Одинадцята річниця 11 вересня: 11 днів пам’яті. День восьмий

Автор посту: Ліз Зентос

Read in English

Меморіал до подій 11 вересня
Меморіал до подій 11 вересня

У той час, коли я сиділа на парі з історії європейської дипломатії в університеті, намагаючись швидко конспектувати все, про що розказував професор, я зрозуміла, що студенти навколо мене про щось з тривогою перешіптуються. Мій друг подивився на мобільний телефон, а потім нахилився до мене і сказав щось про літак, що врізався в будівлю в Нью-Йорку. Професор заспокоїв клас і продовжив лекцію. Близько 15 хвилин потому, балаканина серед студентів почалася знову, і на цей раз мій друг прошепотів щось про теракт в Нью-Йорку. Наш професор, вочевидь роздратований, заспокоїв нас і знову продовжив читати лекцію протягом ще десяти хвилин.

Коли пара з історії нарешті закінчилася, я побачила, що студенти, явно пригнічені чимось і неначе в тумані, вештаються вулицями Вашингтона, де був розташований мій університет. Мій друг переконав мене піти до нього додому неподалік, щоб подивитися новини. Коли ми включили телевізора, кожен канал показував два літака, які врізалися у вежі Всесвітнього торгового центру в Нью-Йорку. Я була в Нью-Йорку лише пару разів, але я тим не менше, я не могла повірити своїм очам, а ще більше була вражена розмовами про тероризм.

Події виявилися ще ближчими до нашого будинку, коли диктор телебачення сказала, що в Пентагон,  всього у декількох милях від місця, де я сиділа, врізався третій літак. Зображення гігантської будівлі Пентагону у вогні, із зяючою дірою на одній із сторін, промайнуло на екрані. У цей момент я зрозуміла, наскільки реальною і небезпечною була ситуація.

Ми з другом продовжували дивитися новини, не вірячи своїм очам, що південна та північна вежі зруйновані, а також тому факту, що четвертий літак впав у полі в Пенсільванії поруч з рідним містом одного нашого хорошого друга. Зрештою, дізнавшись, що всі пари цього дня були скасовані, я вирішила повернутися до свого гуртожитку. Але, коли я підійшла до гуртожитку, я почула сирену і зрозуміла, що люди з моєї будівлі та інших довкола були евакуйовані. Я трохи відчувала паніку, намагаючись зрозуміти, що ж відбувається, коли інший студент сказав мені, що будівля Держдепартаменту, всього в кварталі від цього місця, теж щойно майже не підпала під удар. Я кинулася назад до мого друга, і почула як кореспондент теленовин повідомляє, що Державний департамент та Конгрес могли бути наступними мішенями. Я думала про те, що я справді в небезпеці, якщо на Державний Департамент було скоєно напад, а також про те, що б я втратила, якщо будинок, де я живу було б знищено. Я знала, що матеріальні речі не були найважливішими в моєму житті, але, тим не менше, всі мої сімейні фотографії та інші сентиментальні речі промайнули у мене в голові.

Зрештою, про додаткові атаки вже не повідомляли і я змогла повернутися до своєї кімнати в гуртожитку. І нарешті,  я змогла додзвонитися до своїх батьків, після того, як усі телефонні лінії були зайняті.

Наступного дня я повернулся до занять в університеті і моє життя, здавалося, також повернулося до нормального життя.  І хоча моя кімната в гуртожитку вціліла, і жодного із моїх друзів або знайомих не було вбито або поранено, слава Богу,  я знала, що життя в Сполучених Штатах та моє власне життя уже назавжди змінилося. Я назавжди запам’ятала почуття, думаючи, що наступна атака буде проходити в кількох вулицях від мене, і мабуть, зруйнує мою кімнату в гуртожитку, а також паніку і страх серед моїх однокласників в той день. Я також ніколи не забуду, як ми, американці, згуртувалися в той день, і в найближчі тижні, місяці і, навіть, роки.

Тепер, одинадцять років по тому, я все ще відчуваю наслідки подій 11 вересня 2001 року.  Як американський дипломат, я працюю для впровадження політики, яка, в своїй основі, спрямована на захист громадян в Сполучених Штатах і в усьому світі. Ось чому, ми так багато працюємо, аби координувати свої дії з нашими друзями і союзниками по всьому світу, щоб, наприклад, ядерна зброя не потрапила до чужих рук, і щоб країни були мирними і стабільними, і щоб люди мали можливість обирати своїх лідерів в рамках демократичних процесів. Таким чином, щороку 11 вересня, я не тільки думаю про страшну трагедію, яка сталася в 2001 році, але я також знову зобов’язуюсь грати свою невелику роль у спробі зробити світ безпечнішим і мирним.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s