Лісова казка, або як американські військові оновили дитячий садочок у Старичах

Автори посту: Емма Хатчінз, інтерн Відділу преси, освіти і культури, майор Свен Олсон, Відділ оборонного співробітництва Посольства США в Україні

Read in English

9344360412_491e6fc95d_c
Європейське командування армії США оновило дитячий садочок у Старичах – фото разом з Послом США Джоном Теффтом

Під час офіційного візиту в Москву в 2009 році Президент США Барак Обама зазначив: «…Спрямовувати, формувати і змінювати людські серця й думки – тільки так можна змінити політичний ландшафт». 17 липня Відділ оборонного співробітництва Посольства США в Україні підкріпив цей мудрий вислів Президента Обами реальними діями, урочисто відзначивши завершення проекту гуманітарної допомоги в селі Старичі Львівської області – відновлення місцевого дитячого дошкільного закладу.

Завершення ремонту влітку цього року – це послідовний етап проекту відбудови дитячого садочка у Старичах, який почався урочистою церемонією минулого липня, коли військовослужбовці ЗС США провели підготовчі роботи, а місцева громада й американські військові курсанти підключилися до них як волонтери. Після того Програма гуманітарної допомоги Відділу взаємодії з цивільним сектором Командування ЗС США в Європі виділила кошти на облаштування нового термофасаду будівлі, заміну всіх вікон на нові металопластикові, ремонт центрального входу й ганку з навісом і сходами, нові туалетні кімнати, харчоблоки та повне оновлення шістьох павільйонів на дитячих майданчиках. Крім того, Командування ЗС США в Європі забезпечило участь у цій святковій події представника прес-служби Посольства США в Україні, щоб краще її висвітлити й передати її енергію та емоційний заряд усій громаді.

Європейське командування армії США оновило дитячий садочок у Старичах - кадети спілкуються з малечею
Європейське командування армії США оновило дитячий садочок у Старичах – кадети спілкуються з малечею

Коли директор дитячого садочка Любов Миколаївна Хмільовська дякувала присутнім, вона назвала оновлений навчальний заклад «лісовою казкою», а голова батьківського комітету зазначила, що він став чудовою другою домівкою для дітей. Завдяки проектові значно покращилося енергозбереження в будинку, особливо взимку, поліпшилась якість життя дітей і вихователів, було усунуто постійне джерело загрози: відремонтовано старий фасад будівлі, з якого могла падати цегла, і напівзруйновані павільйони.

Дитячий дошкільний навчальний заклад у Старичах особливо підходить для втілення проекту гуманітарної допомоги, оскільки це село постійно підтримує тісні зв’язки з Міжнародним центром миротоворчості й безпеки, а колектив садочка має побратимські стосунки з місцевою військовою частиною ЗС України.

Проведення церемонії відкриття дитячого садочка було заплановано на день зустрічі почесних гостей міжнародних військових навчань «Репід Трайдент – 2013», що проводились неподалік на Яворівському полігоні на базі Міжнародного центру миротоворчості й безпеки. Завдяки цьому у відкритті змогли взяти участь Посол США в Україні Джон Ф. Теффт, генерал-майор Національної гвардії штату Каліфорнія США Девід Болдвін, начальник Відділу оборонного співробітництва підполковник СВ ЗС США Трейсі Рушофф і працівники відділу. Безпосереднє сусідство цих двох подій підкреслює численні аспекти військового співробітництва двох країн, у тому числі міжнародні партнерські стосунки, суспільну дипломатію та забезпечення стабільності у цивільному секторі.

Європейське командування армії США оновило дитячий садочок у Старичах - генерал-майор Національної гвардії штату Каліфорнія США Девід Болдвін разом з директором дитячого садочку Л. М. Хмільовською
Європейське командування армії США оновило дитячий садочок у Старичах – генерал-майор Національної гвардії штату Каліфорнія США Девід Болдвін разом з директором дитячого садочку Л. М. Хмільовською

Хоча такі проекти, як правило, виконують місцеві підрядні компанії, уряд США дуже схвально ставиться до залучення значних місцевих ресурсів. Чимало попередніх проектів (приблизно 25 за останні 10 років) було запропоновано Агенцією США з міжнародного розвитку (USAID) та її регіональними партнерами, що свідчить про те, скільки різних організацій прагне покращити якість життя в Україні. До речі, допомога з боку Сполучених Штатів, спрямована на охорону здоров’я, безпеку й гарантування успішного навчання учнів у рамках численних гуманітарних проектів, не завершується після церемонії розрізування стрічки. ЗС США продовжують підтримувати місцеві громади, наприклад, як у Старичах, куди нещодавно було відправлено велику партію шкільних навчально-методичних матеріалів для українських дітей.

