Свято Цілий Рік

Автор посту: Джоі Девіс-Кірхнер, офіцер Консульства

Закінчується рік, наступає період між Західним та Східним Різдвом і виникає бажання озирнутися назад, щоб підвести підсумки 12 місяців, які минули. Минулого року, перебуваючи на посаді Голови імміграційного відділу у Консульському відділі Посольства США в Києві,  я мала честь працювати з неймовірно талановитою групою американських та українських співробітників.  Мабуть одним із найважливіших моїх досягнень за цей рік була допомога українським дітям-сиротам реалізувати їх мрію про родину, а американським сім’ям – мрію мати дітей. Це було наче Різдво цілий рік.

Хоча люди можуть сперечатися з приводу багатьох речей, але незаперечним залишається той факт, що найкращим подарунком для дітей без батьків є родинне тепло. Краще це зробити шляхом офіційного усиновлення або оформлення опікунства – Уряд України сприяє цим процесам – однак це не завжди видається можливим. Міжнародне усиновлення відіграє важливу роль, особливо для дітей з особливими потребами, які, в іншому випадку, залишаються в дитячих будинках. Ми, американці, хочемо підкреслити значення створення сімей для сиріт шляхом усиновлення, і відзначаємо це, проголошуючи листопад  Місяцем Усиновлення, як це заведено у США. 

Протягом цьогорічного Місяця Усиновлення, я та Лілія Хлєбнікова (наш український експерт з питань усиновлення) мали надзвичайну нагоду представляти Посольство на міжнародній конференції “Україна без сиріт”, яка проходила у Києві. У конференції брали участь більш, ніж 500 представників із України, США, Росії, Швейцарії, Великобританії та Білорусі.  Темою цієї надзвичайно корисної конференції стало гасло — “Торкнися дитячого серця – зміни майбутнє”.  Надзвичайно важливим для мене, окрім нашої презентації про роль Посольства в процедурі усиновлення, стало розширення знать про партнерів та організації, що працюють із дітьми групи ризику на національному та міжнародному рівнях.  Мене глибокого вразили розповіді старших дітей та дітей із особливими потребами (синдромом Дауна, ДЦП, тощо), котрі успішно знайшли собі сім’ї завдяки програмі всиновлення.

Сім’я Корніш

Особливо цікаво було довідатися про роботу організації “Reece’s Rainbow”, яка спеціалізується на пошуку родин для дітей з особливими потребами.  Меридіт та Майкл Корніш, котрі співпрацюють з “Reece’s Rainbow”, є одними з найвизначніших людей, котрих я зустріла після приїзду в Україну.  У Меридіт і Майкла шестеро дітей.  Троє – біологічних, а троє – усиновлених, із синдромом Дауна. На зустрічі зі співробітниками Консульського відділу подружжя пояснило, чому сім’ї всиновлюють дітей з ВІЛ, сліпотою, вродженим артрогрипозом, розщілиною хребта, алкогольним синдромом плоду, а також синдромом Дауна.  Меридіт та Майкл також розповіли нам про влив таких вад на усиновлених дітей та на їх нові сім’ї.

Окрім домашніх справ та роботи в організації “Reece’s Rainbow”, Мередіт Корніш має власний блог в Інтернеті http://www.mcornish.org/, у якому вона дає он-лайн поради сім’ям, котрі всиновили або мають власних дітей із синдромом Дауна.  Саме тут Ви зможете отримати достовірну інформацію стосовно всиновлення дітей із особливими потребами.

Завдяки Меридіт, Майклу та багатьом іншим українцям та американцям, котрі працюють над тим, щоб знайти сім’ї для сиріт із особливими потребами за допомогою програми міжнародного усиновлення, а також маючи можливість сприяти та допомагати у їх роботі, — протягом цілого року я відчувала себе Санта Клаусом!

Advertisements

Одна пора року – багато свят – релігійний плюралізм в США

Автор посту: Хезер Фабрікант, Заступник аташе з питань культури

“Ми – народ, представлений багатьма націями, расами та релігіями, але об‘єднаними єдиним зв‘язком – свободою та рівністю», – Президент Франклін Делано Рузвельт.

