Річниця Голодомору

Автор посту: Джеймз Вулф, прес-аташе

У той час, як українці готуються до вшанування Дня пам’яті жертв Голодомору у суботу 27 листопада, доцільно згадати про те ,як українська діаспора в Сполучених Штатах Америки та інші американці віддають данину пам’яті жертвам цього трагічного періоду в історії України. За повідомленнями у пресі на щорічний екуменічний молебень, що  проводився Українським конгресовим комітетом Америки в Нью-Йоркському міському католицькому соборі Святого Патрика, прийшло дуже багато людей. Разом з цим Білий дім опублікував офіційну заяву речника Ради національної безпеки Майка Хаммера, в якій, зокрема, говориться:

«Американці приєднуються до українського народу та етнічних українців по всьому світу, згадуючи тих, хто безневинно загинув… Отже ми також віддаємо належне силі та стійкості українського народу, який пережив невимовні труднощі і в кінцевому рахунку став сильнішим. Сьогодні Україна – горда і незалежна нація, і Сполучені Штати вдячні за дружбу між нашими народами та партнерство між нашими націями. Як вільні народи, ми єдині не лише в нашій пам’яті про загиблих під час Голодомору, але й у нашій спільній рішучості у будь-який час запобігти такій жорстокості.»

Держсекретар Клінтон біля меморіалу Голодомору під час візиту у липня 2010 р.

Минулого тижня у Вашингтоні, українські американці зустрілися із Святійшим Філаретом, Патріархом Української Православної Церкви Київського Патріархату, який перебував із візитом  до українських церков на території Сполучених Штатів. Це відбулося біля  майбутнього меморіалу Голодомору, що буде зведений на території, наданій урядом США. Це місце в п’яти кварталах на північ від будівлі Капітолія, де 23 листопада конгресмен Майк Квіглі від штату Іллінойс виступив із промовою, вшановуючи пам’ять мільйонів жертв Голодомору, а також високо оцінив роботу Українського фонду Голодомору (США) та Українського національного музею Чикаго, які працюють над тим, щоб жертви Голодомору 1932-33 років ніколи не були забуті.  19 вересня, в українській католицькій церкві Святого Йосипа Обручника у Чикаго своє відзначення цьогорічного Дня пам’яті жертв Голодоморупровела громада причиказького регіону.

Посилання на вшанування теми Голодомору в США можна знайти щонайменше протягом останніх трьох десятиліть, і це вказує на те, що  українські американці та всі інші, хто вражений цією жахливою штучною трагедією, уже давно вшановують пам’ять загиблих у ній. У ході липневого візиту до Києва Державний секретар США Гілларі Клінтон також віддала данину жертвам Голодомору біля пам’ятного меморіалу. Ті з нас, кому пощастило жити і працювати в Україні, у ці вихідні також будуть стояти разом з нашими українськими друзями у спільній жалобі.

Міжнародний день з викоренення насильства проти жінок

Автор посту: Крістофер Фітцджеральд, радник з питань преси, освіти і культури

Держсекретар Клінтон про боротьбу з насильством проти жінок

У Сполучених Штатах 25 листопада люди святкували День Подяки, але у всьому світі це також був Міжнародний день за усунення насильства проти жінок.  Я сьогодні мав честь вітати у Посольстві групу українських активістів і держслужбовців, які працюють над припиненням насильства у родинах, і розповідав їм про твердий намір Америки підтримувати цю кампанію в Україні і усюди в світі.

Радник з питань преси, освіти і культури Посольства США Крістофер Фітцджеральд звертається з промовою до активістів боротби проти гендерного насильства

Програма малих грантів Комісії з підтримки демократії при Посольстві сприяє діяльності організатора цієї конференції – фундації, що називається «Гармонізоване суспільство», яку очолює непересічна жінка на ім’я Наталія Грищенко.  Робота, яку виконує вона і її організація, щоб допомогти жертвам насильства у родинах, є дуже важливою, а наша підтримка випливає із зобов’язання, оголошеного Державним секретарем Гілларі Клінтон, захищати права жінок і дітей.

