Консультування ув’язнених та впровадження кращих стратегічних підходів як запорука зменшення ризикованої поведінки

Автор посту: Марк Бреда, Місія Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) в Україні

Read in English

DSC_0279Під Новий рік, у великому бараку однієї з українських виправних колоній зібралася група в’язнів. Передаючи один одному брудний шприц з затупленою голкою, вони вприскують собі у вени наркотик, калічачи собі руки. «Для української тюрми це – типова картина», – зауважує колишній в’язень, який побажав, щоб його ім’я залишилося невідомим.

В Україні ув’язнені часто вдаються до ризикованої поведінки, яка сприяє подальшому розповсюдженню ВІЛ. Дехто з них постійно використовує одні і ті ж самі шприци, інші виготовляють саморобні пристрої для ін’єкцій з шарикових ручок та пластикових трубок, ще хтось робить собі татуювання за допомогою нестерильних інструментів або вступає у незахищені статеві контакти з іншими в’язнями чи відвідувачами.

Нещодавнє опитування, проведене за фінансової підтримки уряду США в Україні серед 1300 осіб, позбавлених волі, показало, що рівень захворюваності на ВІЛ серед в’язнів складає понад 13% (10% серед чоловіків та 33% серед жінок), тобто є у 20 разів вищим, аніж у середньому по Україні. 44% опитаних повідомили про те, що протягом життя вживали ін’єкційні наркотики, а 17% визнали, що вживали наркотики під час свого перебування у виправних закладах.

Державна пенітенціарна служба України поки що повільно впроваджує заходи національної політики з протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу. Зокрема, лише 60 з 183 виправних установ отримують медикаменти та матеріали для лікування цієї хвороби. Важкі умови перебування та неналежне поводження з боку працівників виправних закладів роблять засуджених більш вразливими до інфекції та іноді стають на заваді лікування ВІЛ-позитивних в’язнів. Послуги зі зменшення шкоди – такі, як обмін шприців, замісна терапія для лікування опіоїдної залежності або навіть тестування на ВІЛ-інфекцію – є недоступними для ув’язнених чи забезпечуються лише час від часу.

Після того, як споживачі ін’єкційних наркотиків виходять на волю, перед ними постають проблеми, що можуть призвести до розповсюдження ВІЛ-інфекції: багато з них залишаються без житла, не можуть знайти роботу і не мають належної інформації про ВІЛ та захворювання, що передаються статевим шляхом (ЗПСШ).

DSC_0880Спільно з органами влади України та іншими міжнародними донорами, уряд США в Україні працює над розв’язанням цих складних проблем за допомогою двостороннього підходу, і сьогодні ситуація повільно, але починає змінюватися на краще.

По-перше, уряд США реалізує проект Start, який у співпраці з Міністерством юстиції України впроваджує програму, що має знизити ризик захворювання на ВІЛ, ЗПСШ та гепатит-С серед тих в’язнів, термін покарання яких скоро завершується. Ця програма розпочинається за два місяці до того, як в’язень полишає виправну установу, та триває ще три місяці після того, як він виходить на волю. З кожним з учасників проводяться сім індивідуальних занять, протягом яких вони отримують цілу низку порад і настанов з профілактики цих хвороб, що розраховані саме на їх конкретні потреби.

По-друге, спільно з Управлінням ООН з наркотиків і злочинності (UNODC), уряд США впроваджує проект «Підвищення ефективності заходів правоохоронних органів, пенітенціарної системи та наркологічної служби у відповідь на епідемію ВІЛ/СНІД» (HIV-PLEDGE). Його мета – сприяти просуванню системних змін у цій сфері шляхом обґрунтування та реалізації нових стратегічних підходів до зменшення шкоди, допомагаючи ухваленню відповідних законодавчих актів, а також у безпосередній співпраці з пенітенціарними установами.

Завдяки тим заходам, що впроваджувалися за сприяння уряду США на нормативно-правовому рівні, затверджено спільний наказ Міністерства охорони здоров’я, МВС та Мінюсту щодо лікування затриманих осіб та тих, що перебувають в установах попереднього ув’язнення. Також за підтримки Агентства в Україні розроблено та ухвалено комплексну Національну стратегію щодо наркотиків, яка свідчить про перехід від репресивних заходів на адресу споживачів ін’єкційних наркотичних речовин до принципів, основаних на дотриманні прав людини. Стратегія передбачає ширше застосування та більшу доступність програм обміну шприців, замісної терапії, а також взаємну інтеграцію послуг з протидії ВІЛ-інфекції, туберкульозу, гепатиту-С та іншим хворобам, пов’язаним з вживанням наркотиків.

