День подяки скрізь

Автор Джейсон Гілпін, співробітник Агентства США з міжнародного розвитку, Регіональна місія по Україні, Білорусі та Молдові

Багато людей у всьому світі сприймають День подяки як суто американське свято. У це свято увійшов весь ассортимент: добірка фольклору, щедро накритий стіл, спортивний бік та відповідне налаштування комерційних засобів масової інформації, – усе підпорядковане основній мети – подякувати за те, ким ми є і що ми маємо, і оцінити все добро цього світу в усіх проявах.

Історія знедолених європейців, що прибувають на чужі береги, отримують допомогу від вмілих корінних американців і ділять із із ними хліб, стала легендою. Як і будь-який народний переказ, історично кажучи, вона частково правдива, а почасти ні. Але як і в будь-якому народному переказі, головними є ідея і значення, а історична достовірність не так важлива. Для мене, фольклорна історія про індіанців і пілігримів порушує цілу низку важливих тем: різноманітність Америки; давня мудрість, повага та винахідливість корінних народів; мужність і переконаність шукачів пригод – пілігримів при зіткненні з невідомим; і останнє, але не менш важливе: вдячність, яка є універсальною між усіма народами, за наше життя, свободу, землю і достаток.

Як у багатьох інших сучасних американців, мої дитячі спогади про День подяки обертаються навколо ідеально засмаженої індички, желеподібного журавлинового соусу, свіжих білих кукурудзяних пластівців і фаршу-начинки з підливою. Але харчовий аспект Дня подяки може включати в себе більше одного набору страв.

Пізніше, коли я виріс, я зустрічав День подяки у різних частинах Америки з моїми родичами, і відзначив, якими різними можуть бути самі тільки святкові пироги. Наприклад, одного року, дядько випік Пенсільванський голландський спеціалітет, пиріг «Шу-флай». Іншого року в День подяки, інший мій дядько, завзятий турист, приготував пиріг під назвою «Білчин горщик». Коли ми жили в штаті Коннектикут, протягом жовтня та листопада гарячі яблучні пироги завжди супроводжували теплі гарбузові.

Індичка сама по собі досить американський птах, оскільки належить до Північної Америки. Власне, Бенджамін Франклін у листі до дочки в 1784 році писав, що на його думку, що через свою особливу манеру, саме дика індичка повинна бути національним птахом Америки, а не лисий орел. (1)

Проте, ймовірно, найбільш правдиво американська їжа на День подяки – це не індичка, а кукурудза та боби. Ці овочі росли в достатку і були легко доступні корінним народам Північної Америки. Деякі корінні американці південних рівнин, наприклад, не їдять м’яса, яке мало пір’я або лусочки. (2) Мої батьки – з дуже водного штату Меріленд, і тому ніколи не було незвичним бачити на родинному святковому столі варених креветок або гарячий крабовий суп.

На відміну від такого ж пенсильванця, як і я, Бенджаміна Франкліна, моє піднесення вранці у День подяки завжди пов’язане з американським телебаченням. Я із задоволенням спостерігаю за трансляцією наживо з П’ятої авеню в Нью-Йорку параду Мейсі, що відбувається ранком Дня подяки. Батько і брат віддають перевагу телепередачам другої половини дня, спостерігаючи за матчами університетських команд з американського футболу, у той час як теплий будинок наповнюється ароматами їжі.

За кордоном, здебільшого, я не маю змоги дивитися парад Мейсі наживо. Ще гірше, звичайно, те, що я проводжу важливе свято далеко від родини і друзів у Штатах. Цього року буде мій четвертий День подяки поза межами США.

Мого першого Дня подяки за кордоном я провів вечір один, подорожуючи з рюкзаком за плечима Австралією. Саме там я оцінив, що значить проводити свято із близькими людьми. Навіть якщо ви ніжитеся на тропічному пляжі, навіть якщо ви знаходитесь у найзахопливішій у вашому житті подорожі, День подяки зовсім не той без людей, з якими ви вдячні його ділити.

