Згадуючи минуле, охороняючи майбутнє

Автор посту: Джон Керрі, 68-й Держсекретар США

 Read in English

2014_0127_holocaust_memorial«Це було так жахливо. Було важко осягнути це розумом». Це слова старшого сержанта Армії США Марвіна Джозефса, який побачив Бухенвальд 12 квітня 1945 року разом із військовим священиком рабином Гершелем Шехтером.

Минули десятиліття, але Джозефс і досі ясно пам’ятає слова «Ти – вільний», що пролунали  з мегафона рабина Шехтера. Він згадав усе, коли знову побачив крематорій і будинок коменданта і його горезвісної дружини Ільзе Кох – «звіра Бухенвальду». Під звуки рабинового мегафона він також пригадав тих, хто вижив, попри виснаження і катування.

Вигляд звільнених в’язнів настільки приголомшував, що генерал Дуайт Ейзенхауер наказав кожному з 4-ї бронетанкової дивізії США пройти територією Бухенвальду. Джозефс відразу зрозумів навіщо: «Він не хотів, щоб люди коли-небудь заперечували те, що сталося».

Після Другої світової війни минуло майже 70 років, але навіть через 70 років колективний  жах Голокосту й антисемітизму залишається глобальною загрозою. Не досить того, щоб тільки згадувати мільйони невинних життів, втрачених під час одного з найчорніших розділів світової історії людства. Ми маємо дотримуватися нашої обіцянки ніколи не забувати про зло, яке йде від фанатизму й нетерпимості і перетворюється на конкретні дії. Багато хто з нас у Сполучених Штатах має особисті й сімейні зв’язки з цією тяжкою історією, і це може стати причиною наших дій сьогодні. Інтерес мого брата до вивчення генеалогії нашої сім’ї змусив його зупинитися в Чехії кілька місяців тому, щоб дізнатися більше про історію пращурів, про яких ми ніколи нічого не чули до останнього десятиліття,  доки не почули розповідей двоюрідного дідуся Отто та його сестри Дженні, які вижили під час Голокосту.

День пам’яті жертв Голокосту закликає нас засудити антисемітизм в будь-якій формі: чи то тривожне зростання кількості ксенофобських і антисемітських партій у Європі, чи сплеск насильства проти єврейського народу в будь-якій частині світу.

Доповідь з антисемітизму Агентства Європейського Союзу з основних прав 2013 року  підкреслює ці тези. За останні п’ять років третина опитаних у деякій формі відчула антисемітські переслідування, 26 відсотків зазнали словесного нападу чи переслідування за останній рік тільки через своє єврейське походження.

Більше того, 4 відсотки повідомили про фізичне насильство, а 23 відсотки сказали, що вони уникають відвідувати єврейські заходи чи пам’ятки через те, що не відчувають себе захищеними.

Звичайно, ці цифри не дають повної картини.

В Італії поліція проводить розслідування, вистежуючи злочинця, який минулого тижня  надіслав свинячі голови до Великої синагоги в Римі, посольства Ізраїлю й музею, в якому експонується виставка про Голокост.

У Румунії провладний телеканал випустив в ефір глибоко антисемітську різдвяну пісню, яка стверджувала, що євреї гарні тільки «як дим у комині».

Якщо ці акти ненависті не вразили вас, я не знаю, що може вас вразити. Якщо це не заклик до дії, то я не знаю, що це.

Ми маємо бути рішучими у визначенні того, що правильно, а що неправильно. Але ми водночас повинні працювати над тим, щоб розпізнати нашу спільну людяність в інших і щоб почати перемовини, які допоможуть іншим розпізнати нашу людяність.

Ось чому адміністрація Обами заснувала Раду із запобігання кривавим злочинам. Ось чому ми тісно співпрацюємо з Меморіальним центром музею Голокосту в Сполучених Штатах задля попередження геноциду і, отже, можемо виявити і викрити це глобальне лихо.

І саме тому минулого року Спеціальний посланник з моніторингу та боротьби з антисемітизмом Айра Форман і Спеціальний посланник президента Обами в Організації ісламського співробітництва Рашад Хусейн здійснили історичний міжконфесійний візит до концтаборів у Дахау і Освенцимі-Біркенау.

