, мабуть, найкращі дослідники в історії, від Ібн Батута, Макіавеллі до Бенджаміна Франкліна. Вони залишають свою батьківщину, представляючи своїх лідерів, і йдуть на службу з глибоким розумінням інших народів і культур.

Я приїхала в Україну якраз напередодні Нового року. Добре закутавшись від холоду, я розпочала своє знайомство з містом. Мої колеги з посольства надихнули мене вести блог про свої відкриття Києва та України.

IMG_0157 copy9 березня українці відсвяткували 203-ю річницю від дня народження Тараса Шевченка, улюбленого поета, письменника і громадського активіста, якого часто називають батьком української літератури. З цієї нагоди дипломати посольства США записали на відео кілька віршів Шевченка. Згодом, разом із групою дипломатів посольства, до якої також долучилася посол Марі Йованович і її мати, пані Надія, я відвідала музей Шевченка, щоб дізнатися про нього більше.

IMG_0168Музей Тараса Шевченка розташований в улюбленому Шевченком Києві, в особняку, що колись належав багатому цукровому магнату. Це безпосереднє сусідство найповнішої колекції артефактів, картин і речей із життя Шевченка в оточенні розкоші, викликає почуття парадоксальності і болю. Для українців, Шевченко – головний національний герой. Син кріпака, і одночасно письменник і художник, поет і в’язень, Шевченко був знаменитістю і політичний діячем, який, врешті решт, повернувся додому, в містечко неподалік від Канева, щоб бути похованим там після смерті. Для  нового покоління українців, народжених після радянської епохи, вихованих із почуттям національної ідентичності, які досягли повноліття в епоху Євромайдану, мрія Шевченка про свободу України резонує з новою силою. Музей однаково надає можливість як іноземцям, так і місцевим громадянам, познайомитися із Шевченком та зробити висновки з його праць про минуле і майбутнє України.

IMG_0248Отже, музей розміщується в одній із чудових будівель Києва, яких багато на вулицях, вимощених бруківкою у старому місті. Спочатку, ви потрапляєте в сучасний скляний атріум, з достатньою кількістю місця для колекції сучасного мистецтва. Піднявшись на другий поверх мармуровими сходами, можна оглянути кімнати музею, прикрашені картинами, малюнками і книгами. Я дізналася про історію козацької України, а потім,  крок за кроком, про різні етапи життя Шевченка. Історія життя Тараса Шевченка добре відома в Україні. Народився в 1814 році, Шевченко виріс у злиднях, осиротів у віці 11 років, але незважаючи на це, йому вдалося отримати освіту, будучи учнем викладача і диякона. Ранні роки його життя залежали від примх господарів, але згодом життя у Вільнюсі стало більш продуктивним, бо він мав змогу брати уроки малювання. Його наступна подорож зі своїм господарем в російську столицю, Санкт-Петербург, буквально змінила його життя. Шевченка прийняли до Імператорської Академії мистецтв, де він почав навчатися живопису. Що ще більш важливо для історії української літератури, він почав писати вірші. Згодом, він познайомився з іншими українцями – художниками з діаспори, а також з тим, хто купив йому свободу в 1838 році. У 1840 році була опублікована його перша збірка віршів – «Кобзар». Це було початком нового розділу в його житті, який згодом привів до конфлікту з російською імператорською сім’єю та іншими представниками правлячого класу, чий патронат був йому потрібен, щоб вижити. Пізніше він писав вірші українською мовою, де критично висловлювався щодо кріпосницької системи і режиму царя Миколи I. Шевченко відбув шість років в колонії суворого режиму в Новопетрівському. Після звільнення він повернувся в Санкт-Петербург, де продовжував писати аж до своєї смерті у віці 47 років 10 березня 1861 року, за сім днів до звільнення кріпаків від рабства.

IMG_0253Але чого саме боялася Російська імперія? Я почала шукати ті вірші, які резонували в той час так, як і зараз, щоб зрозуміти українську ідентичність і серце, яке прагне свободи.

Як умру, то поховайте
Мене на могилі,
Серед степу широкого,
На Вкраїні милій,
Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий.

Як понесе з України
У синєє море
Кров ворожу… отойді я
І лани, і гори —
Все покину і полину
До самого бога
Молитися… а до того
Я не знаю бога.

Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте
І вражою злою кров’ю
Волю окропіте.
І мене в сем’ї великій,
В сем’ї вольній, новій,
Не забудьте пом’янути
Незлим тихим словом.

