Коротка історія Дня подяки

Автор: Оксана Ключко, журналіст

День подяки – це насправді велике американський свято. Воно відзначає низку подій, які відбулися в ХVІІ-му столітті.

"Перший День подяки" (1915), Джин Леон Джером Ферріс (американскький художник, 1863 – 1930)

11 грудня 1620 року пілігрими – перші поселенці з Європи, отаборилися на Плімут Рок. Їхня перша зима була жахливою. На початку наступної осені, вони втратили 46 з 102 людей, що припливли на кораблі «Мейфлауер». Але врожай 1621 року був рясний. І колоністи, які вижили, вирішили відсвяткувати це – разом з 91 людиною з корінних американців, які допомогли пілігримам пережити перший рік. Свято відзначалося як традиційний англійський фестиваль врожаю, що тривав три дні.

Їхній запас борошна на той час вже давно вичерпався, тож не було ніякого хліба або випічки. Тому вони їли варений гарбуз і зробили щось на зразок смаженого хліба з кукурудзи. Не було також ні молока, ні сидру, ні картопля, ні масла. Вони не мали домашньої худоби для виробництва молочних продуктів, а щойно відкрита ними картопля, багатьма європейцями ще вважалася отруйною. Зате на святковому столі були індичка, риба, ягоди, омари, сушені фрукти, молюски, дичина і сливи.

Історія повторилася у 1623 році: під час сильної засухи паломники молилися про дощ, і коли вже наступного дня пішов довгий рясний дощ, губернатор Бредфорд оголосив ще один день подяки, знову запросивши своїх друзів – американських індіанців. У жовтні 1777 у святкуванні Дня подяки вперше взяли участь усі 13 тодішніх колоній. Тоді також наголошується патріотичний мотив – відзначення перемоги над англійцями під Саратогою. Але це було одноразове явище. Джордж Вашингтон оголосив національний День подяки також у 1789 році, незважаючи на те, що дехто був проти.

Заслуга утвердження того, що ми знаємо тепер як День подяки, належить Сарі Джозефі Гейл, редакторці журналу. Гейл писала численні редакційні статті, відстоюючи це свято у своєму журналі «Бостон лейдіз», а пізніше «Годіз лейдіз бук». Нарешті, після 40-річної кампанії написання редакційних статей і листів губернаторам і президентам, одержимість Гейл стала реальністю, коли, в 1863 році президент Лінкольн оголосив останній четвер листопада національним Днем подяки.

День подяки проголошувався кожним президентом після Лінкольна. Дату змінювали кілька разів, востаннє це зробив Франклін Рузвельт, який переніс День подяки на однин тиждень вперед – на передостанній четвер листопада, – щоб створити довший сезон передріздвяних покупок. Громадське обурення проти цього рішення змусило президента повернути свято до первісної дати. А у 1941 році, День подяки був юридично закріплений Конгресом в якості свята на четвертий четвер листопада

3 thoughts on “Коротка історія Дня подяки

  1. Прожила 7 років у Йорктауні, Вірджинія, і пишалася, що поруч був Джеймстаун, відомий в США як місце першого, в 1607 р., масового поселення європейців у Новому Світі. А Вас послухати, то виходить, що першими прибули на континент пілігрими (?!). Хоча найпершою, ще в 1580-их, була група Уолтера Ралі, яка (на території нинішньої Півн. Кароліни) зазнала невдачі й відома в історії США як “зникла колонія“; така ж доля спіткала й партію Джорджа Попгама влітку 1607р. при спробах прижитися на землях нинішнього штату Мейн.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s