Крім оновленої будівлі та навчальних матеріалів, найбільшим здобутком завершеного проекту був дух оптимізму, що його випромінювали всі присутні на святі. Посмішки на обличчях Посла та інших почесних гостей, військових командирів, американських курсантів, вихователів, батьків і – найважливіше – дітей дуже багато розповіли про відданість військовослужбовців США справі покращення життя громади та розвитку глобальних партнерських відносин, навіть якщо прикладом цих відносин є наразі лише одна «лісова казка».

Фото

Advertisements

Аплодуємо стоячи: американський диригент Хобарт Ерл став Народним артистом України

Автор посту: Емма Хатчінз, інтерн Відділу преси, освіти і культури Посольства США в Україні

Read in English

З 1922 року звання “Народний артист України” було найвищою відзнакою для митців в Україні і колишньому Радянському Союзі
З 1922 року звання “Народний артист України” було найвищою відзнакою для митців в Україні і колишньому Радянському Союзі

Коли Хобарт Ерл, художній керівник і головний диригент Національного Одеського філармонійного оркестру, отримав листа від свого приятеля, який вітав його із званням Народного артиста України, він подумав, що це чийсь жарт. Але вже за півгодини приємна новина виявилась дійсністю і співробітники Ерла підтвердили, що на офіційному веб-сайті Президента України Віктора Януковича є інформація про цю нагороду. Ця почесна відзнака, започаткована за радянських часів, у 1922 році, є найпрестижнішою нагородою за виконавське мистецтво в Україні, яку може бути присвоєно митцям через десять років після отримання звання “Заслужений артист України”. Враховуючи те, що таке звання ніколи не присуджували американцям, визнання Ерла справляє ще більше враження.

Хобарт Ерл – не новачок серед “перших”: він був першим артистом, який отримав нагороду “Друг України”, засновану Вашингтонською групою; він уперше презентував Одесі твори цілого ряду класиків (Другу, Третю, Шосту і Дев’яту симфонії Малера, “Чотири останні пісні” Штрауса); під його керівництвом Одеський філармонійний оркестр став першим українським оркестром, який  перетнув Атлантичний океан та екватор, і першим оркестром, що після проголошення  незалежності України змінив свій статус фінансування з місцевого на регіональний, а згодом – національний. 

Диригент Хобарт Ерл став першим американцем, який отримав престижне звання “Народний артист України”
Диригент Хобарт Ерл став першим американцем, який отримав престижне звання “Народний артист України”

Мабуть, основним здобутком  кар’єри Маестро Ерла, відзначеної міжнародними нагородами й аншлаговими виступами, стало те, що він добився міжнародного визнання для Одеського філармонійного оркестру. У серпневому випуску “Рідерз дайджест” за 1996 рік журналістка Люсінда Хан назвала видатним досягненням Ерла перетворення регіональної групи музикантів на оркестр, визнаний на міжнародній сцені. На самому початку статті було окреслено грандіозність завдання: “Маестро їхніх мрій: він обіцяв перетворити групу зневірених музикантів на оркестр світового класу, незважаючи на їхні сумніви в ньому”. Хан написала і про те, як наприкінці концерту американської музики в одному з міст України, невдовзі після розвалу Радянського Союзу, Ерл звернувся до слухачів українською мовою: “Ми не можемо піти, не загравши хоч трохи української музики!”, після чого його оркестр виконав неофіційний гімн України, чим викликав захват публіки.

Хобартові Ерлу присвоїли почесне звання завдяки тому, що він привертає міжнародну увагу до класичної музичної сцени Одеси і водночас знайомить з українською музикою весь світ і самих українців. У телефонному інтерв’ю після того, як було оприлюднено рішення про нагороду, Ерл повернув кредит довіри Україні, де він побудував свою музичну імперію. “Чудово, що в Україні  так багато людей працює у сфері мистецтва”, – визнає він. На запитання, яку пораду він міг би дати молодим українцям, які хочуть займатися класичною музикою, Ерл відповів: “Музикантам дуже важливо вивчати інші мови, бо це ключ до вивчення інших культур… Немає жодних сумнівів, що вивчення німецької мови поглиблює ваше розуміння німецької музики”.

