Святкуймо Всесвітній день водних ресурсів!

Автор: Даг Морроу, помічник аташе з питань культури

Недавня стаття в газеті New York Times, змусила мене замислитися над важливістю води, не тільки для нашого повсякденного життя, але й для долі країн і промисловості. У статті описана величезна смуга центральної частини США, від Південної Дакоти до Техасу, під якою знаходиться одна з найбільших у світі водоносних структур, Ogalalla. До 1930-х років ця область була відома як Велика американська пустеля, і фермери, які намагалися там господарювати, часто зазнавали повного краху. Зокрема, так сталося під час знаменитої бурі, яка отримала назву “Чаша Пилу” на початку 1930-х років, коли були підняті величезні хмари верхнього шару ґрунту, ораного плугами. Ця буря прокотилися по частині Сполучених Штатів, жахаючи хмарою пилу, висотою в милю.

Водоcпад Селйяландсфосс на півдні Ісландії. Автор: Амнон Айхельберг. (Фотографія National Georgraphic)

У 1930 році завдяки масштабній кампанії з використання Ogalalla для зрошення цей регіон перетворився на один із найбільш стабільних і продуктивних. Це стало однією з найкращих сільськогосподарських історій успіху в світі. Цей регіон Сполучених Штатів нині постачає більшу частину худоби, кукурудзи, сої, пшениці. Але така щедрість не вічна. Ця пустеля вимагає великих обсягів води для підтримки продуктивності. Загалом, фермери осушують водоносний горизонт Ogalalla на 23 см на рік, але природний рівень підживлення водоносного горизонту (на скільки водоносний горизонт поповнюється за рахунок дощової води щороку) – тільки 0,61-150 мм на рік, залежно від регіону. У результаті, деякі експерти вважають, що протягом 20-и років, увесь водоносний горизонт зникне!

Захисники виробників сільськогосподарської продукції стверджують, що якщо не використовувати наявні водні ресурси, то вони не приноситимуть нікому користі, вони прости будуть у наявності. Екологи стверджують, що будь-яка діяльність людини повинна враховувати довгострокову перспективу, щоби уникнути пошкодження і екосистем, і суспільства. Незалежно від точки зору, ясно, що ще протягом нашого життя ми побачимо радикальні зміни в галузі сільського господарства в цьому регіоні Сполучених Штатів, і фермери повинні бути готові перейти до інших видів фермерства, або всім разом переїхати.

Через те, що глобальний клімат продовжує змінюватися, вчені очікують, що вологі регіони стануть ще більш вологими, а сухі – ще більш сухими. Це може посилити конфлікти між регіонами, де вже існує нестача води. Бангладеш і Пакистан, наприклад, сильно залежать від води з річок, які починаються в індійських Гімалаях. Протягом останніх 40-а років Індія успішно гатила греблі на цих річках для зрошення і отримання енергії. Ці греблі дають їй можливість контролю над обсягом води, яка тече в Бангладеш та Пакистан. Досі Індія була спроможна ділитися цими водами зі своїми сусідами на диво добре, проте, якщо підвищення температури зменшить загальну кількість талих льодовикових вод, а населення в усіх трьох країнах швидко зростатиме, конфлікт може бути неминучим.

Озеро Шеосар у формі серця, 4142 м, рівнина Деосай, Пакістан. Автор: Атіф Саєд. (Фотографія National Georgraphic)

Центральна Азія – інший регіон, де ймовірно побачити політичні конфлікти навколо водних ресурсів. Кордони Узбекистану, Таджикистану, Туркменістану і Киргизстану заплутані в клубок, який дуже нерівно ділить річки та водні ресурси. Таджикистан і Узбекистан вже мали дипломатичні конфлікти навколо нової греблі в Таджикистані, яка, на думку Узбекистану , призведе до зниження потоку води в цю країну. З іншого боку, такі місця, як Гавайї, Бангладеш, Бірма, Філіппіни, Гвінея та Індонезія зараз отримують так багато опадів, що їхня найбільша проблема полягає в тому, як уникнути руйнівних сезонних повеней і осушити якнайбільше води.

У цей Міжнародний день води давайте будемо вдячні, що ми отримуємо тут, в Україні, опадів рівно стільки, скільки потрібно!

Випускники Джорджтаунського університету в Україні зустрілися із своїм найбільш високопоставленим колегою-випускником, послом Джоном Теффтом

Автор: майор Патрік Селф, заступник військово повітряного атташе, відділ військового атташе посльства США в Україні

7 березня Посольство США приймало перше у 2012 році засідання Українського Джорджтаунського клубу, де відбулася розмова з послом США в Україні Джоном Теффтом про місце України у зовнішній політиці США щодо регіону Східної Європи і СНД. На захід зібралося понад 20 українських і американських випускників Джорджтаунського університету, які занурилися у надзвичайно цікаву дискусію з послом Теффтом. Учасники продовжили спілкування впродовж наступної години за коктейлем згідно традиції, яка зближує всесвітню громаду людей, які мають спільний унікальний досвід навчання у Джорджтаунському університеті.