Святкування Хануки у Білому Домі
Святкування Хануки у Білому Домі

«Упродовж минулих чотирьох декад нові імігранти привезли до США не лише свої мрії про свободу та економічне процвітання, але і свою Бхагавад-Гіту та Коран, свої образи  Бодхісаттва Гуань Інь та Діви Марії Гваделупської. Зараз ми носимо ярмулки, головні шарфи та тюрбани. Ми будуємо церкви, мечеті та сікхські гурдвари», – Діана Ек, професор Гарвардського університету, директор проекту з питань плюралізму.

Я виросла в сім‘ї представників двох релігій, та святкувала не одне, а два свята. Зростаючи в такій сім‘ї, молячись, та пізнаючи дві окремі, але споріднені релігії може багатьом видаватися дивним, але це надзвичайно розповсюджений феномен в Америці. Результати нещодавнього дослідження свідчать про те, що серед дорослих американців, 37 процентів одружені з представниками інших конфесій. До прикладу візьмемо хоча б нещодавній шлюб Челсі Клінтон з Марком Мезвінським в липні 2010 року, який був освячений як равином, так і священником. Проте, хоча таке явище є досить поширеним, багатьох американців непокоїть багаторелігійний шлюб, такий як, наприклад був у моїх батьків. 

KwanzaaКоли я була дитиною, ми з батьком, який сповідував іудейську релігію, купували свіжу соснову гілку на місцевому церковному базарі. Це зазвичай було перед Різдвом, оскільки іудейські свята святкують за місячним іудейським календарем, моя сім‘я запалювала менору упродовж перших восьми ночей Хануки. В моїй школі, в якій переважно навчалися афро-американці, декілька однокласників розповіли мені все про свято «Кванзаа», свято, що тривало тиждень та було засноване в 1966 році для того, щоб відзначити зародження афро-американської культури.

Барак Обама з дружиною Мішель вітають американців з Різдвом
Барак Обама з дружиною Мішель вітають американців з Різдвом

Відповідно до детального дослідження релігійної географії в США, було виявлено, що Америка – країна з найбільш широким розмаїттям релігійних віросповідань та конфесій в усьому світі. Перший Додаток  до Конституції США забороняє встановлення єдиної релігії в державі, та захищає свободу кожного громадяна на віросповідання. Кожного дня, американці різних конфесій та етнічних приналежностей моляться за різними традиціями. 

Для отримання більшої інформації про свободу віросповідання в США, будь ласка  перегляньте електронний журнал «Свобода Віросповідання» англійською та російською мовами.  Мені цікаво дізнатися Вашу думку!

Улюблені різдвяні кінострічки збагачують свята



Автор: Деніел Сісек, заступник прес-аташе Посольства США

 

Американцям подобається переглядати свої улюблені різдвяні фільми рік у рік. Телевізійні шоу і фільми є часткою і моїх різдвяних спогадів, і вони дійсно налаштовують мене святково. Деякі з них вже стали класикою, інші з’явилися порівняно недавно, але усі вони створюють цей особливий настрій Різдва.


У дитинстві, пам’ятаю, я дивився класичні телешоу до Різдва. Одним з найкращих було «Різдво Чарлі Брауна», зняте у 1965 році. Ця обожнювана багатьма програма досі щороку транслюється на американському телебаченні і розповідає про намагання молодого хлопця віднайти  справжній дух Різдва не зважаючи на насмішки друзів і однокласників, яких хвилює лише, який подарунок вони отримають. Музика для цього шоу, написана джазовим музикантом Вінсом Ґваральді, теж стала нетлінною класикою. Я переслухав цей саундтрек щойно цих вихідних, коли наша родина влаштувала святкову вечірку.