Овації для Хобарта Ерла після проведення урочистого концерту з нагоди святкування 20-річчя американсько-українських відносин у січні 2012 року
Овації для Хобарта Ерла після проведення урочистого концерту з нагоди святкування 20-річчя американсько-українських відносин у січні 2012 року

Прихильність Ерла до ідеї глобального навчання та визнання української музики у світі допомагає йому бути успішним культурним послом між США і Україною. Важливо додати, що Ерл виступив на гала-концерті з нагоди святкування 20-річниці американсько-українських відносин у 2012 році. Посол США в Україні Джон Ф. Теффт, поціновувач класичної музики, відразу після концерту публічно подякував Хобартові Ерлу зі сцени.

Під час літніх канікул, коли Ерл подорожує світом зі своїм оркестром, він водночас шукає нові можливості для подальшого розвитку Одеської філармонії. На чолі міжнародно відомого оркестру, з українськими прихильниками й оптимістичним поглядом на життя, Народний артист України Хобарт Ерл, без сумніву, має блискуче майбутнє.

Хочете дізнатися більше про Хобарта Ерла та Одеську філармонію? Зверніть увагу на такі посилання:

Одеська філармонія

Біографія Хобарта Ерла

Сторінка Хобарта Ерла у соц. мережі “Facebook”

Стаття “Маестро їхніх мрій” у “Рідерз Дайджест”

Доповідь про стан Одеської філармонії

Скасування Закону про захист шлюбу: ще один крок у напрямку покращення прав людини

Автор посту: Доріс Ернандес, інтерн Політичного відділу Посольства США

Read in English

http://www.theadvocatesforhumanrights.org/identifying_violations_treaties.html

У своїй промові, виголошеній 16 серпня 1967 року, лідер боротьби за громадянські права Мартін Лютер Кінг заявив: “Арка моралі всесвіту довга, але, зрештою, вона схиляється до справедливості”. 26 червня Верховний суд США визнав неконституційним федеральний Закон про захист шлюбу (Defense of Marriage Act (DOMA)), який відмовляв у рівному юридичному захисті подружнім парам з нетрадиційною сексуальною орієнтацією. Коментуючи рішення суду, Державний секретар Джон Керрі повторив слова Мартіна Лютера Кінга: “Незважаючи на невдачі на цьому шляху, арка нашої історії щодо цього сьогодні, можливо, як ніколи близько нахилилася до інтеграції та рівності”.

Ситуація із Законом про захист шлюбу нагадує історію боротьби за рівність у Сполучених Штатах, а також демонструє волевиявлення громадян, які й сьогодні заохочують свій уряд захищати рівні права для всіх. Коли Закон про захист шлюбу було прийнято в 1996 році, він водночас заборонив дію понад 1000 федеральних законів із захисту прав одностатевих пар, які мали юридичне право одружуватися в певних штатах. У відповідь активісти і громадські групи використовували всі можливі інструменти, доступні для громадян у демократичному суспільстві, щоб чинити тиск на уряд, задля забезпечення рівних прав для всіх. Протягом майже двох десятиліть вони організовували інформаційно-пропагандистські кампанії, писали листи обраним представникам в уряді, ініціювали вибори з метою внесення змін у державні та місцеві закони, проводили рекламні заходи у засобах масової інформації, подавали позови до судів і використовували інші стратегії для забезпечення рівних прав. Внаслідок цього вони допомогли підвищити суспільну обізнаність у питанні про нерівність цього закону, змінити громадську думку та правове поле, підготували підґрунтя для винесення Верховним судом США постанови щодо неконституційності Закону про захист шлюбу.

Успіх цих громадських груп свідчить і про те, який вплив можуть мати громадські кампанії із захисту прав людини в разі звернення до своїх урядів. В Україні Посольство США допомагає громадським організаціям проводити тренінги та інші освітні заходи, спрямовані на правозахисну діяльність. Такі програми включають в себе підтримку громадської активності, незалежних засобів масової інформації, вдосконалення підзвітності судової системи та законодавчого процесу. Через зміцнення демократичних інститутів активісти в Україні допомагають створити умови, які можуть надати рівний захист усім громадянам з боку закону і права.

