Поза сертифікатами та статистикою

Цей пост написаний волонтером Корпусу Миру, який зараз живе і працює в Україні. У рамках святкування 50-річчя Корпусу Миру, американської волонтерської програми, що координується урядом Сполучених Штатів, Посольство США в Україні провело конкурс серед волонтерів Корпусу Миру з усієї України на найкращі ессе, три з яких, визнані призерами, ми будемо розміщувати протягом наступного тижня, починаючи з переможця. Сьогодні посол США Джон Ф. Теффт привів до присяги найновішу групу волонтерів Корпусу Миру в приміщенні історичної будівлі “Будинку Вчителя”.

      Історія Корпусу Миру сягає своїм корінням у 1960 рік, коли тоді ще сенатор Джон Ф. Кеннеді закликав студентів університету штату Мічіган служити своїй країні у справі миру, проживаючи та працюючи в країнах, що розвиваються. У 1961 році президент Джон Ф. Кеннеді створив організацію Корпус Миру задля сприяння миру і дружбі.

В основі місії Корпусу Миру є три основні цілі: 

• Допомога людям зацікавлених країн забезпечити свої потреби у викладачах.

• Сприяння кращому розумінню американців з боку народів країн, де вони служать.

• Сприяння кращому розумінню інших народів з боку американців.

Добровольці Корпусу Миру приїжджають працювати на прохання інших країн, щоб допомогти розвинути більш ефективні можливості для народу, проживаючи і працюючи у віддалених селах і зростаючих містах в країнах, що розвиваються. З 1961 року більше 200 тисяч американців служили в якості добровольців в 139 країнах світу, викладаючи англійську мову, допомагаючи людям поліпшити здоров’я і харчування їх сімей, працюючи з проблемами ВІЛ/СНІДу, заохочуючи підприємців у створенні власного бізнесу, впровадженні нових технологій у сільському господарстві задля збільшення врожайності та захисту навколишнього середовища, а також впроваджуючи елементи лідерства серед молоді.

Щоб дізнатися більше про 50-ту річницю Корпусу Миру ознайомтеся, будь ласка, з електронним журналом.

Щоб дізнатися більше про Корпусу Миру в Україні завітайте на офіційний сайт.

Поза сертифікатами та статистикою 

Автор посту: Сем Джонстон, 37 група добровольців Корпусу Миру, м. Гайворон, Кіровоградська область 

            Це поширена помилка, що добровольці, які викладають англійську мову як іноземну, зібралися тут, тільки для того, щоб викладати англійську мову. Існує, навіть, думка, що можна замінити всіх добровольців на 25 добре підготовлених фахівців, і вона має рацію. Часом важко буває виправдати нашу присутність тут, в Україні. Пояснити, що ми насправді робимо ще важче, адже немає двох добровольців, у яких один і той же графік, обов’язки та навички, але ось ми тут. Коли нас запитують, ми щось бурмочемо про викладання англійської мови, але це легка «відповіть – відмазка», яка наспрвді не характеризує роботу, яку ми робимо, навіть якщо ми не можемо вдало описати її. Коли термін нашої роботи добігає кінця, ми можемо сказати, що викладали мову напротязі стількох годин, або запровадили багато проектів, але насправді, наша роль – поза статистикою.

          Ми приїжджаємо періодично, озброєні до зубів оптимізмом та ентузіазмом, готові змінити думки людей та відкрити їм нові горизонти. Деякі з нас досягають успіху, а деяким не щастить. Ми відзначаємо наші досягнення тут фізичними речами – комплектами матеріалів  для отримання грантів, планами уроків та сертифікатами учасників. І кожна така річ дозволяє нам сказати, що те, що ми робимо, важливо, а ці сертифікати, що висять на стіні, також демонструють те, що ми щось зробили. Однак, немає такого сертифіката, який би насправді показував, чому ми тут. Ми поза сертифікатами.

        Коли я прибув на місце свого перебування, я створив англійський клуб, тому що думав, що це те, що я маю тут робити. Ми мали зустрічатися двічі на тиждень, грати в ігри та практикувати англійську мову. Спочатку мої студенти були сором’язливі і не впевнені, як поводитись із цим бородатим іноземцем. Якось я запитав, чи є у них будь-які питання про Америку або про мене, але не почув жодного. Ми продовжували грати в ігри і врешті-решт їм почало подобатися вгадувати, хто вбивця в мафії або які знаменитості намальовані на спині їхньої футболки. Протягом декількох тижнів ми грали в ці ігри, поки в один прекрасний день вони почали говорити зі мною.