Пізніше я виявив, що коли перебуваєш далеко, проведення Дня подяки з хорошими друзями може хоча б частково компенсувати непроведення його з родиною. На мій другий День подяки закордоном я був у Будапешті, куди попрямував, щоб відвідати своїх американських друзі, які жили і працювали там. Я приєднався до них на велелюдному святкуванні Дня подяки, де за столом були гості з дев’яти країн зі стравами зі всього світу: чудово замаринована (вегетаріанцем!) індичка, віденське печиво, японський салат, брюссельська капуста і картопляна запіканка. Хоча ми й дивилися американський футбол – тільки щоб відтворити атмосферу, це була міжнародна подія. Ми обходили навколо столу, виголошуючи тости і обмінюючись подяками провидінню, яке звело нас в невеликій квартирі в Угорщині. Дружба і повний шлунок – достатня підстава для подяки в будь-якому місці.

Наступного року я відсвяткував День подяки у невеликому селі в Україні. Я приєднався до восьми інших волонтерів Корпусу миру, які з’їхалися до цього невеличкого села на всього кілька сотень душ у аграрному закутку Одеської області.

Місцева родина Соливанських запросила нас до общипування “почесного гостя” – щойно зарізаної на обід індички. Общипати індичку виявилося простіше, ніж я думав. Пір’я відділялося відразу після його недовгого замочування в гарячій воді. Я їв індичку протягом майже тридцяти років, але ніколи не бачив її у холодному вигляді ще з пір’ям.

Після того як «почесний гість» був роздягнений догола, обсмалений і порубаний, ми занурилися у споживання салату з капусти, свіжої бринзи (сиру з козячого молока), і вражаюче приготованих картопель, попиваючи домашнє вино і самогон. Коли ми проголошували тости за «почесного гостя», нашу удачу, жінок і наше життя, я розмірковував про те, що ритуал тостів – це слов’янська формі висловлення подяки. Люди, яким довелося роками переживати величезні труднощі, насолоджувалися скромним моментом, коли вони оточені родиною, друзями та численними стравами в теплому помешканні.

Загалом, американці глибоко цінують оптимізм, навіть якщо ми не завжди його практикуємо. Справді, більшість з найвеличніших лідерів Америки були оптимістами, а День Подяки – справжнє свято оптимізму. У світі, де нас постійно протягом року заливають жахливі новини та ускладнення, дуже важливо зосереджувати увагу на позитивах нашого життя.

День подяки – це не тільки про свято наприкінці листопада, про індичку, футбол або пілігримів з індіанцями. Це про виділення певного часу, щоб подумати про найбільше щастя нашого життя – що у нас є родина і друзі, які люблять нас, що ми народжені жити у ці часи, що ми вільні, що у нас є харч і дах над головою. Свято, прийняте американцями, відзначає універсальні поняття, які поділяють народи в усьому світі: що добру треба віддавати шану, і робити це з хорошими людьми.

(1) Gopnik, Adam. The New Yorker. “Turkeys and Thanksgiving in America”. November 2011. http://www.newyorker.com/talk/comment/2011/11/21/111121taco_talk_gopnik Accessed 18 November 2011.

(2) Sneed, General R.A. “Chronicles of Oklahoma” Vol. 14, No 2. Page 154. Accessed on Oklahoma’s State University site: http://digital.library.okstate.edu/Chronicles/v014/v014p135.html on 18 November 2011.

One thought on “День подяки скрізь

  1. Интересно лицо написавшее данный пост помоему мнению имеет искревлённое восприятия детства . С ранего детства запомнилось только пожерание индейки.
    Интересно рассказывает посольство США например где то в Африке с такими кулинарными подробностями празднования дня подяки. В некоторых странах дети непонимая и неосозновая красоты мира, неосозновая себя как личность умирают от голода.
    С точки зрения последних событий происходящих в Украине посольство США в Украине склоняет бастующих чернобыльцев и афганцев покушать хоть на день подяки, хотя это праздник США.
    Надеюсь в Украине небудут убивать и жрать индеек в таком количестве ради одного дня.
    С днём подяки, прошедшего праздника, уважаемые читатели блога.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s