Постанова Верховного Суду щодо Закону про захист шлюбу була не тільки успіхом для адвокатів та прихильників рівних прав у Сполучених Штатах, а й підтвердженням того, що громадські активісти як в Америці, так і в усьому світі, насправді можуть здійснити реальні зміни у сфері захисту прав людини. Процес може тривати роками, і це іноді вимагає узгоджених зусиль сотень і тисяч відданих громадян на всіх рівнях. Але, як свідчить врегулювання Закону про захист шлюбу, хоча арка історії й довга, проте якщо громадяни активно займаються усуненням несправедливості, вони справді можуть нахилити цю арку до справедливості.

20 років успіху: історії від наших випускників програми FLEX – “У США я бачив, як люди хочуть допомогти своїй країні, як вони прагнуть працювати заради неї і готові навіть віддати життя за Батьківщину”

FLEX LogoЦя історія є частиною серії записів у блозі, присвячених 20-й річниці Програми обміну майбутніх лідерів (FLEX) в Україні. FLEX – програма обміну №1 для школярів від уряду Сполучених Штатів. Більше інформації про американські програми обміну можна дізнатися тут

Автор посту: Андрій Бринь,  Програма обміну майбутніх лідерів  2004-2005, Старша школа м. Ельдорадо, Ельдорадо, Оклахома

Read in English

Andriy Bryn
Андрій Бринь, випускник програми FLEX

Чому мої співвітчизники постійно хочуть отримати якусь користь з України, але нічого не роблять для її розвитку? Чому люди не займаються волонтерською діяльністю? Я знову і знову задавав собі ці питання, коли стажувався в Америці за програмою майбутніх лідерів «FLEX». І моє життя змінилося після повернення додому, бо в мене була мета.

У США я бачив, як люди хочуть допомогти своїй країні, як вони прагнуть працювати заради неї і готові навіть віддати життя за Батьківщину. Дивувало, що українці не роблять цього. Тому мені дуже захотілося змінити ситуацію в себе вдома, стати активним лідером громадськості і сприяти розвиткові демократичного суспільства. Після повернення зі США я вступив до Національного університету ім. Івана Франка у Львові і водночас почав працювати в громадській організації «Молода сила». Вже за три місяці я став її віце-президентом, а за рік – і президентом. Тоді ж я приєднався до молодіжної організації Партії промисловців і підприємців України. Поступово я набув досвіду в управлінні цими організаціями та процесами партійного будівництва.

Мою професійну діяльність належно оцінив Міжнародний Вишеградський фонд, який надав мені стипендію на навчання в одному з найкращих європейських університетів – Карловому університеті у Празі (Чехія), де я отримав ступінь магістра міжнародних економічних і політичних наук. Моя активна життєва позиція теж не залишилась поза увагою керівників політичних структур: мені запропонували посаду заступника голови Львівської обласної організації політичного об’єднання «Рідна Вітчизна» і посаду голови її молодіжної гілки. Я працював над проектами партії не тільки в Україні, а й у Чехії. Мені вдалося ініціювати серію презентацій України в Карловому університеті. Тим часом я балотувався до Львівської обласної ради і зайняв четверте місце серед 13 кандидатів. Понад тисяча чоловік проголосували за мене, і, я думаю, це велике досягнення для 23-річної людини.

Після успішного закінчення магістерської програми в галузі міжнародних економічних і політичних наук мене прийняли в докторантуру з геоекономіки при Університеті ла Сапієнца в Римі (Італія). Я став єдиним іноземцем, який отримав повне фінансування за цією програмою. У своїй докторській роботі збираюся досліджувати геоекономічні пріоритети України в глобальному контексті інтеграції, шляхи реалізації української геоекономічної моделі. Я сподіваюся, що така тема дисертації допоможе мені поєднати дослідницьку роботу в Італії з політичною і громадською діяльністю вдома

Четверте липня 2013 року

Джерело: http://gurukul.american.edu/heintze/postcards.htmДжерело: www.census.gov

Read in English

Саме цього дня у 1776 році Континентальний Конгрес схвалив Декларацію незалежності, чим спрямував 13 американських колоній як суверенну державу на шлях до свободи. Як завжди, це найбільш американське з усіх свят буде відзначено з парадами, феєрверками і барбекю на подвір’ях по всій країні.

Звідки ми це знаємо?

