Святкування Дня незалежності у Сполучених Штатах Америки та уроки, які я з нього виніс

Автор посту: Руслан Фуртас, випускник програми “Muskie-2011” (Програма стипендій ім. Едмунда С. Маскі)

Read in English

Я виріс у країні з радянським минулим і звик до національних свят, які відзначалися солдатськими маршируваннями, танками на вулицях та демонстрацією військової сили. Під час таких парадів святкування здавалося ледве чи не театральною постановкою, а виступи спортивних клубів – примусовими. Складалося враження, що деякі з подібних організацій існують тільки для того, щоб долучатися до таких заходів, і що свято роблять державні діячі для інших державних діячів, але вже вищого рангу.

Я був свідком такого параду й у Сполучених Штатах і несподівано помітив одну різницю – святкували люди, а не лише держава. День незалежності, у якому я брав участь, почався як цілоденне святкування на пляжі Сан Дієго. Тут майже в індустріальному масштабі смажили м’ясо на грилі, споживали гамбургери, розповідали різні історії та гаряче сперечалися про те, хто здобув вирішальну перемогу у Другій світовій війні або відіграв ключову роль у поваленні Радянського Союзу. А кульмінацією всього цього були дивовижні феєрверки. З першим пострілом ракети, яка зі свистом і спалахом розітнула нічну темряву, всі присутні на пляжі підхопились, кожен човен у бухті й кожна машина на трасі зупинилися, щоб спостерігати це видовище. Коли неймовірна кількість вогнів освітила узбережжя та сусідні райони міста, творячи фантастичні декорації, я почув радісні вигуки, аплодисменти, скандування і, навіть непомітно для самого себе, приєднався до загалу, вдягнув чийсь ковбойський капелюх і почав кричати: «Америка! Ура!» На жаль, я настільки розхвилювався, що впустив на землю свій гамбургер, можливо, найсмачніший із тих, що я їв у своєму житті.

Фото:  http://dguides.com/sandiego/events/upcoming-events/coronado-fourth-of-july-celebration-2011/У моїй групі було більше іноземців, ніж місцевих, але тієї ночі кожному хотілося бути американцем. Можна багато про це читати, вивчати, проводити дослідження й опитування, але саме під час святкування 4 липня (Дня незалежності Сполучених Штатів Америки) по-справжньому відчувається на багатьох рівнях, що Америка – це насамперед ідея, спосіб життя, нове бачення світу, яке змінює нашу планету на краще.

Того дня в Сан Дієго я вперше усвідомив, що країна з такою кількістю національних меншин, яку багатьом навіть важко уявити, змогла об’єднати мільйони навколо ідеї, яка не стосується однієї раси, однієї релігії чи навіть однієї мови, – ідеї святкувати свободу бути різними і водночас, за власним вибором, бути частиною одного цілого.

Я нічого подібного в житті не бачив. Але у багатьох випадках 4 липня було просто  екстравагантнішим шляхом вияву щоденних настроїв американців, таких, як я, наприклад, спостерігав наступного дня в аеропорту. Стоячи в черзі, я побачив, як чоловік старшого віку підійшов до молодого солдата, потиснув йому руку і сказав: «Дякую за службу, синку». Така щирість примусила мене визнати, що велич країни вимірюється не кількістю бойової техніки, а вдячністю й повагою, яку виявляють люди до державних інституцій, зокрема військових.

Тож насамкінець хочу сказати, що є велика різниця між тим, за що пити: чи за те, щоб забути минуле, яке породило сумне майбутнє, чи за свято майбутнього, яке стало можливим завдяки минулому.

One thought on “Святкування Дня незалежності у Сполучених Штатах Америки та уроки, які я з нього виніс

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s