 

 

Серед інших чудових різдвяних телешоу – кукольний мультфільм із глиняними фігурками «Червононосе оленя Рудольф» (1964), екранізація книги Доктора Сеусса «Як Ґрінч вкрав Різдво» 1966 року, яка мені подобається значно більше новішого рімейку, та «Сніговик Фрості» (1969) – історія про сніговичка, що одного дня ожив до великої втіхи дітей, які його зліпили.

 

Кадр із фільму «Це чудове життя» (1946)
Кадр із фільму «Це чудове життя» (1946)

Моє улюблене різдвяне кіно – «Це чудове життя » (1946) про талановитого хлопця з маленького містечка, який мріє побачити світ, але змушений залишатися вдома через почуття обов’язку перед своєю родиною і громадою. Врешті, після заздрісного спостереження за другом, який заробив шалені гроші в Нью Йорку, і після жорстокої особистісної кризи, він розуміє, що є «найбагатшою людиною у місті», тому що усі приходять йому на допомогу, коли він найбільше цього потребує. Фінальна сцена , де його родина і друзі співають традиційну новорічну пісню «Олд Ленг Сайн» стала одним із великих епізодів американського кінематографу.

«Різдвяна історія» (1983)
«Різдвяна історія» (1983)

Серед інших моїх улюблених різдвяних стрічок – «Різдвяна колядка» (1951), найкраща екранізація класичного оповідання Чарльза Дікенса; «Чудо на 34-ій вулиці» (1947) про віру маленької дівчинки, що вона знайшла справжнього Санта Клауса; сучасніші фільми – химерно-весела «Різдвяна історія» (1983) про молодого парубка і пошук ним справжньої пневмо-рушниці марки «Ред Райдер»; «Сам вдома» (1990), комедія-фарс про хлопчика, випадково забутого батьками вдома на Різдво, де він мусить боротися із двома невдахами-крадіями; і нарешті «Ельф» (2003), симпатична й смішна історія про чоловіка, який вважає себе одним з маленьких помічників Санти.

Мені б хотілося почути вашу думку про фільми з мого списку і довідатися, які стрічки до різдвяно-новорічних свят є улюбленими для вас – будь ласка, напишіть коментар!

 


Франклін Рузвельт, «Смертельний футбол» і вільний доступ до Інтернету: права людей з обмеженими можливостями і Посольство США в Україні

Автор посту:  Тім Стендард,  заступник Аташе з питань культури Посольства США


Подкаст:  Послухати | Завантажити

«Смертельний футбол». Це, напевно, один з найбільш інтригуючих кінозаголовків, який я коли- небудь зустрічав, хоча зміст цього фільму міг би здивувати і вас.

Цей документальний фільм було знято після судових слухань і поневірянь чоловічої американської команди гравців регбі в інвалідних візках, які вели запеклий, безпощадний поєдинок зі своїми одвічними суперниками – гравцями Канадської національної команди. Головні герої зовсім не сором‘язливі, нездатні слабаки, а агресивні й умілі спортсмени, які справді хочуть «знищити» своїх опонентів. Я показав цей фільм маленькій групі студентів і викладачів університету 10 грудня на одному з вечорів кіно в Американській бібліотеці Національного університету «Києво-Могилянська Академія», які щотижня відбуваються там за підтримки Посольства США в Україні. Ми обрали показ фільму «Смертельний футбол», який отримав загальне визнання кінокритиків, як один із численних заходів, організованих на честь святкування Міжнародного дня людей з обмеженими можливостями.

Всі американські автобуси мають спеціальні підйомники, які піднімають і опускають інвалідні візки (©AP Images)
Всі американські автобуси мають спеціальні підйомники, які піднімають і опускають інвалідні візки (©AP Images)

В 1981 році Організація Об‘єднаних Націй призначила 3 грудня Міжнародним днем людей з обмеженими можливостями з метою пропагування в суспільстві поваги до прав таких громадян, глибшого розуміння проблем інвалідів, а також включення їх в активне життя суспільства, що позитивно вливає на політичну, економічну та соціальну сфери людської діяльності. Це питання особливо близьке для мене, бо мій дядько також мав деякі фізичні обмеження. Я надзвичайно захоплювався ним, оскільки він був чудовою людиною і, наскільки я пам‘ятаю, великим спортивним вболівальником, годинами спостерігав за футбольними та бейсбольними поєдинками й ретельно  записував усю статистику результатів своїх улюблених команд.

