Освіта у Сполучених Штатах: раніше і тепер

Автор посту: Шеріл Бистрянскі, Аташе з питань культури Посольства США

Read in English

У перший навчальний день в Україні ми попросили аташе з питань культури Шарі Бистрянські розповісти про освіту в США і поділитися своїми спогадами про перший день в школі.

Шеріл Бистрянскі, Аташе з питань культури Посольства США
Шеріл Бистрянскі, Аташе з питань культури Посольства США

Сполучені Штати не мають Міністерства освіти або загальнонаціональної освітньої політики. Система освіти США функціонує на рівні штату, а не на національному рівні. В штаті, зазвичай, є державна структура – Департамент освіти або Управління з питань освіти – яка приймає рішення про навчальну програму, підручники, тощо. Хоча у нас є загальнонаціональні правила, які встановлюють вимоги, яким має відповідати навчальний план.

Діти йдуть до школи у 5 років. Зараз популярною є організована дошкільна освіта, і багато дітей розпочинають навчання в 3-4 роки вивчаючи письмо, пісні і числа. Загалом, є початкова школа, яка триває від 5 до близько 11 років, далі – середня школа, потім – наша традиційна старша школа, де ви навчаєтесь протягом 4 років, з 9-го по 12-й клас. А далі – коледж.

Я пам’ятаю свій перший день в школі так, ніби це було вчора. Мені було 5 років. Я була одягнута у фіолетову сукню і білі мереживні панчохи, якими я дуже пишалася. У мене була нова стрижка і зачіска. Також у мене була маленька табличка з зеленого папіру, на якій було написане моє ім’я, моя адреса і мій номер телефону. У нас діяла система розвозки, і в перший день школи першокласники повинні були мати таблички, аби інші знали, куди нас потрібно відвести.  І ось я почула, як наближається автобус, я була дуже схвильована, і я вибігла з дому, побігла до автобусу і… впала. Я спіткнулася на сходинці автобуса, дуже сильно впала, подряпала обидва коліна і порвала панчохи. Я так сильно забилася, що кров лилася по обох моїх ногах. Координатор автобусу підняла мене і посадила на сидіння. І перша, кого я побачила в школі в свій перший день, була медсестра. Страшна історія. (Сміється)

Навчальний рік в США починається в серпні. Коли я ходила до школи, традиційно навчальний рік розпочинався в перший вівторок після Дня праці (відзначається в США в перший понеділок вересня). Але тепер все більше і більше шкіл в Сполучених Штатах переходять на річний шкільний календар або хочуть мати більше канікул протягом навчального року, довші новорічні або весняні канікули, наприклад, тож навчальний рік розпочинається все раніше і раніше.

(AP Photo/Seth Perlman)
(AP Photo/Seth Perlman)

В середньому, учні мають три години одного предмета на тиждень. Коли я навчалася в середній школі, ми мали сім 50-хвилинних уроків на день з 5-хвилинною перервою між ними, аби ми могли вивчати кожен предмет щодня. У старшій школі то були математика, англійська, граматика і склад, англійська література, природничо-наукові предмети, іноземна мова (я вивчала французьку мову). Сьомим уроком мистецтво: чи то хоровий спів, чи то музика, чи то театр. Зараз в школах, де навчаються мої діти і їхні друзі, відходять від системи вивчення предмету щодня і натомість вивчають його три-чотири рази на тиждень. Це дозволяє мати довші за тривалістю уроки і більше часу для занять в лабораторії.

Говорячи про фінансовий бік школи, державні школи в Сполучених Штатах є безкоштовними. Державні школи утримуються за рахунок місцевих податків на нерухомість. Шкільна освіта є обов’язковою, і її забезпечує держава. Є приватні школи, до яких ви можете відправити свою дитину, але вони, як правило, дорогі і уряд не забезпечує навчання там.

Одним з найцікавіших моментів навчання в університеті є можливість зустріти людей, з поглядами яких ви не погоджуєтесь.  Коли ви навчаєтесь у школі, коли ви молоді, ви проводите час з друзями, у вас є своя тусовка, з якою ви на одній хвилі – з людьми, подібними вам. В університеті все це зникає, і вам доводиться навчатися знаходити спільну мову з людьми, які відрізняються від вас. Це трапляється постійно. І це велика зміна.