Тарас Шевченко
25 грудня, 1845 р.
в Переяславі

Про Музей Тараса Шевченка в Києві website, FB, VK

 

Advertisements

День незалежності США: свято свободи і демократії

Автор: Посол США в Україні Джеффрі Пайєтт

Read in English

Святкування Дня незалежності США, Київ, 2 липня 2015 р.
Святкування Дня незалежності США, Київ, 2 липня 2015 р.

Минулого тижня Сполучені Штати відзначили 239-у річницю  незалежності і мені пощастило відсвяткувати Четверте липня не один раз, а двічі! Вперше це було 2 липня, в день, коли Другий Континентальний конгрес проголосував за незалежність у 1776 році: я мав чудову нагоду привітати широке коло відомих представників українського уряду, громадянського суспільства та бізнесу в своїй резиденції під час прийняття, яке щороку організовує Посольство США до Дня незалежності.

Святкування Дня незалежності США, Київ, 2 липня 2015 р.
Святкування Дня незалежності США, Київ, 2 липня 2015 р.

Наші морські піхотинці провели урочисту церемонію виносу національного прапора США, співаки  хору Армії США дуже зворушливо виконали національний гімн Сполучених Штатів, а Руслана неперевершено заспівала гімн України. Це була чудова нагода  побачитись і поспілкуватися з друзями й колегами, відчути смак домівки, а також відати належне основним цінностям, однаково важливим для Сполучених Штатів та України. Окрім того, я мав змогу вдягнути чудову вишиванку з американським прапором, яку отримав у подарунок від наших друзів з Міністерства закордонних справ.

Святкування Дня незалежності США, Київ, 2 липня 2015 р.
Святкування Дня незалежності США, Київ, 2 липня 2015 р.

У суботу, саме 4 липня, я побував на пікніку до Дня незалежності, який щороку організовує Американська торговельна палата, у Київській міжнародній школі – це був іще один веселий захід з чудовою компанією, святковими стравами та музикою від нашого посольського гурту «Duck and Cover».

Святкування Дня незалежності США, Київ, 2 липня 2015 р.
Святкування Дня незалежності США, Київ, 2 липня 2015 р.

Четверте липня завжди було моїм улюбленим американським святом. Головним чином тому, що, крім феєрверків, барбекю та пива, це насамперед свято демократії, верховенства закону і принципів свободи. На початку історії США наша дорога не була простою. Під час нашої революції у боротьбі за ці принципи ми пройшли крізь важкі часи, коли іноді здавалося, що демократія може стати невдалим експериментом. Сьогодні, коли перед Україною стоять небачені виклики, наш День незалежності – це приклад того, чого може досягнути Україна в  майбутньому, пройшовши власним тернистим шляхом: взірцем самовизначення і справжньої демократії, які були головними вимогами тих, хто стояв на Майдані.

Я з нетерпінням чекаю на майбутнє, працюючи разом з вами задля досягнення наших спільних цілей. Сполучені Штати пишаються своїм партнерством з Україною і так само, як і ви, прагнуть удосконалювати нашу демократію. Ми вдячні за можливість розділити радість цього свята з народом України.

Більше фото
Виступ посла США Джеффрі Пайєтта на прийнятті з нагоди Дня незалежності США

Нова патрульна поліція для України

Автор посту: Посол США в Україні Джеффрі Пайєтт

Read in English

Посол США в Україні Джеффрі Пайєтт  та заступник Міністра внутрішніх справ Ека Згуладзе на презентації нового рекрутингового центру патрульної поліції
Посол США в Україні Джеффрі Пайєтт та заступник міністра внутрішніх справ Ека Згуладзе на презентації нового рекрутингового центру патрульної поліції

Вчора мені випала нагода приєднатися до заступника міністра внутрішніх справ Еки Згуладзе на презентації нового рекрутингового центру патрульної поліції в Будинку вчителя в центрі Києва. Цей центр – одне з першочергових зусиль уряду України на шляху створення нового, професійного осередку фахівців екстреного реагування, покликаних захищати та служити громаді. Мені було приємно дізнатися про те, що майже 4000 українців, і з них більше 30% жінок, вже звернулися із бажанням служити своїй країні і громаді в якості патрульної поліції м. Києва.

