Вступ до місячника афроамериканської історії, частина друга: Мері Вілсон з гурту «The Supremes» («Сюпрімз»)

Автори: Деніел Сісек, заступник прес-аташе Посольства США та Хезер Фабрікант, заступник аташе з питань культури Посольства США

Подкаст: Послухати | Завантажити
В рамках проведення місячника афроамериканської історії Посольство США з нетерпінням очікує на приїзд до Києва Мері Вілсон. Вона виступатиме з концертом 4 лютого о 7-й вечора в Концертній залі Музичної академії ім. Чайковського (квитки можна придбати в касах), а також представить в Українському Домі виставку «Історія гурту «The Supremes»» з  демонстрацією  знаменитих нарядів часів популярності колективу і фото тур, присвячений  «The Supremes» та руху за громадянські права (виставка триватиме з 4 по 14 лютого з 11:00 до 19:00).

Один з найуспішніших музичних гуртів усіх часів, «The Supremes» (Дайана Росс, Флоренс Баллард і Мері Уілсон), стрімко піднявся до вершин слави у 1960-х з завдяки низці своїх першокласних хітів. Гламурний стиль та чарівність зробили їх найпопулярнішим жіночим гуртом в Америці того часу, що конкурував навіть з «The Beatles». Надзвичайно швидкий злет популярності гурту «The Supremes» від локального проекту міста Детройт штату Мічіган до суперзірок – наче американська версія казки про Попелюшку. Але приголомшлива популярність гурту відбувалася на тлі великих змін в американському суспільстві та в контексті руху за громадянські права.   «Історія гурту «The Supremes»» – це розповідь про музику, моду та маркетинг, але водночас і про ту роль, яку музика відігравала у зміні ставлення до афроамериканців, і про те, як відкривалися двері, що раніше були для них зачинені.

Звичайно, успіх «The Supremes» значною мірою залежав від неймовірної команди, що її зібрав детройтський бізнесмен Баррі Горді, який заснував знамениту компанію «Motown». Ця компанія звукозапису, якою володіли, керували і яку фінансували афроамериканці, домінувала на карті популярної музики понад десятиріччя і вражала слухачів неймовірними творчими імпульсами. Чи знали ви, що у 1968 році перший студійний запис Майкла Джексона – у складі його сімейного широко популярного музичного ансамблю «The Jackson 5» – відбувся на «Motown»? Серед інших знаменитостей, які записувалися на «Motown»,  були  The Temptations, The Four Tops, Smokey Robinson, Marvin Gaye, Stevie Wonder, Lionel Richie та навіть сучасні Erykah Badu і India Aria.

Молоді дівчата з гурту «The Supremes» (який спочатку називався «the Primettes»)  після школи постійно крутились навколо “Hitsville USA”– штаб-квартири «Motown», при потребі допомагали в роботі і співали як дублерки. У січні 1961 року вони почали нарешті офіційно працювати на компанію. Після того, як вони змінили назву, у 1964 році з’явився перший хіт гурту  «The Supremes» «Куди поділося наше кохання» («Where Did Our Love Go») – він був на першому місці щотижневого американського музичного рейтингу популярної музики «Billboard Hot 100». Згодом, між 1964 і 1969 роками, гурт вийшов до слухача з десятками популярних пісень, які зробили його найуспішнішим в історії. Шалений успіх прийшов негайно, з такими хітами, як «Дитяча любов» («Baby Love»),  «Зупинись в ім’я кохання» («Stop in the Name of Love»), «Я чую симфонію» («I Hear a Symphony»), «Не підганяй кохання» («You Can’t Hurry Love»), «Ти тримаєш мене» («You Keep Me Hangin’ On»),  «Подія» («The Happening»), «Дитя кохання» («Love Child») і «Колись ми будемо разом» («Someday We’ll Be Together»).