Нам дуже приємно бачити, що так багато людей в Україні

Франкліна Делано Рузвельта лише двічі сфотографували в інвалідному візку, хоча його саме так він увічнений у бронзовій скульптурі, яку можна побачити у Вашингтоні, округ Колумбія. (Фото © Рейчел Купер).
Франкліна Делано Рузвельта лише двічі сфотографували в інвалідному візку, хоча саме таким його увічнено у бронзовій скульптурі, яку можна побачити у Вашингтоні, округ Колумбія. (Фото © Рейчел Купер).

відзначають цей важливий день.

Наприклад, цього року 3 грудня, волентер Корпусу миру в Кіровограді виступив з презентацією американського Акта про права людей з обмеженими можливостями – закону, який вступив в силу через 45 років після смерті американського Президента Франкліна Делано Рузвельта, безперечно, найвідомішого американця з обмеженими можливостями. Через те, що в дорослому віці він хворів на поліомієліт, його майже ніколи не фотографували в інвалідному візку. Непокоячись про реакцію громадськості щодо фізичних обмежень обраного урядовця, він, на жаль, вважав, що мусить приховувати свою інвалідність упродовж усіх років президентства. Проте Рузвельт допоміг заснувати благодійну організацію для інвалідів, нині відому під назвою «Марш даймів» («March of Dimes»). А у Вашингтоні (округ Колумбія), Меморіал Франкліна Делано Рузвельта став першою визначною пам’яткою, сконструйованою таким чином, щоб людям з обмеженими можливостями, які приїжджають до нашої столиці, було зручно її відвідувати.

Серед інших заходів, які Посольство США присвятило Міжнародному дню людей з обмеженими можливостями, була демонстрація кінофільму«Аутизм» у музичній школі №168, яку організував один з дипломатів  Посольства США.  Це одна з трьох шкіл міста, в якій заохочується навчання дітей з обмеженими можливостями. Фільм «Аутизм» уперше демонстрували в Україні під час тижня американського документального кіно на 40-му щорічному кінофестивалі «Молодість» наприкінці жовтня. Він розповідає про надлюдські зусилля американської матері, яка вирішує зібрати кількох дітей, хворих на аутизм, разом зі своїм хлопчиком, якого вона всиновила в Росії, написати мюзикл про агресію у школах і поставити його на сцені. Крім того, 30 листопада центр «Вікно в Америку» в Полтаві демонстрував фільм «Запасне вікно» про паралізованого архітекора, якого зіграв актор-інвалід Крістофер Рів, що відомий роллю Супермена, яку він виконав до нещасного випадку – падіння з коня, після чого актора паралізувало.

Мушу сказати, що я пишаюся тим, що в Україні Посольство США має багату історію пропагування захисту прав людей з обмеженими можливостями. Минулого року ми відправили українську телевізійну групу до Америки, де вона знімала документальний фільм про інвалідів. Під час подорожі членам групи пощастило побувати в штаті Орегон, де кілька українських студентів з обмеженими можливостями, які стали учасниками програми Державного Департаменту «Програма обміну майбутніх лідерів» (FLEX), брали участь у роботі табору, де дітей готують  до участі в цій програмі. Табір дуже корисний, бо надає дітям змогу виплекати впевненість в собі до того, як вони потраплять в американські сім‘ї і зустрінуться з новими однокласниками в типовій американській середній школі. З 1992 року понад 25 студентів з обмеженими можливостями й особливими потребами взяли участь у «Програмі обміну майбутніх

3 грудня 2009 року учасники «Програми обміну майбутніх лідерів» (FLEX) разом із представниками 10 міст взяли участь у веб-чаті про можливі навчальні програми в США для осіб з обмеженими можливостями.
3 грудня 2009 року учасники «Програми обміну майбутніх лідерів» (FLEX) разом із представниками 10 міст взяли участь у веб-чаті про можливі навчальні програми в США для осіб з обмеженими можливостями.