Під час святкування Дня незалежності ми розмірковуємо над тим, як “батьки-засновники” США передбачили в нашій Конституції значення статистики – важливого інструмента для кількісного визначення нашого населення, території та економіки. З 1790 року Перепис США перестав бути простим підрахунком людей; він окреслив зростання і склад нації. Запитання з часом розвивалися, щоб задовольнити зміни в наших потребах. Нині Десятирічний перепис, Економічний перепис і Огляд стану американського суспільства надають Конгресові й громадським лідерам дані, необхідні для прийняття поінформованих рішень, які формують демократію США. Саме з цієї статистики ми знаємо, що робиться в нашій країні.

Бюро Перепису США оприлюднило більше іконографічних та інтерактивних матеріалів, які відповідають на запитання “Звідки ми це знаємо?”

2,5 млн

У липні 1776 року такою була приблизна кількість населення нової незалежної держави.

Джерело: Historical Statistics of the United States: Colonial Times to 1970   (Історична статистика Сполучених Штатів: від колоніальних часів до 1970 року)

316,1 млн

Це приблизна кількість населення держави 4 липня цього року.

Джерело: Population clock 

Прапори

3,6 млн доларів

У 2011 році такою була вартість імпорту американських прапорів у Сполучені Штати Америки. Переважну більшість цієї суми (3,3 млн доларів) коштували американські прапори, зроблені в Китаї.

Джерело: Foreign Trade Statistics  (Зарубіжна торговельна статистика)

663 071 долар

Такою була вартість прапорів США, що їх було експортовано в 2011 році. Головним замовником було Мехіко, яке купило прапорів на 80 349 доларів.

Джерело: Foreign Trade Statistics (Зарубіжна торговельна статистика)

302,7 млн доларів

Такою була вартість поставок прапорів, банерів і подібних емблем, вироблених американськими підприємцями у 2007 році, згідно з останніми опублікованими статистичними даними Економічного перепису.

Джерело: 2007 Economic Census, Series EC0731SP1, Products and Services Code 3149998231 (Економічний перепис 2007 року)

Феєрверки

223,6 млн доларів

Такою була вартість феєрверків, імпортованих з Китаю в 2011 році, що становлять основну частину всіх феєрверків, імпортованих у США (232,5 млн доларів). Для порівняння – американський експорт феєрверків становив приблизно 15,8 млн доларів у 2011 році, із них Австралія замовила більше, ніж будь-яка інша країна (4,5 млн доларів).

231,8 млн доларів

Такою була вартість поставок феєрверків та іншої піротехніки американських виробників (у тому числі сигнальних ракет, петард і т. ін.) у 2007 році.

Джерело: 2007 Economic Census, Series EC0731SP1, Products and Services Code 325998J108  (Економічний перепис 2007 року)

Патріотичні назви місцевостей

Тридцять один населений пункт має слово “liberty” («свобода») у своїй назві. Найбільшим із них станом на 1 квітня 2010 року було місто Ліберті, штат Монтана (29 149 чоловік). У штаті Айова є чотири населені пункти з цим коренем – більше, ніж у будь-якому іншому штаті: Лібертівілль, Нью Ліберті, Норт Ліберті та Вест Ліберті.

Двадцять п’ять населених пунктів мають слово “eagle” (“орел”) у своїх назвах. Найбільш населеним із них є місто Ігл Пасс, штат Техас (26 248 чол.).

Одинадцять населених пунктів мають слово “independence” (“незалежність”) у своїх назвах. Найбільш населеним із них є місто Індепенденс, штат Монтана (116 830 чол.).

Дев’ять населених пунктів мають слово “freedom” (“свобода”) у своїх назвах. Найбільш населеним із них є місто Нью Фрідом, штат Пенсильванія (4464 чол.).

Один населений пункт має слово “patriot” (“патріот”) у своїй назві. Це Петріот, штат Індіана (209 чол.).

П’ять населених пунктів мають слово “Америка” у своїх назвах. Найбільш населеним із них є місто Американ Форт, штат Юта (26 263 чол.).

Джерело: American FactFinder 

Прізвища перших президентів

138

Це місце в частотному рейтингу, серед усіх прізвищ, наведених Переписом 2000 року, займає прізвище нашого першого Президента Джорджа Вашингтона. Іншими прізвищами перших президентів, наявними в цьому списку, разом із їхніми місцями в частотному рейтингу, були Адамс (39), Джефферсон (594), Медісон (1209) і Монро (567).