Сполучені Штати пишаються партнерством з МВС України у роботі по створенню нової патрульної поліції. Після відбору новобранці проходитимуть навчання у американських експертів з правоохоронної діяльності за фінансування Бюро з міжнародних питань у сфері боротьби з незаконним обігом наркотиків та правоохоронних питань Державного департаменту США. І, як я сказав присутнім вчора вранці, ми забезпечимо участь наших найкращих інструкторів, щоб підтримати цей наріжний елемент процесу реформ в Україні.

Ми всі хочемо бачити як нова патрульна поліція будує довіру між правоохоронними органами та місцевими громадами, якої прагне та на яку заслуговує український народ. Я вдячний заступнику міністра Згуладзе та міністру Авакову за їх керівну роль, і з нетерпінням чекаю, коли патрульна поліція вперше розпочне свою роботу в Києві в червні.

Хочете дізнатися більше про те, як бути частиною нової патрульної служби України? Див: http://mvs.gov.ua/mvs/control/main/uk/publish/article/1314915

Позитивна сила хіп-хопу в Україні

Автор посту: Артур Еванс, заступник аташе з питань культури Посольства США

Read in English

IMG_1810Нещодавно я разом із послом Джеффрі Пайєттом з сім’єю та десятком тисяч глядачів на Майдані Незалежності мав нагоду подивитися чемпіонат світу з брейкдансу. За сприяння “Берн батл скул” (Burn Battle School) сотні молодих українських бі-боїв і бі-герл “билися” (змагалися) у чотирьох номінаціях: найкращий бі-бой серед юніорів, чоловіків, жінок і команд. Я був вражений популярністю цієї події, рівнем кваліфікації українських брейк-дансерів. Ще більше вразило мене те, що, незважаючи на жорстку конкуренцію, атмосфера загалом була позитивною, я б сказав, навіть святковою, і нагадувала мені гру в американський футбол у моєму рідному Огайо.

IMG_2483Посольство США виступало одним зі спонсорів заходу, тому наш Посол мав честь вручити нагороду за перше місце в молодіжній категорії. Переможцем став 10-річний танцюрист із Києва Андрій Кирилін. Це був маленький подвиг з боку Андрія. Молодіжна команда складалася в основному з 16-річних  учасників, і багато з конкурсантів були майже в два рази більшими за Андрія. Але у брейкдансі, який вимагає підготовки, інновацій та швидкості, кмітливість “Давида” часто краща за силу “Голіафа”. Перемога Андрія – це свідчення тривалих років його навчання у київській танцювальній студії “Kinder Crew”. Щоб підтримати Андрія, за лаштунками, разом із його дорослими наставниками, тренерами і членами сім’ї, зібралося багато друзів з команди “Kinder Crew”.

Хіп-хопу і його продовженню – брейкдансові доводилося постійно виборювати собі чесний імідж, почасти через “бандитський” мотив, який затьмарив інші аспекти руху, а почасти через неправильне уявлення про бі-боїнг. І коли мій похід на Майдан щось мені довів, то це, напевно, те, що брейкданс може бути позитивним прикладом для молоді в Україні. Як би запекло не змагалися команди, проте, коли музика зупинялася й оголошували переможця, конкуренти, незалежно від кольору шкіри або місця проживання, завжди збиралися в центрі сцени, тиснули одне одному руки, обіймалися й демонстрували інші ознаки взаємоповаги.

IMG_0990Позитивні аспекти брейкдансу мають американське коріння. Брейкданс зародився на околицях Нью-Йорка 1970-х рр., а його статус “вуличного” танцю означав, що тоді не було ні тренерів, ні команд, ні ліги чемпіонів. Для охочих бі-герл чи бі-боїв потрапити у брейкдансери було легко, але стати класним брейкдансером – важко. Треба було у когось вчитися. Побалакайте з будь-яким досвідченим бі-боєм чи бі-герл “старої” школи про те, як вони дізналися про брейкданс, і вони посміхнуться й без вагань назвуть імена найкращих бі-боїв минулого покоління: людей, які колись їх надихнули, взяли під своє крило й запросили стати частиною “команди”, яка допомогла їм піднятися на вищий щабель. “Кожен когось навчає” – тиха мантра брейкдансерів, яка все ще залишається в силі.