Шоу Еда Саллівана

«The Supremes» зробили багато чого вперше для подолання расових бар’єрів. Вони були одними з перших чорношкірих виконавців, які регулярно з’являлися в американських телевізійних програмах, зокрема 17 разів були гостями, мабуть, найпопулярнішого шоу шістдесятих – The Ed Sullivan Show («Шоу Еда Саллівана»). Вони стали одним із перших афроамериканських музичних гуртів, популярним як серед чорношкірої, так само і серед білої публіки, прокладаючи шлях іншим колективам «Motown», для багатьох інших артистів і по сьогоднішній день.

Пам’ятаючи про Мартіна Лютера Кінга і готуючись привітати Мері Вілсон, ми також з нетерпінням очікуємо у лютому на місячник афроамериканської історії. Посольство представлятиме багато різних заходів, присвячених внеску афроамериканців та про рух за громадянські права у США. Відбудеться серія кінопоказів у приміщенні Американської бібліотеки при  Києво-Могилянській академії. 28 січня та 11 лютого ми покажемо стрічку “Soundtrack for a Revolution» («Саундтрек до революції») з українськими субтитрами. Цей документальний фільм досліджує зв’язок між музикою і соціальними протестами у 1960-х роках. 4 та 18 лютого демонструватиметься картина “Dreamgirls” («Дівчата мрії»), в якій йдеться про вигаданий гурт студії «Motown», його історія іноді нагадує історію гурту «The Supremes». Будь ласка, відвідайте вебсайт Американської бібліотеки, аби дізнатися більше про кінопокази.

Вступ до місячника афроамериканської історії, частина перша: Мартін Лютер Кінг

Автори посту: Деніел Сісек, заступник прес-аташе Посольства США та Хезер Фабрікант, заступник аташе з питань культури Посольства США

Подкаст: Послухати | Завантажити

Протягом цього тижня ми згадуємо роки життя та спадщину Мартіна Лютера Кінга, однієї з найважливіших фігур в американській історії.  Також ми чекаємо на лютий, в якому відзначається місяць афроамериканської історії, аби ще раз підкреслити той великий внесок, що зробили  афроамериканці в розвиток нашої країни. В лютому ми також чекаємо на візит до Києва Мері Уілсон (Mary Wilson) – однієї з учасниць легендарної «мотаун» групи «Сюпрімз» (The Supremes).  Її  життя  та музика у 1960-х були тісно пов’язані з боротьбою за громадянські права під керівництвом Мартіна Лютера Кінга.

Мартін Лютер Кінг (1929-1968) був баптистським священиком, який очолював боротьбу афро-американців за рівні права, доки його не вбили у 1968 році. Він дотримувався принципу ненасильницького опору несправедливості і гнобленню, відповідно до його християнських переконань. У 1963 році він очолив демонстрацію за громадянські права «Марш на Вашингтон», де він виголосив свою знамениту промову “У мене є мрія” («I Have a Dream») на сходах Меморіалу Лінкольна. Під час промови прозвучали, можливо, найбільш відомі його слова: “У мене є мрія, що одного разу четверо моїх дітей житимуть в країні, де їх будуть судити не за кольором їх шкіри, а за змістом їх характеру”. У 1964 році Кінг отримав Нобелівську премію миру, ставши наймолодшим серед  одержувачів цієї премії. Його керівництво рухом за громадянські права завершилося прийняттям Закону про громадянські права у 1964 році та Закону про виборчі права у 1965 році. У 1968 році він відправився в Мемфіс, щоб підтримати страйк прибиральників,  де його було вбито кулею снайпера. Це стало трагічною крапкою у його сміливій боротьбі за рівні права.

