50 штатів за 50 днів: Вашингтон, округ Колумбія – столиця США

Автор: Наталя Сміт, Консул

Вид на Монумент Вашингтона з даху Центра Кеннеді

Read in English

Мене звуть Наталя Сміт, і моє найулюбленіше місто в світі – Вашингтон. Його зазвичай називають Ді Сі, скорочено від англійського DC (Disctrict of Columbia – округ Колумбія). Ді Сі не є штатом, це адміністративний район, розташований на території, яку передав штат Меріленд вздовж річки Потомак. Це столиця Сполучених Штатів, відома своїми пам’ятками, музеями, Білим Домом, Капітолієм, а також університетами та історичними місцями.

Понад усе в Вашингтоні я полюбляю відвідувати Центр Кеннеді після роботи (національний центр прикладних мистецтв), перекусити в кафе на даху, насолоджуючись видом на місто, річку Потомак і літаки, що заходять на посадку в Національному аеропорті імені Рональда Рейгана, а решту вечора насолоджуватись оперою, балетом, класичною музикою у виконанні кращих музикантів і артистів світу. Якщо жителі або туристи не можуть дозволити собі квитки, щовечора на сцені «Мілленіум» проходять безкоштовні концерти, запрошуючи всіх у світ співу, танцю і музики.

Національна Алея – це парковий, музейний та меморіальний комплекс просто неба в самому серці Вашингтона. На одному кінці комплексу знаходиться Капітолій – місцеперебування законодавчого органу нашого уряду (Конгрес США). Капітолій відкритий для відвідувачів і пропонує захоплюючу можливість подивитися, як члени Конгресу сперечаються і голосують за те, що може стати законом США.

Меморіал Лінкольна і Дзеркальний ставок

На іншому кінці Національної Алея знаходиться Меморіал Лінкольна і Дзеркальний ставок – вражаюча данина президенту, який керував нацією в неспокійний час громадянської війни. Але коли я уявляю Меморіал Лінкольна, то одразу ж уявляю і доктора Мартіна Лютера Кінга, який на його фоні звертався до тисячів американців з його знаменитою промовою “У мене є мрія” під час руху за громадянські права, малюючи майбутнє із більш справедливою, рівноправною і толерантною нацією.

Центр прикладних мистецтв Джона Кеннеді вночі

Я бувала на вершині Монумента Вашингтона багато разів, і панорамний вид на Ді Сі та його околиці не переставав дивувати мене. На жаль, землетрус минулого літа завдав значної шкоди пам’ятці, і на його фасаді з’явилося кілька видимих тріщин. Тепер Монумент закритий для відвідувачів. Але вони можуть влаштовувати пікніки, грати в спортивні ігри і пускати повітряних зміїв на галявині навколо нього.

Якщо ви вирішите поїхати до Вашингтону, вам обов’язково треба відвідати музеї Смітсонівського інституту на Національній Алеї. До речі, вхід в музеї є безкоштовним. Це, мабуть, кращі музеї в світі, і навіть у моїй родині ми сперечаємось, який з музеїв найкращий – Музей авіації і космонавтики, Музей природничої історії, Музей американської історії або Ботанічний сад. Але їх набагато більше для шанувальників історії та мистецтва. Ви можете цілими днями або навіть тижнями досліджувати зібрані в них скарби.

Музей природничої історії

Раніше я працювала поруч із Білим Домом і бачила його з вікна мого офісу. Я пам’ятаю, як відвідувала його кілька разів, а також проїжджала по Пенсільванія-авеню (в даний час вона закрита для руху). Ситуація змінилася після 11 вересня 2001 року, коли мої колеги і я отримали наказ тікати з центру Вашингтона, не знаючи, чи стане Білий Дім об’єктом наступного теракту. Це був, мабуть, найстрашніший і найсумніший день мого життя. Коли ми повернулися до роботи через кілька днів, числені зміни навколо Ді Сі дали зрозуміти, що ми тепер живемо в нову епоху, коли нація знаходиться під постійною загрозою теракту, а американці по всій країні приймають виклик і служать державі.

Національна ялинка, 2011 рік

Якщо 11 вересня було найсумнішим днем мого життя в Вашингтоні, то день інавгурації Президента Обами, безсумнівно, був найщасливішим. Я не пам’ятаю, коли мені в останнє було так холодно, як тим січневим ранком (навіть коли я була маленькою і жила в Росії), але чомусь це не мало значення. Ми були сповнені надій, сподівань і єдності. Було відчуття, ніби сотні тисяч людей на Національній Алеї – мої близькі родичі, які зібрались на сімейне свято. Люди плакали від щастя, співали і танцювали разом, вітали і обіймали один одного. Почуття виконаного обов’язку і гордості, перемоги і контролю над нашою власною долею було дивовижним. Слова Президента Обами про те, що американці мають стати змінами, які вони хотіли б бачити в світі, й досі зі мною сьогодні і надихають мене бути кращою людиною і громадянином.

Написання цього блога про Вашингтон змусило мене сумувати за домом. Що скажете, якщо ми вирушимо туди на Різдво? Президент Обама запалить національну ялинку біля Білому Дому, а на Національній Алеї влаштують ковзанку – з гірляндами, музикою і гарячим шоколадом. Отже, побачимось там!

Капітолій вночі

One thought on “50 штатів за 50 днів: Вашингтон, округ Колумбія – столиця США

  1. Я так счастлива,что моя дочь София будет учиться в этом чудесном городе,который потряс меня до глубины души во время пребывания там. Аллея цветущей сакуры в начале апреля-будто розовое облако село на берегу озера.Особенная атмосфера царит на улицах города,необычное спокойствие ,несмотря на то ,что это столица могущественного государства ,ощущение света и чистоты.Я полюбила Вашингтон! Спасибо Господу,за то что Он позволил моей дочери учиться и жить в самом прекрасном городе США.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s