Харків: не піддаватися стереотипам та прокладати шлях до майбутнього України

Автор: Посол США в Україні Джеффрі Пайєтт

Read in English

Ядерна дослідницька установка «Джерело нейтронів», Харків, березень 2016 року
Ядерна дослідницька установка «Джерело нейтронів», Харків, березень 2016 року

На цьому тижні я мав честь відвідати Харків разом із президентом Порошенком для запуску завершального етапу підготовки до введення в повну експлуатацію ядерної дослідницької установки «Джерело нейтронів», на яку Сполучені Штати виділили 73 мільйони доларів і яка значно розширить дослідницькі можливості відомого Харківського фізико-технічного інституту. Цей візит, і особливо зустріч з активними молодими поліцейськими добровольцями, що зараз проходять тренінг для майбутньої служби у Слов’янську, Краматорську та Сєвєродонецьку, знову показав мені, як швидко змінюється Україна і яким застарілим та недолугим став російський «наратив» географічного поділу України. Динамічна енергія Харкова, яку я помітив, а також всі цікаві проекти, що зараз здійснюються там, ще раз підтверджують мої сподівання щодо майбутнього України.

Моєю першою зупинкою у візиті разом із Президентом була ядерна дослідницька установка «Джерело нейтронів» у Харківському фізико-технічному інституті. Більше року тому, в грудні 2014-го, я вперше відвідав це місце разом із помічником Держсекретаря США Роуз Геттемюллер. Тоді цей проект ще був на стадії розробки, і треба було багато чого зробити, перш ніж установка «Джерело нейтронів» могла розпочати роботу. Зараз цей проект на заключній стадії із завершеним будівництвом фізичної конструкції. 73 мільйони доларів, які США інвестували в цю найсучаснішу установку, нададуть Україні нові дослідницькі можливості, а також здатність виробляти ізотопи для промислового і медичного застосування прямо тут, в Україні. Мої найкращі вітання перш за все блискучим вченим інституту, які були нашими ключовими партнерами у перетворенні цього захоплюючого проекту на реальність, що знаменує ще одну віху у двадцятирічній історії нашого науково-технічного співробітництва з Україною. І багато чого ще попереду. Українські вчені продовжують тісну співпрацю з Національними лабораторіями США, включно із Національною лабораторією в Оак Рідж і Національною лабораторією Айдахо, щоб перейти від монтажу обладнання на об’єкті до введення його в експлуатацію та запуску на повну потужність. Ядерна дослідницька установка «Джерело нейтронів» буде служити платформою для підготовки нового покоління ядерних експертів в Україні і продовжувати славні традиції передового досвіду в галузі прикладної і теоретичної фізики, що завжди вирізняло Харківський фізико-технічний інститут з моменту його заснування в 1928 році.

У моїй розмові з президентом Порошенком під час візиту я закликав його підтримати всі кроки, необхідні для введення об’єкту до експлуатації у 2016 році, щоби українці могли скористатися повним потенціалом науково-дослідного центру. Саміт з ядерної безпеки 2016 року, проведення якого заплановане на 31 березня і 1 квітня у Вашингтоні, округ Колумбія, буде для президента Порошенка нагодою підтвердити – а світові це визнати – що міжнародне лідерство України у питанні ядерного нерозповсюдження і безпеки зберігається.