         Іра розповіла мені про танцювальний гурток, який відвідувала разом із сестрою, а я, у відповідь, розповів їй, як танцюють свінг. Рома розказав, що він любить групу Megadeath, отже я у відповідь приніс усі мої записи рок-музики в комп’ютері і дав йому послухати. Саша сказала, що хотіла б почитати книжки саги «Сутінки» англійською, тому я зробив пару дзвінків, і тепер вона вже прочитала першу книжку з цієї серії і буде читати наступну, узявши її з бібліотеки, яку я створив у школі. Кожного разу, коли вони говорили зі мною, я намагався підхопити їх інтерес до англійської мови, американської та світової культури. Ми говорили про будь-що, поки вони не почали задавати питання. Вони запитали, чому я не одружений, і я сказав їм, що не знайшов своє кохання. Вони запитали, чому я тут, в Україні, і я відповів, що хотів побачити світ. Вони запитали, чи сумую я за Америкою, і я сказав їм, що так, але також вважаю, що роблю тут досить важливу справу, і це виправдовує моє перебування на відстані від людей, яких я люблю. Таких відповідей вони ще ніколи не чули.

 Одного разу Іра сказала мені, що замість того, щоб одружитися після школи, вона хотіла б стати професійною танцюристкою в Америці. Рома почав збирати гроші для поїздки на рок-фестиваль в Німеччині, аби побачити нову країну. Саша думає про кар’єру журналістки, оскільки багато хороших письменників починали саме таким чином. Немає сертифікату за те, що молодим дівчатам розказують про те, що вони мають право самостійно обирати свій шлях. І не існує таких призів, що видаються за натхнення фану рок-музики розширити своє пізнання світу через подорожі до інших країн. Немає такої статистики, яка б врахувала допомогу молодій жінці знайти в собі мужність і впевненість здійснити те, про що вона мріє.

     Коли люди запитували мене, що я робитиму в Україні, я казав, що навчатиму англійської мови, адже це те, що я думав, я маю тут робити. Зараз я розумію, що я роблю щось інше, те, що не може бути зроблено на відстані. Я об’єдную людей із світом, про який вони, можливо, не знали, показуючи їм приклад, як можна прокласти свій власний шлях, розширюючи світогляд. Що дійсно здорово, що кожен волонтер робить це у своїй місцевості, викладаючи англійську мову як іноземну, роблячи свій внесок у розвиток молоді та місцевої громади. Не існує добрих  чи поганих волонтерів та винагород за це. Це просто люди, які налагоджують особисті зв’язки, а в цій справі немає фахівців. Немає такого сертифікату чи статистики, які б могли кількісно оцінити вплив одного завзятого, оптимістичного американця. Ось, що я тут роблю, чому я тут, і що значить для мене моя служба.

3 thoughts on “Поза сертифікатами та статистикою

  1. Искрене поздравляю волонтёров корпуса мира США с таким знаменательным днём, принятием присяги на верность своему отечеству. Стоит помнить присягают только раз. В свою очередь хочется пожелать успехов , в столь нелёгкой работе связаной с педагогической деятельностью. Очень хотелось, чтобы процесс обучения происходил нетолько с помощью игры в мафию, но и более современными методами например с использованием 25 кадра и конечно живое общение на общее известные темы на английском языке очень будут способствовать успешному усвоению учениками материала.
    Остаётся вопрос . В Украине с детского сада препадают английский язык граждане Украины, которые прошли обучение в наших вузах и возможно побывали в англоязычных странах где набирались опыта в языковой практики. Что они сами неспособны обучать английскому украинцев ? Или американцы ставят под сомнение способность наших педагогов ?

  2. @ Витя Лохов: Спасибо за ваш комментарий. Отвечая на ваш вопрос: “Что они сами неспособны обучать английскому украинцев ? Или американцы ставят под сомнение способность наших педагогов?”

    Волонтеры Корпуса Мира обычно ведут факультативные занатия или клубы по изучению английского языка. Вы можете посетить один из таких клубов не только в школе или детском садике, а также в областных библиотеках Украины, где в центрах “Окно в Америку” (http://ukrainian.ukraine.usembassy.gov/uk/woa.html) раз или два в неделю, вы сможете пообщаться с носителями английского языка на разные темы, посмотреть фильмы на английском языке, ознакомиться с художественной и учебной литературой.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s