Джерело: Census 2000 Genealogy (Генеалогія Перепису 2000 року)

Британці йдуть!

107,1 млрд доларів

Таким був минулорічний обсяг торгівлі між Сполученими Штатами та Об’єднаним Королівством, що зробило британців, наших супротивників у 1776 році, нашим шостим на сьогодні провідним партнером у торговельній сфері.

Джерело: Foreign Trade Statistics (Зарубіжна торговельна статистика)

Пікніки Четвертого липня

Майже один із трьох

Такий шанс, що хот-доги і свинячі ковбаси, спожиті 4 Липня, вироблено в Айові. Штат “Соколине око”, як жартома називають Айову, на 1 березня 2012 року був домівкою 19,7 млн свиней. Ця приблизна цифра становить майже третину кількості свиней у країні в цілому. У Північній Кароліні (8,6 млн) й Міннесоті (7,6 млн) так само вирощують велике поголів’я свиней.

Джерело: USDA National Agricultural Statistics Service (Національна служба сільськогосподарської статистики Департаменту сільського господарства США)

7,2 млрд фунтів

Це – загальний обсяг продукції тваринництва (великої рогатої худоби і телят) у Техасі в 2011 році. Високі шанси того, що хот-доги з яловичини, стейки і бюргери на грилі у вашому дворі прибули зі штату Самотньої зірки, як іще називають Техас, де, вважається, виробляють близько однієї шостої всієї яловичої продукції країни. А якщо яловичина не з Техасу, то, найімовірніше, з Небраски (4,6 млрд фунтів) або Канзасу (4 млрд фунтів).

Джерело: USDA National Agricultural Statistics Service  (Національна служба сільськогосподарської статистики Департаменту сільського господарства США)

6

Це – кількість штатів, у яких вартість продукції курей-бройлерів сягнула 1 мільярда доларів чи й більше між груднем 2010 року й листопадом 2011 року. Найімовірніше, що ваше смажене курча виросло саме в одному із цих штатів — у Джорджії, Арканзасі, Північній Кароліні, Алабамі, Міссісіпі чи Техасі.

Джерело: USDA National Agricultural Statistics Service (Національна служба сільськогосподарської статистики Департаменту сільського господарства США)

Будь ласка, передайте картоплю

Картопляний салат і картопляні чипси – популярні страви під час барбекю на святкуванні 4 Липня. Приблизно половину картопляної продукції країни у 2011 році було виготовано у штатах Айдахо чи Вашингтон.

Джерело: USDA National Agricultural Statistics Service (Національна служба сільськогосподарської статистики Департаменту сільського господарства США)

Четверте липня – навіть незнайомці пишаються Америкою

Автор посту: Олена Марієнко, випускниця програми “FLEX-1998” (Програма обміну майбутніх лідерів) 

Read in English

Фото: http://dc.about.com/od/hoildaysseasonalevents/ss/July4th.htm

Свій перший  досвід святкування 4 липня (Дня незалежності Сполучених Штатів Америки) я отримала у Вашингтоні. Це було грандіозне свято, на яке прийшли тисячі людей. Парад, що проходив по авеню Конституції, був схожий на колоритний калейдоскоп американської історії й американських героїв. Усі учасники процесії були вдягнені у костюми, що репрезентували різноманітні важливі події в історії Сполучених Штатів Америки. Поряд з історичними персонажами йшли члени шкільних музичних груп та оркестрів і розважали натовп. Тисячі туристів разом із телевізійними журналістами знімали святковий кортеж. Парад почався на Пагорбі Капітолію і продовжився до Білого дому, адже саме Капітолій та Білий дім є тими двома важливими стовпами, на яких тримається американська демократія.  Як і всі заходи, що проходять у столиці, процесію було добре організовано, її супроводжували десятки офіцерів поліції, рятувальників і машин швидкої допомоги.

