Наука сексуальності

IDAHO-rr_tcm7-115931Автор посту: Джек Фішер, спеціаліст з прав людини  

Read in English

Оскільки Сполучені Штати зараз знаходяться в процесі боротьби за те, як наше суспільство буде  вирішувати питання громадянських прав лесбійок, геїв, бісексуалів і транссексуалів (ЛГБТ), здається, що паралельні дискусії з подібних проблем сьогодні відбуваються і в Україні. Сорок років тому в США в жодному штаті не було законів, які б захищали ЛГБТ від дискримінації у сфері роботи або житла, у жодному штаті не було дозволу на цивільні або одностатеві шлюби, Американська асоціація психологів і досі вважає гомосексуалізм психічним розладом, а поліція проводила обшуки барів, які відвідували ЛГБТ.  Якщо ЛГБТ хотіли займати державні посади, служити в армії або працювати в урядових установах, вони не могли відкрито говорити про свою сексуальну орієнтацію або гендерну ідентичність. Оскільки українці починають відкрито обговорювати свої власні закони щодо ЛГБТ, важливо, щоб ті, хто приймає участь у дискусії, мали доступ до найкращих джерел науки про сексуальну орієнтацію та гендерну ідентичність, аби зробити найбільш свідомий вибір з усіх можливих варіантів. В цій статті наведено непоганий, на наш розсуд, огляд наукового  визначення сексуальну орієнтації.

Гомосексуалізм – не є власним вибором людини

Більшість геїв повідомляють, що вони мали інакші почуття у дитинстві та під час статевого дозрівання, і розуміли, що їх сексуальні почуття спрямовані, в основному, або виключно до тих, хто є одної з ними статі. Багато гетеросексуалів не роблять свідомий вибір  “бути” гетеросексуалами, а геї не роблять вибір “бути” геями. Більшість геїв повідомляють про тривалий період боротьби з тим, що вони геї, намагаючись  приховати свою сексуальність через соціальне тавро ганьби на цей статус. Саме через цей внутрішній конфлікт кількість спроб і фактичних самогубств серед ЛГБТ молоді значно вища, ніж серед загального населення. Деякі дослідження стверджують, що 30-40% ЛГБТ підлітків хоч раз робили спробу самогубства, що в чотири рази вище, ніж той же показник серед гетеросексуальних підлітків. За великим рахунком, нема ніякого сенсу обирати ту сексуальність, яка суттєво знижує статистичну ймовірність  знайти супутника життя, піддається підвищеному ризику насильства або залякування, яка перешкоджає вільному і повному здійсненню громадянських і людських прав, і яка, ймовірно, призведе до конфлікту або розриву з найближчими членами сім’ї і друзями.

Гомосексуалізм – це не хвороба або розлади, і це не заразно

У 1974 році в Діагностичному і статистичному посібнику з психічних розладів, першоджерела, яке використовується американськими і багатьма іншими психологами та психіатрами, гомосексуалізм було виключено з категорії “психічні розлади.” Це було пов’язано із збільшенням кількості досліджень, які показали, що гомосексуальність є природженою, незмінною, і не заважає здоровій людині вести  повноцінне життя. Ті, хто виступають проти надання батьківських прав представникам ЛГБТ, стверджують, що вони не повинні мати можливість виховувати дітей, тому що, швидше за все, вони виховають гомосексуалів. Але у 2005 році дослідження дітей, вихованих одностатевими парами показало, що ці діти не відрізняються від дітей, які виховуються в сім’ях з матір’ю і батьком, а також не мають ознак, що вони в майбутньому стануть геями.

Гомосексуалізм не можна змінити або «вилікувати»

Десятиліття досліджень “відновлювальної терапії” гомосексуалізму показали, що спроби змінити сексуальність людини не є ефективними, і часто призводять до несприятливих психологічних побічних ефектів. Наприклад, у дослідженні “відновлювальної терапії” 2002 року, тільки 3% учасників повідомили про те, що вони успішно змінили свою сексуальну орієнтацію. Інформація від цих трьох відсотків була прийнята тільки на слово, без спроби виміряти їх фізіологічні і сексуальні потяги до осіб тієї ж статі. Кілька високопоставлених осіб, які повідомили, що в результаті “відновлювальної терапії”  “вилікували” свою гомосексуальність, пізніше відмовилися від своїх слів.

Генетика, очевидно, грає важливу роль в гомосексуалізмі, але немає певного “гену гомосексуальності”

Дослідження ідентичних близнюків виявили, що приблизно половина близнюків, сестра або брат якого є геєм або лесбійкою, може бути геєм чи лесбійкою. Якби існував визначальний “ген гомосексуальності”, то ця цифра була б 100%, оскільки однояйцеві близнюки мають однакові гени. Однак, враховуючи, що оцінка гомосексуалізму в загальному діапазоні населення від 1 до 3%, це факт дозволяє припустити, що існує  сильний генетичний компонент гомосексуалізму. Деякі дослідження показують, що генетичний маркер Xq28 можуть відігравати певну роль у чоловічій гомосексуальності, хоча це заперечується іншими дослідженнями. Епігенетичні фактори, ймовірно, також частково пояснюють існування гомосексуалізму. Епігенетика – це наука про те, що в той час як будь-яка людина має тисячі генів, тільки деякі з них можуть бути активними, в той час як інші залишаються “вимкненими”. Гормональні зміни під  час появи та розвитку зародку на ранньому етапі можуть “перемикати або вмикати” певні гени, і це може бути поясненням того, що один близнюк гомосексуальний, а інший – ні. Порядок народження також, відіграє роль у гомосексуалізмі. Бланшар і Классен повідомляли у 1997 році, що кожен старший брат збільшує шанси людини стати гомосексуалістом на 33%, що, можливо, пов’язано з тим, що вплив жіночого гормону на кожний наступний рецесивний чоловічий ембріон змінюється. І нарешті, виявилося, що існують суттєві відмінності в структурі мозку у гомосексуалістами та гетеросексуалів. Дослідження Саймон Левей показали, що гіпоталамуси чоловіків-гомосексуалістів близькі за розмірами до гіпоталамусів жінок-гетеросексуалів, а гіпоталамуси лесбійок близькі за розмірами до гіпоталамусів чоловіків-гетеросексуалів. Ці відмінності в структурі мозку можуть також частково пояснити виникнення гомосексуалізму.

Гомосексуалізм не запозичений із Заходу

Гомосексуальна поведінка спостерігалася в кожній культурі, в кожному суспільстві, в будь-який період часу в історії. Антропологи Стівен Мюррей і Уїлл Роско повідомляли про те, що жінки в Лесото (Африка) формують довгострокові та соціально прийнятні  статеві стосунки, що називаються motsoalle. В 2400 році до н.е. єгипетські парубки Хнумхотеп та Нянхнум (Khnumhotep і Niankhkhnum) були увічнені в серії барельєфів, цілуючи один одного в оточенні інших. Гомосексуалізм був зображений в літературі та мистецтві Стародавнього Китаю і Японії, Таїланду. Тайські королі часто мали серед коханців жінок та чоловіків.

Навіть у Сполучених Штатах, обговорення гомосексуалізму викликає сильні пристрасті та суперечки, і багато людей стверджують, що одностатеві відносини є аморальними, або небезпечними для суспільства і традиційної сім’ї. Тим не менш, шляхом обговорення ми прийшли до розуміння важливості захисту права всіх людей вільно виражати свою думку, право на свободу зборів, право жити без страху перед насильством.

17 травня відзначається Міжнародний день проти гомофобії і трансфобії.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s