Back to School Things to Know
(AP Photo/Lynne Sladky)

В університеті отримуєш багато свободи.  Студенти лише на третьому курсі визначаються зі спеціальністю. Перші два роки ви вивчаєте математику, природничі науки, психологію, історію та ін. Лише після цього ви починаєте працювати за програмою своєї першої і другої спеціальності – вивчаєте предмети вашої основної і другорядної навчальної програми. В рамках цих програм є вимоги, які ви маєте виконувати. Моя сестра, яка навчалася долікарській допомозі, і я, яка вивчала міжнародні відносини, перші два роки вивчали приблизно одні й ті самі предмети, але потім в неї було набагато більше органічної хімії, вищої математики, біології, а я вивчала історію й політологію. Щойно ви закінчуєте вивчати загальносвітні предмети, у вас все ще залишається багато часу, особливо протягом останніх двох років навчання, аби підібрати програму відповідно до ваших інтересів. Однак ви маєте робити цей вибір обережно, тому що наприкінці, коли ви вже маєте оцінки, ви вже подзвонили мамі й тату, у вас вже настрій типу “я закінчую університет”, у цей момент ваш декан каже: “Хм, ти не пройшов курс “Введення до соціології”, який був обов’язковим для твого першого курсу. Вгадай що тепер? Ми не видамо тобі диплом, допоки ти не здаси цей предмет.” Сюрприз!

Відділ преси, освіти і культури Посольства США адмініструє і підтримує велику кількість програм обміну.   Багатьом знайома програми імені Фулбрайта, яка є нашою найстарішою програмою. Цього року ми відзначаємо 70 років з моменту її заснування. По роботі ми часто зустрічаємось з викладачами університетів, викладачами іноземних мов, ректорами. Ми просимо їх розповсюджувати інформацію про наші мережі, такі як EducationUSA, які допомагають студентам, зацікавленим у навчанні в США, дізнатися, як це зробити. Наприклад, багато студентів дивуються, що процес подачі заявки на вступ до університету в США може тривати 18 місяців. Ми завжди зацікавлені в тому, аби допомагати людям розширяти такі мережі. Освітній компонент є одним з найкращих в нашій роботі, тому що допомагає нам бути в курсі системи освіти країни, а також бути на зв’язку зі студентами, тому що студенти – це, дійсно, найголовніше. Це те, куди прямує країна. Студенти приведуть вас у майбутнє.

Advertisements

На роботу – на велосипеді

Автор: Льюелін Грем, Секретар Посла

Порт у Веллінгтоні
Порт у Веллінгтоні

Пекін (Китай), Веллінгтон (Нова Зеландія), Вашингтон (США), Київ (Україна). За винятком того, що це столиці країн, це також міста, в яких я кожного дня їздив на роботу на велосипеді. Я був завзятим велосипедистом під час навчання у середній школі і з того часу намагаюся триматися на рівні. Звичайно, були часи, коли дещо заважало їздити, наприклад, забруднення у Пекіні, вітер 100 км/год. у Веллінгтоні, +38° С у Вашингтоні чи -30° С у Києві. Але, незважаючи на обставини, я намагаюся їздити на велосипеді щодня. Кожне місто має свої унікальні труднощі. Переповнені натовпом людей, пласкі, горбисті, в яких багато велосипедних доріжок або взагалі жодної, але для мене це все одно краще, ніж бути за кермом автомобіля. Абсолютна незалежність від вартості автомобіля (до речі, якого у мене ніколи не було), палива, ремонту, страхування та плати за паркування. В деяких містах у певний час на велосипеді можна пересуватися набагато швидше за автомобіль. Фактично, я можу їхати із тією ж швидкістю, що і трамвай. Згори вниз так точно.

Тож, на чому я їжджу? У мене класичний американський маунтбайк Schwinn ще з 80-х років. Він міцний, сталевий і дуже непривабливий. Чорний з рожевими написами. Я купив його (вже бувшим у користуванні) у моєму улюбленому веломагазині (Bike Works in Wallingford, R.I.P), тому що саме на нього у мене тоді вистачило грошей. Я щойно отримав посаду на новій роботі і мені треба було на чомусь кожного дня діставатись до місця роботи. Мені також доводилося боротися декілька разів з веломайстрами, які намагалися щось «покращити» у моєму велосипеді, і сприймали за особисту образу те, що мій велосипед нормально їздить, за винятком незначного ремонту. Зараз мій велосипед вважається дуже старомодним і тому досить важко знайти для нього запасні деталі.  Але, незважаючи на це, я їжджу на ньому вже багато років і його жодного разу не вкрали, а також він ніколи зазнавав значних поламок. Можливо, він не дуже гарний та модний, але він дуже міцний, тому я ніколи на ньому не падав.  Бодай, не так часто. Минулого тижня я таки зазнав удару на вул. Артема. Наразі, я хочу знайти гарну велокрамницю у місті Києві, в якому я зараз мешкаю.

Велодень 2012 у Києві заплановано на 26 травня о 10:00 ранку на Михайлівській площі. Більше інформації тут: http://bikeday.org.ua/ua/