Фото: http://www.examiner.com/article/fun-4th-of-july-events-for-the-gay-community-d-cНаступного разу я святкувала 4 липня в Аннаполісі, маленькому місті, розташованому в штаті Меріленд, недалеко від федерального округу Колумбія. Це було зовсім інше, але так само цікаве враження. Під час параду в Аннаполісі учасники вшановували героїв і жителів міста. Начальник міліції, пожежна бригада, мер, старші люди, учасники танцювального класу «зумба», шкільні танцювальні колективи – всі йшли в колоні головною вулицею, танцювали, грали на музичних інструментах, роздавали солодощі дітям. Скрізь панувала атмосфера свята і щастя. Хода продовжилася до яхт-клубу, де всі гості могли милуватися чудовим краєвидом узбережжя. Пізніше ввечері, на заході сонця, оркестр Морської академії грав запальні мелодії. Люди веселилися, танцювали, їли морозиво і насолоджувалися чудовими музичними творами під нічним зоряним небом. Було важко не потрапити під чари святкування 4 липня. Я з головою поринула в неймовірну атмосферу і розділила з американцями радість і почуття гордості за їхню країну. Важко описати, наскільки різні люди, часто навіть іноземці, можуть пишатися Америкою, американцями й американським Днем незалежності.

Святкування Дня незалежності у Сполучених Штатах Америки та уроки, які я з нього виніс

Автор посту: Руслан Фуртас, випускник програми “Muskie-2011” (Програма стипендій ім. Едмунда С. Маскі)

Read in English

Я виріс у країні з радянським минулим і звик до національних свят, які відзначалися солдатськими маршируваннями, танками на вулицях та демонстрацією військової сили. Під час таких парадів святкування здавалося ледве чи не театральною постановкою, а виступи спортивних клубів – примусовими. Складалося враження, що деякі з подібних організацій існують тільки для того, щоб долучатися до таких заходів, і що свято роблять державні діячі для інших державних діячів, але вже вищого рангу.

Я був свідком такого параду й у Сполучених Штатах і несподівано помітив одну різницю – святкували люди, а не лише держава. День незалежності, у якому я брав участь, почався як цілоденне святкування на пляжі Сан Дієго. Тут майже в індустріальному масштабі смажили м’ясо на грилі, споживали гамбургери, розповідали різні історії та гаряче сперечалися про те, хто здобув вирішальну перемогу у Другій світовій війні або відіграв ключову роль у поваленні Радянського Союзу. А кульмінацією всього цього були дивовижні феєрверки. З першим пострілом ракети, яка зі свистом і спалахом розітнула нічну темряву, всі присутні на пляжі підхопились, кожен човен у бухті й кожна машина на трасі зупинилися, щоб спостерігати це видовище. Коли неймовірна кількість вогнів освітила узбережжя та сусідні райони міста, творячи фантастичні декорації, я почув радісні вигуки, аплодисменти, скандування і, навіть непомітно для самого себе, приєднався до загалу, вдягнув чийсь ковбойський капелюх і почав кричати: «Америка! Ура!» На жаль, я настільки розхвилювався, що впустив на землю свій гамбургер, можливо, найсмачніший із тих, що я їв у своєму житті.

Фото:  http://dguides.com/sandiego/events/upcoming-events/coronado-fourth-of-july-celebration-2011/У моїй групі було більше іноземців, ніж місцевих, але тієї ночі кожному хотілося бути американцем. Можна багато про це читати, вивчати, проводити дослідження й опитування, але саме під час святкування 4 липня (Дня незалежності Сполучених Штатів Америки) по-справжньому відчувається на багатьох рівнях, що Америка – це насамперед ідея, спосіб життя, нове бачення світу, яке змінює нашу планету на краще.

Того дня в Сан Дієго я вперше усвідомив, що країна з такою кількістю національних меншин, яку багатьом навіть важко уявити, змогла об’єднати мільйони навколо ідеї, яка не стосується однієї раси, однієї релігії чи навіть однієї мови, – ідеї святкувати свободу бути різними і водночас, за власним вибором, бути частиною одного цілого.

Я нічого подібного в житті не бачив. Але у багатьох випадках 4 липня було просто  екстравагантнішим шляхом вияву щоденних настроїв американців, таких, як я, наприклад, спостерігав наступного дня в аеропорту. Стоячи в черзі, я побачив, як чоловік старшого віку підійшов до молодого солдата, потиснув йому руку і сказав: «Дякую за службу, синку». Така щирість примусила мене визнати, що велич країни вимірюється не кількістю бойової техніки, а вдячністю й повагою, яку виявляють люди до державних інституцій, зокрема військових.

Тож насамкінець хочу сказати, що є велика різниця між тим, за що пити: чи за те, щоб забути минуле, яке породило сумне майбутнє, чи за свято майбутнього, яке стало можливим завдяки минулому.