У співпраці з Програмою розвитку ООН (ПРООН) та Об’єднаною програмою ООН з ВІЛ/СНІД, уряд США розробив комплекс послуг для пілотних пенітенціарних установ, що включає надання в’язням та працівникам виправних закладів інформації з питань вживання наркотиків.

Про те, що наразі комплексні заходи з протидії ВІЛ/СНІД отримали новий рівень підтримки з боку органів влади України, свідчить висловлювання начальника департаменту кадрового забезпечення та охорони здоров’я апарату Державної пенітенціарної служби Сергія Зінченка, який у липні 2013 року зауважив: «Сьогодні ми розуміємо, що ситуацію у цій сфері необхідно покращувати. Важливо засвоїти міжнародні стандарти поводження з ув’язненими, що передусім стосується дотримання їхнього права на охорону здоров’я».

 

Посол Пайєтт відвідав Павлоградський хімічний завод

Автор посту: Люк Штеле, заступник прес-аташе Посольства США

Read in English

Посол Пайєтт відвідує Павлоградський хімічний завод
Посол Пайєтт відвідує Павлоградський хімічний завод

7 листопада 2013 року Посол Пайєтт та делегація з Міністерства оборони США відвідала Павлоградський хімічний завод на захід від Дніпропетровська.  За часів Радянського Союзу  Павлоградський хімічний завод  був відповідальним за заправку твердого ракетного палива  у арсенал міжконтинентальних балістичних ракет  Радянського Союзу.  З 1990х років Павлоградський хімічний завод займається  промисловим виробництвом та допомагає демонтувати твердопаливні ракетні двигуни міжконтинентальних балістичних ракет РС-22 в рамках договору з ліквідації стратегічного озброєння (START).

Посол Пайєтт відвідує з делегацією Павлоградський хімічний завод
Посол Пайєтт відвідує з делегацією Павлоградський хімічний завод

Дата візиту незаплановано співпала з 95-ю річницею  першої успішної демонстрації шахтного запуску ракети Робертом Годдаром у 1918 році у Меріленді. Посол Пайєтт та Директор  Агентства зменшення загрози Кеннет Майєрс  відвідали спеціальний комплекс зберігання твердопаливних ракетних двигунів  РС-22.  Також вони відвідали систему демонтажа ракет  методом гідророзмиву та нещодавно споруджену високотехнологічну установку термічної утилізації корпусів.  Нова установка термічної утилізації була вироблена у Німеччині компанією Айзенман, та була результатом досягнутої під час ядерного саміту у Вашингтоні домовленості між Президентом Обамою та Президентом Януковичем у квітні 2010 року.

Павлоградський хімічний завод є державною установою, очолюваною паном Леонідом Шиманом. Ця установа – найбільший промисловий виробник регіону. Ви можете побачити коротке відео, присвячене цьому проекту,  на каналі YouTube’s NunnLugarCTR  за наступним посиланням. 

Херсонес: Збереження минувшини задля пошанування майбутнього

Автор посту: Рейчел Етвуд Мендіола, заступник аташе з питань культури

Read in English

Херсонес
Херсонес

Довга й розмаїта історія України отримала чергову відзнаку завдяки недавньому внесенню Херсонеса у список Світової спадщини ЮНЕСКО. Приєднавшись до інших численних об’єктів ЮНЕСКО в Україні, Херсонес є пам’яткою не лише української минувшини, але й ролі багатьох цивілізацій, які протягом тисячоліть існували на цій землі.

Заснований близько 2500 років тому, в шостому столітті до н.е., грецькими поселенцями з Гераклеї Понтійської, Херсонес має довгу історію. Його назва походить від грецького слова херсонесос, що означає “півострів”. Він розташований у місцевості, нині відомій як Кримський півострів (у давні часи – Таврія), біля сучасного Севастополя на березі Чорного моря.

Грецька колонія починала своє існування як демократичне суспільство (в основному), яким керували виборні урядовці, що називались архонтами, і рада – так звана колегія деміургів. З часом держава стала більш олігархічною, а влада сконцентрувалася в руках архонтів.