Як написала держсекретар Клінтон у своїй статті на цю тему, «у світі одна з кожних трьох жінок протягом свого життя відчуває на собі насильство за статевою ознакою».  Власне, проблема настільки розповсюджена, що на її розв’язання піде багато років.  Але та корисна робота, яку в Україні веде «Гармонізоване суспільство» — це великий крок у правильному напрямку.

Згадуючи Помаранчеву революцію

Автор посту: Посол США в Україні Джон Ф. Теффт

Багато хто з американців згадують цього тижня про події Помаранчевої революції в Україні шість років тому. Для американців Помаранчева революція була, перш за все, символом надії – надії, що Україна повертається на шлях демократії та суспільства, де править закон. Так само, як і попередня Революція Троянд у Грузії, мирні акції протесту на Майдані продемонстрували громадянам моєї країни українське громадянське суспільство, яке хотіло виступити проти корупції та маніпуляцій під час виборів та побудувати правову націю та ефективне врядування.

Майдан незалежності 22 листопада 2004 року

Політики, історики та аналітики сперечатимуться з приводу історії Помаранчевої революції та її наслідків. Я вірю в те, що багато українців розуміють, що багато що ще належить зробити. Сьогодні я хочу знову наголосити на тому, що американська політика залишається незмінною – наші сподівання щодо України залишаються так само послідовними і сильними сьогодні, як і були шість років тому.  Побудова демократії і верховенства права лежать в основі нашого підходу до цієї країни, або, як я іноді кажу, всеосяжної парасольки над усім, що ми тут робимо. Справді, я б сказав, що ці цілі американської політики були принципово незмінними протягом майже двадцяти років незалежності України.

19 грудня 2008 р. Сполучені Штати та Україна занотували ці цілі в письмовому документі, а точніше у Хартії про стратегічне партнерство. Розділ IV цієї Хартії зобов’язує обидві сторони працювати разом в цілях зміцнення демократії в Україні та визначати конкретні напрями щодо співпраці.       12 квітня 2010 р. Президент України Віктор Янукович і Президент США Барак Обама підтвердили стратегічне партнерство між Україною і Сполученими Штатами і ” свій намір реалізувати цей потенціал у повній мірі”. Згідно із спільною заявою після цієї зустрічі, президенти двох країн “визнали спільні інтереси своїх країн і загальні цінності, відображені у Хартії: демократію, економічну свободу та процвітання, безпеку і територіальну цілісність, енергетичну безпеку, співпрацю в галузі оборони, верховенство права та спілкування на рівні людських контактів. Президент Янукович виклав президентові Обамі свої цілі щодо здійснення реформ в Україні, а президент Обама, у свою чергу, підтвердив свою рішучу підтримку у сприянні досягненню цих цілей.

Ось чому Америка дбає про демократію в Україні,  ось чому всі ми в американському посольстві так багато працюємо для досягнення цих цілей. Саме тому ми приділили так багато часу і ресурсів для моніторингу останніх місцевих виборів в Україні,  і саме тому ми працюємо на підтримку справжньої реформи в цій країні. Ми сповнені рішучості підтримувати українців у їх невпинних зусиллях щодо збереження свободи для себе та майбутніх поколінь, яка так надихала хоробрих українців у ті холодні дні і ночі 2004 року на Майдані Незалежності та по всй країні.

25 листопада, четвер – День подяки

Автор: Деніел Сізек, заступник прес-аташе.

Офіційна заява президента Обами до Дня подяки 2010 (англ.)

Офіційна церемонія помилування індички на День подяки (відео)

День подяки –  моє улюблене свято, і багато хто з американців, ймовірно, сказали б те саме. Я люблю те, що цей день зосереджений на родині і можна бути вдячними за наші благословення у житті, і те, що це свято не стало комерційним, як деякі інші свята.

Є різні історії про походження цього свята і про те, що відбулося на “перший” День подяки. Існує загальна думка, що традиція відзначати День подяки пішла від свята врожаю 1621 року,  влаштованого англійськими колоністами ( пілігримами) Плімута разом із індіанцями племені Вампаноаг. Президент Авраам Лінкольн оголосив День подяки національним святом у 1863 році, під час американської громадянської війни. Відзначення свята остаточно закріпилося на четвертий четвер листопада у 1942 році, під час президентства Франкліна Рузвельта.