лідерів» (FLEX).  Ми всі з захопленням чекаємо від знімальної групи результатів  – документальних фільмів, у яких, на нашу думку, демонструватиметься також і успішна робота неурядових організацій в Україні.  Сподіваємося, що ці фільми можна буде подивитися наступного року.

У нас є й інші ідеї щодо надання допомоги людям з обмеженими можливостями в Україні:

  • У 2006 за програмою (Інтернет для читачів публічних бібліотек) LEAP посольство США відкрило три центри, які надають можливість сліпим людям безкоштовно користуватися Інтернетом  у Києві, Херсоні та Рівному.
  • Центри обладнані спеціальним програмним забезпеченням, що допомагає «читати» текст з екрану комп’ютера, і принтерами, які друкують матеріали шрифтом Брайля.
  • В грудні 2009 року працівники посольства США в одному з таких інтернет-центрів в Києві організували онлайн дискусію, присвячену Міжнародному дню людей з обмеженими можливостями, в якій взяли участь представники з десяти міст України.
Кріс Даніельсен з Національної федерації сліпих використовує програму, яка допомагає незрячим людям працювати в Інтернеті. Завдяки грантам Посольства США таку програму використовують у трьох центрах «Інтернет для читачів громадських бібліотек» в Україні. (©AP Images).
Кріс Даніельсен з Національної федерації сліпих використовує програму, яка допомагає незрячим людям працювати в Інтернеті. Завдяки грантам Посольства США таку програму використовують у трьох центрах «Інтернет для читачів громадських бібліотек» в Україні. (©AP Images).

Грантовий офіс Посольства США (DemCom) також підтримав кілька неурядових організацій,       які підтримують забезпечення прав людей з обмеженими можливостями, надавши їм кошти в рамках програми«Фонд сприяння демократії» для розробки матеріалів шрифтом Брайля, щоб допомогти сліпим людям зрозуміти свої права під час президентських виборів, які відбулися в січні-лютому минулого року.  З тією ж метою сліпий журналіст з Харкова створив аудіокнигу, що містить права виборця, нове законодавство про вибори та передвиборчу програму кожного кандидата на президентське крісло. Я зустрічався з цим журналістом і представником НУО. Ця зустріч дуже вразила мене.

На Україні наразі є два американських викладачі, які спеціалізуються з викладання студентам з обмеженими можливостями в українських університетах цього семестру – один знаходиться в місті Львові та викладає в Українському католицькому університеті, а інший (який спеціалізується з викладання глухим) працює в місті Луганську, у Східноукраїнському національному університеті імені Володимира Даля, та перебуває в Україні за програмою Державного департамента США «Програмою Фулбрайта в Україні». (Програма імені Фулбрайта в Україні відправляє щороку біля 50 українських студентів, молодих викладачів та науковців до США, та приблизно 25 американців до України. Більше інформації: англ. мовоюукраїнською мовою.

Протягом багатьох років ми відправляли представників українських неурядових організацій до США у короткотермінові професійні навчальні поїздки – зазвичай це була програма Державного департаменту США «Програма міжнародних відвідувачів-лідерів» та «Програма поглиблення зв‘язків громад», що координується Агенством США з міжнародного розвитку; основна увага цих програм зосереджувалася на питанні захисту прав осіб з обмеженою діяльністю (осінь 2009 року). Більше інформації:  англ. мовоюукраїнською мовою.

Щоб отримати більш детальну інформацію про життя людей з обмеженими можливостями в США, ви можете ознайомитися з електронним журналом  «Інваліди в США. Повноправне та продуктивне життя» , опублікованого Державним департаментом США англійською та російською.