З церемонії запуску фінального етапу проекту «Джерело нейтронів» ми поїхали на зустріч із курсантами патрульної поліції, що проходять тренінг у Харкові, і мали нагоду поспостерігати за їх складним (з великою кількістю активних вправ) базовим курсом підготовки. Група, яку ми бачили, поїде на службу в патрульній поліції в Донецьку і Луганську області, в тому числі у Краматорськ, Слов’янськ та Сєвєродонецьк. Мене дуже вразили ці патріотично-налаштовані молоді чоловіки і жінки, які уособлюють наступне покоління українців, що візьме майбутнє країни до своїх рук. Як і курсанти в інших містах, вони прагнуть завоювати довіру своїх співгромадян, а також гарантувати безпеку в громадах. Я неймовірно пишаюся підтримкою Сполученими Штатами нової патрульної поліції по всій території України, адже вона відіграє важливу роль у сприянні відновленню довіри українського народу до державних установ – це один із її найцінніших внесків до поступу українського суспільства. І це особливо важливо в громадах східної частини України, де неспровокована агресія Росії створила таку розруху і загрожувала – але безуспішно, я міг би додати – знищити довіру людей до свого уряду. Але всупереч намірам Росії, Україна сильніша і згуртованіша, ніж будь-коли, і ці курсанти є живим доказом цього.

Тренінговий центр патрульної поліції Харкова, березень 2016 року
Тренінговий центр патрульної поліції Харкова, березень 2016 року

Харків є одним з багатьох міст України, що запроваджує реформи для залучення інвестицій і створення робочих місць у своєму регіоні, і це було видно під час нашого відвідання “Турбоатому”, виробника турбін і одного з тих харківських підприємств, що забезпечує тисячі робочих місць у своїх гігантських цехах недалеко від центру міста. З одного боку, “Турбоатом” має довгу історію, але з іншого – він винаходить себе заново: він уклав угоди з американськими фірмами, у тому числі з “Весттінґаузом” і “Голтеком”, на модернізацію енергетичної інфраструктури України і утвердження її сталої енергетичної незалежності. “Весттінґауз” допомагає “Турбоатому” модернізувати ядерні реактори України, що підвищить частку чистої енергії, яка надходить до національної електроенегретичної мережі, та сформує цінний досвід для інших країн з російськими реакторами, в тому числі країн Європи; “Голтек”, тим часом, спільно з “Турбоатомом” розробляє для внутрішніх і міжнародних ринків системи зберігання використаного ядерного палива. Вразила на “Турбоатомі” величезна кількість українських прапорів, а також зворушлива данина співробітникам-ветеранам ATO – ще одне заперечення неправдивого твердження Росії про розділеність України. Я радий бачити, що українські та американські компанії працюють разом, як у прикладі “Турбоатому”, щоб допомогти Україні використовувати свій величезний потенціал у виробництві вітчизняної енергії і зменшенні залежності від імпорту обладнання з Росії, і сподіваюся, що ми побачимо ще тіснішу співпрацю у майбутньому.

Перед Україною яскраве майбутнє – вона продовжує спростовувати стереотипи Росії про схід і захід та презентує єдину Україну. Моя поїздка до Харкова послужила нагадуванням про те, наскільки більш згуртованою стала Україна за останні два роки, об’єднавшись навколо чіткого вибору на користь європейської ідентичності і у відповідь на агресію Росії. Україна досягла визначного прогресу, хоч це надто часто не помічають через щоденні драматичні повороти внутрішньої політики. І ніде це не є більш справедливим, ніж у Харкові. В аеропорту, якраз перед вильотом до Києва, у мене була можливість порозмовляти з губернатором Ігорем Райніним. Як я вже зазначав у моєму останньому блозі про Харків (минулого вересня), я дуже радий мати там такого сильного партнера, відданого справі реформ і боротьби з корупцією. Коли ми прощалися, губернатор Райнін сказав мені з явною гордістю, що “Харків рухається вперед.” Мій візит дуже ясно мені показав, наскільки це вірно.

4 thoughts on “Харків: не піддаватися стереотипам та прокладати шлях до майбутнього України

  1. До компетентних органів
    Сполучених Штатів Америки
    Копія: до Європейського суду в справах людини.
    Справа №: 48929/06
    Cправа№:68030/10
    Справа№:25851/06
    Гр. Любарт-Сангушко Евген Олександрович,
    Паспорт МН417760, виданий Жовтневим РВ ХМУ
    УМВС України в Харківській обл. 22.03.2002року,

    що мешкае за адресою: Украіна, місто Харків -61039,
    вул .Крапивницького, будинок 14.