Norman Rockwell's "Freedom from Want" (1943)
Norman Rockwell's "Freedom from Want" (1943)

Мої власні спогади про День подяки обертаються навколо їжі і родини. Майже щороку ми запрошували бабусь і дідусів, тіток і дядьків, двоюрідних братів і сестер до нашого будинку. Коли я був дитиною, напередодні Дня подяки я не йшов до школи і залишався вдома (що було недобре, але весело), аби допомагати мамі у приготуванні їжі. У нас було багато роботи – приготувати індичку, підготувати начинку (маленькі кубики хлібу з селерою, цибулею і спеціями, що запікалися всередині індички), картопляне пюре, солодку картоплю, журавлиний соус, зелену квасолю та безліч десертів – особливо гарбузовий пиріг!

У День подяки, моя мати, зазвичай, прокидається дуже рано і кладе індичку в духовку. Під час приготування на повільному вогні будинок наповнюється прекрасним ароматом, який і тепер завжди нагадує мені День подяки. У першій половині дня, ближче до обіду, починають з’їзджатися наші родичі – мої бабуся з дідусем, які вже досить старі і повільно пересуваються, але щасливі бути з родиною, мої великі дядьки в довгих пальто і в яскравих святкових светрах, мої високі тітки в довгих сукнях, а також мої сім кузенів,що виглядають досить кумедно у новому накрохмаленому одязі. Діти будуть бігати і грати в ігри, постійно займаючи дядьків під час перегляду американського футболу по телевізору (ще одна традиція Дня подяки), а тітки тим часом будуть теревенити про все на світі.

О третій годині ми сідаємо за святковий стіл. Діти зазвичай сидять за окремим столиком, але іноді хтось із пустотливих дорослих міг вторгнуться в наш простір і сидіти з нами, що ми завжди любили. Мій дядько Герман, католицький священик, говорив вступну молитву перш ніж ми починали їсти, дякуючи Богу за наше благословення, здоров’я та злагоду у  нашій сім’ї. Після дуже великої кількості тарілок із смачною їжею, ми приступали до десертів, дивуючись що ми ще можемо їсти. Мій двоюрідний брат Джиммі і я були приблизно одного віку, і ми часто влаштовували конкурси, щоб побачити, хто може з’їсти більше – як правило, ми наїдалися до несхочу (по вуха)!

Після вечері молоді і більш енергійні члени сім’ї йши на довгу прогулянку до озера. Я виріс в Чикаго, менше, ніж за півкілометра від озера Мічиган, одного з найбільших прісноводних озер в світі. Листопад в Чикаго холодний і вітряний, часто дощить, тому озеро, як правило, виглядало як кипляча маса з білими баранцями на кінчиках хвиль. Це було прекрасне видовище на завершення свята. Незалежно від того, як далеко я від дому, я завжди буду пам’ятати ті особливі Дні подяки з родиною і важливість цього великого американського свята.

Успішний саміт НАТО збільшує потенціал для співпраці із східними сусідами

Саміт НАТО у Лісабоні (офіційне фото Білого дому)
Саміт НАТО у Лісабоні (офіційне фото Білого дому)

Автор посту: Посол США в Україні Джон Ф. Теффт

 Саміт НАТО у Лісабоні, що відбувся наприкінці минулого тижня, має велике значення для всіх країн Європи, включаючи Україну. Основні рішення були прийняті відносно європейської ПРО, нової стратегічної концепції НАТО і зобов’язання НАТО з надання допомоги Афганістану. Раджу вам  ознайомитися з ключовими документами, що розміщені на веб-сайті Посольства США.

 

  Протягом багатьох років я брав активну участь відносинах між моєю країною і країнами Східної Європи, починаючи з моєї роботи у відділі Державного департаменту США з питань відносини з Радянським Cоюзом, згодом на посадах заступника голови місії в Москві, посла США в Литві, Грузії і тепер в Україні. В ці останні дні я з цікавістю стежив за тим, як президент Обама приєднався до європейських лідерів на історичному саміті НАТО у Лісабоні, який згодом переріс у саміт США-ЄС. Особливо мою увагу привертали питання потенційно нової співпраці між НАТО і Росією. Хоча лідери українського уряду вирішили не приєднуватися до членства в НАТО зараз, вони знають: двері залишаються відкритими, — що і було підтверджено в Лісабоні. Я з цікавістю відмітив указ президента Януковича минулого тижня щодо створення президентської комісії на чолі з міністром закордонних справ Грищенко, яка буде відповідати за продовження розвитку співпраці України з НАТО. У тому ж ключі написаний — достатньо лише на нього поглянути — проект щорічного національного плану, який було надіслано Міністром оборони України президенту Януковичу минулого тижня:у ньому підкреслено співпрацю та військові навчання, заплановані на 2011 рік. Такий вид співпраці дуже добрий для України і НАТО. 
 