Легенда фольку Пітер Ярроу з групи «Пітер, Пол і Мері» та Марія Бурмака записали диск українською мовою для кампанії, спрямованої проти агресії в школах

Пітер Ярроу з групи «Пітер, Пол і Мері» та Марія Бурмака в студії "Кофеїн"
Пітер Ярроу з групи «Пітер, Пол і Мері» та Марія Бурмака в студії "Кофеїн"

Автор посту:  Сьюзан Клірі, Аташе з питань культури Посольства США

Якби ви побачили, як Пітер Ярроу і Марія Бурмака працюють у студії «Кофеїн» над записом трьох пісень до кампанії Пітера «Операція “Повага”»,  спрямованої проти агресії в школах, ви могли б подумати, що вони співають разом уже багато років поспіль.  Але перед тим, як уперше зустрітися 16 грудня, щоб записати пісні, вони спілкувалися лише електронною поштою і слухали музику одне одного. Результати цієї співпраці виявилися настільки природними, що Пітер сказав Марії після першого імпровізаційного виконання пісні «Відповідь вітер відніс»:  «Саме так і мало бути!»

Виконавець фольк-музики Пітер Ярроу, один із членів впливової фольк-групи «Пітер, Пол і Мері», цього тижня перебуває в Україні  в рамкaх проведення кампанії з навчання школярів толерантності і взаємоповаги через музику.  Його пісню «Не смійся з мене» було написано спеціально для цієї програми, яку вже запровадили в себе понад 22 тисячі американських шкіл і яку буде представлено в Україні у партнерстві з Корпусом миру, Асоціацією християнської молоді (YMCA) й українською НУО «Альтернатива В» і за підтримки Відділу преси, освіти і культури Посольства США.  Українська версія, виконана Марією Бурмакою і записана у четвер разом із Пітером, виявилася напрочуд гарною і зворушливою піснею, яка має однаковий вплив і на дітей, і на дорослих.  А виконані Марією пісні Боба Ділана «Відповідь вітер відніс» і «Крихітний вогник мій» дуже гарно звучать у перекладі.

Студенти другого і третього курсів Музичного інституту ім. Глієра співають разом із Марією Бурмакою
Студенти другого і третього курсів Музичного інституту ім. Глієра співають разом із Марією Бурмакою

Студенти другого і третього курсів Музичного інституту ім. Глієра (Катерина Андрєєва, Анна Комлякова, Яна Мельник, Марія Дмитрук, Олександр Мельниченко, Олександр Мариненко, Кирило Сучак, Ігор Бенедик) супроводжували спів Марії для диску, який буде випущено в Нью-Йорку протягом наступного місяця. Студенти провели у студії понад п’ять годин, працюючи разом із Марією й Пітером, і насамкінець проспівали для Пітера кілька українських народних пісень.

У 1999 році Пітер заснував некомерційну організацію під назвою «Операція ”Повага”»: «Не смійся з мене», підгрунтям якої є його пристрасна віра в те, що музика, з її здатністю об’єднувати спільноти і бути каталізатором змін, може стати унікальним організаційним знаряддям і водночас джерелом натхнення для дітей.  Проект використовує музику і відео у поєднанні з шкільною програмою морального виховання, щоб боротися з агресією у школах і створювати безпечне середовище для дітей, сповнене співчуття і турботи.

Пітер Ярроу в студії звукозапису "Кофеїн"
Пітер Ярроу в студії звукозапису "Кофеїн"

Для Пітера Ярроу вже багато років громадянська діяльність іде пліч-о-пліч з музикою.  Разом зі своїми партнерами по групі, Ноелем Полем Стукі й Мері Треверс, Пітер брав активну участь в американському Русі за громадянські права. У 1963 році, під час Маршу за громадянські права у Вашингтоні, очолюваного д-ром Мартіном Лютером Кінгом молодшим, де він виголосив свою історичну промову «В мене є мрія», тріо виконало дві знамениті пісні «Відповідь вітер відніс» і «Якби в мене був молоток».  В 1965 році вони були учасниками маршу «Сельма-Монтгомері» в Алабамі.  Пітер організував і ряд заходів у рамках Руху за мир, спрямованого проти війни у В’єтнамі, зокрема фестивалі у Медісон Сквер Гарден і на стадіоні «Шей» у Нью-Йорку. Ці зусилля досягли кульмінації у добре відомому нині «Марші за життя» у Вашингтоні, який налічував близько півмільйона учасників і співорганізатором якого Пітер став у 1969 році. Після цього він віддавав свій час і талант вирішенню численних проблем суспільства, таких як боротьба за рівні права і гендерну рівність, за мир, і охорону довкілля, за якісну освіту і послуги хоспісів, проти безпритульності тощо.