Після цих перших кількох сотень років колонія багато разів змінювалась. У кінці другого століття до н.е. вона потрапила в залежність від Босфорського королівства. Згодом, із середини першого століття, вона перейшла під опіку Риму – до 370-х років н.е., коли її захопили гуни. На початку Середньовіччя (близько V століття) Херсонес увійшов до складу Візантійської імперії, вистояв під час турецької облоги у in 581 році, та згодом, у 980-х роках, був завойований Київською Руссю. Після Четвертого хрестового походу, який закінчився у 1204 році, колонія потрапила в залежність від Трапезундської імперії, перед тим як перейти під генуезький контроль на початку ХІІІ ст. Війська хана Ногая розграбували місто в 1299 році, а приблизно ще через сто років колонію було знищено воєначальником Золотої орди Єдигеєм і вона занепала назавжди.

100_2350
Херсонес

Перебуваючи під владою Риму і Візантії, Херсонес був популярним місцем заслання для тих, хто обурювався тодішнім урядом. Крім того, він став місцем легенд. Як розповідає одна з них, після того, як Володимир Великий захопив колонію, він погодився на евакуацію міста лише за умови, що йому віддадуть як дружину сестру Василя II (візантійського імператора з 976-го по 1025 рік). Однак, для того, щоб одружитися з імперською принцесою, Володимир був змушений прийняти християнську віру.

Не дивно, що, маючи таку довгу й цікаву історію, Херсонес став об’єктом Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Відповідний сертифікат було підготовано в Парижі і вручено на спеціальній церемонії у Севастополі 20 вересня. Посол США в Україні Джеффрі Пайєтт звернувся до всіх присутніх на церемонії:

“Від імені Посольства США я хочу привітати національний заповідник “Херсонес” і його працівників за їхні визначні досягнення, внаслідок чого культурно-історичну пам’ятку, якою вони опікуються, було визнано об’єктом Світової спадщини ЮНЕСКО. Коли “Античне місто Херсонес Таврійський і його хору (сільськогосподарську околицю)” було внесено до списку ЮНЕСКО 23 червня, це був великий день не лише для України, але й для всіх тих, на кого вплинула класична грецька цивілізація, де вперше зародилась ідея демократії.

Мені дуже приємно й те, що Інститут класичної археології Техаського університету в Остіні під керівництвом професора століття в галузі класичної археології Джозефа Картера відіграв надзвичайно важливу роль у появі Херсонесу на мапі світу і приверненні до нього уваги ЮНЕСКО завдяки своїм розкопкам, публікаціям і тривалій тісній співпраці з українськими працівниками Національного заповідника. Це чудовий приклад того, що може зробити успішне американсько-українське партнерство на користь усього світу.

Минулого року Посольству США вдалося привезти Джона Джеймсона – старшого археолога Національної служби парків США, який спеціалізується на розробці інтерпретаційних програм, – у Національний заповідник “Херсонес”, щоб дослідити нові шляхи, якими цю пам’ятку можна зробити якомога доступнішою для публіки, і водночас мінімізувати той вплив, що його це зростання уваги може на неї справити. Я чекаю на можливість невдовзі самому приїхати в Херсонес і з’ясувати, що ще ми можемо зробити, щоб допомогти вам зберегти ваш заповідник для світу.

Раніше цього місяця я з великим задоволенням відвідав Дрогобич, щоб надати грант від Посольського фонду зі збереження культурної спадщини церкві святого Юрія, яка була однією з восьми українських дерев’яних церков, що їх було внесено до списку Світової спадщини ЮНЕСКО того самого дня, коли ви отримали цю велику відзнаку. І так само, як ми допомагаємо зберегти цей чудовий дерев’яний шедевр у Карпатах для майбутніх поколінь, я сподіваюсь на спільну працю з нашими українськими й американськими партнерами, спрямовану на збереження й утримування цього кримського архітектурного дива в гарній формі протягом наступних 2500 років. Вітаю вас!”

Це велике досягнення, що так багато історичних і культурних пам’яток України одержали всесвітнє визнання. Слід сподіватися, що внесення Херсонесу до списку Світової спадщини ЮНЕСКО сприятиме його збереженню і підтримуватиме поглиблення досліджень на користь майбутніх поколінь.