IMG_3345Мабуть, окрім “Massive Monkees” з Сіеттла (штат Вашингтон), жодна команда так добре не засвоїла слоган “Кожен когось навчає”. Посольство США з гордістю підтримало їхню участь від нашої країни в командній першості “Берн батл скул” (Burn Battle School) у Києві. “Massive Monkees” часто перемагали у міжнародних змаганнях. Але вони відрізняються від інших команд тим, що змогли перетворити свій успіх на можливості для всієї своєї спільноти і, зокрема, для наступного покоління. Один із прикладів – це їхня громадська організація “Extraordinary Futures”, яка використовує танець як засіб навчання самодисципліні, підвищення довіри та розширення світогляду у дітей з групи ризику. Останніми роками вони навіть використовували підтримку міста і краудсорсинг, аби  перетворити свою танцювальну студію із влучною назвою “Маяк” на громадський центр, який має програми продовженого дня для школярів, танцювальні групи, класи з музики та мистецтва. Не дивно, що мер Сіеттла нещодавно започаткував  День “Massive Monkees” на  їхню честь.

«Massive Monkees» привезли з собою цей дух громадянської активності до Києва. Протягом трьох днів вони дали кілька майстер-класів, відвідали літні табори, презентували показ фільмів про хіп-хоп, взяли участь у журі на танцювальних конкурсах і виступили перед тисячами молодих українських глядачів. Вони говорили про різноманітність брейкдансу і продемонстрували його здатність ламати бар’єри й розвивати молодь. Однак “Massive Monkees” не самотні у своїх прагненнях. Їхню поїздку було підтримано національною мережею українських команд брейкдансу і танцювальних студій. Під час кожного заходу до них приєднувалися ветерани українського брейкдансу, які ділилися власним досвідом із молоддю, виступали в ролі їхніх тренерів і наставників.

Зрештою, можна сказати, що “Берн батл скул” (Burn Battle School) у цьому році мала шалений успіх, тому що у змаганнях взяли участь сотні дітей і ще тисячі прийшли подивитися на шоу. Але найголовніше – вони довели, що брейкданс живе і процвітає в Україні. Місцеві бі-бої і бі-герл створили активну спільноту, яка простирається від Києва до Севастополя, від Львова до Луцька… і це дуже добре!

І випав сніг!

Автор: Льюелін Грем, Секретар Посла

Засніжений Парк Шевченка

Цього тижня пішов перший в цьому році сніг і це нагадало мені, який чарівний Київ взимку. Моєї першої зими тут несподівано пішов сильний мокрий сніг. Це мій улюблений тип снігу – з нього легко ліпити сніговиків і його легко прибирати. Одна з речей, за які я люблю Україну, – це сніг на Різдво. У моєму рідному місті (неподалек від Сієтла, штат Вашингтон, Тихоокеанський Північний Захід) сніг іде лише три або чотири рази на рік поблизу гір і зазвичай тане протягом двох-трьох днів. І коли іде сніг, то завжди мокрий і дуже багато. Раз на кілька років несподівано проходить хуртовина і намітає від 5 до 15 сантиметрів щільної “маси”. Автомобілі застрягають у заметах на мостах і шосе на ніч, і у них закінчується пальне.

Різні регіони Сполучених Штатів реагують по-різному на сніг. Одна з перших речей, які я помітив, коли отримав роботу у Держдепартаменті і поїхав до Вашингтона на тренінг, це те, що всі автомобілі там досить нові. На Західному узбережжі (Каліфорнія, Орегон і Вашингтон), ви часто побачити на дорогах старі автомобілі аж до 1960-го року випуску – Фольксваген жук, Олдсмобіль 88, пікап «Шевроле» і різні кабріолети.

Ланцюги протиковзання

На схід від Скелястих гір рідко побачиш таке розмаїття у марках і віці, і мене цікавило чому, аж доки я не став свідком хуртовини на Східному узбережжі. Я помітив скрізь самоскиди, які посипали дороги сумішшю солі і хімічних речовин. Тонни солі розсипають на дорогах Сходу кожного року, і це призводить, протягом багатьох років, до іржавіння днищ автомобілів. Оскільки на Західному узбережжі сніг рідко затримується більше, ніж на кілька днів, люди зазвичай залишаються вдома, а дороги посипають піском, якщо взагалі посипають. Також територія Сієтлу і прилеглих районів є досить погористою, тому якщо сніга насипало більше 2 см, то проїхати без ланцюгів протиковзання майже неможливо (а інколи навіть і ланцюги не допомагають!). Взагалі, школи і більшість підприємств закривають, коли випадає багато снігу. Це трапляється так рідко, що ми просто не пам’ятаємо, як водити в таку погоду.