Сполучені Штати зацікавлені в тому, щоб провести серйозні перемовини з представниками різних культур і релігій, які справді можуть змінити думку людей. Папа Френсіс називає це «діалогом життя», і ми підтверджуємо, що сьогодні дійсно існують мільйони життів, які залежать від нього.

Ми, кожен із нас, несемо відповідальність за те, щоб устати й підтвердити людську гідність. У взаємопов’язаному світі антисемітизм, що залишається без відповіді в будь-якому місці, загрожує всім людям. Це колективний виклик, з яким ми всі стикаємося в ХХІ столітті.

Доктор Мартін Лютер Кінг молодший і громадянська непокора

Автор посту: Ерік Джонсон, Радник з питань преси, освіти та культури

Read in English

MLKЩороку в січні американський народ робить перерву у своїх справах, щоб згадати про життя одного з видатних лідерів країни, доктора Мартіна Лютера Кінга молодшого.  20 січня Посольство і всі федеральні державні установи в США будуть зачинені з нагоди відзначення дня народження американського героя, який використовував ненасильство і громадянську непокору, щоб боротися проти нерівності й несправедливості.

На початку 1963 року в Бірмінгемі (штат Алабама) багато афроамериканців брали участь у керованих вуличних протестах і маршах за рівні громадянські й економічні права. Ці демонстрації проводилися всупереч судовій забороні на “паради, демонстрації, бойкотування, незаконне проникнення і пікетування”. Доктора Кінга як лідера цих демонстрацій було заарештовано 3 квітня 1963 року. Перебуваючи у в’язниці, він написав відкритого листа до духовенства, щоб пояснити свої дії.

Ось, деякі цитати з його листа:

«Несправедливість будь-де становить загрозу справедливості всюди».

«Ви засуджуєте демонстрації, що відбуваються в Бірмінгемі. Але ваша заява, я змушений визнати, не висловлює подібного занепокоєння умовами, які призвели до демонстрації. Я певен, що ніхто з вас не задовольниться поверхневим соціальним аналізом, який бере до уваги лише наслідки і не бореться з першопричинами. Дуже шкода, що відбуваються демонстрації в Бірмінгемі, але ще прикріше, що «білошкіра» влада міста залишила «чорношкіру» громаду без альтернативи».

«У будь-якій ненасильницькій кампанії є чотири основні кроки: збір фактів, щоб визначити, чи існує несправедливість; переговори; виправдання (самоочищення); пряма дія».

«Ви абсолютно праві, коли закликаєте до переговорів. Справді, це і є мета прямої дії. Ненасильницька пряма дія прагне створити таку кризу і напругу, що громада, яка раніше відмовлялася вести переговори, змушена звернути увагу на проблему і протистояти їй».

«Можна запитати: “Як ви можете виступати за чиїсь права, порушуючи деякі закони і виконуючи  інші?” Відповідь полягає в тому, що є два види законів: справедливі і несправедливі. Я був би першим, хто виконує справедливі закони. Людина має не тільки правову, але й моральну відповідальність дотримуватися справедливих законів. З іншого боку, у кожного є моральне право не підкорятися несправедливим законам. Я погодився б зі Святим Августином у тому сенсі, що “коли закон несправедливий, то немає закону взагалі”».

«Будь-який закон, що принижує людську особистість, несправедливий».

«Несправедливий закон – це код, яким більшість або влада більшості змушує підкорятися групу меншості, але не робить його обов’язковим для себе».

«Іноді закон начебто з першого погляду справедливий, але несправедливий у своєму застосуванні. Наприклад, я був заарештований за звинуваченням в участі у демонстрації без дозволу. Немає нічого поганого в тому, що участь у демонстрації вимагає отримання дозволу. Але така постанова стає несправедливою, коли вона використовується для підтримки сегрегації і відмови громадянам у привілеї Першої поправки Конституції на мирні збори й акції протесту».

«Той, хто порушує несправедливий закон, має робити це відкрито, з любов’ю і з готовністю прийняти покарання».

«Великий камінь спотикання на шляху до свободи – це… поміркованість того, хто більше відданий наказові, ніж справедливості; той, хто вибирає радше негативний мир, який є спокоєм без напруги, ніж позитивний мир, де є справедливість».

«Несправедливість повинно бути викрито з усією напругою, яку створює її викриття, у світлі людської совісті і привселюдно, перш ніж її можна буде подолати».