Студенти другого і третього курсів Музичного інституту ім. Глієра разом з Пітером Ярроу
Студенти другого і третього курсів Музичного інституту ім. Глієра разом з Пітером Ярроу

На підтримку цієї програми в безкоштовному концерті, який відбудеться в суботу (18 грудня, 2010) в Українському домі, виступить і Марія Бурмака. Разом із Пітером співатимуть його донька Бетані й син Крістофер, які також є професійними виконавцями й музикантами.

Більше фото на сторінці Посольства США у Фейсбук.

Церемонія вшанування українців, які зробили свій внесок до боротьби з торгівлею людьми

Автор посту:  Ерін Конкорс, радник Місії USAID з питань зв’язків з громадськістю

Посол Теффт нагороджує медаллю «За хоробрість та особистий внесок» консула Анатолія Писаревського
Посол Теффт нагороджує медаллю «За хоробрість та особистий внесок» консула Анатолія Писаревського

Цього сніжного вечора Київський академічний театр ляльок виглядав як казковий будинок – саме таке враження справляли яскраво освітлені башти з годинниками, вкриті снігом галявини та чудернацькі скульптури. Але замість того, щоб побачити дитячу виставу, у якій фігурки рухаються за примхою рук актора, мені довелося познайомитися з розповідями зовсім іншого ґатунку і переконатися, що у світі досі не все гаразд. Ляльками у цих історіях виступали живі люди, вивезені з власної країни заради грошей, а ляльководами – ті, хто позбавив їх свободи. У цей день Міжнародна організація з міграції (МОМ) вже п’ятий рік поспіль відзначала тих, хто зробив вагомий внесок до боротьби з торгівлею людьми. Ця подія, яка відбулася 2 грудня – у Всесвітній день боротьби за скасування рабства – мала привернути суспільну увагу до проблеми торгівлі людьми та віддати шану тим людям і організаціям, які налаштовані до реальної боротьби з цим злом та довели свою рішучість сміливими вчинками.

За даними МОМ, Україна є країною походження та транзиту, а останнім часом все більше стає і країною призначення для чоловіків, жінок та дітей, які потрапляють у лабети торгівців. У своїй промові керівник місцевого представництва МОМ Манфред Профазі згадав, що починаючи з 1991 року від торгівлі людьми потерпіли понад 110 тис. громадян України.

Фото надано Ксенією Симоновою
Фото надано Ксенією Симоновою

У театрі приглушили світло, і разом з українськими урядовцями та іноземними дипломатами, лідерами громадських організацій та іншими учасниками церемонії я спостерігала за виступами акторів, танцюристів і музикантів. Вони виражали своє власне бачення того, як сучасне рабство обриває людські зв’язки, калічить душі та здоров’я. Найбільше враження на мене справила дивовижна пісочна анімація у виконанні Ксенії Симонової – переможниці минулорічного конкурсу «Україна має талант». У її миттєвих картинах перед нами поставали жінки, чоловіки та діти, оплетені путами торгівців, їхній смуток та біль, але й надія на те, що разом держава та громадянське суспільство здатні кинути потужний виклик злочинцям.      

Першу нагороду («За хоробрість та особистий внесок»), яку спільно вручали Посол США Джон Теффт та директор Департаменту консульської служби МЗС України Андрій Олефіров, отримав Анатолій Писаревський – другий секретар з консульських питань Посольства України в Індонезії, який разом зі своїми колегами добився звільнення потерпілих від торгівлі людьми у цій країні. Працівники консульської служби швидко відгукнулися на поневіряння 19-річної студентки з Києва, яка думала, що їде працювати моделлю, а замість того була примушена займатися проституцією. Завдяки сміливим діям дипломатів вона та ще кілька молодих жінок з України, Росії, Узбекистану та Молдови були звільнені з полону злочинців.   