Саміт НАТО у Лісабоні (офіційне фото Білого дому)
Саміт НАТО у Лісабоні (офіційне фото Білого дому)

 Приймаючи нову стратегічну концепцію, лідери НАТО зробили значний крок у зосередженні Альянсу на нагальних загрозах ХХІ-го століття, таких як кібер-атаки, тероризм і балістичні ракети. І на зустрічі з Радою Росія-НАТО, лідери погодилися, що Рада відновить навчання з протиракетної оборони театру військових дій і визначить можливості співпраці Росії у галузі нової територіальної  протиракетної оборони НАТО до червня 2011 року. Президент Обама сказав по закінченню саміту: “Разом ми наполегливо працювали, аби перезавантажити відносин між Сполученими Штатами і Росією, що призвело до конкретної вигоди для обох наших країн. Тепер ми також перезавантажуємо відносини Росія-НАТО. Ми розглядаємо Росію як партнера, а не супротивника. І ми домовилися поглибити нашу співпрацю у низці важливих галузей: по Афганістану, по боротьбі з наркотиками, і по багатьох викликах з безпеки ХХІ-го століття. І, можливо, найголовніше – ми домовилися про співпрацю в області протиракетної оборони, яка перетворилася з джерела напруженості в минулому на джерело потенційної співпраці у боротьбі проти спільної загрози”.

 Підсумовуючи, у той час, коли Альянс адаптується до нових викликів, я сподіваюся, що Україна знайде спосіб продовжувати будувати свою власну безпеку в рамках ширшої європейської структури безпеки. Ми з нетерпінням чекаємо продовження роботи з нашими українськими друзями у протистоянні спектру загроз, з якими стикається сучасний світ.

Тиждень міжнародної освіти і церемонія відкриття Американських Рад з міжнародної освіти

Посол США Теффт подарував фотоальбом одній з випускниць програм обміну
Посол США Теффт подарував фотоальбом одній з випускниць програм обміну

Автор посту: Посол США в Україні Джон Ф. Теффт

Мені дуже подобається ця частина моєї роботи. Проводити час, спілкуючись з одними з найталановитіших молодих українських студентів – це таке позитивне свідчення дивовижного потенціалу країни та того, що наша робота дійсно чогось варта. Більшість моїх робочих днів як посла заповнені зустрічами з міністрами та представниками уряду, візитами за проектами технічної допомоги, читанням та написанням дипломатичних телеграм та прийняттями.  І це все дійсно серйозні та важливі речі.

Але якщо бути відвертим, одна з моїх улюблених частин в роботі – і вона не менш важлива – це зустрічі з дуже цікавими українськими студентами, вченими та професіоналами, які брали участь у багатьох наших програмах обмінів. Провівши якийсь час – від двох тижнів до двох років – у дуже різних частинах Сполучених Штатів, вони повертаються додому, сповнені цікавих знань про американське суспільство, глибоких спогадів про нових друзів, а також ідей про покращення своєї громади. Учасники програм обміну бачать мою країну з усіх боків, так само, як у назві картини відомого Клінта Іствуда: «Хороший, поганий, злий». Ми не є досконалими, але я завжди сподіваюся, що вони віднайшли якісь сторони «Хорошого» і певним чином використають їх, коли повернуться додому.