Чи знаєте ви про зв’язок між філософією Льва Толстого і Мартіна Лютера Кінга? Кінг був під сильним впливом успішної боротьби Махатми Ганді в Індії проти британського колоніалізму шляхом ненасильницького опору. Кінг відправився в Індію в 1959 році, щоб зустрітися з активними послідовниками Ганді. У свою чергу, філософія ненасильницького опору Ганді грунтувалася на творах Льва Толстого, і зокрема книзі “Царство Боже всередині вас” (“The Kingdom of God is Within You”). Толстой і Ганді вели тривалу переписку в останні роки життя Толстого. Таким чином, цілком правильно сказати, що власна стратегія ненасильницького соціального протесту Мартіна Лютера Кінга корінням сягає одного з видатних діячів культури Східної Європи. Ми також можемо простежити вплив Кінга, Толстого та Ганді на хід таких нещодавних подій, як масовий рух ненасильницького опору, що призвів до помаранчевої революції в Україні.

День Мартіна Лютера Кінга щороку відзначається у третій понеділок січня. Цього року Президент Обама підписав прокламацію на честь дня Мартіна Лютера Кінга, заявивши наступне: “Доктор Кінг вів нас до вершини гори, на якій всі американці – незалежно від кольору шкіри – можуть жити разом в умовах взаємної поваги та братерства. Його сміливе лідерство і промови об’єднали людей усіх верств суспільства в благородному прагненні до свободи і загальних громадянських прав”.

First Lady Michelle Obama and daughter Malia paint during a service project in the cafeteria of Stuart Hobson Middle School in Washington, D.C., Jan. 17, 2011

Цього року відзначається 25-а річниця з дня визначення цього свята федеральним. Вважається, що в цей день треба відзначити благодійництвом або зробити добру справу.  Президент Обама і його сім’я відзначили цей день добровільною роботою в одному з проектів середньої школи у Вашингтоні, округ Колумбія.

Водохрещe закінчує сезон зимових свят крижаним сплеском

Автор: Деніел Сісек, заступник прес-аташе Посольства США

У північних штатах США члени клубу “Білий ведмідь” кожного року взимку стрибають у крижану воду річок та озер, щоб відзначити настання холодів, повеселитися, а також зібрати кошти на благодійництво. Одна з найбільших подій по збору коштів для Спеціальних олімпійських ігор відбувається в штаті Меріленд. Я ніколи не брав участі у цих заходах, але завжди був зачарований статурою міцних чоловіків (та кількох відважних жінок) у купальниках, що занурювались у крижану воду в середині січня.

Яке ж було моє здивування, коли я дізнався, що подібні явища відбуваються і в  Україні, але через зовсім іншу обставину. Щороку 19 січня, православні християни відзначають одне з найбільш значущих свят – Хрещення Ісуса Христа, або Богоявлення. Це свято нагадує про хрещення Ісуса Христа в річці Йордан на його 30-річчя. У Православній церкві свято Хрещення урочисто відзначається з початку Київської Русі.

У цей день у церкві освячують воду, звільняючи її від усіх гріхів, як це колись зробив Ісус Христос, занурившись у води річки Йордан. Священик благословляє воду, тричі занурюючи в неї хреста. Ті, хто шукає індивідуального очищення і благословення, пірнає у хрестоподібні отвори у кризі на водоймах. Вважається, що необхідно тричі повністю зануритися у воду, і в цей же час хреститися і промовляти молитву.

Зазвичай холодна температура води не взмозі стримати тих, хто вірить у ритуал. Вважається, що не треба боятися крижаної води, бо вона може зцілити і відновити тіло, але тільки якщо під час купання промовляти молитву та щиро вірити у силу Хрещення.

Останнім часом традиція зимового купання на Водохреще стала досить популярною у Києві та по всій Україні. Головна церемонія в столиці відбувається в Гідропарку на березі річки Дніпро.  За цим явищем цікаво спостерігати, і ось чому минулого року відеооператори посольства зняли невеличкий сюжет у Гідропарку, який ви можете переглянути тут:

Згідно із традицією 19 січня є одним з найхолодніших днів у році. Віруючі також спостерігають за погодою у цей день, щоб зробити прогноз на літо та врожай наступного року. Наприклад, холодний і сонячний день сповіщає про сухе та спекотне літо, тоді як сніжний або туманний день є вірною ознакою багатого врожаю. Як правило, чим більші сніжинки, тим краще врожай. (Це нагадує День Бабака в США, що відзначається 2 лютого. Якщо це сонячний день і бабак бачить свою тінь, то попереду ще шість тижнів зими, але якщо хмарно, то весна буде ранньою. День Бабака (Groundhog Day) – це також назва комедії з Біллом Мюрреєм у головній ролі репортера, який прокидається знову і знову, щоб пережити День Бабака і офіційні урочистості у Панксатоні, штат Пенсільванія).

