Інтерв’ю з Хобартом Ерлом, першим американцем, який став Народним артистом України

Автор посту: Емма Хатчінз, інтерн Відділу преси, освіти та культури Посольства США в Україні

Read in English

Хобарт Ерл, американський художній керівник і диригент Національного одеського філармонійного оркестру
Хобарт Ерл, американський художній керівник і диригент Національного одеського філармонійного оркестру

Хобарт Ерл, американський художній керівник і диригент Національного одеського філармонійного оркестру, який підняв його на новий щабель і був удостоєний звання Народного артиста України наказом президента України Віктора Януковича від 27 червня 2013 року,  люб’язно погодився надати інтерв’ю Відділу преси, освіти та культури Посольства США в Україні  і розказати про все, починаючи з його реакції на нагороду і дружби з українським актором Богданом Ступкою, і закінчуючи його пропозиціями щодо поліпшення архітектурного вигляду Одеської філармонії. Докладнішу статтю про внесок пана Ерла в українську музику та культуру можна знайти тут.

 Ви є першим і єдиним американським митцем, який отримав звання «Заслужений артист України», а згодом і звання «Народний артист України». Що Ви відчували, коли дізналися, що отримаєте цю нагороду, особливо враховуючи Ваш статус іноземця в Україні?

Я був у Москві, здійснював запис із Державним симфонічним оркестром Росії у Великому залі Московської консерваторії, коли отримав електронний лист від одного з приятелів з  Києва з вітаннями з нагоди отримання цієї нагороди. Моєю першою думкою було: «Він що, жартує зі мною?»  Проте, за півгодини мої колеги знайшли на офіційному сайті президента України підтвердження, що це правда. Я був вражений. Наступного дня в Москві був незабутній момент, коли оркестр аплодував мені стоячи та грав туш на сцені Великого залу консерваторії.  Це звання для мене – дійсно велика честь. Коли я перебував у Москві, думками звернувся до мого покійного друга, видатного українського актора Богдана Ступки. Шість місяців тому, коли я востаннє приїжджав до Москви, я жив в Українському культурному інституті, в кімнаті, де він завжди зупинявся і на якій тепер є меморіальна дошка, присвячена Богдану Ступці. Протягом 1990-х років Богдан часто приходив на мої концерти з Національним одеським філармонійним оркестром в Києві, і обов’язково заходив за куліси зі своїм маленьким онуком. Пізніше, під час свого перебування на посаді Міністра культури (кінець1990-х років), одного разу він мені сказав: «Хобарт, Ви повинні бути Народним артистом», і почав розкручувати цю ідею, хоча за законом повинно пройти мінімум 10 років між отриманням звання «Заслужений» і «Народний». Тепер я згадав його слова і подумав, що Богдан був би радий бачити цей титул, яким мене нагородили після стількох років.

 Чому Ви вирішили працювати в Україні і що змусило Вас залишитися тут так довго?

Це питання задають мені знову і знову. І про це вже багато писали (наприклад,  у «Рідерз Дайджест» за 1996 рік).  Можна сказати, що моя доля має багато спільного з географією, а моє перебування у Відні, зокрема, стало однією з головних причин того, що я опинився в Україні.  Якби я не жив у Відні наприкінці 1980-х років,  я, напевно, ніколи б не поїхав далі на схід. До речі, Богдана Ступку я вперше зустрів у Відні у 1991 році під час гастролей, де він виступав  з театром ім. Івана Франка у Віденській опері. Саме того вечора я вперше  почув українську мову. Коли я збагнув, що не можу зрозуміти кожне третє чи четверте слово, до мене дійшло, що те, що я чув не було російською мовою. А що змусило мене залишитися в Одесі так надовго, то це, напевно, також «доля», хоча я хотів би додати, що ми, диригенти, багато подорожуємо. Я щороку даю концерти в багатьох країнах світу.

Який Ваш улюблений музичний твір  для виконання в Україні? Як вирішуєте, які композиції виконувати?

Протягом багатьох років я виступав з концертами в дуже різних залах і театрах по всій Україні і маю визнати, що оперні театри в Києві, Одесі та Львові дуже особливі. Однак, без сумнівів, філармонія в Одесі – мій улюблений концертний зал. Це також, безперечно, найкращий концертний зал для симфонічних оркестрів в країні. Сумно те, що потенціал цього залу ще мало хто зрозумів, незважаючи на численні рекомендації, зроблені видатним акустиком Расселом Джонсоном у доповіді про цей концертний зал.  Але найприємніше в цьому те, що якщо ці рекомендації будуть втілені, то, як сказав один з видатних діячів: «Одеська філармонія зможе змагатися з найбільшими концертними залами Європи».

Що стосується репертуару, то Національний одеський філармонійний оркестр кожного сезону виконує широкий спектр музичних творів різних композиторів. У нас дуже різноманітний репертуар. Нещодавно у травні 2013 року ми зіграли дві світові прем’єри на гастролях у Києві, в тому числі і “Подвійний концерт” для труби і тромбона австрійського композитора Рейнхарда Зюсса, в якому грали мої друзі із студентських днів у Відні – головний тромбон Віденського філармонійного оркестру Дітмар Кубельбек та його брат Райнер, головний трубач Віденського симфонічного оркестру. Я завжди додаю до програми старі композиції та ті, що ми виконуємо вперше. І ще один плюс в цьому – завжди приємно виступати з друзями, з якими ви не так часто маєте можливість зустрітись.

 Як Ви гадаєте, яку роль відіграє  музика  і мистецтво взагалі в сучасній  Україні?

Безперечно, вона відіграє велику роль. Україна – це країна з глибокими традиціями в мистецтві. Сподіваюся, що ця роль буде з часом вагомішою. Однак, я би збрехав, якби не сказав про те, що зараз є загальна  тенденція до розвитку «поп- культури», якої не було в  минулому. Безсумнівно, треба працювати більше, щоб зберегти ці традиції, оскільки з плином часу вони зникають.

 Які Ваші плани щодо майбутнього розвитку Національного одеського філармонійного оркестру?

Протягом багатьох років ми створили прихильну аудиторію в Одесі, а також проводимо декілька щорічних заходів, які дуже популярні серед місцевого населення. У нас  також є низка ідей щодо майбутнього розвитку, в тому числі проведення різних фестивалів, для яких Одеса є дуже вдалим місцем. Час покаже. Багато можливостей для майбутнього зросту залежать від акустичного потенціалу зали, а також її потенціалу як історичної архітектурної пам’ятки. Що стосується моєї власної творчості, я планую продовжити розширювати мої професійні горизонти.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s