«Пригнічений народ не може залишатися пригнобленим назавжди. Прагнення до свободи врешті проявиться, як це трапилося з американськими неграми. Щось усередині нагадало їм про первісну свободу і про те, що її можна досягнути…  Я не сказав своїм однодумцям: «Позбавтеся від невдоволення». Швидше за все, я намагався сказати, що це нормальне і здорове невдоволення може бути спрямовано в творчий вихід ненасильницької прямої дії. Цей підхід нині називається екстремістським. Але, хоча я був спочатку розчарований тим, що такі дії класифікуються зараз як екстремістські, мене згодом задовольнило таке тавро. Чи не був Ісус екстремістом щодо любові: «Любіть ворогів ваших, благословляйте тих, хто проклинає вас, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто використовує вас і жене вас»? Чи не був Амос екстремістом щодо справедливості: «нехай справедливість ллється, як вода, і чесноти течуть, як потік»? Чи не був Павло екстремістом для християнського Євангелія: «…Я несу в своєму тілі сліди Господа Ісуса»? Чи не був Мартін Лютер екстремістом: «Ось я стою, я не можу вчинити інакше, і хай допоможе мені Бог», а також і Джон Баньян: «Я краще залишуся у в’язниці до кінця своїх днів, перш ніж зроблю бійню з моєї совісті»? Авраам Лінкольн: «Цей народ не може вижити наполовину рабовласницьким і… наполовину вільним»? І Томас Джефферсон: «Ми вважаємо: те, що всі люди створені рівними, – це істина, зрозуміла сама собою»? Таким чином, питання не в тому, чи будемо ми екстремістами, але в тому, якими екстремістами ми будемо. Чи будемо ми екстремістами для ненависті, чи для любові? Чи будемо ми екстремістами заради захисту неправедних дій, чи заради поширення справедливості?»

Повний текст листа доктора Кінга можна знайти в Інтернеті.

Створення кращого світу шляхом багатосторонньої дипломатії

Автор посту: Н. Кумар Лахавані, фахівець з управління інформаційними системами

Read in English

ModelUNЯ дуже зрадів, коли отримав листа від директора Корпусу Миру Дага Тешнера, в якому він запрошував мене взяти участь у таборі Моделі ООН (Model United Nations), організованому добровольцями Корпусу Миру США в Україні. Я вирішив узяти вихідний за свій рахунок і поїхати в  Одесу на конференцію. Це була унікальна нагода виступити перед майбутніми лідерами України і зустрітися з волонтерами Корпусу Миру та іншими тренерами табору, що нечасто трапляється у житті.

Конференція Моделі ООН складалася з тижня заходів, які надавали найкращим учням старших класів виняткову можливість дізнатися про глобальні проблеми, розвинути навички ведення переговорів і дебатів, знайти гарних друзів з усіх куточків України.

Це була коротка поїздка! Я забронював авіаквиток до Одеси на ранок суботи і квиток на зворотний потяг, щоб повернутися до Києва в неділю. Відділ преси, освіти і культури Посольства США

порадив мені підготувати доповідь про дипломатію, волонтерство та розвиток навичок комунікації і ведення переговорів. Знаючи, як багато зусиль віддають своїй службі за кордоном добровольці Корпусу Миру, я хотів у своїй презентації поговорити про важливе значення волонтерства.

MUNdiscussion1Я прилетів до Одеси рано-вранці в суботу і менш ніж за дві години дістався на таксі до табору в Одеській області. Шістдесят учасників, 20 волонтерів Корпусу Миру та 10 тренерів якраз працювали в робочій групі, де обговорювали прийняття спільної резолюції Моделі ООН. Учасники були представниками різних країн: від Анголи до Афганістану, від Куби до Хорватії, від Панами до  Пакистану. Тут можна було спостерігати за складною організаційною роботою і зусиллями, яких докладали волонтери Корпусу Миру Лукас Хенке, Наталі Гмітро та Джулі Деніелс до вдалого проведення заходу.

Учасники табору Моделі ООН працювали протягом усього тижня, щодня від 7 ранку до 10 вечора. Вони обговорювали парламентські процедури, міжнаціональні зустрічі, глобальні виклики і голосували за різні резолюції. В таборі проводилися цікаві вечірні заходи: шоу талантів, “Проекти з усього світу”, спілкування біля багаття.