Зібрання відвідали колишня перша леді України Катерина Ющенко та директор Сітібанку-Україна Стів Фішер, а також молоді фахівці з державного і приватного секторів України, включаючи професіоналів з банківських, правничих, наукових, журналістських, експертних, політичних і урядових кіл. У самому лише посольстві США нараховується 14 джорджтаунських випускників — у більшості власне працівників посольства, але також і їхніх дружин та чоловіків. Найбільш прикметним “джорджтаунським подружжям” є сам посол Теффт і його дружина Маріелла, а крім них Джорджтаунський університет закінчила і одна з їхніх доньок. Продовжувати читання “Випускники Джорджтаунського університету в Україні зустрілися із своїм найбільш високопоставленим колегою-випускником, послом Джоном Теффтом”

Довгий шлях від Сенека-Фолз

Автор: Джейсон Гілпін, USAID (Агентство США з міжнародного розвитку)

Коли я переїхав в Україну в 2007 році, я був приємно здивований, що Міжнародний день жінок тут є національним святом. Враховуючи нерівність і несправедливість по відношенню до жінок в усьому світі, я дивуюся, чому ми в Сполучених Штатах не подумали відзначати ще один день, окрім Дня Матері, на честь більш ніж половини світу, яку шанують менш ніж на чверть від того, на що вони заслуговують.

Права жінок в Сполучених Штатах беруть свій початок від Декларації незалежності 1776 року, яка зазначала, що «всі люди створені рівними». Англійський словник Мерріама Вебстера визначає «людей» як «людський рід: людство» . На жаль, моїм співвітчизникам знадобилося півтора століття після 1776 року, аби затвердити, що «людський рід» в Декларації незалежності не відноситься лише до «чоловічої статі», але до всієї людської раси. Американські жінки не мали права голосу до 1920 року, але навіть під час заснування Америки, сила нації залежала від мудрості, розсудливості і наполегливості жінок

Марта Вашингтон (2 червня 1731 — 22 травня 1802)

Хоча жінкам в революційній Америці було заборонено голосувати, працювати суддями або навіть підписувати контракти, я зараз не знаю, як молодим Сполученим Штатам вдалося б досягти успіху без мудрості, далекоглядності і мужності своїх матерів-засновниць, таких як Марта Вашингтон, Абігейл Адамс, Маргарет Кетрін Мур Баррі і Доллі Медісон.

Марту Вашингтон шанують за те, що вона стала прикладом розуму, чутливості і невтомного патріотизму для американських жінок. Вона також постійно заохочувала чоловіка продовжувати революцію, незважаючи на загрозу повністю втратити все, що мала, а це було немало, враховуючи, що Джордж Вашингтон завдячував більшою частиною свого багатства та економічного статусу її спадщині. Продовжувати читання “Довгий шлях від Сенека-Фолз”

Таємна історія Жіночого Дня, або Як американський страйк став радянською традицією

Автор: Ерік Джонсон, Радник з питань преси, освіти та культури

Напередодні 8 березня українські жінки часто запитують мене, як американці святкують Міжнародний день жінок. Моя коротка відповідь: ніяк. Але перш ніж хтось образиться, я поспішаю пояснити, що ми маємо дві інші нагоди, аби вшанувати важливих жінок у нашому житті. В День Святого Валентина (14 лютого) кожен добропорядний американець вітає головну жінку в його житті (дружину, кохану, подругу), запрошуючи її на вечерю (або готуючи вечерю для неї), а також дарує листівку, шоколад (часто у формі серця) і квіти (зазвичай червоні троянди на знак щирого кохання). Також на День матері (друга неділя травня) американці вшановують своїх матерів – теж запрошують на обід чи вечерю – або, ще краще, пригощають власноруч приготованими стравами. Але, враховуючи, що багато чоловіків не вміють готувати, День Святого Валентина та День матері стають тими двома днями у році, коли практично неможливо знайти вільний столик у пристойному ресторані.

Один з ранніх протестів на День жінок.

Усі свята звідкись починаються. День матері є порівняно недавнім винаходом американки Енн Джарвіс, яка запропонувала свято на честь матерів після смерті власної матері, громадської активістки, у 1905 році. Джарвіс – у якої не було власних дітей – вперше запропоновала свято у 1912 році, а до 1914 року президент США Вудро Вільсон перетворив його у національне святкування. Вже до 1920-х років День матері відзначався по всій країні.

День Святого Валентина має більш давню історію і сягає корінням до язичницьких свят у стародавніх Греції й Римі на честь богині Гери (Юнони), родючості та її шлюбу з Зевсом (Юпітером). Зі смертю християнського мученика Валентина Римського (вбитий у 269 році н.е. і похований 14 лютого) свято перетворилося на християнське святкування. Але в народній уяві День Святого Валентина став асоціюватися з романтичним коханням і любовними листами лише після того, як англійський поет Джеффрі Чосер, натхнений італійським Відродженням, написав вірш «Пташиний парламент» (1382). Свято, однак, стало нагадувати щось схоже на теперішні святкування лише у 1847 році, коли інша американська жінка – Естер Гауленд – почала робити листівки до Дня Святого Валентина для магазина свого батька в Вустері, штат Массачусетс. Решта, як то кажуть, вже історія. Продовжувати читання “Таємна історія Жіночого Дня, або Як американський страйк став радянською традицією”