Можливо, найсумнішим у цьому дні для дітей і дорослих є те, що свято Хрещення вважається офіційними закінченням різдвяних і новорічних свят в цій частині світу. Це незвичайний спосіб відзначити закінчення сезону, але для деяких людей він є і дуже важливою подією. Я люблю спостерігати, як люди пірнають у крижану воду, але зараз я, мабуть, залишуся осторонь і дозволю іншим зробити рішучий крок.

Міжнародний тиждень освіти, або американці в дії

Автор посту: Парвіна Шамсієва-Кохен, співробітник Консульського відділу Посольства США в Україні

Іде сніг і школярі насолоджуються канікулами, а я з теплом згадую свою нещодавню зустріч з українськими старшокласниками, котра відбулася у рамках Міжнародного тижня освіти за ініціативи Держдепартаменту США та Департаменту освіти США.  Щороку, саме цього тижня, американці, котрі працюють у посольствах світу мають нагоду підкреслити важливість розширення знань учнів та студентів про культури світу, народи, мови, а також вирішальну роль міжнародної освіти та програм обміну у зміцненні контактів між людьми по всьому світу.  Будучи колишньою студенткою з Таджикістану, котра навчалася в США по програмі Open World Фонду Дж. Сороса, я зраділа нагоді відвідати київську школу №168 і поговорити про освітні програми та поділитися власним досвідом.  Моя українська колега, Ірина Тимченко, також виявила бажання брати участь.

Зустріч з учнями школи № 168
Зустріч з учнями школи № 168

Запевняю вас, це була незвичайна школа.  Це унікальна школа, єдина у київській області, де діти з фізичними вадами навчаються у звичайних класах.  Такий підхід на користь як дітям-інвалідам, так  і дітям без фізичних вад.  Деякі діти навіть почали ходити після впровадження такого експерименту!  А відданість та ентузіазм викладачів мене дуже вразили.

На зустрічі з учнями я вирішила обговорити питання відновних джерел енергії та права на інтелектуальну власність.  Ці теми надзвичайно цікавлять мене і я доклала максимум зусиль, щоб якнайкраще висвітлити їх перед аудиторією. Дітей також зацікавили згадані теми і вони ставили багато доцільних запитань після мого виступу.

У нашій спробі звернутися до студентів моя колега Елісон Ханна спілкувалася зі студентами за допомогою веб-чату про навчання за кордоном та, зокрема, про програму Summer Work and Travel. Ця програма зазвичай викликає величезний інтерес у українських студентів і число учасників програми з кожним роком зростає. Тільки в 2009 році, Консульським відділом Посольства США у Києві було розглянуто більш ніж 11000 заявок від учасників програми на отримання візи.

Веб-чат був відкритий для всіх зацікавлених студентів та організацій, проте основними учасниками веб-чату були студенти Кременчуцького національного університету імені М. Остроградського та представники дніпропетровського філіалу організації Education USA – Інформаційно-консультативного центру  «Освіта». Під час чату Елісон висвітлила питання, пов’язані з програмою обміну, програмою управління, можливими місцями розміщення в США, типами віз та процедурою звернення по візу. Також Елісон дала поради щодо забезпечення особистої безпеки студентів під час перебування в США.

Інформація для презентації була взята з особистого досвіду роботи Елісон з різними програмами обміну. Презентація висвітлила найбільш часті запитання.  Аудиторія оцінила презентацію як дуже інформативну, одну з найкращих з усіх, які їм доводилось дивитися. Учасники веб-чату також відзначили відкритість Елісон та прозорість програми.