    ЗАЯВА

    Я, Любарт-Сангушко Евген Олександрович, цією заявою офіційно підтверджую: що зі слів членів нашой родини – моєї бабусі Любарт (прізвище до шлюбу Магелат) Мотрона Леонтіевна , рік народження 1888 у с. Перекоп Валківського району Харківської області, яка мешкала до кінця життя 22.01.1969 року у м. Харкові за адресою: вул. Кропивницького,14, та моєї матері Оленець (до шлюбу Любарт) Олександри Іванівни, яка мешкала за ціею ж адресою до смерті 27.01.2000 року, о том що на початку 1951 року рідний брат моєї матері (по її батьку) Лозинський (Сангушко) Петро Францевич (рік народження 1915), народжений у с.Белижинці Ізяславського р-на Хмельницької області, котрий тимчасово мешкав у м. Харкові, виїхав з моєю бабусею у м. Київ до свого двоюрідного брата (батько Лозинського П.Ф і мати Браницького С.Ф – рідні брат і сестра) Браницького Серафима Ксенофонтієвича, 1905 року народження – полковника радянської Армії. Мета поїздки: попрохати брата влаштувати на роботу у м. Киеві з наданням житла, той твердо пообіцяв допомогти в пошуку роботи з житлом але попрохав дати на це часу: місяць- другий.
    Лозинському П.Ф, який повернувся у м. Харків українська влада через співробітників МВС УРСР з метою завадити переїзду у м. Київ (столиця) протягом місяця створили наклепницьку карну справу, звинувативши його у тому, що він купив для родичів 5 пар кирзових чобіт з метою спекуляції.
    Харківський обласний суд виніс вирок у п’ять років позбавлення волі, які він з 1951по 1956р.р. перебував у ВТК Іркутської області (у Сибіру).
    Одночасно Браницькому С.К, котрий мешкав у м. Киеві українська влада, задіявши свої виконавчі органи, отруюють його через продукти харчування, які піддали радіаційній обробці. У 1952 році він помирае у віці 48 років після тяжкої хвороби (офіційний діагноз хвороби та смерті міг бути іншим).
    Моя бабуся Любарт М.Л їздила у м. Київ до Браницького С.К. й дізналася від нього про отруєння його з використанням радіаційного забруднення їжі.
    У 1956 році також за діагнозом рак з нестерпними муками помирае у м. Харкові мати арештанта Лозинського П.Ф. у віці 62 років (офіційний діагноз хвороби та смерті також міг бути іншим).
    Через рік після закінчення терміну позбавлення волі у ВТК брат моеї матері П.Ф.Лозинський вимушений був покинути Україну і поїхати на постійне місце проживання у Казахстан.
    З 1917 року і до теперішнього часу наша родина також перебувае під активним тиском держрепресій на Україні з використанням вбивств, протизаконного позбавлення волі, фальсифікацій судових рішень, усіма проблемами, які з цих дій постають.
    Вбивство С.К. Браницького (1905-1952р.р) – як головного носія конфідеційной інформації щодо нашої родини було здійснено за політичних та майнових мотивів, згідно з його класовим походженням, з метою запобігти об’єднанню нашого історичного роду.
    В 1953р. в США в м. Міндленд штат Техас в наших родичей та политиков Бушей одностайно захворіла та в теченії 7 місяцїв вмерла дочь: Паулина-Робинсон Буш.
    Згідно з міжнародною конвенцією термін давності за політичними злочинами не повинен застосовуватися.
    Викладенне мною, є абсолютно правдивою інтерпритацією фактів, про що при неохідності я готовий документально засвідчити в усіх органах влади.

    В.Князь Любарт-Сангушко Е.А.
    Україна, м. Харків, двадцять восьмого листопада дві тисячі девьятого року.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s