Зусиллями США і України введено в експлуатацію систему радіаційного контролю у міжнародному аеропорту «Жуляни»

Автор посту: Лора Смайлі, голова офісу Міністерства енергетики США

Read in English

Представник Державної прикордонної служби України генерал Карась (праворуч) вітає заступника посла Брюса Донахью (2-й зліва), а також співробітників офісу Міністерства енергетики Катерину Камчатну (зліва) і Аріну Коваленко (3-я зліва)
Представник Державної прикордонної служби України генерал Карась (праворуч) вітає заступника посла Брюса Донахью (2-й зліва), а також співробітників офісу Міністерства енергетики Катерину Камчатну (зліва) і Аріну Коваленко (3-я зліва)
Генерал Карась говорить, заступник посла США в Україні пан Донахью, регіональний менеджер програми SLD Ендрю Вогт і координатор програми з офісу Міністерства енергетики Аріна Коваленко стоять поруч
Генерал Карась говорить, заступник посла США в Україні пан Донахью, регіональний менеджер програми SLD Ендрю Вогт і координатор програми з офісу Міністерства енергетики Аріна Коваленко стоять поруч

30 жовтня 2013 програма «Друга лінія захисту» (SLD) Національної адміністрації ядерної безпеки (NNSA) відзначила ще одне досягнення в Україні. У міжнародному аеропорту Київ «Жуляни», що є другим по завантаженості аеропортом в Україні, в рамках програми «Друга лінія захисту» було встановлено систему радіаційного контролю. Представники  з Національної адміністрації ядерної безпеки, посольства США, Державної прикордонної служби України, а також адміністрації аеропорту зібралися разом, щоб відсвяткувати встановлення нового обладнання з урочистою церемонією розрізання стрічки.

Генерал Карась і заступник посла США в Україні пан Донахью перерізають стрічку навколо обладнання у новому міжнародному терміналі в аеропорту Київ «Жуляни»
Генерал Карась і заступник посла США в Україні пан Донахью перерізають стрічку навколо обладнання у новому міжнародному терміналі в аеропорту Київ «Жуляни»

У церемонії, яка відбулася у новій будівлі Терміналу А в аеропорту «Жуляни», взяли участь заступник посла в Україні Брюс Донахью, перший заступник директора Міжнародно-правового департаменту Адміністрації Державної прикордонної служби України генерал Володимир Карась, регіональний менеджер програми «Друга лінія захисту» Національної адміністрації ядерної безпеки Ендрю Вогт, співробітники офісу Міністерства енергетики США і багато інших.

Представник прикордонної служби України затримує «підозрюваного» після того, як спрацювала система контролю
Представник прикордонної служби України затримує «підозрюваного» після того, як спрацювала система контролю

Генерал Карась і Брюс Донахью виступили з доповідями  і привітали Національну адміністрацію ядерної безпеки з облаштуванням більш ніж 50-ти пунктів пропуску для перетину кордону, останнім з яких було встановлення системи портальних моніторів в аеропорті «Жуляни». Заступник посла США в Україні Брюс Донахью також зазначив, що програма SLD відповідала за оснащення регіональних навчальних центрів в Україні.

Нові портальні монітори у міжнародному аеропорту «Жуляни»
Нові портальні монітори у міжнародному аеропорту «Жуляни»

Разом пан Донахью і генерал Карась перерізали стрічку навколо портальних моніторів терміналу. Потім, коли перший «пасажир» переступив поріг аеропорту з джерелом радіації у сумці, Державна прикордонна служба України продемонструвала роботу системи. Як тільки загорілися індикатори світла і прогриміли сигнали тривоги, прикордонники затримали актора і продемонстрували ефективність моніторів і портативних пристроїв.

IMG_0493Ця подія стала приводом для святкування 20-ти річчя рамкової угоди Співробітництва щодо зменшення загрози в Україні, яка була підписана 23 жовтня 1993 року. Програма «Друга лінія захисту» (SLD) в Україні реалізується в рамках угоди Співробітництва щодо зменшення загрози з 2005 року.

У ході заходу заступник посла США в Україні Брюс Донахью відзначив останні спільні досягнення у боротьбі із загрозою ядерного розповсюдження і ядерного тероризму та привітав усіх з успіхом у роботі над цим складним завданням. Представник Державної прикордонної служби України вручив представникам з американської сторони і адміністрації аеропорту почесні дошки, щоб відзначити їх внесок в забезпечення охорони кордонів України.