Минулого вечора я мав задоволення познайомитися з декількома десятками випускників програм обміну на церемонії відкриття нових приміщень Американських Рад з міжнародної освіти, що розташувалися біля метро «Палац спорту»; на цю подію також завітали ключові представники наукових кіл та Верховної Ради України. Американські Ради з міжнародної освіти – один з ключових партнерів Посольства у провадженні академічних програм обмінів, що фінансуються урядом США. Серед них – Програма законодавчого обміну (LFP), а також дуже популярна програма для учнів випускних класів – Програма обміну для майбутніх лідерів (FLEX). У стінах Рад також розташований наш Ресурсний центр для випускників програм обмінів, отже ця подія була чудовою нагодою зібрати разом учасників багатьох наших програм обмінів, включаючи ті, що впроваджуються нашими іншими партнерами – Програмою Фулбрайта в Україні, IREX та PH International. Під час заходу ми також представили книгу фотографій Америки, зроблених більше як 40 українськими учасниками програм обмінів – одна з учасниць зробила гарний знімок осіннього краєвиду під час поїздки до Мінокуа, штат Вісконсін, мого рідного штату.
Посол США Теффт розказує про своє захоплення фотографією
Посол США Теффт розказує про своє захоплення фотографією

Тисячі американців, включаючи багатьох фулбрайтерів, волонтерів Корпусу миру, перетнули Атлантику, аби дістатися України та навчати, вчитися і дізнаватися про країну, її багату історію та прекрасних людей. Більше 20 тисяч українців взяли участь у наших програмах з 1992 року, включаючи 9 тисяч учасників академічних програм обмінів за фінансування Конгресу США та американського народу. Цього року ми очікуємо близько 500 українців за програмами професійного обміну та майже 400 – у американських коледжах та університетах. Беручи до уваги минулі роки, ми припускаємо, що ще близько 1700 українців самостійно вступили до американських університетів та громадських коледжів. Багато з цих заповзятливих українців отримали поради щодо умов вступу та фінансової підтримки від наших радників з питань освіти у центрах EducationUSA, один з яких розташований у Консультаційному центрі, що у новому офісі Американських Рад. Вони роблять добру справу, намагаючись розвіяти деякі таємниці навколо вступного процесу для українських студентів, які хочуть навчатися у Сполучених Штатах.

Посол Теффт вручає приз - цифрову фотокамеру переможцю конкурсу
Посол Теффт вручає приз - цифрову фотокамеру переможцю конкурсу

Минулого вечора випускники програми FLEX розповіли мені свої історії про те, як вони жили та досягали успіхів у типових американських школах у типових американських містах, у Теннессі та на Гавайях, і по всіх Сполучених Штатах. Цього року дев’ятеро підлітків проживають у американських сім’ях за програмою FLEX у моєму рідному штаті Вісконсін. (Я маю зазначити, що після завершення події в Американських Радах, я тепер є гордим власником яскравої червоної фірмової футболки програми FLEX). Я також спілкувався з випускниками наших програм Фулбрайта, Маскі та інших, а також з групою українських видавців книг, які провели декілька тижнів у Чикаго, одному з найчудовіших міст моєї країни, за програмою Зв’язків з громадськістю USAID, дізнаючись, як їхні американські колеги переживають економічну кризу та ознайомлюючись з новими технологічними напрямками. Ці надзвичайно талановиті, захоплюючі українці усі були неофіційними громадськими дипломатами  своєї країни, і мені це нагадало про важливість цієї двосторонньої течії людей та про важливість міжнародної освіти взагалі.

Посол США Теффт вітає одну з випускниць програм обміну

Відкриття нового приміщення Американських Рад за часом співало з нашим святкуванням 11-ї річниці Міжнародного тижня освіти, під час якого ми заохочуємо школярів, студентів, дорослих скористатися можливістю дізнатися більше про ширший світ. Тут в Україні це є нагодою показати нашу відданість зміцненню системи освіти та створенню можливостей для американців навчатися тут та для українців навчатися у США. Як я сказав на вчорашньому заході, якщо ми хочемо побудувати тісні та міцні стосунки, яких прагнуть обидві наші країни, ми маємо розширити можливості для обмінів поза межі програм, що фінансуються урядом, побудувати мережу людей, які брали участь у цих програмах обмінів. Нам потрібно більше українців з досвідом перебування у США та більше американців з досвідом перебування в Україні. Адже, чим більше ми знаємо один одного, тим міцніша дружба між американцями та українцями. Хіба це може не сподобатися?

Випускники програм розглядають фотоальбоми