MUN-Meetingconclusion1Мені надали подіум у суботу, щоб я міг поговорити з учасниками про “дипломатію, демократію і значення допомоги іншим на добровільних засадах”. Після виступу учасники протягом  45 хвилин могли ставити мені запитання. Того самого дня мене запросили для участі в тренінгу щодо боротьби з корупцією. Під час тренінгу учасники обговорювали загальне поняття корупції, висловлювали свої думки про корупцію в Україні та її причини й ділилися ідеями про те, як викорінити корупцію в своїх країнах. Під час рольових ігор учасники намагалися дослідити, на що схожа корупція і як люди можуть працювати над тим, щоб Україна звільнилася від неї. Особливо йшлося про успіх Грузії у скороченні корупції.

Наприкінці тренінгу про боротьбу з корупцією я отримав листа подяки за підписом учасників, які висловили мені свою вдячність за подорож до табору в Одеській області та за мою лекцію.

Потім волонтер Корпус Миру посадив мене на маршрутку. В руках у мене був лист подяки – найцінніший подарунок з табору. Двогодинна поїздка маршруткою назад в Одесу була дуже виснажливою, але цей лист змусив мене зрозуміти, що поїздка була варта того!

Доступ до інформації = доступ до можливостей

Автор посту: Олександра Чувакова, координатор соціальних програм компанії Microsoft Україна

Read in English

BibliomistТехнології набувають дедалі більшого значення у всій сфері громадських послуг, але особливо це стосується бібліотечної справи. В епоху, коли економічні, освітні, оздоровчі та соціальні можливості все більше і більше залежать від доступу до Інтернету, відсутність такого доступу означає відсутність можливостей.

Компанія Microsoft вирішила, що проект «Бібліоміст» являє собою чудову нагоду для того, щоб започаткувати партнерство з USAID, Радою міжнародних наукових досліджень та обмінів, Фундацією Білла та Мелінди Гейтс в Україні та Українською бібліотечною асоціацією; партнерство, мета якого –стимулювати перетворення українських бібліотек на сучасні центри інформаційних ресурсів та громадського життя. В рамках своєї глобальної ініціативи, спрямованої на передачу місцевим громадам доступних та корисних технологій, Microsoft безплатно надала українським бібліотекам програмне забезпечення вартістю 9 млн. дол. США.  Сьогодні програма «Бібліоміст» може з гордістю заявити про те, що допомогла відродити 10% бібліотек України та заклала добрі підвалини для того, аби ще багато з цих закладів зажили новим життям. Такі масштабні зрушення стали можливими лише на основі широкого та всеосяжного партнерства.

Бібліотеки є джерелом не лише книг, але й інформації, тому їх роль у сучасному світі не зменшується. Технології у бібліотечній справі можуть використовуватися по-різному – зокрема, забезпечуючи бібліотеки комп’ютерами з загальним доступом, ми допомагаємо тим, хто не має комп’ютера вдома, на роботі, у школі чи виші, отримати користь від цих критично важливих технологій.  За використання технологій, бібліотеки здатні зробити корисний внесок і до життя місцевих громад – зокрема, вони можуть стати доброю базою для розробки аналітичних оцінок стану громади, що допомагають їй визначити власні проблеми та шляхи їх вирішення.

Сьогодні українські публічні бібліотеки наполегливо працюють над тим, щоб заповнити прогалини як у сфері цифрових технологій, так і у царині можливостей завдяки широкому спектру заходів – від безплатних уроків з підготування резюме для тих, хто шукає роботу, до забезпечення вільного доступу до технологій.  Вони прагнуть надавати послуги та пропонують курси навчання, які відповідають основним потребам громад – від просвіти виборців до пропагування здорового способу життя.  І чим досконалішими стають методи отримання інформації на базі нових медіа-платформ, чим ефективнішою стає повсякденна діяльність бібліотек – тим більший вплив вони матимуть загалом на життя суспільства.

Надаючи свою підтримку українським бібліотекам, ми очікуємо, що технології Microsoft стануть тим ресурсом, що ним як місцева влада, так і громадські організації зможуть скористатися для того, аби перекинути місток у цифрову епоху і зробити свої громади більш потужними та міцними.

І хоча попереду у нас ще багато роботи, нас надихають ті враження, які ми отримали від співпраці з українськими колегами – бо ми бачимо людей, що намагаються змінити не лише своє власне життя, але і життя тих, хто навколо них – і таким чином досягають реальних перетворень у своїх місцевих громадах та по всій Україні.