Завдяки партнерству, система управління судами україни отримує новий арсенал для перетворень

Автор посту: д-р Морін Коннер, директор Програми судового адмініструванняУніверситету штату Мічиган

Read in English

Випуск першої групи слухачів пілотної програми з питань судового адміністрування
Випуск першої групи слухачів пілотної програми з питань судового адміністрування

Декому з нас випадає щастя пережити події, які змінюють нас назавжди. Для мене такою нагодою стала участь у підготовці та впровадженні пілотної програми сертифікації судових адміністраторів в Україні. Спільно з проектом USAID «Справедливе правосуддя» та у співпраці з Державною судовою адміністрацією і Національною школою суддів України, ми розробили першу в історії країни академічну програму з питань судового адміністрування. Це стало чудовим прикладом того, як партнерство між державними органами, науковими установами та організаціями, що працюють у сфері розвитку, здатне забезпечити реальні зміни.

З ухваленням в Україні Закону «Про судоустрій і статус суддів» (2010 р.), судові адміністратори отримали ширше коло обов’язків та вищий рівень самостійності в управлінні роботою судів, але поряд з цим виникли і суттєві непорозуміння щодо того, хто за що відповідає у процесі діяльності судових установ. На заваді ефективній роботі судових адміністраторів стояли відсутність чітких кваліфікаційних вимог, неповне розуміння параметрів судового адміністрування, суперечливі визначення обов’язків і повноважень та обмежені можливості для фахового розвитку. USAID усвідомило ці проблеми та вирішило розглядати їх як можливості для надання допомоги у реформуванні судової системи за використання оптимальних сучасних методів адміністрування судів – що, у свою чергу, мало забезпечити громадянам України кращий доступ до правосуддя.

Разом зі своїми українськими колегами, науковці з університету штату Мічиган приступили до розробки предмету та відповідних навчальних матеріалів. До складу програми були включені десять курсів, які в університеті штату Мічиган викладаються у рамках програми судового адміністрування – з суттєвою адаптацією та доповненнями, які забезпечили належне врахування українських реалій. Учасниками нової програми стали судові адміністратори, відібрані на конкурсній основі з усіх регіонів країни. Всі десять курсів, які охоплювали повний спектр навичок та вимог, вироблених Національною асоціацією судового управління США, викладалися спільно українськими та американськими спеціалістами. Результатом цієї роботи став випуск першої групи слухачів пілотної програми з питань судового адміністрування; 12 червня 2013 року сорок її учасників отримали відповідні сертифікати. Під час урочистої церемонії багато випускників зазначали, що участь у програмі вже дозволила їм досягти помітних результатів у діяльності їхніх судових установ, і що вони очікують продовження цієї позитивної тенденції.

У 2014 році ми маємо підготувати ще один випуск учасників програми, а у подальшому її робота здійснюватиметься під проводом українських фахівців – ці функції вже погодилася взяти на себе Національна школа суддів України. Тож я впевнена, що у вашій країні з’явиться нове покоління судових адміністраторів, знайомих з найсучаснішими методами управління діяльністю судових установ.

Від моменту нашої першої зустрічі з експертами проекту USAID «Справедливе правосуддя», де йшлося про можливе перенесення програми університету штату Мічиган у сфері сертифікації судових адміністраторів на український грунт, мене не полишало відчуття того, що цей проект якісно відрізняється від усього того, чим мені доводилося займатися у минулому. Освіта, системне вдосконалення, необхідність вирішувати проблеми та робити це з карколомною швидкістю – всі ці елементи були присутні, але цього разу перед нами стояло унікальне завдання – забезпечити успіх того незвичайного партнерства, яке ми мали створити. І результат перевершив усі мої очікування.

За ті місяці, що їх ми – вся команда експертів проекту «Справедливе правосуддя», учасники та викладачі програми – провели у спільній праці, наші цілі та прагнення об’єднали нас у колективному духовному піднесенні, яке пішло на користь судовій системі та громадянам України. Разом ми виплекали нових лідерів сьогодення та майбутнього – а що може бути кращим за це? Маю надію на те, що наше партнерство триватиме і надалі.