За словами Манфреда Профазі, сьогодні в Україні швидко поширюються нові різновиди сучасного рабства – зокрема це і примусова праця, і кримінальна торгівля людськими органами. Що стосується незаконного вивезення людей, то зараз ця загроза є реальною не лише для молодих дівчат та дітей, але навіть для жінок та чоловіків похилого віку.  

Уряд Сполучених Штатів Америки вже понад десять років підтримує заходи по боротьбі з торгівлею людьми в Україні. У центрі уваги цих програм перебувають такі питання, як просвіта громадян, технічна та матеріальна допомога правоохоронним органам і громадським організаціям, а також суспільна реінтеграція потерпілих, що включає професійну підготовку та створення нових робочих місць. За цей час 125 колишніх потерпілих створили 105 власних підприємств у таких галузях, як сільське господарство, будівництво, освіта та інші. У співпраці з мережею громадських організацій, що налічує 30 таких об’єднань, були визначені 2670 потерпілих; вони отримали допомогу, психологічну підтримку та послуги, завдяки яким змогли знову влитися у суспільство.

Знешкодження СКАДів: допомагаємо Україні позбутися застарілої зброї

Автор посту: Посол США в Україні Джон Ф. Теффт

30 листопада я здійснив подорож до Калинівки Вінницької області, щоб спостерігати за важливим проектом – безпечною ліквідацією ракет СКАД і демілітаризацією дотичного обладнання.  США фінансують проект, що допомагає цим зусиллям, і це є конкретним прикладом дуже позитивних плодів тісної американсько-української співпраці.  Подібна програма допомагає знешкоджувати отруйний меланж (високотоксичне паливо для ракет) на об’єкті біля Львова.

Посол Теффт дивиться, як робочі демонструють техніку ліквідації ракет

Коли ми приїхали до військової частини, мене тепло зустрів заступник міністра оборони Володимир Омельянчук і командир частини підполковник Андрій Остренко.  Зелені ракети СКАД були великими, солідними, а зблизька доволі некрасивими.  Спостерігаючи за демонстрацією робітниками методів знешкодження, я згадував про ще недавню історію контролю за озброєннями у цій частині світу, яким я займався значну частину своєї кар’єри.  Після напруженою роботи з метою зменшення кількості і ліквідації подібних озброєнь приємно бачити, як їх розрізають і перетворюють на металобрухт, який ще принесе користь.  Мені пригадалася біблійна заповідь про перекування мечів на орала.

Робота з реалізації проекту почалася у вересні і за цей час добре просунулася: у середньому щодня знищується по три ракети і по чотири відділення для боєголовок, а кожного другого дня – пускова установка.  Станом на минулий тиждень завершено роботи з польотних корпусів ракет [8K14] і ракетних пускових установок [9P117], а також приблизно половина робіт із демілітаризації різних тягачів та транспортних засобів для ракет.

Робочі демонструють техніку знищення ракет

Ми виїхали з Києва холодним сніжним ранком, щоб за три години дістатися Калинівки.  Вінницька область нагадала мені мій рідний штат Вісконсин – плаский ландшафт із родючими землями, легким сніжком і рядами дерев обабіч дороги виглядали дуже подібно до Середнього Заходу США взимку.  Після відвідання військової частини, нашу делегацію почастували гарним обідом – на сонечку – у компанії губернатора Миколи Джиги, який ділився своєю місцевою гордістю, розповідаючи про знамените багатюще сільське господарство своєї області, зокрема молочарство (сири!), чудові яблука і рибальство – ще одне нагадування про Вісконсин!  Вони добре знали, як змусити гостя почуватися на Поділлі наче вдома, навіть якщо ми приїхали сюди на серйозну роботу.